Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/7601/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа №910/7601/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державного агентства резерву України

про зобов`язання включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги у розмірі 45 477,95 грн та стягнення боргу у розмірі 45 477,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства резерву України, в якому просить суд зобов`язати відповідача включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги у розмірі 45 477,95 грн та стягнути з відповідача борг у розмірі 45 477,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що в порушення умов Договору №050/15 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 23.08.2013 та норм законодавства Державне агентство резерву України не виконало своїх зобов`язань щодо відшкодування витрат зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, у зв`язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у загальному розмірі 45 477,95 грн. Тому, зважаючи на перебування Державного агентства резерву України в стані припинення, позивач просить суд зобов`язати відповідача включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у розмірі 45 477,95 грн та стягнути вказану суму боргу з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відкрито провадження у справі №910/7601/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 про відкриття провадження у справі №910/7601/26 була доставлена до електронного кабінету Державного агентств резерву України 25.06.2026 о 19 год. 33 хв., про що судом було отримано інформацію 26.06.2026 о 09 год. 59 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 25.06.2025 вручена відповідачу 26.06.2026.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/7601/26 встановлено Державному агентству резерву України строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Державне агентство резерву України вправі було подати відзив на позов у строк до 13.07.2026 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.08.2013 між Державним агентством резерву України (Держрезерв) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (правонаступником усіх прав і обов`язків якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС") (зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей №050/15 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах резервуарах, підземних сховищах зберігача

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Держрезерв передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно із специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1мр. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Держрезервом України.

Згідно п. 2.1 Договору зберігач зобов`язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.

За умовами п. 2.3 Договору зберігач зобов`язаний надсилати Держрезерву України акти форми №1 мр протягом трьох робочих днів з моменту здійснення операцій.

Пунктом 2.8 Договору встановлено обов`язок зберігача щороку разом з річним звітом форми №12 мр подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

Держрезерв зобов`язаний: відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Оплачувати зберігачу вартість із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберіганням цінностей здійснюється за узгодженням між Держрезервом України та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Держрезервом України кошторису витрат, затверджених Держрезервом України акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).

За умовами п. 4.3 Договору оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться після отримання та погодження Держрезервом України акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2013, і діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Держрезерву України на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3 Договору).

10.02.2025 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про направлення кошторису витрат на 2025 рік вих. №22-2544/013, у якому просила погодити кошторис на 2025 рік. Згідно долученого до листа кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на складах та у резервуарах відповідального зберігача загальна вартість зберігання в 2025 року складає 58 295,23 грн з ПДВ.

13.10.2025 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом про направлення документів за ІІІ квартал 2025 року №22-18620/013 направила Державному агентству резерву України підписаний зі сторони позивача акт від 30.09.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за ІІІ квартал 2025 року на загальну суму 15 336,52 грн з ПДВ, разом з вказаним актом було направлено і зведений звіт про витрати за ІІІ квартал 2025 року.

31.12.2025 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом про направлення документів за ІV квартал №22-842/013 направила Державному агентству резерву України підписаний зі сторони позивача акт від 31.12.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за ІV квартал 2025 року на загальну суму 18 239,65 грн з ПДВ, разом з вказаним актом було направлено і зведений звіт про витрати за ІV квартал 2025 року.

03.02.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про направлення кошторису витрат на 2026 рік вих. №22-1952/013, у якому просила погодити кошторис на 2026 рік. Згідно долученого до листа кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на складах та у резервуарах відповідального зберігача загальна вартість зберігання в 2026 року складає 67 218,62 грн з ПДВ.

13.03.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про сплату заборгованності та включення заборгованності до ліквідаційного балансу, у якому вимагала сплатити заборгованість за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 у розмірі 33 576,17 грн. Крім того позивач вимагав включити таку заборгованість до ліквідаційного балансу відповідача, з огляду на процес ліквідації Державного агентства резерву України.

15.04.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом про направлення документів за І квартал 2026 року №22-6848/013 направила Державному агентству резерву України підписаний зі сторони позивача акт від 31.03.2026 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за І квартал 2026 року на загальну суму 11 901,78 грн з ПДВ, разом з вказаним актом було направлено і зведений звіт про витрати за ІІІ квартал 2025 року.

18.05.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про сплату заборгованності та включення заборгованності до ліквідаційного балансу, у якому вимагала сплатити заборгованість за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 у розмірі 11 901,78 грн. Крім того позивач вимагав включити таку заборгованість до ліквідаційного балансу відповідача, з огляду на процес ліквідації Державного агентства резерву України.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, у зв`язку з чим у Державного агентства резерву України виник борг перед позивачем у загальному розмірі 45 477,95 грн. Крім того позивач вказує на те, що зважаючи на перебування Державного агентства резерву України в стані припинення, наявні підстави для зобов`язання відповідача включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у розмірі 45 477,95 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державні резерви" відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про державні резерви" визначено, що запаси матеріальних цінностей державного матеріального резерву розміщуються на підприємствах, в установах та організаціях, які можуть забезпечити відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Закону України "Про державні резерви" передбачено, що запаси державного матеріального резерву можуть розміщуватися на відповідальне зберігання у відповідальних зберігачів на підставі укладених договорів відповідального зберігання. Типова форма договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002, (надалі - Порядок) запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям (надалі - відповідальні зберігачі) витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Згідно з п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Із матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачу в особі його філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на зберігання матеріальні цінності.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі №910/17808/16, від 25.09.2017 у справі №910/12503/17, від 29.08.2018 у справі №910/7429/18, від 16.08.2019 у справі №910/6456/19, від 01.09.2020 у справі №910/4070/20, від 26.07.2021 у справі №910/8117/21, від 03.08.2022 у справі №910/4532/22, від 12.07.2023 у справі №910/5520/23, від 14.10.2024 у справі №910/8665/24, від 14.10.2025 у справі №910/2181/25 та від 17.04.2026 у справі №910/20/26, які набрали законної сили, було встановлено наявність правових підстав для стягнення з Державного агентства резерву України відшкодування витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву на підставі Договору відповідального зберігання цінностей мобілізаційного резерву №050/15 від 23.08.2013.

Зокрема у справі №910/20/26 стягнуто з Державного агентства резерву України відшкодування витрати за зберігання цінностей мобілізаційного резерву на підставі Договору відповідального зберігання цінностей мобілізаційного резерву №050/15 від 23.08.2013 за період з 01.10.2024 по 30.06.2025, тобто за період, що передував періоду заявленому у даній справі.

Таким, чином рішеннями Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі №910/17808/16, від 25.09.2017 у справі №910/12503/17, від 29.08.2018 у справі №910/7429/18, від 16.08.2019 у справі №910/6456/19, від 01.09.2020 у справі №910/4070/20, від 26.07.2021 у справі №910/8117/21, від 03.08.2022 у справі №910/4532/22, від 12.07.2023 у справі №910/5520/23, від 14.10.2024 у справі №910/8665/24, від 14.10.2025 у справі №910/2181/25 та від 17.04.2026 у справі №910/20/26, встановлено факт зберігання матеріальних цінностей на виконання вимог Договору відповідального зберігання цінностей мобілізаційного резерву №050/15 від 23.08.2013, а також не виконання відповідачем умов договору щодо відшкодування витрат на таке зберігання.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов Договору відповідального зберігання цінностей мобілізаційного резерву №050/15 від 23.08.2013 позивач надіслав на адресу відповідача листи, до яких долучив документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, зокрема акти на відшкодування витрат, зведені звіти про витрати на зберігання, пояснювальні записки, розрахунки заробітної плати, бухгалтерські довідки, відомості нарахування амортизації основних засобів, тощо.

