Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №352/1291/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №352/1291/26

Провадження №2/338/1260/26

05 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 (на час укладення кредитного договору ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про споживчий кредит № 1114949 від 13 грудня 2019 року в загальному розмірі 23 940 грн, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 13 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 1114949, відповідно до якого кредитодавець надав позичальниці 7 000 грн строком на 30 днів. Позивач зазначав, що позичальниця не виконала зобов`язання з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

За розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість становить 23 940 грн, з яких: 7 000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12 600 грн – прострочена заборгованість за процентами; 840 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 3 500 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач посилався також на договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал», за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідачки.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правила строщеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2026 року цивільну справу передано до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 19 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано у банківської установи інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить відповідачу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність. Позов визнала частково, просила зменшити нарахування відсотків та штрафів. Також, просила зменшити витрат на професійну правову допомогу. Також, до заяви відповідачка додала копію паспорту виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 грудня 2019 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 1114949. У договорі зазначені, зокрема, дата народження позичальниці ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер мобільного телефону та інші ідентифікаційні дані.

Пунктами 1.2–1.4 договору передбачено надання кредиту в сумі 7 000 грн на 30 днів, починаючи з 13 грудня 2019 року, з кінцевою датою повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів 12 січня 2020 року.

Згідно з пунктами 1.5.1 та 1.5.2 договору загальні витрати позичальника в межах погодженого строку кредитування включали одноразову комісію за надання кредиту в сумі 840 грн, що становить 12 % від суми кредиту, та проценти за користування кредитом у сумі 4 200 грн, які нараховувалися за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Графіком розрахунків передбачено один платіж 12 січня 2020 року в загальній сумі 12 040 грн: 7 000 грн тіла кредиту, 840 грн комісії та 4 200 грн процентів.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що для підписання договору на номер мобільного телефону позичальниці 13 грудня 2019 року було направлено одноразовий ідентифікатор N94109, який використано для електронного підписання кредитного договору. Наведені відомості узгоджуються з анкетою-заявою та індивідуальною частиною договору, що містять однакові персональні дані позичальниці.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджено не лише платіжною інструкцією первісного кредитора, а й незалежним доказом, витребуваним судом. На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що банківська картка № НОМЕР_2 , реквізити якої відповідають картці, зазначеній у матеріалах кредитної справи, належала ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та що 13 грудня 2019 року на відповідний рахунок було зараховано 7 000 грн. Така відповідь банку усуває сумнів щодо належності платіжного засобу відповідачці та підтверджує одержання нею суми кредиту.

Під час розгляду справи виявлено розбіжність у прізвищі особи: кредитний договір оформлено на прізвище « ОСОБА_3 », тоді як у матеріалах щодо місця проживання та у заяві відповідачки до суду зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Для достовірної ідентифікації особи суд витребував відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Із наданих органом державної реєстрації актів цивільного стану повних витягів установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , після державної реєстрації шлюбу 02 листопада 2017 року змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_3 », а після державної реєстрації шлюбу 07 листопада 2024 року – з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». РНОКПП та дата народження в актах цивільного стану відповідають даним кредитного договору. Тому ОСОБА_2 , яка уклала спірний кредитний договір, та ОСОБА_1 є однією і тією самою фізичною особою.

Також, судом встановлено, що 27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ. Передання реєстру боржників підтверджується актом приймання-передачі від 27 березня 2020 року, а виконання новим кредитором свого грошового обов`язку за договором відступлення – платіжною інструкцією на користь первісного кредитора.

У витягу з реєстру боржників за номером договору № 1114949 і РНОКПП НОМЕР_1 зазначено відповідачку та суму вимоги 23 940 грн. Сукупність цих доказів підтверджує перехід до позивача права вимоги за спірним договором.

Надані позивачем облікові документи не містять відомостей про платежі відповідачки в рахунок погашення кредиту. Відповідачка доказів виконання зобов`язання чи іншого розміру заборгованості не подала.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 627, 628, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов у межах закону, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Частини перша і друга статті 207 ЦК України допускають вчинення правочину в електронній формі та використання електронного підпису у випадках, передбачених законом.

Статтями 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору, шляхом оферти та її акцепту, а електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Досліджені судом договір, анкета-заява, довідка про ідентифікацію та відомості про одноразовий ідентифікатор у сукупності підтверджують належне волевиявлення відповідачки на укладення договору.

Згідно зі статтями 1048, 1049 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у порядку й розмірі, визначених договором.

Оскільки позивач довів передання відповідачці 7 000 грн, а доказів повернення цієї суми немає, вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 7 000 грн є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Окремої оцінки потребує вимога про стягнення 840 грн комісії. На дату укладення договору – 13 грудня 2019 року – пункт 1 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» у тодішній редакції виключав із сфери дії цього Закону кредитні договори, що укладалися на строк до одного місяця.

Спірний договір укладено на 30 днів. Поширення Закону на такі мікрокредити було запроваджене пізніше Законом № 891-IX і не має зворотної дії щодо умов договору, укладеного у 2019 році. Тому спеціальні приписи Закону «Про споживче кредитування», які в подальших редакціях регулювали допустимість окремих платежів споживача, не можуть бути застосовані до цієї умови.

У договорі розмір комісії визначено конкретно – 840 грн, вона нараховується одноразово, включена до загальної вартості кредиту та до графіка єдиного платежу, а позичальниця погодила цю умову під час електронного укладення договору. У матеріалах справи відсутні заяви відповідачки про недійсність цієї умови або доказів її сплати. За таких обставин вимога про стягнення 840 грн комісії підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути 12 600 грн процентів. Із наданого розрахунку вбачається, що 4 200 грн нараховано за 30 календарних днів погодженого строку кредитування, а ще 8 400 грн – за наступні 60 календарних днів після 12 січня 2020 року, тобто після настання визначеної договором кінцевої дати повернення кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок, за яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що поняття «користування кредитом» охоплює правомірну можливість позичальника за плату не повертати кредит протягом погодженого строку. Якщо договір містить положення про нарахування процентів після спливу цього строку, суд повинен з`ясувати шляхом тлумачення договору, чи встановили сторони такі проценти саме як міру відповідальності за прострочення в розумінні статті 625 ЦК України, чи продовжили називати їх платою за правомірне користування кредитом. За наявності сумніву умова тлумачиться проти того, хто її сформулював.

Пункт 2.2.3 спірного договору розміщений у розділі «Плата за кредитом» і визначає нарахування стандартної процентної ставки за користування кредитом, у тому числі після дати повернення, якщо позичальник продовжує користуватися кредитом. При цьому договір не кваліфікує такі 2 % на день як проценти річних за статтею 625 ЦК України, не відносить їх до заходів відповідальності та не визначає правову природу такого нарахування як компенсацію наслідків прострочення. Навпаки, у договорі окремо передбачений розділ про відповідальність позичальника.

За такого змісту договору 8 400 грн, нараховані після 12 січня 2020 року, є продовженням договірних процентів за користування кредитом, а не погодженою сторонами мірою відповідальності за статтею 625 ЦК України. Позивач самостійної вимоги про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат або іншого розміру процентів як відповідальності за статтею 625 ЦК України не заявив і відповідного розрахунку не подав. Суд не вправі змінювати правову та фактичну основу грошової вимоги та виходити за межі позову.

Отже, суд приходить до висновків, що проценти підлягають стягненню лише за погоджений 30-денний строк кредитування – з 14 грудня 2019 року до 12 січня 2020 року включно. При незмінному залишку тіла кредиту 7 000 грн і ставці 2 % на день щоденна сума процентів становить 140 грн х на 30 днів – 4 200 грн (7 000 ? 2 % ? 30 = 4 200). У задоволенні вимоги про стягнення решти 8 400 грн процентів слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що з дня, наступного за кінцевою датою повернення кредиту, за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник сплачує пеню у розмірі 2 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення, але не більше 50 % від початкової суми кредиту. Позивач заявив до стягнення максимальну суму таких санкцій – 3 500 грн.

Разом з тим правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у справі № 444/9519/12 та послідовно застосовуваний Верховним Судом, виходить із того, що після закінчення строку кредитування кредитор втрачає право нараховувати договірні проценти за користування кредитом і договірну неустойку за правилами регулятивного кредитного зобов`язання, а захист порушеного грошового права здійснюється в охоронних правовідносинах, зокрема засобами статті 625 ЦК України. У цій справі штрафні санкції нараховані виключно після 12 січня 2020 року, тобто після спливу погодженого строку кредитування.

Оскільки позивач просить стягнути 3 500 грн саме як договірну пеню/штрафні санкції, а не як передбачені статтею 625 ЦК України наслідки прострочення, правових підстав для задоволення цієї частини позову немає. У стягненні 3 500 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Таким чином, із заявлених 23 940 грн доведеними та такими, що підлягають стягненню, є: 7 000 грн основної суми кредиту; 4 200 грн процентів, нарахованих у межах погодженого строку кредитування; 840 грн одноразової комісії. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 12 040 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 8 400 грн процентів, нарахованих після 12 січня 2020 року, та 3 500 грн штрафних санкцій, а всього 11 900 грн, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 31432 від 19 травня 2026 року. Позов задовольняється на 12 040 грн із заявлених 23 940 грн, тобто на 50,29 %.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: 2 662,40 грн ? 12 040 / 23 940 = 1 338,98 грн.

Крім того, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер адвоката, акт № Д/23043 від 14 квітня 2026 року на суму 8 000 грн та детальний опис робіт, у якому зазначено 6 годин 30 хвилин роботи адвоката, зокрема консультацію, вивчення матеріалів, узгодження правової позиції, підготовку позову та його подання.

Вирішуючи питання про суму цих витрат, що підлягає покладенню на іншу сторону, суд виходить не лише з умов договору між позивачем та адвокатом, а й з критеріїв, установлених статтями 137 і 141 ЦПК України, зокрема: зв`язку витрат із розглядом конкретної справи, їх реальності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності предмету спору, ціні позову, обсягу фактично виконаної роботи й результату розгляду справи. Договірний гонорар визначає обов`язки між клієнтом і адвокатом, однак сам по собі не означає, що весь його розмір має бути компенсований за рахунок іншої сторони.

Ця справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; позов ґрунтується на типовому кредитному договорі та стандартному пакеті документів фінансової компанії; представник позивача в судові засідання не з`являвся; відзив, зустрічний позов чи інші процесуальні документи, що потребували б додаткової письмової роботи представника позивача, не подавалися. Водночас частина заявленої кредитної заборгованості в розмірі 11 900 грн визнана судом необґрунтованою. За сукупністю цих обставин покладення на відповідачку всіх 8 000 грн витрат не відповідало б критеріям необхідності, розумності та пропорційності, передбаченим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, обсягу матеріалів, фактично виконаної адвокатом роботи та часткового задоволення позовних вимог, суд визначає суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації відповідачкою позивачу, у розмірі 3 000 грн. Решта витрат на правничу допомогу залишається за позивачем як стороною договору з адвокатським об`єднанням.

Керуючись статтями 11, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626–628, 638, 1048–1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 258–259, 263–265, 268, 273, 280–284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 (на час укладення кредитного договору – ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1114949 від 13 грудня 2019 року в сумі 12 040 (дванадцять тисяч сорок) грн 00 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. – основна сума кредиту; 4 200 грн 00 коп. – проценти за користування кредитом у межах строку кредитування; 840 грн 00 коп. – комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовних решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн 98 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників – з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Решетов