Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №908/1164/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1164/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Сергійчик Антон Олександрович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, довіреність

Представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 (повне рішення складено 17.07.2026., суддя Боєва О.С.) у справі № 908/1164/26

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ»

про стягнення суми 1 559 998,44 грн

ВСТАНОВИВ:

В травні 2026 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» пені у розмірі 1 559 998,44 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024, а саме: порушення строку поставки товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення (26 календарних днів) у розмірі 1559998,44 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 ЦК України та умовами договору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69041, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26; ЄДРПОУ 37941143) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ЄДРПОУ 44725823) суму 779 999 (сімсот сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 22 коп. пені та суму 18 719 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн 98 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовими рішеннями, через систему «Електронний суд», представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 року у справі № 908/1164/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 779 999,22 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69041, Україна, 69041, Запорізька обл. м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26, код ЄДРПОУ: 37941143) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ: 44725823) пеню у розмірі 1 559 998,44 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 44 коп.);

судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (69041, Україна, 69041, Запорізька обл. м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26, код ЄДРПОУ: 37941143)

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 у справі № 908/1164/26 – залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити та подати апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 258 ГПК України, із правильним зазначенням номера справи № 908/1164/26 у тексті апеляційної скарги та її прохальній частині - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

07.08.2026 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 14 039,99 грн відповідно до платіжної інструкції № 11338 від 06.08.2026 та нову редакцію апеляційної скарги.

Так, за новою редакцією апеляційної скарги скаржник просить:

скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 року у справі № 908/1164/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 779 999,22 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пеню у розмірі 1 559 998,44 грн.;

судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України і безпідставно зменшив розмір правомірно нарахованих штрафних санкцій на 50%.

Позивач наполягає, що зменшення неустойки можливе лише за наявності доведених виняткових обставин, які мають істотне значення, і що саме на відповідача покладається обов`язок довести такі обставини. Натомість наведені відповідачем і враховані судом підстави - відсутність збитків у позивача, повне виконання поставки, розташування в м. Запоріжжя, складнощі воєнного стану, пошкодження приміщень внаслідок обстрілів, витрати на оплату праці - не є винятковими та не можуть обґрунтовувати зменшення відповідальності.

Позивач зазначає, що відповідач ще на етапі участі в закупівлі був обізнаний з умовами договору, розміром штрафних санкцій і всіма ризиками, письмово гарантував виконання умов договору, а отже, добровільно взяв на себе відповідні договірні ризики.

Крім того, поставка товару в повному обсязі після прострочення є лише виконанням уже існуючого обов`язку, а не обставиною, що звільняє від відповідальності; відсутність претензій до якості товару та післяоплата також не є підставою для зменшення неустойки. Окремо позивач наголошує, що пошкодження приміщень відповідача сталося вже після граничного строку поставки та навіть після фактичної поставки, тому ці події не могли вплинути на прострочення.

Позивач також вказує на недобросовісну поведінку відповідача, який визнавав борг, але не сплатив пеню ні добровільно, ні після рішення суду, що свідчить про намір уникнути відповідальності.

Оскільки позивач є суб`єктом оборонних закупівель і забезпечує потреби ЗСУ в умовах воєнного стану, прострочення поставки товару оборонного призначення не може вважатися малозначним, а відсутність збитків не має доводитися, адже сам факт несвоєчасної поставки товарів стратегічного значення презюмує негативний вплив на обороноздатність.

Позивач посилається на сталу практику Верховного Суду 2026 року у справах за участі ДП «Агенція оборонних закупівель» (№916/2663/25, №910/9544/25, №910/16300/24 та ін.), згідно з якою у спорах щодо державних контрактів на поставку товарів для потреб оборони підстави для зменшення неустойки відсутні, а надмірне зменшення штрафних санкцій нівелює мету неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання і порушує баланс інтересів сторін.

Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення штрафних санкцій і ухвалити нове рішення про стягнення неустойки в повному обсязі, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 у справі № 908/1164/26. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.09.2026 о 16 год. 40 хв.

21.08.2026 від відповідача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу; ТОВ «ЮГСТАЛЬ» не погоджується з доводами позивача та зазначає, що між сторонами було укладено державний контракт на поставку 200 одиниць товару загальною вартістю 19 999 980,00 зі строком поставки до 20.10.2024, а фактично товар поставлено 15.11.2024, тобто з простроченням на 26 днів. Товар прийнято без зауважень щодо кількості, комплектності та якості, поставка здійснювалася без попередньої оплати за рахунок коштів відповідача. Суд першої інстанції визнав нарахування пені обґрунтованим, але зменшив її на 50%, стягнувши 779 999,22 грн, тобто не звільнив відповідача від відповідальності, а застосував майнову санкцію у значному розмірі.

Відповідач наголошує, що ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає право суду зменшити неустойку за наявності обставин, які мають істотне значення, причому вичерпного переліку таких обставин закон не містить, а їх оцінка є дискреційним повноваженням суду. Посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, відповідач зазначає, що універсального відсотка зменшення неустойки не існує, а сам позивач у відповіді на відзив фактично погоджувався з індивідуально-оціночним характером такого зменшення.

Суд першої інстанції врахував як обставини на користь відповідача, так і ті, що на його користь не свідчили: укладення договору під час воєнного стану, усвідомлення ризиків, відсутність звернення про продовження строку, повне виконання зобов`язання, тривалість прострочення, відсутність претензій щодо якості, поставку без передоплати, відсутність доведених конкретних наслідків прострочення, майновий стан відповідача та продовження його діяльності у сфері забезпечення потреб оборони.

Відповідач наголошує, що прострочення становило 26 днів, тоді як договір розмежовує наслідки залежно від тривалості порушення: штраф 7% і право замовника відмовитися від подальшого прийняття товару настають лише при простроченні понад 30 днів. Тобто поставка відбулася до настання більш тяжкого порушення, що має значення для оцінки пропорційності. Крім того, пункт 8.1 договору обмежує загальну відповідальність сторін прямими документально підтвердженими витратами (збитками) і виключає відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації тощо.

Позивач не довів жодних конкретних додаткових витрат, заміщувальних закупівель, сплати санкцій третім особам, простою отримувачів або невиконання завдань, обмежившись загальними посиланнями на обороноздатність і репутацію.

Щодо фінансового стану відповідач наводить показники за 2024 рік: дохід 1 505 833 000 грн, чистий прибуток 21 327 000 грн, рентабельність близько 1,42%, активи 688 831 000 грн, зобов`язання 621 035 000 грн, частка зобов`язань в активах близько 90%, співвідношення зобов`язань до власного капіталу приблизно 9,16 раза. За усередненої рентабельності 1,42% розрахунковий прибуток від виконання договору становить близько 284 000 грн, тоді як заявлена пеня 1 559 998,44 грн становить 7,8% вартості договору та приблизно у 5,49 раза перевищує цей показник. Навіть після зменшення на 50% пеня становить 3,9% вартості товару та приблизно у 2,75 раза перевищує розрахунковий усереднений фінансовий результат виконання договору, що спростовує твердження позивача про нівелювання відповідальності. Відповідач також зазначає, - сума 2 794 548 083 грн стосується прогнозного доходу на 2026 рік, тоді як фактичний дохід за 2025 рік становив 1 989 372 000 грн, а дохід сам по собі не є прибутком або вільними коштами.

Щодо пошкодження виробництва внаслідок обстрілів 24.11.2024 та 18.06.2025 відповідач зазначає, що не стверджував про причинний зв`язок цих подій із простроченням, а суд врахував їх як докази фактичного майнового стану підприємства, необхідності відновлення потужностей власним коштом та відсутності реальної можливості отримати компенсацію. Актом списання від 18.06.2025 підтверджено втрату товарно-матеріальних цінностей на суму 5 287 525,48 грн, а матеріалами кримінальних проваджень - пошкодження виробничих і адміністративних об`єктів. Публічний інтерес, на думку відповідача, не є одностороннім і полягає не лише у стягненні максимальної санкції, а й у збереженні виробничої спроможності українського підприємства, яке продовжує виконувати оборонні замовлення, сплачувати податки та забезпечувати робочі місця в Запоріжжі.

Відповідач також відхиляє інші доводи скарги: незвернення про продовження строку не позбавляє суд права визначити співмірний розмір відповідальності; пункт 1.3 договору не доводить наявності готового товару до укладення контракту, оскільки система договору допускає виготовлення товару під час виконання; несплата пені не є безумовним доказом недобросовісності, адже відповідач не визнавав 30% позову, а просив зменшити пеню на 70%, а рішення оскаржене позивачем і не набрало законної сили; лист-згода з проєктом договору не додає нових обставин порівняно з підписаним договором і не містить відмови від права на клопотання за ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач зазначає, що наведена позивачем судова практика стосується істотно відмінних обставин - повної непоставки, 97-денного прострочення, зменшення неустойки на 99% тощо, тоді як у цій справі контракт повністю виконано з простроченням 26 днів, а Верховний Суд не формулював правила, за яким оборонний характер договору автоматично виключає застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

З огляду на викладене відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а судові витрати покласти на позивача.

30.09.2026 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. (а.с. 192-193 т 1)

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 30.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

23.07.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (Постачальник, відповідач у справі) укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 337/07-24-РМ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовнику «Душова установка – котел швидкісного нагріву води (тип 2)» (39720000-5: Неелектричні побутові прилади) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 1, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-06-17-001094-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника.

Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

За змістом п. 6.7 Договору, після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику документи згідно наведеного переліку.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

З положень пункту 8.5 Договору слідує, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (Додаток № 1) (п. 13.1 Договору).

Специфікацією від 23.07.2024 (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили поставку Товару (душова установка – котел швидкісного нагріву води, тип 2) у кількості 200 штук, за ціною за одиницю 83 333,25 грн без ПДВ, на загальну суму 19 999 980,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації, строк поставки – до 20.10.2024

Пунктом 6 Специфікації визначено, що відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару – до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 26.07.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000459 (арк. с. 30), де зазначено кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

15.11.2024 сторонами підписаний Акт № 1102 приймання Товару, згідно з яким Постачальник передав товар Замовнику в кількості 200 штук, на загальну суму 19999980,00грн.

У позовній заяві зазначено, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, так як прострочив виконання зобов`язання, а саме: за Актом №1102 від 15.11.2024 Товар переданий з простроченням в 26 днів. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 20.10.2024, то пеня розраховується з 21.10.2024 по 15.11.2024 включно, загальний розмір пені за несвоєчасність здійснення поставки товару складає 1559998,44 грн.

Позивачем 18.02.2025 на електронну адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу за вих. № 2165/1006/06-2025 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 559 998,44 грн.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач штрафні санкції за порушення строків поставки Товару у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виснував наступне.

Суд встановив, що між сторонами укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024, який за правовою природою є договором поставки. Відповідно до Специфікації строк поставки товару - до 20.10.2024, а фактично товар на суму 19 999 980,00 грн поставлено 15.11.2024, тобто з простроченням на 26 днів.

Суд погодився з доводами позивача про прострочення та визнав розрахунок пені у розмірі 1 559 998,44 грн правильним і обґрунтованим.

Водночас суд розглянув клопотання відповідача про зменшення пені на 70% і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення - зменшення пені на 50% до 779 999,22 грн. Так, суд першої існтанції виходив з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку таких обставин і не визначає максимального розміру або алгоритму зменшення. Це питання вирішується судом за внутрішнім переконанням на підставі всебічного дослідження доказів (ст. 86 ГПК України).

Підстави для зменшення неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер. Суд має забезпечити баланс інтересів сторін і не допустити фактичного звільнення боржника від сплати без належних правових підстав. Універсального максимального чи мінімального відсотка зменшення не існує (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Зокрема, суд встановив:

відповідач повинен був поставити товар до 20.10.2024, але уклав договір у період воєнного стану, будучи суб`єктом господарювання з місцем розташування в м. Запоріжжя (територія, наближена до активних бойових дій), і мав усвідомлювати всі ризики;

відповідач не звертався до позивача з пропозицією про зміну строку поставки, хоча умовами договору така можливість передбачена;

поставка товару здійснена в повному обсязі, без претензій щодо якості та без передоплати, тобто за кошти відповідача;

м. Запоріжжя віднесено до територій можливих бойових дій (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376), виробничі бази та склади відповідача наближені до зони активних бойових дій;

18.06.2025 внаслідок ворожих ударів по території ТОВ «ЮГСТАЛЬ» пошкоджено виробничі та адміністративні будівлі, відкрито кримінальне провадження, відповідача залучено як потерпілого, актом списання списано товарно-матеріальні цінності на суму 5 287 525,48 грн;

підприємство в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема на оборонний сектор, сплачує податки та забезпечує робочі місця;

позивач не заявив про настання для нього будь-яких негативних наслідків від прострочення.

Суд наголосив, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер, стимулювати боржника до виконання зобов`язання і не бути непомірним тягарем або джерелом невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Якщо обсяг відповідальності є нерозумним і непропорційним наслідкам порушення, суд має право його зменшити.

З урахуванням періоду прострочення (26 днів), загальної вартості простроченого товару, наслідків порушення, правової природи пені, умов договору, всіх істотних обставин та інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України і зменшення пені на 50% - до 779 999,22 грн. Таке зменшення суд визнав оптимальним балансом інтересів сторін, який запобігатиме негативним наслідкам для відповідача. Позов задоволено частково.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом спору є стягнення з ТОВ «ЮГСТАЛЬ» на користь ДП Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» пені у розмірі 1 559 998,44 грн за порушення строку поставки товару за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 337/07-24-РМ від 23.07.2024 (прострочення 26 календарних днів).

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Правовстановлення розміру та порядку нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Специфікацією від 23.07.2024 (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили поставку Товару (душова установка – котел швидкісного нагріву води, тип 2) у кількості 200 штук, за ціною за одиницю 83 333,25 грн без ПДВ, на загальну суму 19 999 980,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації, строк поставки – до 20.10.2024.

На виконання умов Договору, 26.07.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000459 (арк. с. 30), де зазначено кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

15.11.2024 сторонами підписаний Акт № 1102 приймання Товару, згідно з яким Постачальник передав товар Замовнику в кількості 200 штук, на загальну суму 19 999 980,00грн.

Відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, так як прострочив виконання зобов`язання, а саме: за Актом №1102 від 15.11.2024 Товар переданий з простроченням в 26 днів. Оскільки погодженою крайньою датою поставки було визначено 20.10.2024, то пеня розраховується з 21.10.2024 по 15.11.2024 включно, загальний розмір пені за несвоєчасність здійснення поставки товару складає 1559998,44 грн.

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70%.

В обґрунтування наявності підстав для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідач посилався на значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а саме: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку з несвоєчасною поставкою по договору.

З урахуванням періоду прострочення (26 днів), загальної вартості простроченого товару, наслідків порушення, правової природи пені, умов договору, всіх істотних обставин та інтересів сторін суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України і зменшення пені на 50% - до 779 999,22 грн.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 року у справі № 908/1164/26 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 779 999,22 грн.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до ст. 5 ЦК України) також передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеня виконання зобов`язання, майнового стану сторін та інших інтересів, що заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції, обґрунтовано реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, обгрунтовано врахував, що згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Місто Запоріжжя Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, на території якого розташовані виробничі бази та склади ТОВ «ЮГСТАЛЬ», наближене до території ведення активних бойових дій та майже щоденно потерпає від ракетних та бомбових обстрілів, ударів безпілотними пристроями.

При цьому судом, зокрема, враховано, що поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, обумовленому договором, без будь-яких претензій по якості від позивача. Крім того, поставка була здійснена без передоплати, тобто за кошти відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що причиною порушення строків поставки частини товару став комплекс об`єктивних та виняткових обставин безпекового характеру.

18.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 22025080000000923) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення. А саме: 18.06.2025 невстановленими особами з числа військовослужбовців зс рф вчинено воєнний злочин, а саме: нанесено удари по об`єктам цивільної інфраструктури м. Запоріжжя: 1-5-й удари нанесено по території заводу металевих виробів ТОВ «ЮГСТАЛЬ», розташованого по вул. Скворцова, 240А (ЄО9904). Внаслідок удару зруйновано складське приміщення, відбулось займання. Постановою слідчого 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 23.06.2025 залучено ТОВ «ЮГСТАЛЬ» як потерпілу юридичну особу у кримінальному провадженні: 22025080000000923 від 18.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно довідки від 18.06.2025 № 1806/31 директора ТОВ «ЮГСТАЛЬ», 18.06.2025 внаслідок нанесення ворожих 5 ударів по території ТОВ «ЮГСТАЛЬ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 240А, завдані наступні пошкодження будівель приміщень ТОВ «ЮГСТАЛЬ»: виробничий корпус цех № 1, адміністративно-побутовий корпус та адміністративно-побутовий корпус цеху № 1, виробничий корпус цех № 2, виробничий корпус цех № 3, контрольно-пропускний пункт.

Актом списання товарів № 62 від 18.06.2025 ТОВ «ЮГСТАЛЬ» по основному складу було списано товар (52 найменування) на загальну суму 5287525,48 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції слушно взяв до уваги, що згідно зі Звітом про фінансові результати (Звітом про сукупний дохід) за 2025 рік ТОВ «ЮГСТАЛЬ» отримало дохід у розмірі 29 613 тис. грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце майнові збитки у зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки частини товару. Позивач за текстом позову не заявляв і документально не підтверджував понесених майнових збитків чи завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави.

Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також відомості про те, що підприємство відповідача продовжує працювати на оборонний сектор, сплачувати податки та забезпечувати громадян робочими місцями під час воєнного стану, господарський суд вбачав наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру неустойки.

З огляду на період прострочення, загальну вартість простроченого товару, наслідки порушення зобов`язання, засади справедливості, добросовісності та розумності, правову природу пені, умови Договору, а також врахувавши всі істотні обставини й інтереси сторін, колегія суддів погоджується, що наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення пені на 50 % - до 779 999,22 грн. Таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін і запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача.

Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою неустойка є засобом стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Хоча закон надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, таке зменшення є актом дискреції (правом суду) і має застосовуватися для досягнення балансу між інтересами сторін.

Суд першої інстанції вже врахував сукупність обставин, що мають істотне значення для справедливого вирішення питання про розмір цивільно-правової відповідальності, а саме: 100 % виконання договірних зобов`язань відповідачем, за Актом №1102 від 15.11.2024 Товар переданий з простроченням в 26 днів; відсутність збитків та претензій щодо якості товару з боку замовника; обставини здійснення господарської діяльності у прифронтовому регіоні в умовах частих повітряних тривог та знищення частини виробничих потужностей в інших населених пунктах; неспівмірність та каральний характер визначеної позивачем неустойки, стягнення якої у повному обсязі призвело б до надмірного фінансового тягаря для виконавця державних оборонних замовлень.

Окрему увагу колегія суддів приділяє аргументам позивача щодо того, що договір укладався під час дії воєнного стану. Суд зауважує, що факт підписання контракту в умовах війни не нівелює обов`язок суду враховувати реальні безпекові умови в регіоні діяльності виробника. Місто Запоріжжя, де розташовані потужності відповідача, є прифронтовим і перебуває під постійним ризиком обстрілів. Тривалість повітряних тривог, є об`єктивним фактором, що безпосередньо впливає на графік роботи персоналу та технологічні процеси. Відповідач діяв в умовах підвищеного ризику, що виключає наявність умислу на свідоме ігнорування строків поставки.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

У справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора, а не на його необґрунтоване збагачення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В рішенні Конституційного Суду України у справі № 15-рп/2004 вказано, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення неустойки (пені та штрафу) на 50 % від заявленого розміру є оптимальним балансом інтересів сторін, який є достатнім та пропорційним заходом відповідальності, що забезпечує реалізацію превентивної та стимулюючої функцій штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що рішення суду першої інстанції забезпечує справедливий баланс між правом позивача на компенсацію за прострочення та необхідністю збереження життєздатності вітчизняного виробника в умовах війни. Будь-яке інше співвідношення санкцій могло б призвести до невиправданої фінансової дестабілізації відповідача, що було б очевидно неспівмірним із наслідками допущеного порушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 у справі № 908/1164/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.07.2026 у справі № 908/1164/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова підписана 05.10.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина