Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №908/2315/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Дніпро Справа № 908/2315/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 08.12.2023р.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича, АДРЕСА_1

до відповідача Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьманська, буд. 20

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Волошин Микита Дмитрович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького, про стягнення заборгованості по оплаті поставленої електричної енергії за період червень 2022 року за договором про постачання електричної енергії № 133 від 24.12.2021р., в розмірі 54 572, 24 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 133 від 24.12.2021р., зокрема щодо повної оплати отриманих послуг за договором за період: червень 2022р., у розмірі 54 572,24 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що будучи вчасно попередженим про необхідність припинення надання послуг з постачання електричної енергії, ТОВ “Трейдженерджи” їх проігнорував, і не виконав п. 7.2.12 договору від № 133 від 24.12.2021р. та приписи Положення “Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану”, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022р. № 148, із власної ініціативи продовжував надавати послуги окупантам у продовж червня місяця 2022 р.. Таким чином, на думку відповідача, втрата позивачем доступу до своїх приміщень а також можливості отримувати послуги є наслідком дії обставин непереборної сили - тимчасова окупація території, захоплення майна та приміщень університету військовими російської федерації та злочинною незаконною владою, цілком підпадає під приписи пункту 12.2. Розділу 12 “Форс-мажор” договору про постачання електричної енергії № 133 від 24.12.2021р., відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за повне невиконання зобов`язань за цим договором і строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. у справі № 908/2315/23 у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємць Волошин Микита Дмитрович, в якій просить суд рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. по справі № 908/2315/23 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до приписів ст.277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Зокрема, Скаржник посилається на те, що ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” умови Договору, щодо надання послуг з постачання електричної енергії, виконувалися належним чином, а Відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати отриманих послуг за договором за період: червень 2022 р. не виконав, що в червні 2022 р. ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” було отримано лист Відповідача № 01 15/293 від 03.06.2022р. в якому Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького повідомлялося про те, що 27.05.2022р. відбулося незаконне захоплення озброєними особами приміщень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (наведено перелік адрес) внаслідок чого втрачено можливість використовувати зазначені у даному листі приміщення у навчальному процесі та здійснювати контроль за використанням цих приміщень. Висловлено прохання припинити постачання послуг за основним договором та не нараховувати плату за надані послуги із 27.05.2022р. до моменту повернення будівель законному власнику. Повідомлено про те, що надіслані Постачальником після 27.05.2022р. рахунки за основним договором оплачуватись не будуть. Разом з тим, ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” не будучи обізнаними про наявність вказаних обставин, для можливості якісно та своєчасно поставити електричну енергію, у відповідності з п. 4.1. Договору, було здійснено закупівлю електричної енергії в обсязі необхідному для забезпечення попиту на споживання електричної енергії Споживача та фактично надано погоджену у договорі поставку електричної енергії у червні 2022 р., на суму 54 572,24 грн.

Таким чином, на думку Скаржника, у Відповідача перед первісним кредитором виникла заборгованість за послуги з постачання електричної енергії за червень 2022р., у розмірі 54 572,24 грн.

Скаржник вказує на те, що надання послуг у червні 2022р. підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії, копії яких разом з рахунками на оплату направлялися Відповідачу електронною поштою. Відправлення кореспонденції Відповідачу здійснювалося електронною поштою, оскільки інша можливість офіційного листування, у зв`язку з військовою агресією, війною, тимчасовою окупацією певних територій України, тимчасовим припиненням роботи операторів поштового зв`язку, була недоступна.

Скаржник звертає увагу на те, що жодних заперечень чи зауважень щодо актів приймання передачі електричної енергії від Відповідача ТОВ “ТРЕЙДЕНЕРДЖИ” не надходило.

Скаржник зауважує на тому, що 28.02.2023р. Первісний кредитор, згідно договору № 21 про відступлення права вимоги відступив своє право вимоги за Договором фізичній особі-підприємцю Волошину Микиті Дмитровичу, який став новим кредитором в частині вимоги від Відповідача по справі належного виконання зобов`язань за Договором за лютий 2022 р., у розмірі 19 377, 75 грн. та зайняв місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Договору за період червень 2022р. в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього Договору про відступлення права вимоги, у тому числі щодо вимоги сплати неустойки. Відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора шляхом направлення йому повідомлення про зміну кредитора. Докази направлення повідомлення додаються.

Таким чином, на думку Скаржника, Позивач отримав право на звернення до господарського суду з метою вимоги належного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, а саме стягнення грошових коштів та сплати неустойки (пені та 3 % річних) за протермінування оплати переданої Позивачу заборгованості перед Первісним кредитором.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

В обгрунтування своїх заперечень Відповідач зазначає, що доказів надсилання або вручення Відповідачу рахунку на оплату № 932 та Акту приймання-передачі електричної енергії № 1047, на суму 54 572,24 грн. за електричну енергію червень 2022 р., Позивачем не надано, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання вказаних документів Відповідачу у червні 2022 року, як це зазначено в позовній заяві, в свою чергу Відповідач вказаних документів від Позивача у червні 2022 року не отримував, і не отримав їх по теперішній час.

Відповідач вказує на те, що відсутність дати складання у наданих до позовної заяви Акті приймання-передачі №1047 та рахунку на оплату №932 є порушенням вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того, Відповідач зазначає на тому, що рахунок на оплату №932 ТОВ “Трейденерджи” не надавався, що є істотною умовою договору №133 для початку виникнення зобов`язання у споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію.

При цьому, Відповідач вважає, що відсутність рахунку №932 унеможливлює встановлення початку перебігу строку для виконання споживачем зобов`язання за договором №133 за червень 2022 р..

Крім того, Відповідач звертає увагу суду, що згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії”, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. (доповідач), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2315/23.

22.01.2024р. матеріали справи № 908/2315/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича, м. Харків, на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. у справі № 908/2315/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3220 грн. 80 коп..

Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024р. зупинено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. у справі № 908/2315/23 до закінчення розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2026р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. у справі № 908/2315/23. Ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо змісту постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах:

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, до закінчення розгляду якої провадження у цій справі було зупинено, зазначила, що як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.

Верховний Суд вказав, що «з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Об`єднана палата також зазначила, що «у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася».

Об`єднана палата не вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд зазначив, що «підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні».

7. Встановлені судом обставини справи

24.12.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейденерджи” (первісний кредитор, постачальник) та Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького (відповідач, споживач, боржник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 133.

Відповідно до п. 2.1. договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.3.1 договору, строк (термін) поставки товару: по 31.12.2022р..

Розділом 5 договору визначено ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Загальна ціна Договору становить 1 454 428,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 242 404,67 грн.(п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за одиницю товару – 1 кВт*год електричної енергії розраховуються відповідно до додатку 2 Договору та складає: 3,14166602 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 0,62833320 грн. Всього з ПДВ 3,76999922 грн.

Згідно з п. 5.10 договору, сторони погодили, що місячна вартість електричної енергії визначається, як добуток ціни, що визначено у п. 5.2 договору, на кількість електричної енергії, реалізованої у відповідному місяці. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та Актах у розмірі, який зазначений у додатку 2 до Договору та є чинний у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п. п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

На виконання вимог договору первісним кредитором складено акт приймання-передачі електричної енергії № 1047 за червень 2022р., на суму 54 572,24 грн. та рахунок на оплату № 932, на вказану суму. Зазначений акт підписано тільки постачальником.

28.02.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейденерджи” (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Волошиним Микитою Дмитровичем (новий кредитор, позивач) укладено договір № 21 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 договору, Первісний кредитор відступає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 133 від 24.12.2021р. (далі за текстом - Основний договір) укладеним між Первісним кредитором та Мелітопольським державним педагогічним університетом ім. Богдана Хмельницького (боржник) і стає Новим кредитором з обсягом прав належних Первісному кредитору за Основним договором (а саме права вимоги оплати заборгованості та всіх штрафних санкцій, які виникли в зв`язку з невиконанням умов Основного договору) в частині вимоги від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним договором за червень 2022 р., у розмірі 54 572,24 грн.

З цього договору вбачається, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з Основного договору за період: лютий 2022 року в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору (п. 2 договору).

Згідно з п. п. 3, 4, 6 договору, право вимоги засновано на: договорі про постачання електричної енергії споживачу № 133 від 24.12.2021р.; акті приймання-передачі електричної енергії № 1047 (за червень 2022). Копії документів, вказаних у п. 3 цього договору, передаються Первісним кредитором Новому кредиторові в момент підписання цього Договору. Первісний кредитор зобов`язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 14 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печаткою первісного кредитора.

На виконання умов вказаного договору ТОВ “Трейденерджи” направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (зміну кредитора в зобов`язанні) вих. № 43/2 від 28.02.2023р..

Виходячи із зазначеного, у Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича виникло право грошової вимоги до відповідача, у зв`язку з відступлення такого права первісним кредитором за договором № 21 про відступлення права вимоги від 28.02.2023, у зв`язку з чим позивач є правонаступником та належним позивачем у справі.

Невиконання відповідачем умов договору в частині сплати поставленої електричної енергії за червень 2022р. стало підставою для звернення позивача до суду, як нового кредитора, на підставі договору відступлення права вимоги.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами факт постачання ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» та споживання відповідачем електричної енергії у червні 2022 року, а також не надано доказів вручення відповідачу у передбаченому договором порядку акта приймання-передачі та рахунку. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати не настав, відповідна заборгованість не підтверджена, а отже, відсутнє й право вимоги, яке могло бути передано ФОП Волошину М.Д. за договором відступлення права вимоги.

Судом також враховано обставини тимчасової окупації м. Мелітополя та захоплення приміщень університету, у зв`язку з чим відповідач втратив можливість користуватися відповідними об`єктами та контролювати споживання електричної енергії.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Проте, при вирішенні питання про наявність у споживача обов`язку з оплати електричної енергії суд має враховувати не лише умови укладеного сторонами договору та обставини фактичного споживання електричної енергії, але й правовий режим території, на якій розташовані відповідні об`єкти споживача, у період, за який заявлено вимогу про оплату.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2021р. між ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» як постачальником та Мелітопольським державним педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 133.

Предметом спору у цій справі є стягнення 54 572,24 грн. заборгованості за електричну енергію, яка, за твердженням позивача, була поставлена ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» відповідачу у червні 2022 року.

На підтвердження виникнення зазначеної заборгованості позивач посилається, зокрема, на акт приймання-передачі електричної енергії та рахунок на суму 54 572,24 грн.

28.02.2023р. між ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» та ФОП Волошиним М.Д. укладено договір № 21 про відступлення права вимоги, на підставі якого позивач обґрунтовує набуття ним права вимоги до відповідача на зазначену суму.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постачання ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» та споживання відповідачем електричної енергії у червні 2022 року, а також не надано доказів вручення відповідачу у передбаченому договором порядку акта приймання-передачі та рахунку.

З огляду на це, місцевий господарський суд дійшов висновку про ненастання строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, недоведеність існування спірної заборгованості та, відповідно, відсутність у первісного кредитора права вимоги, яке могло бути передано ФОП Волошину М.Д. за договором відступлення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, однак вважає, що мотиви, покладені місцевим господарським судом в основу такого висновку, підлягають зміні з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що об`єкти Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, щодо яких здійснено спірні нарахування за електричну енергію, знаходяться у місті Мелітополі Запорізької області.

При цьому, листом від 03.06.2022р. № 01-15/293 відповідач повідомив ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» про те, що 27.05.2022р. озброєними особами незаконно захоплено приміщення університету, внаслідок чого університет втратив можливість використовувати відповідні приміщення у навчальному процесі та здійснювати контроль за їх використанням.

У цьому ж листі університет просив припинити постачання за договором та не здійснювати нарахування за надані послуги з 27.05.2022р. до моменту повернення будівель законному власнику, повідомивши постачальника про неможливість оплати рахунків, виставлених після втрати контролю над відповідними об`єктами.

Таким чином, спірна заборгованість у повному обсязі заявлена за період, наступний після втрати відповідачем фактичного контролю над відповідними об`єктами.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23.

Предметом розгляду у зазначеній справі також було питання про стягнення вартості електричної енергії, яка за договором постачалася до об`єктів споживача, розташованих у місті Мелітополі, в період його тимчасової окупації.

Об`єднана палата виходила з того, що відповідно до статті 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції 1907 року, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Територія також визнається окупованою в силу фактичних обставин, тоді як законодавством визначаються правовий статус та правовий режим такої території.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309, датою початку тимчасової окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022р..

Об`єднана палата КГС ВС у справі № 908/1162/23 при цьому зазначила, що рішення компетентного органу державної влади про визначення дати початку тимчасової окупації має не конститутивне, а інформаційне значення, тобто не породжує стан окупації з моменту прийняття відповідного рішення, а з публічною достовірністю підтверджує конкретну дату, з якої фактична окупація відповідної території розпочалася.

Отже, протягом усього спірного періоду, з 01.06.2022р. по 30.06.2022р., Мелітопольська міська територіальна громада перебувала у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» установлено спеціальний правовий режим здійснення господарської діяльності та переміщення товарів, робіт і послуг на тимчасово окуповану територію та з такої території.

Зокрема, статтею 13-1 зазначеного Закону встановлено заборону переміщення товарів, робіт, послуг з тимчасово окупованої території та/або на тимчасово окуповану територію, крім передбачених законом випадків.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23 дійшла висновку, що підставою для відмови у позові про стягнення вартості електричної енергії є заборона передачі електроенергії відповідачу з огляду на факт тимчасової окупації міста Мелітополя, який є загальновідомим та не потребує окремого доказування.

При цьому, Об`єднана палата визнала помилковим підхід, за якого підставою для відмови у позові визначалась лише неможливість встановлення фактичного обсягу електричної енергії, поставленої на тимчасово окуповану територію.

Верховний Суд зазначив, що належною правовою підставою для відмови у стягненні є саме неможливість передачі електричної енергії на тимчасово окуповану територію внаслідок встановленої законом заборони.

У справі, що переглядається, позивач просить стягнути 54 572,24 грн., виключно за електричну енергію, яка, за його твердженням, постачалася до об`єктів відповідача у місті Мелітополі протягом червня 2022 року, тобто, у період, коли відповідна територія вже перебувала у тимчасовій окупації.

Таким чином, незалежно від того, чи фіксували засоби комерційного обліку певний обсяг електричної енергії у відповідних точках обліку, такі обставини самі по собі не створюють у відповідача грошового зобов`язання, виконання якого може бути примусово забезпечено судом, оскільки відповідні правовідносини підпадали під дію спеціального правового режиму тимчасово окупованої території.

Наявність між сторонами договору про постачання електричної енергії також не змінює такого висновку.

Принцип обов`язковості договору, закріплений статтею 629 ЦК України, не надає сторонам права здійснювати договірні операції всупереч імперативній законодавчій забороні.

Отже, умови договору № 133 від 24.12.2021р. не можуть бути самостійною та достатньою правовою підставою для покладення на відповідача обов`язку сплатити 54 572,24 грн. за червень 2022 року.

Позивач посилається на те, що факт поставки електричної енергії підтверджується актом приймання-передачі, рахунком та іншими матеріалами справи, а відсутність підпису відповідача на акті сама по собі не спростовує фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Саме по собі встановлення факту фізичного надходження певного обсягу електричної енергії до відповідної точки комерційного обліку не є достатнім для висновку про виникнення у відповідача обов`язку оплатити таку електричну енергію.

З урахуванням правового висновку Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 908/1162/23 визначальним є не лише фактичний рух електричної енергії, а правова допустимість її передачі на відповідну територію у спірний період.

Тому, навіть за умови підтвердження даними комерційного обліку обсягу електричної енергії, на який посилається позивач, зазначене не усуває встановленої законом заборони та не є достатньою правовою підставою для стягнення її вартості.

У зв`язку з цим, колегія суддів не погоджується з мотивуванням суду першої інстанції в тій частині, в якій визначальним для відмови у позові визнано саме недоведеність факту постачання та споживання електричної енергії.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає правовому підходу, сформульованому Об`єднаною палатою КГС ВС у справі № 908/1162/23.

Відносно доводів сторін щодо направлення та отримання відповідачем акту приймання-передачі та рахунку.

Суд першої інстанції пов`язав відсутність доказів їх належного вручення з ненастанням передбаченого договором строку виконання грошового зобов`язання.

Однак, за відсутності правових підстав для стягнення вартості електричної енергії, передача якої віднесена до періоду тимчасової окупації відповідної території, встановлення конкретної дати отримання відповідачем рахунку чи акту не може змінити результат вирішення спору.

Отже, доводи апелянта про направлення таких документів електронною поштою не спростовують правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апелянт також посилається на те, що відповідач не дотримався встановленого договором порядку повідомлення про форс-мажорні обставини та не надав належного документа, який підтверджував би їх існування.

Такі доводи колегія суддів не приймає з огляду на таке.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, форс-мажорні обставини за загальним правилом стосуються звільнення особи від відповідальності за порушення вже існуючого зобов`язання та самі по собі не припиняють основного грошового зобов`язання.

Натомість у цій справі підставою для відмови у позові є не звільнення відповідача від відповідальності за невиконання існуючого зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, а відсутність правових підстав для стягнення вартості електричної енергії за період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території.

Тому, питання щодо дотримання відповідачем порядку повідомлення про форс-мажор та наявності відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України не впливає на результат вирішення спору.

Крім того, матеріали справи свідчать, що ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» у будь-якому разі було повідомлено листом від 03.06.2022 № 01-15/293 про захоплення 27.05.2022 приміщень університету, втрату відповідачем фактичного контролю над ними та вимогу припинити подальше постачання і нарахування.

Щодо доводів апеляційної скарги про відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм випливає, що відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання боржника та не може наділити нового кредитора більшим обсягом прав, ніж той, який належав первісному кредитору.

Отже, укладення між ТОВ «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» та ФОП Волошиним М.Д. договору відступлення права вимоги від 28.02.2023 № 21 саме по собі не є доказом існування у відповідача заборгованості у сумі 54 572,24 грн.

Оскільки з наведених вище підстав у первісного кредитора були відсутні правові підстави вимагати від Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького сплати вартості електричної енергії за червень 2022 року, укладення договору відступлення не могло створити такого права у ФОП Волошина М.Д.

Тому, доводи апеляційної скарги щодо набуття позивачем права вимоги за договором відступлення не спростовують висновку про відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ФОП Волошина М.Д. про наявність правових підстав для стягнення з Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького 54 572,24 грн заборгованості не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Зокрема, посилання апелянта на підтвердження фактичного постачання електричної енергії актом приймання-передачі, рахунком та іншими доказами, на направлення відповідних документів відповідачу, а також на недотримання останнім порядку повідомлення про форс-мажорні обставини не впливають на результат вирішення спору з огляду на встановлений законом спеціальний правовий режим тимчасово окупованої території.

Водночас, колегія суддів не погоджується з мотивами, з яких місцевий господарський суд виходив, відмовляючи у задоволенні позову.

Як встановлено під час апеляційного перегляду, визначальною підставою для відмови у стягненні 54 572,24 грн. є не недоведеність фактичного постачання та споживання електричної енергії, відсутність доказів вручення відповідачу акта приймання-передачі та рахунку чи ненастання строку виконання грошового зобов`язання, а встановлена законом заборона передачі електричної енергії на тимчасово окуповану територію з огляду на факт тимчасової окупації міста Мелітополя.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2025р. у справі № 908/1162/23, відповідно до якої саме заборона передачі електричної енергії на тимчасово окуповану територію є належною правовою підставою для відмови у стягненні її вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, зазначений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, однак мотиви, покладені ним в основу такого рішення, не повною мірою відповідають належному правовому регулюванню спірних правовідносин та наведеному висновку Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та/або резолютивної частини.

Оскільки кінцевий результат вирішення спору судом першої інстанції є правильним, проте мотиви відмови у позові підлягають зміні, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі № 908/2315/23 у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

При цьому, підстав для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову не встановлено.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги ФОП Волошина М.Д., у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. — зміні в його мотивувальній частині з викладенням мотивів відмови у позові в редакції цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені зазначеного позову, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича не підлягає задоволенню, при цьому рішення місцевого господарського суду у даній справі у мотивувальній частині має бути змінено з викладенням в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2026 р. у справі № 908/2315/23 залишається без змін.

10. Судові витрати

З огляду на те, що апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Микити Дмитровича – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023р. у справі № 908/2315/23- змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 у справі № 908/2315/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Волошина Микиту Дмитровича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В. Чус