Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №341/1566/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1566/26

Номер провадження 2/341/1115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість в розмірі 11 430,00 гривень.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Діджи Фінанс» зазначено про те, що 11.12.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 217152, за умовами якого відповідачу надається кредит у розмірі 3 000,00 грн, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Однак, відповідач умови кредитного договору не виконав та не повернув кредитні кошти і не сплатив проценти за користування такими.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування з товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» на товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест».

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс», укладений Договір факторингу № 568/ФК-24. Згідно з даним Договором факторингу 19.04.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 217152 від 11.12.2021.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 11 430,60 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 2 205,00 грн, заборгованість за комісією – 450,00 грн, заборгованість за пенею – 5 775,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь наявну суму заборгованості, а також судові витрати у справі, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився. В позовній заяві розгляд справи просив проводити без його участі. Не заперечив щодо заочного розгляду справи. Інших заяв та клопотань не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернуся поштовий конверт із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

У позовній заяві представник позивача заявляв клопотання про витребування доказів. Просив суд витребувати у АТ «Притвабанк» інформацію, що стосується номеру карти ОСОБА_1 , виписку про рух коштів на ній та зарахування платежу на таку за спірним договором.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

11.12.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 217152 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За пунктом 1.2. Договору, кредит надається строком на 21 день, тобто до 31.12.2021. Строк дії договору 21 день. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Згідно з пунктом 1.3. Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1295 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3,5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (пункт 1.5. Договору).

Згідно з пунктом 3.3.3 Договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Відповідно до пункту 4.3. Договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений у пункті 1.2. Договору та/або в Додатку (ах) до цього Договору, він зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен деньпрострочення виконання умов цього Договору.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом СL5562.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №217152, сторони узгодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту, відповідно до якого сума кредиту - 3 000,00 грн, проценти за користування кредитом 2 205,00 грн, комісія за надання кредиту - 450,00 грн, загальна вартість кредиту - 5 655,00 грн.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта, клієнту відправлено ідентифікатор унікальний ідентифікатор KL5562 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, підтверджується 11.12.2021 факт перерахунку грошових коштів у сумі 3 000,00 грн на карту, маска якої НОМЕР_2 (зазначена у самому договорі № 217152), призначення платежу - видача кредиту №217152.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 217152 від 11.12.2021, наданим первісним кредитодавцем, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 11 430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 2 205,00 грн, заборгованість за комісією – 450,00 грн, заборгованість за пенею – 5 775,00 грн.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування з товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» на товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест», що підтверджується протоколом від 13.09.2023 № 13/09/2023 Загальних зборів учасників ТОВ «Займер» та витягом з ЄДР.

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 568/ФК-24. Згідно з Витягом із додатку №1 до Договору факторингу № 568/ФК-24, 19.04.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 217152 від 11.12.2021 на загальну суму заборгованості 11430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 2 205,00 грн, заборгованість за комісією – 450,00 грн, заборгованість за пенею – 5 775,00 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 11.12.2021 між ТОВ «Займер» (перейменованому в подальшому в ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 205072.

ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів в сумі 3000,00 грн, які були перераховані на його картковий рахунок, що підтверджується відповідним підтвердженням про здійснення переказу.

Однак, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає 11 430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками – 2 205,00 грн, заборгованість за комісією – 450,00 грн, заборгованість за пенею – 5 775,00 грн.

Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування достовірності наданого ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту, простроченими процентами та комісією, яка підтверджується наданими позивачем доказами.

При ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов`язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов`язання за участю спеціального суб`єкта банка або фінансової установи.

З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявці на укладення кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.

Разом з тим, суд не погоджується із нарахованою позивачем пенею в сумі 5 775,00 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, встановленого згідно із Законом № 691-20 від 16.06.2020, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, на період дії карантину позивальники звільняються від відповідальності за прострочення грошових зобов`язань, платежі, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, не стягуються.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин. В подальшому цей строк постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався аж до 30 червня 2023 року. Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати пені за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань, оскільки така нарахована після укладення кредитного договору з 11.12.2021 в період дії карантину..

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5 775,00 грн. задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 5 655,00 грн, з яких 3 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 205,00 грн - заборгованість за відсотками, 450,00 грн – заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000,00 гривень.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, Додаткову угоду від 21.07.2026до Договору про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, детальний опис наданих послуг та акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відтак, з врахуванням складності справи, враховуючи ціну позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1 317,22 грн із розрахунку: 5 655,00*2662,4/11 430,00

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №217152 від 11.12.2021 у загальному розмірі 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 2 205 (дві тисячі двісті п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками, 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок – заборгованість за комісією

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 317 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень 22 копійки судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяСвятослав АННИШИН