Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №903/945/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 903/945/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальчук В.І.

відповідача: Довгалюк Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25, постановлену суддею Бідюк С.В., повна ухвала складено 17.08.26р.

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир, м. Володимир, Волинська обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт”, м. Житомир, Житомирська обл.

про стягнення 341 229,52 грн та зобов`язання вчинити дії,

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.08.26р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” від 23.07.2026 про розстрочення виконання рішення суду.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.08.26р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить надати доступ представнику (адвокату) Боржника, Довгалюку Роману Олександровичу доступ до підсистеми “Електронний суд”, в межах апеляційного оскарження за даною апеляційною скаргою; задовольнити заяву представника Боржника, адвоката Довгалюка Романа Олександровича, про участь в судових засіданнях в рамках розгляду даної апеляційної скарги в режимі відеоконференції поза приміщенням суду (власними технічними засобами); поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “СЛМ-ПЛАСТ” строк на подання доказу,а саме: виписку з рахунку ТОВ “СЛМ-ПЛАСТ” № НОМЕР_1 за період з 01.01.2026 по 01.03.2026; ухвалу від 12.08.2026 Господарського суду Волинської області по справі №903/945/25 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву від 23.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-ПЛАСТ” про розстрочення виконання грошової частини рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 та додаткового рішення від 11.03.2026 у справі № 903/945/25, змінених постановою Північно західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, у частині непогашеної суми 239 452,70 грн за наказами Господарського суду Волинської області від 13.07.2026 № 903/945/25-1 та № 903/945/25-5 за таким графіком:

до 31.08.2026 - 34 207,52 грн;

до 30.09.2026 - 34 207,52 грн;

до 30.10.2026 - 34 207,52 грн;

до 30.11.2026 - 34 207,52 грн;

до 30.12.2026 - 34 207,52 грн;

до 29.01.2027 - 34 207,52 грн;

до 23.02.2027 - 34 207,58 грн. Стягнути з Стягувача на користь Боржника, відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/945/25 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати докази сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

01.09.2026 було зареєстровано заяву про усунення недоліків, яка надійшла від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт”.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25. Витребувано у Господарського суду Волинської області матеріали оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 12.08.26р. Запропоновано Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 18.09.2026 р..

10.09.2026р. матеріали справи №903/945/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначити на "30" вересня 2026 р. об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

18.09.2026 р. представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир, м.Володимир через систему «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ» у поновленні строку на подання доказу - виписки з рахунку ТОВ «СЛМ-ПЛАСТ» № НОМЕР_1 за період з 01.01.2026 по 01.03.2026. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ» на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.08.2026.

18.09.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/945/25 - задоволено.

22.09.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/945/25 - задоволено.

З відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що суддя - учасник колегії Бучинська Г.Б. у період з 28.09.2026 по 09.10.2026 включно перебуває у відпустці.

Враховуючи, що ухвалою від 02.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25, відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України тридцятиденний строк розгляду апеляційної скарги спливає 02.10.2026 р.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/1023 від 28.09.2026р. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/945/25.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №903/945/25 у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В..

У судове засідання суду апеляційної інстанції прибув представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ», який підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що ухвала Господарського суду Волинської області від 12.08.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ» від 23.07.2026 про розстрочення виконання рішення суду, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ» від 23.07.2026 про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем у заяві обставини не є належними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначив, що за змістом цієї норми розстрочення виконання судового рішення є процесуальним заходом, який має винятковий характер та може бути застосований лише за наявності об`єктивних, непереборних і належним чином доведених обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому обов`язок доведення наявності таких обставин покладається саме на заявника.

З огляду на викладене суд першої інстанції визнав заяву ТОВ «СЛМ-ПЛАСТ» про розстрочення виконання рішення суду необґрунтованою та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції, на його думку, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, та надано неналежну оцінку поданим доказам, що призвело до помилкових висновків, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Зокрема, відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання ним актуальних документів, які б підтверджували його дійсний фінансовий стан та реальну неможливість виконання судового рішення на момент звернення із відповідною заявою. Як зазначено судом першої інстанції, боржником не подано актуальних довідок банків про поточні залишки коштів на рахунках, документів щодо наявності або відсутності майна, дебіторської заборгованості, очікуваних надходжень, укладених договорів чи інших документів, які б підтверджували реальну неможливість виконання рішення саме на момент подання заяви.

Водночас відповідач наголошує, що ним було подано актуальну банківську виписку щодо руху коштів на банківському рахунку, яка, на його переконання, відображає фактичний стан такого рахунку та є належним доказом його фінансового становища. Скаржник вважає безпідставним неврахування судом першої інстанції зазначеного доказу, оскільки його зміст у сукупності з іншими обставинами, наведеними у заяві про розстрочення виконання судового рішення, свідчить про наявність фінансових обставин, які ускладнюють одноразове виконання судового рішення та, на думку відповідача, є підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував направлення ним стягувачу заяви від 10.08.2026 №10/08 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 188,87 грн, яка підписана та скріплена печаткою відповідача. За твердженням скаржника, зазначена заява отримана стягувачем 19.08.2026, однак станом на дату подання апеляційної скарги заперечень щодо проведення відповідного зарахування від стягувача не надходило. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відсутність таких заперечень свідчить про погодження стягувача із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог у зазначеному розмірі.

За таких обставин відповідач стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, зокрема факту здійснення ним платежів та заявленого зарахування зустрічних однорідних вимог, унаслідок чого, на думку скаржника, неправильно визначив ступінь погашення заборгованості. Відповідач зазначає, що з урахуванням здійснених платежів та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог погашено 5,87 % суми заборгованості, а не менше 1 %, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛМ-ПЛАСТ» ані під час розгляду заяви судом першої інстанції, ані на спростування висновків, викладених в ухвалі від 12.08.2026, не надано належних доказів, які безпосередньо підтверджували б наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 та додаткового рішення від 11.03.2026, змінених постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, у частині непогашеної суми 239 452,70 грн, або роблять їх виконання неможливим.

Представник КЕВ м. Володимир вважає, що Господарським судом Волинської області законно та обґрунтовано постановлено ухвалу від 12.08.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «СЛМ-ПЛАСТ» від 23.07.2026 про розстрочення виконання рішення суду. При цьому суд першої інстанції врахував доводи заявника та надані ним письмові докази, однак останні не підтверджують існування обставин, які істотно ускладнюють виконання зазначених судових рішень або роблять його неможливим.

Також у відзиві зазначено, що скрутне фінансове становище відповідача є наслідком здійснення ним господарської діяльності як самостійним суб`єктом господарювання, а тому саме по собі не може вважатися безумовною, самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Щодо посилань скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19, від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19 та від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, КЕВ м. Володимир зазначає, що питання щодо наявності підстав для розстрочення або відстрочення виконання судового рішення вирішується з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Відтак, саме по собі посилання на висновки суду, сформульовані за інших фактичних обставин, не свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі.

На думку КЕВ м. Володимир, всупереч вимогам частини 3 статті 13 ГПК України, скаржником не надано належних та допустимих доказів неможливості або істотного ускладнення виконання судового рішення, а також наявності виняткових обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість розстрочення його виконання. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «СЛМ-ПЛАСТ» про розстрочення виконання рішення суду.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир 87655,59 грн пені, 33847,75 грн штрафу та 729,02 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 122 232,36 грн (сто двадцять дві тисячі двісті тридцять дві грн 36 коп). У позові на суму 219 726,18 грн відмовлено. Зобов`язано Приватне підприємство “СЛМ-Пласт” передати Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир, шляхом оформлення акту приймання передачі, виконані будівельні роботи та очищений від сміття, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд, приміщень об`єкт “Капітальний ремонт будівлі м. Луцьк (коригування) (код ДК021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи)”; проєктно-кошторисну документацію, оформлену виконавчу технічну документацію та/або акти на приховані роботи, та/або виконавчі схеми по об`єкту “Капітальний ремонт будівлі м. Луцьк (коригування) (код ДК021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи)” за договором підряду №205 від 23.04.2024. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир судовий збір у сумі 729,02 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 15.09.2025 №573 в сумі 6 237,81 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 11.03.2026, зокрема стягнуто з Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” (проспект Незалежності, буд. 91/1, м. Житомир, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 39567941) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (вул. Глушкова академіка, буд. 1, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 07516184) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №903/945/25, колегія суддів вирішила:

1. У задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” на рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 у справі №903/945/25 відмовити.

2. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир на рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 у справі №903/945/25 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 у справі №903/945/25 змінити та викласти п.2,3 його резолютивної частини в наступній редакції:

“ 2. Стягнути з Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” (просп. Незалежності, буд. 91/1, м. Житомир, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 39567941) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (вул. Глушкова академіка, буд. 1, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 07516184) 172 148,38 грн пені та 61995 грн штрафу та 2886,92 грн витрат по сплаті судового збору. 3. У позові на суму 106 410,14 грн відмовити.”.

4. У решті рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 у справі №903/945/25 залишити без змін.

5. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/945/25 задовольнити частково.

6. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2026 у справі №903/945/25 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

“ 1. Клопотання Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” від 28.02.2026 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. 2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (вул. Глушкова академіка, буд. 1, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 07516184) на користь Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” (просп. Незалежності, буд. 91/1, м. Житомир, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 39567941) 14 188,87 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині у задоволенні клопотання Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” відмовити.”

7. Стягнути з Приватного підприємства “СЛМ-Пласт” (просп. Незалежності, буд. 91/1, м. Житомир, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 39567941) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (вул. Глушкова академіка, буд. 1, м. Володимир, Волинська обл., код ЄДРПОУ 07516184) 2039,69 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

13.07.2026 видано накази про примусове виконання рішення суду №903/945/25-1, №903/945/25-2, №903/945/25-3, №903/945/25-4, №903/945/25-5.

У заяві від 23.07.2026 ТОВ “СЛМ-Пласт” просить розстрочити виконання грошової частини рішення від 23.02.2026 та додаткового рішення від 11.03.2026 Господарського суду Волинської області, змінено постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 в частині непогашеної суми 239 452,70 грн за таким графіком:

- до 31.08.2026 – 34207,52 грн;

- до 30.09.2026 – 34207,52 грн;

- до 30.10.2026 – 34207,52 грн;

- до 30.11.2026 – 34207,52 грн;

- до 30.12.2026 – 34207,52 грн;

- до 29.01.2027 – 34207,52 грн;

- до 23.02.2027 – 34207,58 грн.

Заява ТОВ «СЛМ-ПЛАСТ» про розстрочення виконання рішення суду обґрунтована скрутним фінансовим становищем товариства. Заявник зазначає, що одноразове стягнення непогашеної суми у розмірі 239 452,70 грн істотно ускладнить виконання судового рішення та може призвести до припинення або суттєвого порушення поточної господарської діяльності товариства.

При цьому непогашений залишок у розмірі 239 452,70 грн становить приблизно 5,07 % активів товариства, 6,14 % торговельної дебіторської заборгованості та 1,08 % чистого доходу за І півріччя 2026 року.

На підтвердження свого фінансового стану заявник посилається на виписку АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком № НОМЕР_2 за період з 01.01.2026 по 30.06.2026, відповідно до якої вхідний залишок коштів становив 696 492,82 грн, кредитовий оборот 15 500 293,30 грн за 34 операціями, дебетовий оборот 16 174 156,72 грн за 343 операціями, а вихідний залишок 22 629,40 грн.

Згідно з наведеною випискою, протягом травня-червня 2026 року на зазначений рахунок надійшло 141 084,92 грн, тоді як списано 466 975,99 грн, унаслідок чого чистий відтік коштів становив 325 891,07 грн. На думку заявника, зазначені обставини свідчать про істотне зменшення поточної ліквідності наприкінці звітного періоду та характеризують не неплатоспроможність товариства, а часову невідповідність між надходженням коштів від замовників і необхідністю забезпечення поточних витрат.

Також заявник посилається на відомості щодо розподілу виплат, які підтверджують здійснення товариством фактичних виплат заробітної плати. Банківська виписка містить відомості про регулярну сплату податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску, а також сплату 72 000,00 грн податку на прибуток за 2025 рік і 25 874,00 грн податку на додану вартість за січень 2026 року.

Крім того, добросовісність заявника, на його думку, підтверджується добровільною сплатою 2 039,69 грн у рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” від 23.07.2026 про розстрочення виконання рішення суду.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

За змістом частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів наголошує на наступному.

Розстрочення виконання судового рішення є не обов`язком суду, а його процесуальним правом, яке може бути реалізоване лише за наявності належно доведених обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому саме заявник повинен довести наявність таких обставин, їх винятковий характер, причинний зв`язок між цими обставинами та неможливістю або істотним ускладненням виконання рішення, а також реальність виконання рішення у запропонований ним строк та спосіб.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 18.02.2020 у справі № 922/2191/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19, у яких зазначено, що питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, фінансового стану боржника і стягувача, а таке розстрочення не повинно сприяти ухиленню від виконання судового рішення або безпідставно погіршувати становище стягувача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 у справі №903/945/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир 87 655,59 грн пені, 33 847,75 грн штрафу та 729,02 грн витрат зі сплати судового збору, а всього 122 232,36 грн. У задоволенні позову на суму 219 726,18 грн відмовлено. Крім того, Приватне підприємство «СЛМ-Пласт» зобов`язано передати Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир шляхом оформлення акта приймання-передачі виконані будівельні роботи та очищений від сміття, непотрібних матеріальних ресурсів, тимчасових споруд, приміщень об`єкт «Капітальний ремонт будівлі м. Луцьк (коригування) (код ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи)», а також проєктно-кошторисну документацію, оформлену виконавчу технічну документацію та/або акти на приховані роботи, та/або виконавчі схеми по зазначеному об`єкту за договором підряду №205 від 23.04.2024. Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області зобов`язано повернути Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир судовий збір у сумі 729,02 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 15.09.2025 №573 на суму 6 237,81 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 11.03.2026, зокрема, стягнуто з Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №903/945/25 у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» на рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 відмовлено, а апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 змінено та викладено пункти 2, 3 його резолютивної частини в такій редакції: « 2. Стягнути з Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир 172 148,38 грн пені, 61 995 грн штрафу та 2 886,92 грн витрат зі сплати судового збору. 3. У позові на суму 106 410,14 грн відмовити». В іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 23.02.2026 залишено без змін.

Цією ж постановою частково задоволено апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 11.03.2026. Додаткове рішення змінено та викладено його резолютивну частину в такій редакції: « 1.Клопотання Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» від 28.02.2026 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. 2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир на користь Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» 14 188,87 грн витрат на професійну правничу допомогу. 3. В іншій частині у задоволенні клопотання Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» відмовити». Крім того, з Приватного підприємства «СЛМ-Пласт» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир стягнуто 2 039,69 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

13.07.2026 видано накази про примусове виконання судових рішень у справі №903/945/25 №903/945/25-1, №903/945/25-2, №903/945/25-3, №903/945/25-4, №903/945/25-5.

Отже, судове рішення, виконання якого заявник просить розстрочити, набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання судового рішення, Приватне підприємство «СЛМ-ПЛАСТ» обґрунтовувало її скрутним фінансовим становищем. Заявник зазначав, що одноразове стягнення непогашеної суми у розмірі 239 452,70 грн істотно ускладнить виконання судового рішення та може призвести до припинення або суттєвого порушення поточної господарської діяльності підприємства.

При цьому, за твердженням заявника, непогашений залишок у розмірі 239 452,70 грн становить приблизно 5,07 % активів підприємства, 6,14 % торговельної дебіторської заборгованості та 1,08 % чистого доходу за І півріччя 2026 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що само лише посилання боржника на скрутне фінансове становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення. Фінансовий стан суб`єкта господарювання має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які характеризують його фактичну спроможність виконати судове рішення у встановленому порядку та строк.

Водночас наявність у підприємства певних фінансових труднощів сама по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не звільняє боржника від обов`язку довести винятковість відповідних обставин, їх об`єктивний характер і безпосередній вплив на можливість виконання судового рішення.

Отже, для розстрочення виконання судового рішення недостатньо лише встановити факт несприятливого фінансового стану боржника. Необхідним є доведення того, що саме такий фінансовий стан об`єктивно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення без надання відповідної процесуальної пільги.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до документа «Фінансова звітність малого підприємства» станом на 01.07.2026 Приватним підприємством «СЛМ-Пласт» відображено оборотні активи станом на 30.06.2026 у розмірі 585,8 тис. грн. Наведені відомості самі по собі не підтверджують неможливості виконання судового рішення, з огляду на розмір непогашеної заборгованості та наявність у підприємства оборотних активів.

Водночас долучена боржником виписка за рахунком НОМЕР_2 за період з 01.01.2026 по 30.06.2026 не є достатнім доказом фактичної неможливості виконання судового рішення саме на момент звернення із заявою про розстрочення. Така виписка характеризує рух коштів за окремим рахунком за минулий період, однак не дає можливості встановити актуальний фінансовий стан підприємства, наявність коштів на інших рахунках та реальну можливість виконання судового рішення.

При цьому за даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів «Spending» (spending.gov.ua) на рахунок ПП «СЛМ-Пласт» НОМЕР_1 26.01.2026 надійшли кошти у сумі 9 267 000 грн із призначенням платежу «…попередня оплата за вик. роб. за об`єкт…», а на рахунок НОМЕР_3 05.05.2026 надійшли кошти у сумі 401 880,95 грн із призначенням платежу «…за вик. роб. по об`єкту…». Водночас виписки за зазначеними рахунками боржником до заяви не подано, що не дає можливості встановити рух відповідних коштів, їх подальше використання та фактичний фінансовий стан підприємства.

Крім того, боржником не подано актуальних довідок банківських установ про залишки коштів на рахунках, документів щодо наявності або відсутності майна, дебіторської заборгованості, очікуваних надходжень, укладених договорів та інших доказів, які б характеризували майновий стан підприємства саме на момент звернення із заявою та підтверджували реальну неможливість виконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявником не доведено відсутності грошових коштів на його банківських рахунках у сумі, необхідній для виконання судового рішення, а також не наведено об`єктивних причин, які перешкоджають виконанню рішення на момент звернення до суду. Не підтверджено також конкретних джерел надходження коштів, їх розміру та строків отримання, які б свідчили про те, що надання розстрочення забезпечить реальне та своєчасне виконання судового рішення.

Саме по собі посилання на необхідність збереження трудових відносин, продовження господарської діяльності та виконання підприємством соціальних і податкових зобов`язань також не свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення. Зазначені обставини є складовими звичайної господарської діяльності суб`єкта господарювання та самі по собі не можуть покладати на стягувача ризик фінансового стану боржника.

Як передбачено ст.42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.1, абз.4 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, несприятливі результати господарської діяльності, її нерентабельність чи недостатність прибутку є ризиками самого суб`єкта господарювання. Покладення наслідків таких обставин на стягувача шляхом розстрочення виконання судового рішення можливе лише за наявності інших об`єктивних та належно доведених обставин, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення суд має брати до уваги майнові інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору та інші обставини, що мають значення для вирішення відповідного питання. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018.

У цьому випадку надання розстрочення за відсутності належного підтвердження об`єктивної неможливості виконання рішення та без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про реальну можливість його виконання у запропонований заявником спосіб, призвело б до фактичного перенесення на стягувача наслідків фінансового стану боржника. Водночас право стягувача на своєчасне виконання судового рішення також підлягає врахуванню при вирішенні питання, передбаченого статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний підхід щодо оцінки фінансових труднощів суб`єкта господарювання як підстави для зміни строку виконання судового рішення викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені ПП «СЛМ-Пласт» обставини не підтверджують наявності передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України підстав для розстрочення виконання судового рішення. Заявником не доведено, що його майновий стан та інші наведені у заяві обставини об`єктивно істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Відтак заява ПП «СЛМ-Пласт» про розстрочення виконання судового рішення є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наведені заявником обставини не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні статей 73, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому саме на боржника, який просить суд застосувати винятковий процесуальний механізм розстрочення виконання судового рішення, покладається обов`язок доведення наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на це розстрочення виконання судового рішення не може застосовуватись формально, лише з мотивів зручності для боржника, без належного врахування майнових інтересів стягувача та без встановлення обставин, які об`єктивно перешкоджають виконанню рішення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд навів норми матеріального та процесуального права, які регулюють питання обов`язковості виконання судового рішення та можливості його розстрочення, дослідив доводи заявника, врахував заперечення стягувача, оцінив відсутність доказів винятковості обставин, а також навів мотиви, з яких дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Отже, твердження апелянта про неповне з`ясування судом обставин справи та ненадання оцінки доводам заявника не відповідають змісту оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди боржника з оцінкою судом наданих ним доводів та до повторного викладення обставин, які вже були предметом розгляду місцевого господарського суду. Однак незгода сторони з висновками суду не є підставою для скасування судового рішення, якщо такі висновки відповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

Серед іншого, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував подану ним банківську виписку як доказ його фінансового стану.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, сама по собі виписка про рух коштів за банківським рахунком за певний період не дає можливості встановити дійсний фінансовий стан підприємства на момент звернення із заявою про розстрочення виконання судового рішення. Такий документ відображає рух коштів лише за конкретним рахунком та за визначений проміжок часу, однак не містить відомостей про залишки коштів на інших рахунках боржника, наявність у нього майна, дебіторської заборгованості, очікуваних надходжень та інших активів, які мають значення для визначення його реальної платоспроможності.

Отже, наведена відповідачем банківська виписка не спростовує висновку суду першої інстанції про недоведеність обставин, які б свідчили саме про об`єктивну неможливість виконання судового рішення або його істотне ускладнення на момент звернення із відповідною заявою.

Посилання відповідача на направлення стягувачу заяви від 10.08.2026 №10/08 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 188,87 грн також не змінює наведеного висновку, адже направлення такої заяви стягувачу не свідчить про припинення відповідної суми заборгованості, оскільки для встановлення факту припинення зобов`язання шляхом зарахування необхідно встановити наявність передбачених законом умов для такого зарахування.

Зменшення фактичного розміру заборгованості шляхом зарахування не впливає на оцінку судом підстав для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не підтверджує наявності об`єктивних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічно слід оцінювати здійснення відповідачем часткових платежів в рахунок боргу, оскільки наведені обставини свідчать про добросовісну поведінку і намір боржника виконати судове рішення, проте не виключають обов`язку довести фактичну неспроможність виконати рішення у встановленому порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що з урахуванням здійснених платежів та заявленого зарахування відповідачем погашено 5,87 % суми заборгованості, а не менше 1 %, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для розстрочення виконання судового рішення. Незалежно від наведеного відповідачем розміру часткового погашення, визначальним у цьому випадку є встановлення обставин, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, а таких обставин відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку поданим відповідачем доказам та обставинам, на які він посилався в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку про відсутність передбачених законом підстав для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на правильній оцінці фактичних обставин та прийнята відповідно до норм господарського процесуального законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст.271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СЛМ-Пласт” на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.08.26р. у справі №903/945/25 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.

Справу №903/945/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повна постанова складена "05" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.