Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №904/1807/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/1807/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.04.2025 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до

Акціонерного товариства

"Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ",

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні Позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Оператор газотранспортної системи України",

м. Київ

про стягнення заборгованості

за типовим договором постачання природного газу постачальником

"останньої надії"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 104 433 792,67 грн., пеню, у розмірі 26 026 000,77 грн., 3% річних, у розмірі 3 891 097,83 грн., інфляційні втрати, у розмірі 6 726 347,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501, в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Позивач зазначав, що відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 р. № 880 він здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України, а за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р визначений постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. У зв`язку з відсутністю у Відповідача як Споживача іншого постачальника природного газу останнього було автоматично включено (зареєстровано) до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі у період з 01.10.2022 р. по 02.11.2022 р. Обсяг природного газу, використаний Відповідачем та внесений в алокацію Позивача, становить: з 02.10.2022 р. по 31.10.2022 р. – 2 330 917,94 куб.м; з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. – 446 502,60 куб.м. На оплату поставленого природного газу Позивач виставив рахунки № 29022 від 11.11.2022 р. на суму 96 464 144,27 грн та № 32565 від 12.12.2022 р. на суму 7 969 648,40 грн, які Відповідачем не оплачені, внаслідок чого загальний розмір заборгованості за період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. склав 104 433 792,67 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 р. у справі № 904/1807/24 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2025 р. у справі № 904/1807/24 повністю та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Одночасно, до апеляційної скарги додано клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3971/22.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими.

Водночас, на думку Скаржника місцевий господарський суд поклав в основу оскаржуваного рішення необґрунтований та безпідставний висновок про те, що природний газ у спірний період не міг бути поставлений Позивачем. Із посиланням на пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц Скаржник зазначає, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, а певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує.

При цьому, Скаржник зазначає: про незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, а саме: статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII, Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р.; на нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме: укладення між позивачем і відповідачем Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501 ( з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи); акцептування Відповідачем публічної оферти Позивача через споживання газу, що підтверджується даними з інформаційної платформи; включення відповідача до портфеля постачальника "останньої надії"; постачання Позивачем на підставі Договору у період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. Відповідачу природного газу в об`ємі 2 777,42054 тис.куб.м на загальну суму 104 433 792,67 грн; виникнення у Відповідача заборгованості перед позивачем за Договором за поставлений природний газ.

Скаржник наголошує на тому, що правовідносини на ринку природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу та Кодексом ГТС, і відповідно до статті 12 Закону та пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу на ринку природного газу України здійснюється виключно на підставі договору. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, і є публічним; іншої можливості постачання природного газу постачальником "останньої надії", окрім як на підставі типового договору, законодавець не передбачив.

Скаржник зазначає, що згідно з розділом VI Правил договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії". Відповідно до частини 1 статті 15 Закону такий договір вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу споживачу.

Апелянт звертає увагу, що у редакції Закону України "Про ринок природного газу" станом на час виникнення спірних правовідносин оператор газорозподільної системи у переліку, наведеному в абзаці 3 частини 2 статті 15 цього Закону, був відсутній, а умова про відсутність заборгованості у Оператора ГРМ перед постачальником внесена до Правил постановою НКРЕКП № 1355 від 28.10.2022 р., тобто після виникнення та припинення правовідносин сторін. Таким чином, законодавча заборона на укладення договору постачання за наявності у Споживача простроченої заборгованості міститься не у всіх законодавчих актах, якими регулюються правовідносини сторін.

Скаржник зазначає, що з огляду на положення пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС Відповідача було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з 02.10.2022 р., а реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії" здійснюється в автоматичному режимі без вчинення будь-яких дій з боку позивача. Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/1007/22, в якій зазначено, що "реєстрація операторів ГРМ у реєстрі постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку оператора ГТС… Разом із тим, автоматичний режим такої реєстрації може не узгоджуватися з приписами абз.3 ч.2 ст.15 Закону "Про ринок природного газу", зокрема, за наявності у споживачів простроченої заборгованості… Вказана обставина свідчить про наявність системної проблеми в роботі інформаційної платформи", та стверджує, що суд першої інстанції проігнорував вказані норми та не врахував цих правових висновків.

Апелянт наголошує, що на момент виникнення правовідносин сторін був відсутній правовий механізм самостійного припинення постачання природного газу постачальником "останньої надії". Механізм автоматичного виключення операторів ГРМ із Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" у разі наявності у них простроченої заборгованості запроваджено лише постановою НКРЕКП № 1355 від 28.10.2022 р., якою пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС доповнено абзацом про те, що "на наступний день після повідомлення постачальником «останньої надії» оператора газотранспортної системи через інформаційну платформу про наявність заборгованості оператора газорозподільної системи перед постачальником «останньої надії» такий оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії»", тобто вже в межах спірного періоду; до того часу у позивача була відсутня можливість виключення відповідача із Реєстру.

Скаржник вказує, що Позивач не наділений повноваженнями та функціональними можливостями щодо внесення/корегування в інформаційній платформі відповідних даних, у тому числі включення/виключення споживачів до/з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії", оскільки такий функціонал не передбачений ані нормативно-правовими актами, ані алгоритмами самої інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Усі операції, здійснені суб`єктами ринку природного газу на інформаційній платформі, створюють відповідні правові наслідки для сторін, а сторони зобов`язані керуватися виключно даними інформаційної платформи.

Апелянт зазначає, що факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом Оператора ГТС від 04.07.2023 р. № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х070000000002К. При цьому за висновками суду першої інстанції цей же лист Оператора ГТС є належним доказом споживання Відповідачем природного газу в обсязі 2 777,42054 тис.куб.м, проте судом проігноровано, що саме цей доказ підтверджує факт укладання між сторонами Типового договору з дня, визначеного на інформаційній платформі, тобто з 02.10.2022 р.

Скаржник посилається на пункти 2.1, 3.1, 3.3, 4.1, 4.2 Типового договору та пункт 8 розділу VI Правил, зазначаючи, що нарахування вартості спожитого відповідачем природного газу проведено виключно на підставі даних Оператора ГТС про об`єм спожитого газу, а постачання відбувалось за ціною, оприлюдненою на веб-сайті Позивача https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, що відповідає умовам пункту 4.1 Типового договору.

Щодо висновків суду про те, що Позивач не був постачальником для Відповідача у спірний період, Апелянт зазначає, що відповідно до частини 6 статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" Постачальник, визначений постачальником "останньої надії", веде окремий облік господарської діяльності постачальника "останньої надії", а відтак слід розмежовувати діяльність Позивача як постачальника "останньої надії" та як постачальника природного газу на загальних умовах. У справі № 910/14805/23 судами встановлено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не було постачальником Відповідача, однак не досліджувалося питання про те, що постачання здійснював інший постачальник – постачальник "останньої надії". Отже, у Відповідача у спірний період був відсутній інший постачальник, окрім Позивача як Постачальника "останньої надії".

Апелянт наголошує, що матеріали справи містять належні докази укладання Типового договору з 02.10.2022 р., а саме: інформацію, надану Оператором ГТС у листі від 04.07.2023 р. № ТОВВИХ-23-9006; обсяги природного газу, отриманого Відповідачем за період з 02.10.2022 р. до 02.11.2022 р., внесені в алокацію постачальника "останньої надії" та які становлять 2 777,42054 тис.куб.м; рахунки на оплату від 11.11.2022 р. № 29022 та від 12.12.2022 р. № 32565 на загальну суму 104 433 792,67 грн.

З посиланням на ст. 638 ЦК України Скаржник зазначає, що специфіка правового оформлення господарських відносин у сфері функціонування ринку природного газу полягає у застосуванні приписів спеціального законодавства та умов типових договорів, від яких сторони не можуть відступити, а з огляду на публічний характер Типового договору та його акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, Типовий договір між сторонами був укладений з 02.10.2022 р.

Факт укладення Типового договору, на переконання Апелянта, підтверджується: включенням Відповідача до Реєстру Постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі Оператора ГТС; фактичним споживанням Відповідачем природного газу з ресурсу ТОВ "ГК "Нафтогаз України"; відсутністю у Відповідача станом на 02.10.2022 р. будь-яких інших постачальників чи продавців; невчиненням Відповідачем жодних дій щодо припинення чи обмеження споживання природного газу; наявністю встановленого законодавством прямого обов`язку Позивача постачати природний газ ( пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"); відсутністю станом на 02.10.2022 р. у позивача будь-якої фактичної можливості припинення чи обмеження газопостачання Операторам ГРМ; недопустимістю зловживання Боржником своїми правами, оскільки Відповідач намагається уникнути виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості за поставлений протягом спірного періоду природний газ, обґрунтовуючи це невиконанням своїх зобов`язань за попередні періоди, що порушує засади добросовісності.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на наступне. Судом першої інстанції правомірно та у повній відповідності до фактичних обставин справи встановлено, що позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю договірних правовідносин, які виникли на підставі Типового договору.

Із посиланням на частину 1 статті 12 та статтю 15 Закону України "Про ринок природного газу", пункти 3.3, 11.1 Типового договору, пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС та пункт 5 розділу VI Правил постачання природного газу Відповідач наголошує на встановленій забороні на укладення договору постачання природного газу між Постачальником "останньої надії" та Споживачем за наявності у такого Споживача простроченої заборгованості; неможливості постачання природного газу постачальником "останньої надії" Споживачу із перевищенням шістдесятидобового терміну протягом календарного року; наявності законодавчо встановленого механізму припинення постачання після закінчення цього терміну. Відповідні правові висновки, на думку відповідача, викладені Верховним Судом у постановах від 19.06.2024 р. у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 р. у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 р. у справі № 910/1007/22.

Відповідач наголошує, що наявні щонайменше чотири рішення Верховного Суду (у справах № 917/1297/23, № 913/264/23, № 913/283/23, № 910/1007/22), в яких викладені правові позиції про те, що при наявності заборгованості Оператора ГРМ перед постачальником "останньої надії" в період до 01.01.2022 р. та після 28.02.2022 р. на законодавчому рівні заборонено можливість існування (укладення) типового договору; постачання природного газу з перевищенням граничного терміну перебування в реєстрі постачальника "останньої надії" неможливе; законодавчо передбачено заборону повторного включення споживача до реєстру постачальника "останньої надії" у разі закінчення граничного строку постачання; спірні правовідносини є кондикційними, а не договірними, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів у статусі постачальника "останньої надії" за відповідним тарифом. Відповідач посилається на частину 4 ст. 236 ГПК України щодо обов`язку суду враховувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач також наводить відомості, отримані, за його твердженням, з матеріалів судових справ № 904/1810/24, № 904/1807/24, № 904/1808/24 та № 904/1809/24 за адвокатськими запитами до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", згідно з якими АТ "Дніпрогаз" перебувало в реєстрі постачальника "останньої надії": з 01.01.2022 по 31.01.2022 з обсягом постачання 6 500 712,88 м3; з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р. – 2 199 798,34 м3; з 23.06.2022 р. по 30.06.2022 р. – 504,54 м3; з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р.– 1 185,78 м3; з 01.08.2022 р. по 31.08.2022 р. – 332,38 м3; з 01.09.2022 р. по 30.09.2022 р. – 1 175 546,90 м3; з 01.10.2022 р. по 31.10.2022 р. – 2 330 917,94 м3; з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. – 446 502,60 м3. Виходячи з цього, Відповідач стверджує, що, починаючи з 01.08.2022 р., порушено максимально можливий строк перебування АТ "Дніпрогаз" в реєстрі постачальника "останньої надії", оскільки фактичне постачання розпочалось 23.06.2022 р. і не могло тривати довше ніж до 31.07.2022 р., а на законодавчому рівні виключена можливість повторного включення суб`єкта господарювання до такого реєстру у разі закінчення двомісячного терміну перебування в ньому.

