Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №904/1732/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1732/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Кошлі А. О., Кучеренко О. І.,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

за участю:

позивача Русанова В. В.,

відповідача (апелянта) Лисак Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26 (суддя Татарчук В. О., повне рішення складено 01.06.2026, м. Дніпро)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (Дніпропетровська обл., м. Павлоград)

про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 115710,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у вагонах №№ 56289457, 62198486 за накладними №№47363692, 47363700, внаслідок чого нараховано відповідачу штраф на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, який відповідачем не сплачений.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1732/26 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 115710,00 грн - задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 115710,00 грн - штрафу та 2662,40 грн - витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач як вантажовідправник неправильно зазначив у накладних масу вантажу, а тому за ст. 118 і 122 Статуту залізниць України має сплатити штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, при цьому позовну давність позивач не пропустив.

ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" приєднане до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 13.03.2020 № 99-00178353/2020-001. У березні 2025 року воно відправило зі станції Ароматна на станцію Кривий Ріг-Головний вагони № 56289457 і № 62198486 за накладними № 47363692 та № 473637000, зазначивши масу вантажу 69 200 кг і 70 000 кг. Провізна плата за кожен вагон становила 11 571 грн. Спір регулюється ст. 908, 909, 920 ЦК України та Статутом залізниць України як спеціальним нормативним актом. Накладна є обов`язковою письмовою формою договору перевезення (ст. 6 Статуту), а вантажовідправник відповідає за всі наслідки неправильності, неточності чи неповноти відомостей у ній (ст. 24 Статуту). Залізниця має право перевіряти масу та кількість вантажу.

Після прибуття вагонів на станцію призначення за заявою вантажоодержувача провели контрольне зважування на справних статичних вагах із чинною повіркою, яке відбулося без розчеплення вагонів, за участю представника одержувача, вагаря та агента комерційного. Вантаж перебував під охороною одержувача, просипання й порушення маркування не виявлено. Фактична маса нетто у вагоні № 56289457 склала 67 500 кг (на 1 700 кг менше), а у вагоні № 62198486 68 400 кг (на 1 600 кг менше). Про це складено комерційні акти № 467004/47 та № 467004/48 від 14.03.2025. Суд визнав, що ці акти за формою й змістом відповідають законодавству та підписані повноважними особами залізниці, а тому є належним і допустимим доказом за ст. 129 Статуту. Отже, обставини неправильного зазначення маси доведено.

За п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, ст. 118 і 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу з відправника стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Позивач розрахував його як 11 571 грн * 5 = 57 855 грн за кожен вагон, разом 115 710 грн. Суд перевірив розрахунок і порушень не виявив. Штраф стягується незалежно від наявності збитків та їх наслідків, а можливість його зменшення Статут не передбачає. Тому відповідач має нести відповідальність за наслідки неправильних відомостей у накладних.

Відповідач просив застосувати шестимісячний строк за ст. 137 Статуту. Суд зауважив, що за ч. 1 ст. 259 ЦК України законну позовну давність можна збільшити за домовленістю сторін. У п. 7.3 договору сторони погодили строк позовної давності три роки щодо вимог перевізника до замовників. Позивач дізнався про порушення 14.03.2025 (дата складення комерційних актів), а позов подав через "Електронний суд" 30.03.2026, тобто в межах цього строку. Тому заяву відповідача про застосування позовної давності суд відхилив.

Суд зазначив, що він дослідив усі документи й аргументи сторін та надав їм оцінку. Посилаючись на практику ЄСПЛ (справи "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України"), він вказав, що ст. 6 Конвенції не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Решта доводів відповідача не спростовує наведених висновків, тому позов задоволено повністю.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення в повному обсязі; апелянт бажає взяти участь у розгляді справи № 904/1732/26.

Апелянт посилається на те, що залізниця прийняла вантаж без зауважень, а невідповідність маси не встановлена належно. У березні 2025 року відповідач відправив зі станції Ароматна вагони № 56289457 і № 62198486 за накладними № 47363692 та № 473637000 на станцію Кривий Ріг-Головний. Він заповнив відповідні графи накладних, а вагар засвідчив підписом правильність відомостей у графі 55. Після передавальних операцій вагони прийняли на під`їзну колію, і агенти комерційні залізниці (працівники позивача) зробили відмітку в графі 38. Залізниця має право перевіряти масу та кількість вантажу (п. 24 Статуту залізниць), а Правила приймання вантажів і Правила комерційного огляду (п. 26 та інші) вимагають, щоб вагони перевіряли під час приймання до перевезення. На станції відправлення не склали ні актів про технічний стан вагонів, ні актів загальної форми, ні комерційних актів, які б засвідчили невідповідність маси, тому залізниця, прийнявши вагони й поставивши їх у поїзд, фактично визнала правильність накладної. Розбіжність виявили лише на станції призначення, а не на станції відправлення, тоді як штраф за п. 2.6 та 5.5 Правил оформлення перевізних документів і ст. 118 Статуту застосовують за неправильно зазначену в накладній масу, яка встановлюється під час приймання вантажу. Зміна маси могла статися в дорозі, адже стан вантажу за час перевезення може змінюватися. Суд не з`ясував усіх обставин і не оцінив відмітки в графі 38.

Комерційні акти є недопустимим доказом. Згідно зі ст. 129 Статуту невідповідність маси вантажу засвідчується комерційним актом, а за п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, його мають підписати начальник станції, начальник вантажного району та працівник, який особисто здійснював перевірку. Акти № 467004/47 та № 467004/48 від 14.03.2025 підписали від залізниці начальник станції та двоє агентів комерційних, а від одержувача прийомоздавальник. Підпису начальника вантажного району немає. Наказ начальника станції, на який посилається позивач, надає агентам комерційним право підписувати акти лише на станції Східно-Сортувальна, а ці акти складені на станції Кривий Ріг-Головний. Одна з агентів ( ОСОБА_1 ) за розділом "Д" актів не була присутня під час перевірки, тож не могла їх підписувати. Особа, яка безпосередньо зважувала (вагар стороннього ПП "Стіл Сервіс"), актів не підписала й не є працівником залізниці. Оскільки за ст. 77 ГПК України цю обставину можна підтвердити лише належно складеними актами, суд порушив ст. 76 і 77 ГПК України, взявши до уваги недопустимі докази.

Пропущено спеціальний строк позовної давності. За ст. 137 Статуту залізниць позови залізниць до вантажовідправників можна подати протягом шести місяців. Підставою позову є комерційні акти від 14.03.2025, а позов подано через "Електронний суд" лише 30.03.2026. За розрахунком апелянта, строк сплив 04.03.2026. Суд же застосував п. 7.3 договору про організацію перевезень, який встановлює трирічний строк. Однак спеціальні строки за ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту мають пріоритет над загальними нормами та договірними умовами і є імперативними, що підтверджує практика Касаційного господарського суду (справи № 924/320/17, № 904/5743/16, № 910/6913/21). Отже, суд не застосував норму, яку мав застосувати.

Ці порушення, на думку апелянта, призвели до неправильного вирішення справи є підставою для скасування рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця "Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26 законним, обґрунтованим та справедливим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, з огляду на таке.

Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що комерційні акти № 467004/47 та № 467004/48 від 14.03.2025 складені відповідно до вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому є належними доказами встановленої під час контрольного зважування невідповідності фактичної маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладних.

Щодо посилань апелянта на відсутність підписів начальника вантажного району та працівника станції, який здійснював перевірку, позивач вказує, що на дату складення актів посада начальника вантажного району була вакантною, а наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 30.12.2024 № 163/ДС визначено працівників, уповноважених на підписання комерційних актів у відповідній зоні роботи. Спірні акти містять підписи заступника начальника станції та двох уповноважених працівників, один із яких безпосередньо здійснював перевірку маси вантажу. Їх повноваження підтверджуються відповідним наказом та посадовими інструкціями. Отже, вимоги пункту 10 Правил складання актів щодо підписання комерційного акта трьома працівниками залізниці дотримано.

Позивач також зазначає, що контрольне зважування проводилося на під`їзній колії вантажоодержувача під час видачі вантажу за його заявкою, у присутності представників одержувача та працівників залізниці. За результатами зважування встановлено, що маса вантажу у вагонах була меншою, ніж зазначено у накладних. Ці обставини належним чином зафіксовані у комерційних актах, які містять необхідні реквізити, штемпель станції та підписи уповноважених осіб. Тому підстав для визнання зазначених актів неналежними або недопустимими доказами немає.

Доводи апелянта про те, що прийняття вагонів до перевезення та включення їх до складу поїзда свідчить про підтвердження залізницею правильної маси вантажу, позивач вважає необґрунтованими. Відповідно до пункту 40 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу, приймаються залізницею шляхом візуального огляду без перевірки їх маси. Відтак прийняття вагонів до перевезення не означає підтвердження залізницею достовірності зазначеної відправником маси та не позбавляє її права перевірити відповідність маси вантажу на станції призначення.

Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що спірні перевезення здійснювалися на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 13.03.2020 № 99-00178353/2020-001. Пунктом 7.3 цього договору сторони погодили трирічний строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають із перевезення. Така умова відповідає частині першій статті 259 ЦК України, яка допускає збільшення встановленого законом строку позовної давності за домовленістю сторін. Оскільки позов подано 30.03.2026, а факт невідповідності маси встановлено та зафіксовано комерційними актами 14.03.2025, позивач звернувся до суду в межах погодженого сторонами трирічного строку.

Таким чином, позивач вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу, належність комерційних актів або правильність застосування судом першої інстанції погодженого сторонами строку позовної давності. Відтак позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі 3993,60 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26.

Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/1732/26.

22.07.2026 справа № 904/1732/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2026 призначено справу № 904/1732/26 до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2026 о 12 год. 30 хв.

30.09.2026 в судовому засіданні приймали участь представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні 30.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" (перевізник, позивач) засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник, вантажовідправник, відповідач) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (а.с. 67 том 1).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" було приєднано Акціонерним товариством "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накладною.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

У березні 2025 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагону №56289457 за залізничною накладною №47363692 та вагону №62198486 за залізничною накладною №473637000 (а.с. 76, 78 том 1).

У накладній №47363692 вказано масу вантажу, визначену відправником у вагоні №56289457 - 69200кг. Провізна плата 11571,00 грн.

У накладній №473637000 вказано масу вантажу, визначену відправником у вагоні №62198486 - 70000 кг. Провізна плата 11571,00 грн.

Після прибуття на станцію Кривий Ріг - Головний виявлено, що маса вантажу у вагоні №56289457 фактично складає 67500 кг, а маса вантажу у вагоні №62198486 - 68400 кг, про що складено комерційні акти №467004/47 та №467004/48 від 14.03.2025 (а.с. 69-зворотній аркуш 70 том 1).

Згідно з комерційним актом №467004/47 від 14.03.2025 проводилось контрольне зважування вагону №56289457, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту. В документі значиться: 14.03.2025 по заяві вантажоодержувача на перевірку маси згідно ст. 52 Статуту зал. України, відбулося зважування з зупинкою без розчеплення вагона №56289457, вантаж - вугілля кам`яне марки г-газове, по відправці вказаній на зворотній стороні цього акта, у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" Дупляк Л. Г., вагаря ЧП "Стил Сервіс" Ішкової Л. О., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Звягінцевої Я. О., на справних статичних 150тн. вагах №10021 пов. 26.08.2024 ДП "Кривбасстандартметрологією". По документу тара перевірена 23150 кг, нетто 69200 кг, після зважування брутто 90650 кг, тара з документа 23150 кг, нетто 67500 кг, що менше документа на 1700 кг. Навантаження у вагоні вище бортів 150-200 мм, вантаж маркований V-подібними смугами, ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки. Поглиблення немає, маркування не порушено. Вагон без торцевих дверей, люка щільно закриті. Просипання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебуває під охороною УВВО ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" згідно п. 4.6 р.12 ППВ.

Згідно з комерційним актом №467004/48 від 14.03.2025 проводилось контрольне зважування вагону №62198486, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту. В документі значиться: 14.03.2025 по заявці вантажоодержувача на перевірку маси згідно ст.52 Статуту зал. України відбулося зважування з зупинкою без розчеплення вагона №62198486, вантаж - вугілля кам`яне марки г-газове, по відправці вказаній на зворотній стороні цього акта, у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" Дупляк Л. Г., вагаря ЧП "Стіл Сервіс" Ішкової Л. О., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Звягінцевої Я. О., на справних статичних 150 тн. вагах №10021 пов. 26.08.2024 ДП "Кривбасстандартметрологією". По документу тара перевірена 22150 кг, нетто 70000 кг, після зважування брутто 90550кг, тара з документа 22150кг, нетто 68400кг, що менше документа на 1600кг. Навантаження у вагоні вище бортів 150-200 мм, вантаж маркований V-подібними смугами, ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки. Поглиблення немає, маркування не порушено. Вагон без торцевих дверей, люка щільно закриті. Просипання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебуває під охороною УВВО ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" згідно п.4.6 р.12 ППВ.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 115710,00 грн, виходячи з розрахунку:

- вагон № 56289457: 11571,00 грн х 5 = 57855,00 грн;

- вагон № 62198486: 11571,00 грн х 5 = 57855,00 грн, де:

11571,00 грн - провізна плата від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці за відстань 264км (графа "Провізна плата" Відомості вагонів); 5 - розрахунковий показник для визначення розміру штрафу відповідно до статей 118, 122 Статуту.

Відповідач проти зазначеного заперечує.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 115710,00 грн за невірно зазначену масу вантажу за накладними №№47363692, 47363700.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф у розмірі 115710,00 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/1732/26, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 115710,00грн - задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 115710,00 грн - штрафу та 2662,40 грн - витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач як вантажовідправник неправильно зазначив у залізничних накладних масу вантажу, у зв`язку з чим відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України підлягає сплаті штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати, а позивач звернувся з відповідними вимогами в межах погодженого сторонами строку позовної давності.

Суд установив, що у березні 2025 року відповідач відправив зі станції Ароматна на станцію Кривий Ріг-Головний вагони № 56289457 та № 62198486, зазначивши у накладних масу вантажу відповідно 69 200 кг та 70 000 кг. Після прибуття вагонів на станцію призначення проведено контрольне зважування на справних вагах із чинною повіркою, за результатами якого фактична маса вантажу становила відповідно 67 500 кг та 68 400 кг. Відповідні розбіжності зафіксовані у комерційних актах № 467004/47 та № 467004/48 від 14.03.2025, які суд визнав належними та допустимими доказами неправильного зазначення відповідачем маси вантажу.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про наявність передбачених статтями 118, 122 Статуту залізниць України підстав для застосування до відповідача штрафу. Врахувавши, що провізна плата за кожен вагон становила 11 571 грн, суд перевірив розрахунок штрафу в розмірі 57 855 грн за кожен вагон, а всього 115 710 грн, та визнав його правильним. При цьому суд виходив із того, що зазначена відповідальність настає за сам факт неправильного зазначення у накладній відомостей про масу вантажу та не залежить від настання збитків чи інших негативних наслідків.

Доводи відповідача щодо пропуску шестимісячного строку позовної давності суд відхилив. Суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 259 ЦК України встановлений законом строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, а пунктом 7.3 договору сторони погодили трирічний строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників. Оскільки про неправильне зазначення маси вантажу позивач дізнався 14.03.2025, а позов подано 30.03.2026, підстав для застосування позовної давності суд не встановив.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем вимог законодавства щодо правильності зазначення маси вантажу, наявність підстав для стягнення передбаченого Статутом штрафу та відсутність пропуску погодженого сторонами строку позовної давності, у зв`язку з чим позов задовольнив у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин), статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт").

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (надалі - Правила №644), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за №798/5989).

Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Оформлення перевізних документів для військових вантажів здійснюється за спеціальними інструкціями, а для небезпечних вантажів - згідно з Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за № 180/16196 (далі - Правила перевезення небезпечних вантажів).

Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (ч. 1 п. 1.2 Правил №644).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни (п. 1.3 Правил №644).

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред`явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 "Найменування вантажу" вноситься відмітка "навалом", "насипом" або "наливом" (п. 2.1 Правил №644).

У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення (п. 2.3 Правил №644).

Якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п. 2.6 Правил №644).

Згідно з положенням статті 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Правильність внесених до накладних №46074613, №46085817, №46109526 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм підписом підтвердив представник відправника - вагар Троценко Каріна Вікторівна (ЕЦП 15.07.2025 21:13, 16.07.2025 11:34, 17.07.2025 22:01).

Пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Приписами статті 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ст. 52 Статуту залізниць України).

Відповідно до частини першої статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту; при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту залізниць України).

Матеріалами справи підтверджується, що маса вантажу у вагоні №56289457 фактично складає 67500 кг, а маса вантажу у вагоні №62198486 - 68400 кг, про що складено комерційні акти №467004/47 та №467004/48 від 14.03.2025 (а.с. 69-зворотній аркуш 70 том 1).

Згідно з комерційним актом №467004/47 від 14.03.2025 проводилось контрольне зважування вагону №56289457, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту.

В документі значиться: 14.03.2025 по заяві вантажоодержувача на перевірку маси згідно ст. 52 Статуту зал. України, відбулося зважування з зупинкою без розчеплення вагона №56289457, вантаж - вугілля кам`яне марки г-газове, по відправці вказаній на зворотній стороні цього акта, у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" Дупляк Л. Г., вагаря ЧП "Стил Сервіс" Ішкової Л. О., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Звягінцевої Я. О., на справних статичних 150 тн. вагах №10021 пов. 26.08.2024 ДП "Кривбасстандартметрологією". По документу тара перевірена 23150 кг, нетто 69200 кг, після зважування брутто 90650 кг, тара з документа 23150 кг, нетто 67500 кг, що менше документа на 1700 кг. Навантаження у вагоні вище бортів 150-200 мм, вантаж маркований V-подібними смугами, ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки. Поглиблення немає, маркування не порушено. Вагон без торцевих дверей, люка щільно закриті. Просипання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебуває під охороною УВВО ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" згідно п. 4.6 р.12 ППВ.

Згідно з комерційним актом №467004/48 від 14.03.2025 проводилось контрольне зважування вагону №62198486, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту. В документі значиться: 14.03.2025 по заявці вантажоодержувача на перевірку маси згідно ст.52 Статуту зал. України відбулося зважування з зупинкою без розчеплення вагона №62198486, вантаж - вугілля кам`яне марки г-газове, по відправці вказаній на зворотній стороні цього акта, у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" Дупляк Л. Г., вагаря ЧП "Стіл Сервіс" Ішкової Л. О., агента комерційного ст. Кривий Ріг-Головний Звягінцевої Я. О., на справних статичних 150 тн. вагах №10021 пов. 26.08.2024 ДП "Кривбасстандартметрологією". По документу тара перевірена 22150кг, нетто 70000кг, після зважування брутто 90550кг, тара з документа 22150 кг, нетто 68400 кг, що менше документа на 1600кг. Навантаження у вагоні вище бортів 150-200 мм, вантаж маркований V-подібними смугами, ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки. Поглиблення немає, маркування не порушено. Вагон без торцевих дверей, люка щільно закриті. Просипання вантажу немає. З моменту прибуття і до зважування вагон з вантажем перебуває під охороною УВВО ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" згідно п.4.6 р.12. ППВ.

Згідно з ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною першою ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць України, згідно з якою обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, в розумінні частини першої ст. 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти.

Колегією суддів встановлено, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчено комерційними актами №467004/47, №467004/48 від 14.03.2025.

За змістом частин першої, другої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України (що був чинний на дату виникнення спірних відносин) передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Так, пунктом 10 Правил складання актів передбачено право підписувати акти також працівником станції, який особисто здійснював перевірку, одержувачем, який брав участь у перевірці, та у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені інші працівники залізниці.

На виконання пункту 10 Правил, комерційні акти були підписані, ДСЗМ ОСОБА_2 , прийомозд. ТОВ "Сталь України" Дупляк Л. Г., агентом ком. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Відтак, комерційні акти складено у відповідності з Правилами складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17 щодо випадку відсутності в штаті структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району та можливості уповноваження інших осіб на підписання комерційних актів в силу розпорядчого акту.

Відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у складі Касаційного господарського суду від 05.04.2018 у справі №906/533/17, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

У накладній №47363692 вказано масу вантажу, визначену відправником у вагоні №56289457 - 69200 кг. Провізна плата 11571,00 грн.

У накладній №473637000 вказано масу вантажу, визначену відправником у вагоні №62198486 - 70000 кг. Провізна плата 11571,00 грн.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 115710,00 грн, виходячи з розрахунку:

- вагон № 56289457: 11571,00 грн х 5 = 57855,00 грн;

- вагон № 62198486: 11571,00 грн х 5 = 57855,00грн, де:

11571,00 грн - провізна плата від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці за відстань 264км (графа "Провізна плата" Відомості вагонів); 5 - розрахунковий показник для визначення розміру штрафу відповідно до статей 118, 122 Статуту.

В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Відповідно до частини першою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною другою статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2.6. Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку передбачає накладення на відправника штрафу.

Відповідно до положень статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній є арифметично правильним, відповідно господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статі 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Відповідно до пункту 7.3 договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

Колегія суду виснує про те, що Позивач звернувся до суду із позовною заявою 30.03.2026 (сформовано в системі "Електронний суд" 30.03.2026), що свідчить про те, що звернення до суду відбулось в межах трирічного строку позовної давності.

У цій справі суд апеляційної інстанції вважає, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, доводи Скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, з урахуванням засад змагальності судового процесу та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 13, 74 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а розрахунок штрафу є арифметично правильним.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі № 904/1732/26 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 05.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя А. О. КОШЛЯ

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО