Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №338/1380/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №338/1380/26

Провадження №2/338/1224/26

01 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Решетова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смеречук Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 100337156 від 01 вересня 2025 року в розмірі 19 490,85 грн. До цієї суми позивач включив 6 652,89 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 3 871,58 грн процентів за користування кредитом, 4 860,88 грн комісії за обслуговування кредиту та 4 105,50 грн штрафу.

Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 226,98 грн витрат на надсилання копій позовної заяви з додатками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір№ 100337156 від 01 вересня 2025 року, на виконання якого позичальнику перераховано 8 211,00 грн. За твердженням позивача, відповідач не виконав належним чином зобов`язань із повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого виникла заявлена до стягнення заборгованість. Право вимоги за цим договором позивач набув на підставі договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника товариства та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи його повідомляли у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик на вебпорталі «Судова влада України».

Причин неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позов не подав. Заяв чи клопотань щодо розгляду справи від нього не надходило.

За наведених обставин, ураховуючи відсутність заперечень позивача, суд відповідно до статті 280 ЦПК України здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові та електронні докази, перевіривши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та оцінивши докази в їх сукупності й взаємному зв`язку, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що договором про споживчий кредит № 100337156 від 01 вересня 2025 року та додатком № 1 до нього визначено суму кредиту 8 211,00 грн і строк кредитування 360 днів, з кінцевою датою повернення 27 серпня 2026 року. Сторони погодили сплату процентів у розмірі 36 відсотків річних протягом першого розрахункового періоду та 180 відсотків річних у наступні періоди.

Для обчислення процентів установлено розрахункову тривалість року 365 днів. Окремо договором передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 738,99 грн та комісію за його обслуговування в розмірі 607,61 грн за кожний відповідний розрахунковий період.

Договір містить відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором 768237. Дані верифікації засвідчують зв`язок між цим договором, особою позичальника та номером його телефону, на який 01 вересня 2025 року було надіслано зазначений ідентифікатор.

Надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 108726272 від 01 вересня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перераховано 8 211,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Реквізити цієї картки відповідають реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 договору. Отже, договір, відомості про його електронне підписання та платіжний документ у своїй сукупності підтверджують укладення кредитного договору й надання відповідачу погодженої суми кредиту.

Договором факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, актом приймання-передачі реєстру боржників № 1 від 26 червня 2026 року та відомостями, наведеними в рядку 2996 реєстру, підтверджується передання позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 ..

Платіжна інструкція № 37204767222223418 від 26 червня 2026 року підтверджує перерахування первісному кредитору 5 176 526,00 грн на виконання договору факторингу.

Таким чином, судом встановлено, що позивач набув права кредитора за зобов`язанням ОСОБА_1 ..

Разом з тим, суд зауважує, що перехід права вимоги не змінює змісту самого зобов`язання та не збільшує його обсягу. До нового кредитора могло перейти лише те право, яке належало первісному кредитору, у розмірі дійсної, а не лише відображеної в облікових документах заборгованості. Тому внесення певної суми до реєстру боржників не звільняє позивача від обов`язку довести підстави її нарахування та правильність визначення залишку боргу.

Судом встановлено, що із наданої позивачем відомості первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в період із 30 вересня 2025 року до 28 лютого 2026 року відповідач сплатив за договором загалом 14 081,35 грн.

Оскільки зазначена вище відомість складена кредитором та подана на обґрунтування позову, відображені в ній платежі підтверджують визнання кредитором факту одержання відповідних коштів.

Зокрема, кредитор розподілив зазначені платежі таким чином: 1 558,11 грн зарахував у погашення основної суми кредиту, 5 708,15 грн – процентів за користування кредитом, 738,99 грн – одноразової комісії за надання кредиту, а 6 076,10 грн – періодичної комісії за його обслуговування. Отже, із загальної суми одержаних від позичальника коштів на сплату двох видів комісій було спрямовано 6 815,09 грн і платежів після 28 лютого 2026 року дана відомість не містить.

Заявлений залишок основної суми кредиту в розмірі 6 652,89 грн позивач визначив як різницю між наданими відповідачу 8 211,00 грн та 1 558,11 грн, зарахованими кредитором на повернення кредитних коштів.

Заборгованість за процентами в розмірі 3 871,58 грн обчислено, шляхом віднімання 5 708,15 грн зарахованих платежів від 9 579,73 грн процентів, нарахованих за відомістю.

Аналогічно залишок комісії за обслуговування в розмірі 4 860,88 грн визначено як різницю між нарахованими 10 936,98 грн та зарахованими в її погашення 6 076,10 грн. Також, судом встановлено, що додатково до цих сум включено штраф 4 105,50 грн, що становить половину первісної суми кредиту. Отже, сукупність наведених складових утворює заявлену ціну позову 19 490,85 грн.

Судом вбачається, лише арифметична узгодженість підсумків відомості із сумами позовних вимог, однак, на думку суду не є достатньою підставою для задоволення позову.

Для встановлення дійсного розміру заборгованості належить перевірити, чи мав кредитор право на кожне нарахування, чи дотримався встановленої черговості погашення та чи врахував зменшення основної суми кредиту після одержання платежів.

Спеціальну черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит установлено статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». У разі недостатності платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі насамперед погашаються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування ним. У другу чергу погашаються сума кредиту й проценти за користування кредитом, а в третю – неустойка та інші передбачені договором платежі.

Одноразова комісія за надання кредиту та періодична комісія за його обслуговування за своєю правовою природою належать до інших платежів.

Вони не є ані поверненням основної суми кредиту, ані процентами за користування наданими коштами, а тому підлягають погашенню з дотриманням третьої черги. Загальні положення статті 534 ЦК України про черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням застосовуються до спірних правовідносин з урахуванням наведеного спеціального регулювання.

Крім того, частина перша статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає право споживача достроково повернути кредит.

Зокрема, пункти 2.4.1 та 2.4.2 укладеного сторонами договору визначають порядок платежів за графіком і передбачають спрямування достроково сплачених коштів, які перевищують поточну та прострочену заборгованість, на погашення основної суми кредиту за хронологією відповідних розрахункових періодів. Ці умови не надають кредитору права надавати комісіям перевагу перед погашенням суми кредиту та процентів всупереч установленій законом черговості.

Судом встановлено порушення зазначеної черговості простежується вже під час зарахування платежу від 30 вересня 2025 року.

Із внесених відповідачем 1 010,00 грн кредитор спрямував 234,90 грн на погашення нарахованих процентів, 738,99 грн – на сплату одноразової комісії, а на повернення кредиту зарахував лише 36,11 грн. Натомість після погашення 234,90 грн процентів залишок цього платежу становив 775,10 грн і мав бути врахований у зменшення основної суми кредиту. Внаслідок такого зарахування неповернена сума кредиту після першого платежу становила 7 435,90 грн.

Надалі кредитор спрямував 6 076,10 грн одержаних коштів на погашення періодичної комісії за обслуговування, у тому числі з платежів, на дати яких основна сума кредиту та проценти залишалися непогашеними. Зазначені особливості розподілу платежів потребують урахування при перевірці всіх складових заборгованості, оскільки збереження в обліку більшого залишку кредиту безпосередньо впливає на подальше нарахування процентів.

Окремої оцінки потребує наявність правової підстави для стягнення періодичної комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць зобов`язаний безоплатно повідомляти визначені законом відомості про стан виконання кредитного договору. Умова договору, яка покладає на споживача плату за отримання інформації, що має надаватися безоплатно, не створює для нього відповідного грошового обов`язку з огляду на частину п`яту статті 12 цього Закону.

У спірному договорі до змісту обслуговування, за яке встановлено комісію, віднесено цілодобове відображення заборгованості та графіка платежів в особистому кабінеті, автоматичні повідомлення, можливість ініціювати переказ коштів, консультації та інші сервісні повідомлення. Водночас окремої вартості кожної із зазначених дій договором не визначено. Доказів замовлення відповідачем самостійної платної послуги та її фактичного надання у відповідні періоди позивач не подав. Натомість комісію в розмірі 607,61 грн нараховували автоматично кожні 15 днів незалежно від звернення позичальника.

За таких обставин сам перелік функцій особистого кабінету та способів взаємодії з позичальником не доводить, що встановлена комісія є винагородою за окрему погоджену і фактично надану платну послугу. Позивач не розмежував оплату такої послуги з платою за інформування про стан кредиту та дії, пов`язані з обліком і виконанням кредитного зобов`язання.

При оцінці цієї умови суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, щодо розмежування безоплатного надання інформації та додаткових платних послуг.

Суд також враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, про необхідність визначення додаткових послуг, за які встановлено комісійну винагороду.

Судом встановлено, що у цьому договорі передбачено єдиний неподільний періодичний платіж. Відокремити в його складі винагороду за доведену самостійну платну послугу від плати за дії, які мають здійснюватися безоплатно, на підставі поданих матеріалів неможливо.

З огляду на зміст умови договору, відсутність окремого визначення вартості послуг і доказів їх фактичного надання суд приходить до висновку, що спірна умова про періодичну комісію не породжує обов`язку відповідача сплачувати цей платіж. Такий висновок стосується саме дослідженої умови цього договору й не означає загальної заборони встановлювати плату за належно погоджені та фактично надані додаткові послуги.

Наведена правова оцінка має значення не лише для вирішення вимоги про стягнення несплаченого залишку комісії в розмірі 4 860,88 грн, а й для належного врахування вже одержаних кредитором коштів.

Отже суд вважає, що сума в розмірі 6 076,10 грн, віднесена кредитодавцем на погашення цієї комісії, є частиною фактичних платежів відповідача за кредитним договором. Відсутність обов`язку сплачувати періодичну комісію виключає можливість вилучити відповідні кошти з погашення інших дійсних зобов`язань позичальника.

Необхідність перерахунку всіх складових кредитної заборгованості у зв`язку з нікчемністю умови про комісію відображена також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц. Враховуючи відмінності фактичних обставин тієї справи, суд застосовує наведений підхід до наслідків неправомірного зарахування платежів та перевіряє їх вплив на залишок кредиту й подальше нарахування процентів у цьому спорі.

Перевіряючи достатність здійснених відповідачем платежів, суд врахував одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 738,99 грн як суму, належну кредитору. Водночас урахування цього платежу не дає підстав відступити від законної черговості його погашення: зазначена комісія підлягає зарахуванню після погашення основної суми кредиту та процентів, а не з першого платежу позичальника від 30 вересня 2025 року.

У межах першої та другої черг, для яких закон об`єднує вимоги щодо суми кредиту і процентів, розрахунок здійснено з першочерговим погашенням усіх процентів, нарахованих на дату відповідного платежу, та подальшим спрямуванням решти коштів на повернення основної суми кредиту. Іншої послідовності погашення цих двох складових у межах однієї законної черги договором не визначено. Такий спосіб перевірки враховує інтерес кредитора в одержанні нарахованих процентів і дає змогу встановити, чи зберігається заборгованість навіть за цього порядку розподілу коштів.

Проценти обчислюються за кожний день користування кредитом, починаючи з 02 вересня 2025 року, на неповернену на відповідну дату суму кредитних коштів. За період до 01 жовтня 2025 року включно застосовується погоджена ставка 36 відсотків річних, а надалі – 180 відсотків річних.

Для визначення суми процентів за один день, залишок кредиту множиться на відповідну річну ставку, з урахуванням її відсоткового значення, після чого отриманий результат ділиться на 365 днів. На кожну дату внесення коштів визначаються накопичені проценти, сума їх погашення та частина платежу, що зменшує кредит, а проценти за наступні дні нараховуються вже на зменшений залишок.

Після зарахування платежу від 30 вересня 2025 року неповернена сума кредиту становила 7 435,90 грн. Для визначення подальшого залишку заборгованості суд послідовно врахував кожний наступний платіж відповідача та проценти, нараховані до дня його здійснення.

За 01 жовтня 2025 року на залишок кредиту 7 435,90 грн за ставкою 36 відсотків річних нараховано 7,33 грн процентів. Із внесених відповідачем цього дня 10,00 грн зазначена сума підлягала зарахуванню на погашення процентів, а решта 2,67 грн – на повернення кредиту. Внаслідок цього неповернена сума кредиту зменшилася до 7 433,23 грн.

За період із 02 до 16 жовтня 2025 року включно, тобто за 15 днів, проценти нараховувалися на залишок кредиту 7 433,23 грн за ставкою 180 відсотків річних. За застосованого в розрахунку щоденного округлення до копійки сума процентів становила 36,66 грн за день, а за весь зазначений період – 549,90 грн. Із платежу відповідача від 16 жовтня 2025 року в розмірі 1 212,11 грн на погашення цих процентів підлягали зарахуванню 549,90 грн, а решта 662,21 грн – на повернення основної суми кредиту. Отже, після цього платежу неповерненими залишалися 6 771,02 грн кредитних коштів.

За наступні 15 днів, із 17 до 31 жовтня 2025 року включно, проценти нараховувалися вже на зменшений залишок кредиту 6 771,02 грн за тією самою ставкою 180 відсотків річних. Їх розмір із щоденним округленням становив 33,39 грн за день, а загалом за цей період – 500,85 грн. Тому із внесених відповідачем 31 жовтня 2025 року 1 500,00 грн на погашення процентів підлягали зарахуванню 500,85 грн, а решта 999,15 грн – на повернення кредиту. Саме внаслідок зменшення попереднього залишку 6 771,02 грн на 999,15 грн неповернена сума кредиту на кінець цього дня становила 5 771,87 грн.

Після врахування платежу від 31 жовтня 2025 року неповернена сума кредиту становила 5 771,87 грн. За період із 01 до 15 листопада 2025 року включно, тобто за 15 днів, на цей залишок за ставкою 180 відсотків річних нараховано 426,90 грн процентів. При цьому денна сума процентів, визначена шляхом множення залишку кредиту на річну ставку та ділення отриманого результату на 365 днів, після округлення до копійки становила 28,46 грн. Із внесених відповідачем 15 листопада 2025 року 1 500,00 грн на погашення зазначених процентів підлягали зарахуванню 426,90 грн, а решта 1 073,10 грн – на повернення кредиту. Відповідно, неповернена сума кредиту зменшилася з 5 771,87 грн до 4 698,77 грн.

За наступний період із 16 до 30 листопада 2025 року включно проценти нараховувалися на залишок кредиту 4 698,77 грн. За тією самою річною ставкою та з округленням денної суми до копійки їх розмір становив 23,17 грн за день, а за 15 днів – 347,55 грн. Із платежу від 30 листопада 2025 року в розмірі 1 200,00 грн після погашення цих процентів на повернення кредиту підлягали зарахуванню 852,45 грн. Отже, залишок основної суми кредиту після цього платежу становив 3 846,32 грн.

За період із 01 до 13 грудня 2025 року включно на залишок кредиту 3 846,32 грн нараховано проценти в розмірі 18,97 грн за день, що за 13 днів становить 246,61 грн. Згідно з відомістю первісного кредитора 13 грудня 2025 року відповідач сплатив загалом 1 200,00 грн. Після зарахування 246,61 грн на погашення належних процентів решта цього платежу в розмірі 953,39 грн підлягала спрямуванню на повернення кредитних коштів. Унаслідок цього неповернена сума кредиту зменшилася до 2 892,93 грн.

За 14 та 15 грудня 2025 року на зазначений залишок нараховано по 14,27 грн процентів за день, а разом – 28,54 грн. Із внесених відповідачем 15 грудня 2025 року 73,34 грн після погашення цих процентів на повернення кредиту підлягали зарахуванню 44,80 грн. Таким чином, залишок основної суми кредиту зменшився з 2 892,93 грн до 2 848,13 грн.

За період із 16 до 28 грудня 2025 року включно, тобто за 13 днів, проценти на залишок кредиту 2 848,13 грн становили 14,05 грн за день, а загалом – 182,65 грн. Із платежу відповідача від 28 грудня 2025 року в розмірі 1 500,00 грн на погашення цих процентів підлягали зарахуванню 182,65 грн, а на повернення кредиту – 1 317,35 грн. Після такого зарахування неповерненими залишалися 1 530,78 грн кредитних коштів.

За 29 та 30 грудня 2025 року на залишок кредиту 1 530,78 грн нараховано по 7,55 грн процентів за день, що разом становить 15,10 грн. Відповідач 30 грудня 2025 року сплатив 69,24 грн, із яких після погашення зазначених процентів на повернення кредиту підлягали зарахуванню 54,14 грн. Отже, неповернена сума кредиту на кінець цього дня становила 1 476,64 грн.

За період із 31 грудня 2025 року до 14 січня 2026 року включно, тобто за 15 днів, на залишок кредиту 1 476,64 грн за ставкою 180 відсотків річних нараховано проценти в розмірі 7,28 грн за день, а загалом – 109,20 грн. Із внесених відповідачем 14 січня 2026 року 1 400,00 грн на погашення цих процентів підлягали зарахуванню 109,20 грн, а решта 1 290,80 грн – на повернення основної суми кредиту. Внаслідок зменшення попереднього залишку 1 476,64 грн на 1 290,80 грн неповерненими залишилися 185,84 грн кредитних коштів.

Таким чином, платежами, відображеними у відомості за період із 15 листопада 2025 року до 14 січня 2026 року, на загальну суму 6 942,58 грн погашено 1 356,55 грн процентів та 5 586,03 грн основної суми кредиту. Саме погашення цієї частини кредиту зумовило зменшення його залишку з 5 771,87 грн до 185,84 грн. Станом на 14 січня 2026 року нараховані до цієї дати проценти були повністю сплачені.

За наступні 16 днів, із 15 до 30 січня 2026 року включно, проценти нараховувалися лише на неповернений залишок кредиту 185,84 грн. За ставкою 180 відсотків річних та з округленням денної суми до копійки вони становили 0,92 грн за день, а за весь зазначений період – 14,72 грн. Отже, перед зарахуванням платежу від 30 січня 2026 року непогашеними залишалися 185,84 грн основної суми кредиту та 14,72 грн процентів, а також урахована судом одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 738,99 грн.

30 січня 2026 року відповідач сплатив 1 106,66 грн. Із цієї суми 14,72 грн підлягали зарахуванню в погашення нарахованих процентів, а 185,84 грн – на повернення решти кредитних коштів. Таким чином, на зазначену дату зобов`язання з повернення основної суми кредиту та сплати процентів було виконане повністю. Після погашення цих складових залишилося 906,10 грн внесеного платежу, з яких 738,99 грн покривали одноразову комісію за надання кредиту, що належить до третьої черги. Решта 167,11 грн перевищувала суму непогашених зобов`язань, врахованих судом.

Крім того, відомість первісного кредитора містить платежі від 13 лютого 2026 року в розмірі 1 200,00 грн та від 28 лютого 2026 року в розмірі 1 100,00 грн. Оскільки на час їх здійснення основну суму кредиту, проценти та одноразову комісію вже було погашено, ці кошти додатково підтверджують відсутність несплаченого залишку за зазначеними складовими. Разом із 167,11 грн, що залишилися після зарахування платежу від 30 січня 2026 року, перевищення сплачених коштів над визначеним судом зобов`язанням становить 2 467,11 грн.

Загальна сума процентів, нарахованих на фактичний залишок кредиту до його повного погашення 30 січня 2026 року, становить 2 664,25 грн. Отже, з урахуванням 8 211,00 грн отриманого кредиту та одноразової комісії 738,99 грн загальний розмір зобов`язань, прийнятих судом до розрахунку, становить 11 614,24 грн. Ця сума повністю покривається здійсненими відповідачем платежами на загальну суму 14 081,35 грн. Виявлене перевищення в розмірі 2 467,11 грн у межах цього спору враховується для перевірки обґрунтованості позовних вимог, а питання про присудження відповідної суми відповідачу не є предметом цього позову.

Таким чином, відображені позивачем 6 652,89 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 3 871,58 грн за процентами не відповідають розміру зобов`язань після належного врахування платежів. Ці суми утворилися внаслідок зарахування 738,99 грн на сплату одноразової комісії до погашення кредиту, віднесення ще 6 076,10 грн на періодичну комісію, яка не підлягала сплаті, та подальшого нарахування процентів на завищений залишок кредитних коштів.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд ураховує, що пункт 4.1 договору пов`язує його застосування з простроченням платежу більш як на два дні. Перше нарахування штрафу у відомості кредитора відображено 18 березня 2026 року, тобто після дати, на яку, за проведеним судом розрахунком, основна сума кредиту, проценти та одноразова комісія були повністю погашені.

Самостійною підставою для відмови у стягненні штрафу є також пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Заявлені 4 105,50 грн штрафу нараховані саме в такий період, а тому не підлягають стягненню незалежно від висновку щодо наявності або відсутності залишку основного боргу. Вимог про стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Враховуючи викладене, підстав для стягнення з відповідача будь-якої частини заявлених 19 490,85 грн суд не встановив.

Основна сума кредиту та належні проценти погашені внесеними платежами, а обов`язок сплатити заявлену періодичну комісію відсутній, а штраф не підлягає стягненню з наведених самостійних підстав. Отже, позовні вимоги про стягнення 6 652,89 грн заборгованості за кредитом, 3 871,58 грн процентів, 4 860,88 грн комісії та 4 105,50 грн штрафу задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що платіжною інструкцією № 3720480426 від 11 серпня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Квитанція поштового оператора № 2194776 та опис вкладення від цієї ж дати підтверджують витрати на надсилання відповідачу копій документів у розмірі 226,98 грн. Загальна сума заявлених до відшкодування судових витрат становить 2 889,38 грн.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, передбачених статтею 141 ЦПК України підстави для покладення зазначених витрат на відповідача відсутні. Судовий збір і витрати на надсилання копій позову залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 274, 280–284 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 534, 599, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12, 16, 19, 20, 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення 19 490,85 грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 100337156 від 01 вересня 2025 року відмовити повністю.

Судовий збір 2 662,40 грн та витрати на надсилання копій позову 226,98 грн покласти на позивача; у стягненні з відповідача 2 889,38 грн судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не вручено в день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заяву подано протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення, а строк може бути поновлений і з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а якщо оголошено лише вступну й резолютивну частини або розгляд відбувся без повідомлення учасників – із дня складення повного тексту. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право на апеляційне оскарження; строк апеляційного оскарження для нього обчислюється з дня постановлення відповідної ухвали.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Пов ний текст рішення виготовлено та підписано 06 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Решетов