Відповідач вказує, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14805/23 та постановою апеляційного суду, про те, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не було Постачальником для АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у спірний період ( з червня по грудень 2022 року ), а спожитий газ з ресурсу Позивача не вибував, мають преюдиційний характер у розумінні частини 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню, оскільки встановлені при розгляді іншої справи, у якій брали участь ті самі особи. Суть преюдиції, на думку Відповідача, полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Відповідач також зазначає, що Позивачем не надано разом з матеріалами позовної заяви ціну природного газу, яка б відповідала критерію обґрунтованості, з урахуванням частини 3 статті 162, статей 13, 14 ГПК України, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, та наголошує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді – Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.10.2025 р.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2025 р. судове засідання у справі № 904/1807/24, призначене на 15.10.2025 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 р. провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 р. у справі № 904/1807/24 зупинялося до закінчення розгляду Верховним Судом касаційного провадження у справі № 904/1809/24 у подібних правовідносинах.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшло колопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що Верховним Судом закінчено розгляд касаційного провадження у справі № 904/1809/24. Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 р. у справі № 904/1809/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2025 р. повністю, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення; задоволено позовні вимоги про стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційнихо стягнути з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” ” 5 087 823 грн 21 коп 3 % річних, 9 310 486 грн 18 коп інфляційних та 31 591 452 грн 21 коп пені. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2024 р. залишено в силі.

Для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження, розпорядженням керівника апарату суду від 02.09.2026 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О. В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1 ( зі змінами внесеними рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 р. № 7, рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. № 1) здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження у справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Мороза В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2026 р. поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 р. у справі № 904/1807/24.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2026 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.10.2026 р., у зв`язку з вирішенням питання щодо поновлення провадження у справі, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/1807/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2026 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі № 904/1807/24 до свого провадження.

Третя особа не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлена належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Третьої особи.

У судовому засіданні 05.10.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" ( Постачальник, Постачальник "останньої надії" ) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 04.07.2017 р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р Позивача визначено Постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

В інформаційній платформі Оператора ГТС споживач з ЕІС-кодом 56Х070000000002К ( Відповідач ) був закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником "останньої надії" – Позивачем (ЕІС-код 56Х930000008780В), у т.ч. у період з 01.10.2022 р. по 02.11.2022 р.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника "останньої надії" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 02.10.2022 р. по 31.10.2022 р. – 2 330 917,94 куб.м; з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. – 446 502,60 куб.м.

Факт включення Відповідача до Реєстру споживачів Позивача як Постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача, за поясненями Позивача підтверджується листом Оператора ГТС від 04.07.2023 р. № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56Х070000000002К.

Також, Позивач стверджує, що з 02.10.2022 р. по 31.10.2022 р. та з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 104 433 792,67 грн. і направляв Відповідачу рахунки на оплату поставленого природного газу: № 29022 від 11.11.2022 з 02.10.2022 р. по 31.10.2022 р. в об`ємі 2 330,91794 тис.куб.м на суму 96 464 144,27 грн.; № 32565 від 12.12.2022 р. з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. в об`ємі 446,50260 тис.куб.м на суму 7 969 648,40 грн. До того ж, Позивач направляв на електронну пошту Відповідача повідомлення про Постачальника останньої надії № 31 від 05.10.2022 р.. Однак Відповідач вказані рахунки не оплатив, будь-яких зауважень стосовно вказаного вище повідомлення № 31 від 05.10.2022 р. не висловлював.

Позивач стверджує, що загальний розмір заборгованості Відповідача перед ним за поставлений природний газ з 02.10.2022 р. по 31.10.2022 р. та з 01.11.2022 р. по 02.11.2022 р. складає 104 433 792,67 грн., що і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач обґрунтовує свої вимоги наявністю договірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі Типового договору, та вказує, що у зазначений період постачання природного газу здійснювалось у договірному порядку, а відтак вартість газу підлягає сплаті за відповідними тарифами.

Проаналізувавши положення частини 1 статті 12, статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 3 розділу І, пункту 1 розділу ІІ, пунктів 1, 5 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, пункту 5 глави 1 розділу І, пунктів 2, 5 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., а також пунктів 1.1, 1.3, 3.1, 3.3, 4.2, 11.1 Типового договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені положення законодавства та умови Типового договору свідчать про встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням шістдесятидобового терміну протягом календарного року; встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесятидобового терміну постачання.

Зазначений правовий висновок щодо застосування статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" місцевий господарський суд визначив як викладений Верховним Судом у постановах від 19.06.2024 р. у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 р. у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 р. у справі № 910/1007/22. Також суд послався на постанову Верховного Суду від 16.08.2023 р. у справі № 640/15656/20, згідно з якою завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання; такий постачальник не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій, у зв`язку з чим обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером його функцій.

Суд першої інстанції встановив, що у Господарському суді Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1810/24 за позовом Позивача про стягнення з Відповідача 360 236 558,03 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу Постачальником "останньої надії" за період з 01.01.2022 р. по 28.02.2022 р., а також пені, 3% річних та індексу інфляції, з чого вбачається, що Відповідач (ЕІС-код споживача 56Х070000000002К) був внесений до портфеля Постачальника "останньої надії" з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р. , з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р. та з 23.06.2022 р. по 02.11.2022 р. Оскільки станом на 23.06.2022 р. Позивач вже здійснював постачання природного газу Відповідачу протягом граничного строку, встановленого Типовим договором ( з 01.01.2022 р. до 28.02.2022 р.), суд дійшов висновку, що Позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу Відповідачу у статусі Постачальника "останньої надії".

Крім того, місцевий господарський суд врахував, що зміни до Закону України "Про ринок природного газу", якими операторів газорозподільних систем включено до переліку винятків, передбачених частиною другою статті 15 цього Закону ( Закон № 2479-IX від 29.07.2022 р. ), застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 р. по 28.02.2022 р., а відтак на період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. ці зміни не розповсюджуються. Станом на 23.06.2022 р. Відповідач мав перед Позивачем заборгованість на загальну суму 360 236 558,03 грн, тому укладення договору постачання природного газу між Постачальником "останньої надії" та таким Споживачем є неправомірним.

Суд також зазначив, що Відповідач є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу на користь третіх осіб, не є кінцевим Споживачем природного газу та не належить до категорії споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії в розумінні Закону України "Про ринок природного газу". Тому постачання природного газу Позивачем Відповідачу у період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. слід розглядати як таке, що здійснювалось поза межами договірних правовідносин, передбачених для Постачальника "останньої надії" умовами Типового договору; укладення нового договору постачання за таких умов було неможливим, а після спливу граничного строку постачання позивач мав обов`язок припинити постачання природного газу.

Дійшовши висновку про відсутність правових підстав для постачання Позивачем природного газу Відповідачу за період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. як Постачальником "останньої надії", суд зазначив, що за умови постачання природного газу у позадоговірному порядку у Постачальника відсутні правові підстави для стягнення вартості поставленого природного газу в рамках даного спору.

Додатково місцевий господарський суд врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 р. у справі № 910/14805/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 р., відмовлено у задоволенні позову АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про визнання включеним до балансуючої групи, визнання умов договору № 101/ПГ-3755-ОГРМ такими, що поширюють свою дію з 01.06.2022 р., та зобов`язання провести корегування фактично реалізованих обсягів природного газу за період з червня 2022 року по грудень 2022 року. Із посиланням на частину 4 ст. 75 ГПК України суд зазначив, що вказаними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не було Постачальником для АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у спірний період ( з червня по грудень 2022 року), а спожитий газ з ресурсу Відповідача не вибував, тобто Відповідачем було відібрано газ з іншого ресурсу, відмінного від ресурсу позивача.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу" ( далі - Закон, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ).

Стаття 1 цього Закону містить визначення: постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Норми, які регулюють правовідносини у сфері постачання природного газу, визначають, що постачання газу здійснюється на підставі договору з постачальником.

Згідно з частинами першою-другою статті 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості в порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 3 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом ГТС. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

В окремих випадках постачання природного газу може здійснюватися постачальником «останньої надії».

Постачальником «останньої надії» є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 26 статті 1, абзац третій частини першої статті 15 Закону).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 15 Закону постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії».

Частиною третьою розділу VI Правил визначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).

Постачання природного газу здійснюється відповідно до умов Типового договору.

Абзацом четвертим частини першої статті 12 Закону передбачено, що постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Закону постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».

Схожі положення містить абзац другий частини розділу VI Правил, за яким максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесяти днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Згідно з пунктом 3.3 Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

За абзацами другим, третім частини другої статті 15 Закону після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Договір між Постачальником «останньої надії» та Споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого Споживача перед таким Постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, Споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між Постачальником «останньої надії» та Споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року; встановлений законодавством механізм припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання (див. постанови Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 р. у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 р. у справі № 910/1007/22 та інші).

Наведені обмеження зумовлені тим, що Постачальник «останньої надії» не є суб`єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового «страхування» для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Схожий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 р. у справі № 917/1297/23.

Розділ VI Правил також покладає на Постачальника «останньої надії» необхідність повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Для побутових споживачів така інформація додатково розміщується у платіжних документах за спожитий природний газ.

Отже, як зазначила Велика Палата Врховного Суду у п. 9.24 постанови від 17.06.2026 р. у cправі № 904/1809/24 ( провадження № 12-12гс26 ) постачання природного газу постачальником «останньої надії» має бути тимчасовим заходом «страхування» споживача на випадок ситуацій, за яких постачання природного газу не може здійснюватися йому постачальником, з яким було укладено відповідний договір, або якщо такий договір не був укладений у певний період.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 Закону договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 1 розділу VI Правил договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС.

Положення Кодексу ГТС визначають, що оператор ГТС зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ (абзац перший пункту 1 глави 3 розділу IV цього Кодексу).

Інформаційна платформа має містити поточні та статистичні дані, у тому числі інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-код; інформацію про постачальника «останньої надії»; інформацію про реєстри споживачів постачальника; дані відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» тощо (пункти 1, 2 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій / реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі «Інтернет» цілодобово, сім днів на тиждень.

Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором ГТС договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор ГТС присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець / покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Інформаційна платформа має бути доступною для інших користувачів виключно для перегляду публічної інформації без права вчинення інших дій. Користувачам, які мають повноваження на вчинення певних дій, передбачених цим Кодексом, право доступу надається після реєстрації оператором ГТС заяви про набуття статусу користувача системи за процедурою, визначеною оператором ГТС на власному вебсайті, та електронної реєстрації уповноважених осіб користувача платформи за поданням оператору ГТС повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого мають бути додані у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Оператор ГТС забезпечує допомогу учасникам ринку природного газу в роботі з інформаційною платформою. Контактна інформація та години роботи служби підтримки інформаційної платформи оприлюднюються на вебсайті оператора ГТС.

Абзацами першим та другим пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом та Правилами.

Водночас, у абзаці четвертому цього положення визначено, що у випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора ГТС відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом та Правилами.

Згідно з абзацом десятим пункту 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у визначених випадках.

Відповідно до абзаців тринадцятого та чотирнадцятого пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Таким чином, функціонуванням інформаційної платформи забезпечується автоматизація у взаємовідносинах учасників ринку природного газу.

Аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що реєстрація споживача в реєстрі постачальника «останньої надії» для забезпечення безперервності постачання відбувається автоматично за наявності на інформаційній платформі даних про відсутність у споживача іншого постачальника у певний період, тобто у разі коли система не фіксує цього споживача в реєстрі споживачів іншого постачальника. При цьому договір з постачальником «останньої надії» укладається внаслідок самого факту споживання природного газу з ресурсу постачальника «останньої надії».

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 Закону, після закінчення цього строку (60 діб, абзац перший цієї норми) постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Схожі положення містяться в пункті 5 розділу VI Правил, за яким після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом, постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом ГТС. У випадку якщо споживач не був включений до реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу / транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу ГРС та Кодексу ГТС.

За змістом наведених норм після закінчення встановленого граничного строку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» обов`язок припинити постачання природного газу цьому споживачу покладається саме на такого постачальника.

Поряд з цим, чинні на час виникнення спірних правовідносин нормативні положення не вказували на автоматичне припинення договору з постачальником «останньої надії», не містили посилання на автоматичне припинення системою постачання природного газу постачальником «останньої надії» після спливу встановленого граничного 60-добового строку чи автоматичне виключення такого споживача з реєстру споживачів постачальника «останньої надії» чи блокування можливості отримання природного газу споживачем з ресурсу постачальника «останньої надії» у зв`язку з обліковуванням за ним заборгованості.

Відповідно до абзаців третього, восьмого пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачальник, який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.

При цьому, за умови виконання таким постачальником інших вимог цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу такий споживач автоматично виключається з Реєстру постачальника «останньої надії», про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника «останньої надії». Якщо постачальник не виконує інші вимоги цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу, такий споживач з Реєстру постачальника «останньої надії» не виключається до досягнення граничного строку постачання постачальником «останньої надії» або до початку постачання іншим постачальником, крім випадків виключення споживача постачальником «останньої надії» з власного Реєстру споживачів постачальника до закінчення граничного строку постачання на підставах, визначених Правилами постачання природного газу. При зміні споживачем постачальника «останньої надії» на іншого постачальника пункти 5-6 цієї глави не застосовуються.

Отже, єдиний випадок, за якого споживач виключається з Реєстру постачальника «останньої надії» відбувається у разі, якщо споживач уклав договір з іншим постачальником і такий постачальник вчинив дії, необхідні для початку постачання газу такому споживачу згідно з Кодексом ГТС. У такому випадку договір постачання з постачальником «останньої надії» достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником. Тобто в разі укладення договору з іншим постачальником в загальному порядку та, відповідно, включенням цим постачальником споживача до власного реєстру споживачів.

Договір постачання природного газу з постачальником «останньої надії» до закінчення 60-добового граничного строку постачання може бути припинений як самим споживачем, так і постачальником у разі наявності у такого споживача заборгованості або у разі реєстрації споживача в реєстрі іншого постачальника. Разом з цим, якщо договір з постачальником «останньої надії» не було припинено до закінчення 60-добового граничного строку, постачальник «останньої надії» не припинив постачання природного газу споживачу, який був включений до його реєстру, а споживач продовжує споживати природний газ за відсутності у нього іншого постачальника, то немає підстав вважати, що такі правовідносини є недоговірними, враховуючи, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» вважається укладеним шляхом акцептування публічної оферти споживачем через сам факт споживання газу за відсутності іншого постачальника ( п. п. 9.43, 9.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 р. у cправі № 904/1809/24 ( провадження № 12-12гс26 ).

Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи у cправі № 904/1809/24 положення статті 15 Закону, дійшла таких висновків про те, як їх слід тлумачити і застосовувати. П. 9.48. Абзац другий частини першої статті 15 Закону про те, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу, слід розуміти так, що цей договір вважається укладеним шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. П. 9.49. Положення частини другої статті 15 Закону, які встановлюють обмеження строку постачання природного газу постачальником «останньої надії» та визначають, що договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», слід застосовувати з урахуванням наведеного вище положення абзацу другого частини першої статті 15 Закону. Тобто якщо договір з постачальником «останньої надії» не було припинено до закінчення 60-добового граничного строку, постачальник «останньої надії» не припинив постачання природного газу споживачу, який був включений до його реєстру, а споживач продовжує споживати природний газ за відсутності у нього іншого постачальника, то немає підстав вважати, що такі правовідносини є недоговірними, враховуючи, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» вважається укладеним шляхом акцептування публічної оферти споживачем через сам факт споживання газу за відсутності іншого постачальника ( п. п. 9.47, 9.48, 9.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 р. у cправі № 904/1809/24 ( провадження № 12-12гс26 ).

Формулюючи вказаний висновок, Велика Палата Верховного Суду відступила від інших підходів у застосуванні вказаних норм статті 15 Закону, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 р. та 05.08.2025 р. у справі № 917/1297/23, від 19.11.2025 р. у справі № 917/692/24 у подібних правовідносинах ( на які посилався Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ).

Застосовуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду при розгляді цієї справи, суд апеляційної інстанції також враховує до якої категорії споживачів належить Відповідач, а також що у цій справі суди не встановили, що Відповідач як споживач мав право на споживання природного газу на будь-яких інших, більш сприятливих умовах ( Відповідач рішення суду не оскаржує і, відповідно, про такі більш сприятливі умови не стверджує ), а споживання газу Позивачем було здійснене у визначеному обсязі з ресурсу останього.

Отже, враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у cправі № 904/1809/24, при кваліфікації спірних у цій справі правовідносин суд апеляційної інстанції бере до уваги: автоматичне включення та перебування Позивача в Реєстрі постачальника «останньої надії» у спірний період; відсутність даних про інші умови постачання газу Відповідачем Позивачу; відсутність встановлених обставин укладення у спірний період Відповідачем договору постачання природного газу з іншим Постачальником, що виключало б технічну можливість обліковувати Споживача в реєстрі постачальника «останньої надії»; відсутність даних про те, що будь-яка зі сторін повідомила іншу про припинення договору і постачання газу було припинено, у тому числі у зв`язку з несплатою (наявність заборгованості); що договір з Постачальником «останньої надії» укладається фактично автоматично за відсутності у Споживача іншого постачальника через факт споживання природного газу, - правовідносини сторін у цій справі є такими, що виникли з договору з Постачальником «останньої надії».

Відповідно до абзацу першого частини другої розділу VI Правил та пункту 2.1 Типового договору Споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, в строк та в порядку, що визначені договором.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для постачання Позивачем природного газу Відповідачу за період з 02.10.2022 р. по 02.11.2022 р. як Постачальником "останньої надії" в порядку Закону України "Про ринок природного газу" та стягнення вартості поставленого природного газу в рамках даного спору, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню повністю як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а позовні вимоги Позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" основного боргу у розмірі 104 433 792,67 грн. за поставлений природний газ у період з 01.10.2022 р. по 02.11.2022 р. – підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню, у розмірі 26 026 000,77 грн., 3% річних, у розмірі 3 891 097,83 грн., інфляційні втрати, у розмірі 6 726 347,39 грн.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає вказані позовні вимоги Позивача обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

За загальними положеннями частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як уже зазначалося, постачання природного газу Постачальником «останньої надії» здійснюється відповідно до Типового договору.

Пунктом 4.3 Типового договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторони це окремо обумовили).

Відповідно до пункту 4.4 Типового договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з вимогами частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, частина перша ст. 530 ЦК України визначає, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами пункту 4.3 Типового договору встановлено строк, у який постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу, однак у пункті 4.4 Типового договору для споживача встановлений строк оплати поставленого природного газу - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу і цей строк не ставиться в залежність від факту надіслання рахунку на оплату чи дотримання постачальником строку надання споживачу рахунку на оплату.

Водночас, згідно з пунктом 4.2 Типового договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться на інформаційній платформі оператора ГТС та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідні дані про об`єм та ціну спожитого природного газу містяться на інформаційній платформі та є доступними для Споживача як учасника ринку природного газу, а умови договору не пов`язують обов`язок оплати з фактом отримання рахунку.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок сум 3 % річних та інфляційних, апеляційний суд вважає його арифметично правильним, а позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3 891 097,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 726 347,39 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Підпунктом 4.5 Типового договору встановлено, що в разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно із частиною шостою ст. 232 ГК України, чинного на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наданий Позивачем розрахунок пені виконаний з урахуванням цього обмеження стосовно строку нарахування та арифметично правильний, отже, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 26 026 000,77 грн., нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу, також підлягає задоволенню.

Відповідач заяв стосовно помилковості цих розрахунків або існування підстав для зменшення стягуваних сум протягом розгляду справи в суді не заявляв.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 р. у справі № 904/1807/24 про відмову у задоволенні позову слід скасувати із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про задоволеня позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено.

10. Судові витрати.

Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", підлягають відшкодуванню та покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі№ 904/1807/24 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - 104 433 792,67 грн. основного боргу, 26 026 000,77 грн. пені, 3 891 097,83 грн. - 3% річних, 6 726 347,39 грн. - інфляційних втрат, 847 840,00 грн. судового збору, про що видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - 1 271 760,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін