Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/14726/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14726/26

Провадження № 2/344/7117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення страхового депозиту за договором оренди, інфляційних втрат та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Зібаровська Н.О. звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просить : стягнути з відповідача в користь позивача страховий депозит за договором оренди від 25.07.2025 в сумі, що еквівалентна 700 дол. США, визначеній у гривнях на день фактичного платежу та моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2025 між позивачем, як орендарем, та ОСОБА_2 , орендодавцем було укладено письмовий договір оренди квартири АДРЕСА_1 , на термін з 25.07.2025 по 25.07.2026. Згідно п. 4.2. такого договору було передбачено внесення першого платежу за місяць в розмірі 700 дол. США, що передбачалась як оплата за перший місяць користування квартирою ( п. 4.2. договору). Відповідно до п 4.3. такого договору, другий внесок у розмірі 700 дол. США, зараховується як депозит та повертається орендарю після закінчення строку дії договору за умови оплати комунальних платежів і повернення квартири орендодавцю у такому ж стані, як на момент підписання договору. Зміст п. 4.3. підтверджує, що спірні кошти не були орендною платою, завдатком, штрафом або безповоротним платежем, а передавались виключно. Як поворотна страхова сума.

Позивач передав відповідачу страховий депозит у розмірі 700 дол. США, щ підтверджується письмовим договором оренди. Позивач належним чином виконував зобов`язання за договором, сплачував орендну плату та комунальні платежі. Після закінчення договору завчасно. 20.07.2026 позивач припинив користування квартирою, звільнив квартиру від особистих речей, повернув таку у володіння відповідачу та передав ключ від неї.

Після чого, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути страховий депозит. Однак, відповідач відмовилась повертати кошти, посилаючись ніби на пошкодження квартири. При цьому, акт приймання –передачі або повернення квартири сторонами не складався, жодного двостороннього акта про пошкодження квартири чи майна не оформлено; перелік нібито виявлених пошкоджень за участю позивача не складався; позивач будь-яких пошкоджень не визнавав через природній зніс квартири, де за словами відповідача вже був п`ятим орендарем; згоду на зарахування депозиту в рахунок відшкодування збитків не надавав.

Також, відповідач позивачу не надав двостороннього акту про виявлені пошкодження, докази, що зазначені недоліки були відсутні до заселення позивача; доказів пошкодження саме позивачем. Відповідач одноосібно без належних доказів, фактично перетворила поворотний страховий депозит на майнову санкції, яка не передбачена договором.

Відповідач не виконала свої зобов`язання за договором, що тягнене правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

Разом з тим, п. 1.6. договору зазначено, що разом з квартирою передається майно відповідно до Додатку. У додатку наведений перелік окремих предметів побутової техніки та меблів. Однак, такий не містить опису технічного стану квартири та її складових, їх якісний та технічний стан на момент передачі. Відповідно відповідач не може довести погіршення майна шляхом порівняння стану до та після оренди.

Також неправомірними діями відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду. Зокрема, відповідач усупереч п. 4.3. відмовилась повернути депозит. Позивач був змушений витрачати значний час та зусилля на захист своїх порушених прав та позбавлений можливості користуватись своїми коштами.

03.08.2026 – позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У визначений судом строк, представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

19.08.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Представник позивача у позовній заяві просив про розгляд вказаної за наявними матеріалами справи.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження, днем вручення якої є 24.08.2026, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення. Правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

25.07.2025 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 ( орендар) укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 ( п.1.1 договору), терміном дії з 25.07.2025 по 25.07.2026 ( п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за користування квартирою і майном складає 700 дол. США.

Перший внесок у розмірі 700 дол. США зараховується як оплата за перший місяць користування квартирою з моменту підписання договору ( п. 4.2. договору). Другий внесок у розмірі 700 дол. США. Другий внесок у розмірі 700 дол. США зараховується як депозит (страхова сума) і повертається орендарю в кінці терміну дії договору, при умові оплати всіх комунальних платежів та повернення квартири орендодавцю в такому стані, як і на момент підписання договору та виконання всіх умов договору ( п. 4.3. договору) ( а.с. 12-13).

Разом з тим, було складено додаток до договору оренди, у якому зазначено перелік майна ( а.с. 14).

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження причин неповернення суми страхового депозиту.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підставності утримання відповідачем страхового платежу після припинення договору оренди.

У зв`язку з цим, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 700 дол. США неповернутого страхового платежу є обґрунтованими.

Так, за ч. 2, ч. 3 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Формулюючи висновок щодо застосування ч. 2 ст. 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження (№ 14-81цс24) зробила висновок про те, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить також стягнути понесені інфляційні втрати.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Також, схожі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, та постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі №346/4771/16-ц.

Таким чином, оскільки грошове зобов`язання за договором визначено сторонами у іноземній валюті, то інфляційні втрати не підлягають стягненню.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. 2 цієї статті визначено, що моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, кріп випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Як встановлено, через суперечливу та непослідовну поведінку відповідача, позивач з 25.07.2025 змушений був витрачати час та моральні зусилля і нести матеріальні витрати, займаючись питанням щодо повернення коштів, що створює позивачу нервову напруженість та душевні хвилювання, які є очевидним наслідком поведінки відповідача та викликані необґрунтованими діями відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач зазнав душевних страждань, а тому підставною є вимога про стягнення моральної шкоди. Разом з тим, з огляду на принципи розумності, справедливості та співмірності те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в сумі 3 000 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами позовні вимоги підтверджуються в частині стягнення з відповідача на користь позивача страховий депозит за договором оренди від 25.07.2025 в сумі 700 (сімсот ) доларів США центрів за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення, та 3 000 (три) тисячі гривень моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 ).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 страховий депозит за договором оренди від 25.07.2025 в сумі 700 (сімсот ) доларів США за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що відповідає дню виконання судового рішення, та 3 000 (три) тисячі гривень моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на користь 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну ) гривню судового збору.

Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду - 05.10.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.