Так, згідно тверджень Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його витрати на зберігання матеріальних цінностей за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 склали 45 477,95 грн, що підтверджується:

- зведеним звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей в ІІІ кварталі 2025 року та Актом №АВР02195 від 30.09.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за ІІІ кварталі 2025 року на суму 15 336,52 грн;

- зведеним звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей в ІV кварталі 2025 року та Актом №АВР03256 від 31.12.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за ІV кварталі 2025 року на суму 18 239,65 грн;

- зведеним звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей в І кварталі 2026 року та Актом №АВР01009 від 31.03.2026 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за І кварталі 2026 року на суму 11 901,78 грн.

Факт одержання відповідачем вказаних листів із долученими до них документами, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, направлені позивачем документи відповідач не повернув позивачу з погодженим або без погодження, із зазначенням недоліків, а відтак не підписання Державним агентством резерву України актів не свідчить про відсутність (невиникнення) у Державного агентства резерву України обов`язку із відшкодування Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрат на зберігання цінностей, а відтак і не є обґрунтованою підставою для відмови від сплати на користь позивача відшкодування витрат на зберігання.

Крім того в матеріалах справи відсутні і відповідачем під час розгляду даної справи не надано зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 на суму 45 477,95 грн.

Приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача обов`язку за Договором із відшкодування витрат на зберігання позивачем в особі його регіональної філії матеріальних цінностей за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 на суму 45 477,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що Держрезерв зобов`язаний: відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Оплачувати зберігачу вартість із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до пункту 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберіганням цінностей здійснюється за узгодженням між Держрезервом України та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з Держрезервом України кошторису витрат, затверджених Держрезервом України акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати).

За приписами частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Із умов пунктів 3.1, 3.2 та 4.2 Договору вбачається, що сторонами не погоджено ні строку, ні терміну оплати витрат зберігача на зберігання майна. Як і не встановлено такого строку Законом України "Про державні резерви" та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532.

Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу листи, до яких долучив документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026, зокрема акти на відшкодування витрат та зведені звіти про витрати на зберігання, а саме:

- лист вих. №22-18620/013 від 13.10.2026, до якого додано зведений звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей в ІІІ кварталі 2025 року та Акт №АВР02195 від 30.09.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за ІІІ кварталі 2025 року на суму 15 336,52 грн (на підтвердження направлення такого листа позивачем надано список згрупованих відправлень №14.10.2025);

- лист вих. №22-842/013 від 16.01.2026, до якого додано зведений звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей в ІV кварталі 2025 року та Акт №АВР03256 від 31.12.2025 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за ІV кварталі 2025 року на суму 18 239,65 грн (на підтвердження направлення такого листа позивачем надано список згрупованих відправлень №02.03.2026 та відстеження вручення рекомендованого листа, відповідно до якого відправлення вручено одержувачу 18.03.2026);

- лист вих. №22-6848/013 від 15.04.2026, до якого додано зведений звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей в І кварталі 2026 року та Акт №АВР01009 від 31.03.2026 на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей за І кварталі 2026 року на суму 11 901,78 грн (на підтвердження направлення такого листа позивачем надано список згрупованих відправлень №16.04.2026 та відстеження вручення рекомендованого листа, відповідно до якого відправлення 04.05.2026 було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання).

Враховуючи умови укладеного договору, положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, надані позивачем докази, на підтвердження направлення відповідних листів, до яких, зокрема додано звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей та акти на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву на момент розгляду даної справи настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з відшкодування витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 у розмірі 45 477,95 грн.

Державне агентство резерву України, обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення з Державного агентства резерву України витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву у розмірі 45 477,95 грн підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги у розмірі 45 477,95 грн

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Державне агентство резерву України є юридичною особою (орган державної влади), що утворена 11.02.2011 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2011 №10741450000038964).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.09.2024 №1117 "Про ліквідацію Державного агентства резерву", яка набрала чинності 03.10.2024.

Пунктом 3 зазначеної постанови утворено комісію з ліквідації Державного агентства резерву (надалі ліквідаційна комісія), головою якої затверджено начальника Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та взаємовідносин між державними підприємствами - головного бухгалтера Державного агентства резерву Ковальчука Олександра Леонідовича.

08.10.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації ".

Крім того, постановою від 26.09.2024 №1117 "Про ліквідацію Державного агентства резерву" встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Державного агентства резерву, який становить два місяці з дня набрання чинності постанови.

13.03.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про сплату заборгованності та включення заборгованності до ліквідаційного балансу, у якому вимагала сплатити заборгованість за період з 01.07.2025 по 31.12.2025 у розмірі 33 576,17 грн. Крім того позивач вимагав включити таку заборгованість до ліквідаційного балансу відповідача, з огляду на процес ліквідації Державного агентства резерву України (на підтвердження направлення такого листа позивачем надано опис вкладення у цінний лист, список згрупованих відправлень №16.03.2026 та відстеження вручення рекомендованого листа, відповідно до якого відправлення 27.03.2026 було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання).

18.05.2026 філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Державного агентства резерву України з листом про сплату заборгованності та включення заборгованності до ліквідаційного балансу, у якому вимагала сплатити заборгованість за період з 01.01.2026 по 31.03.2026 у розмірі 11 901,78 грн. Крім того позивач вимагав включити таку заборгованість до ліквідаційного балансу відповідача, з огляду на процес ліквідації Державного агентства резерву України (на підтвердження направлення такого листа позивачем надано опис вкладення у цінний лист, список згрупованих відправлень №19.05.2026 та відстеження вручення рекомендованого листа, відповідно до якого відправлення 28.05.2026 було повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання).

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Неотримання Державним агентством резерву України кредиторських вимог позивача (поштових відправлень з відповідними листами), у зв`язку з чим останні повернулись позивачу з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання, а тому фактично являється ухиленням ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора.

За таких обставин, враховуючи, що не заявлення позивачем у встановлений строк грошових вимог (такі вимоги кредитора виникли після закінчення встановленого постановою від 26.09.2024 №1117 "Про ліквідацію Державного агентства резерву" строку для заявлення кредиторами своїх вимог) до відповідача не має наслідком їх погашення, а лише впливає на черговість та порядок задоволення таких вимог та те, що норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишити вимоги кредитора без розгляду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання включити кредиторські вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

При цьому, суд у контексті обраного позивачем способу захисту враховує і висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2024 у справі №905/451/22, за яким: "позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 20 Господарського України), і цей спосіб захисту є ефективним" (пункт 63).

У пункті 64 вказаної постанови об`єднана палата також звернула увагу на те, що позовна вимога про зобов`язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є неефективною. По-перше, виконання судового рішення про задоволення такої вимоги залежить виключно від волі відповідача. По-друге, навіть виконання такого судового рішення, тобто включення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи, само по собі не гарантує сплати боргу юридичною особою, бо така сплата теж залежить виключно від волі боржника. По-третє, учасники юридичної особи, до проміжного ліквідаційного балансу якої на виконання судового рішення включені грошові вимоги кредитора, або відповідний орган юридичної особи чи відповідний державний орган можуть прийняти рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи (частина 11 статті 17, пункт 7 частини 1 статті 251 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), внаслідок чого внесення вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи втратить будь-яке значення. У цьому випадку кредитору доведеться повторно звертатись до суду, але вже з вимогою про стягнення грошової суми.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 73, 75, 79, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Державне агентство резерву України (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9; ідентифікаційний код 37472392) в особі ліквідаційної комісії включити вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційнийй код ВП 05425046) у розмірі 45 477,95 грн до проміжного ліквідаційного балансу. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9; ідентифікаційний код 37472392) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційнийй код ВП 05425046) борг у розмірі 45 477 (сорок п`ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 95 коп. та судовий збір у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість одну) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Роман БОЙКО