Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №906/511/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Справа № 906/511/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Кульчій І.М.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 01 липня 2026 року в справі №906/511/26 (суддя Кравець С.Г.)

час та місце ухвалення рішення: 1 липня 2026 року; м. Житомир майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення складено 1 липня 2026 року

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс"

про стягнення 338 250 грн

за участю представників сторін:

від Позивача - Гончаренко С.В.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (надалі – Позивач) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" (надалі – Відповідач) про стягнення пені в розмірі 338250 грн за порушення строків виконання зобов`язання.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору №565 від 4 грудня 2025 року (надалі – Договір; а.с. 6-8) в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача 338 250 грн пені.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 300 750 грн пені.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оплату одержаного товару Позивачем здійснено у повному обсязі згідно платіжної інструкції №26 від 28 грудня 2025 року в сумі 9 187 500 грн та платіжної інструкції №27 від 30 грудня 2025 року в сумі 28 312 500 грн. Суд вважав, що у даному випадку має місце прострочення виконання Відповідачем зобов`язання з поставки товару у період з 21 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року на суму 37 500 000 грн, у період з 26 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року на суму 28 312 500 грн.

Зважаючи на встановлені вище обставини, суд першої інстанції виснував, що обґрунтованим та арифметично вірним є загальний розмір пені у сумі 300 750 грн пені, яка нарахована: за період з 21 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року на суму невчасно поставленого товару в розмірі 37 500 000 грн, яка становить 187 500грн та за період з 26 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року на суму невчасно поставленого товару у розмірі 28 312 500 грн, яка становить 113 250 грн. Відповідно суд задовільнив позов у цій частині.

Водночас, з даного місцевим господарським судом зроблено висновок, що в частині стягнення пені у розмірі 37 500 грн вимоги є безпідставними, тому суд першої інстанції відмовив в їх задоволенні.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених у ній, просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказав, що Позивачем не доведено спричинення йому збитків таким простроченням своєчасного невикоання зобов`язань щодо поставки товару.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2026 року.

22 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що між сторонами склались договірні правовідносини, і що Відповідач при підписанні Договору погодив, що приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару, а за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором несе відповідальність, передбачено законом чи Договором. Наголошує, що за порушення строків поставки товару, яку допустив Відповідач, згідно умов Договору стягується пеня у відповідному розмірі, правильність та об`єктивність якої перевірена повноважним судом. Позивач вказав, що суд належним чином захистив права та інтереси Держави в особі Позивача реагуючи на порушення суб`єктом господарювання строків виконання державного контракту на поставку товару, який щоденно та безпосередньо використовується при захисті незалежності та територіальної цілісності України, при якому кожний день затримки у поставці такої номенклатури товару прямо впливає на обороноздатність війська, яку навіть не потрібно пояснювати та обґрунтовувати із зрозумілих причин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14 вересня 2026 року в справі №906/511/26 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 14 вересня 2026 року об 14:00 год.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2026 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 1 жовтня 2026 року представник Відповідача не з`явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 14 вересня 2026 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

До того ж, відповідно до приписів статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на що колегія суду доходить висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні від 1 жовтня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Позивача вказав, що суд першої інстанції належним чином захистив права та інтереси Держави в особі Позивача реагуючи на порушення суб`єктом господарювання строків виконання державного контракту на поставку товару, який щоденно та безпосередньо використовується при захисті незалежності та територіальної цілісності України, при якому кожний день затримки у поставці такої номенклатури товару прямо впливає на обороноздатність війська, яку на його переконання навіть не потрібно пояснювати та обґрунтовувати.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Відповідача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно–західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 грудня 2025 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (продавець) укладено Договір (а.с. 6-8).

У відповідності до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача, а Позивач прийняти і оплати товари спеціального призначення на умовах та у порядку, що передбачені Договором (а.с.6-8).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що надається по Договору, зазначається сторонами в специфікації до Договору (додаток №1).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, загальна сума Договору складає 37 500 000 грн (без ПДВ).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки товару до 20 грудня 2025 року.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, Відповідач приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару за Договором до моменту підписання накладної та акту приймання-передачі товару уповноваженими на це представниками Позивача та Відповідача.

За умовами пункту 7.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Цивільним кодексом України, іншими чинними нормативно-правовими актами та Договором.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи Договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущення прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Як визначено пунктом 10.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до завершення воєнного стану, але не пізніше 25 грудня 2025 року. В частині оплати за поставлений товар Договір діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

У відповідності до пункту 10.2 Договору сторони погодили, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце у період дії Договору.

Згідно з пунктом 14.1 Договору, його невід`ємною частиною є специфікація (додаток №1).

У специфікації до Договору (додаток №1) сторони погодили найменування товару, його кількість (200 шт.), ціну та загальну вартість товару, яка складає 37 500 000 грн (а.с.9).

Договір та додаток №1 (специфікація) до Договору підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

За видатковою накладною №342 від 26 грудня 2025 року Відповідач поставив на користь Позивача 49 одиниць товару на суму 9 187 500 грн (на звороті а.с. 9).

Решта товару - у кількості 151 одиниць на суму 28 312 500 грн поставлено Відповідачем на користь Позивача 30 грудня 2025 року, що підтверджується видатковою накладною №405 від 30 грудня 2025 року (на звороті а.с.10).

Водночас, оплата товару здійснена Позивачем у повному обсязі, згідно платіжних інструкцій №26 від 28 грудня 2025 року в сумі 9 187 500 грн та №27 від 30 грудня 2025 року в сумі 28 312 500 грн (а.с. 10, 11).

У зв`язку з порушенням Відповідачем умов Договору в частині строків виконання зобов`язання, а саме здійснення поставки товару, Позивач, звернувся до суду, за захистом порушеного, на його думку, права з позовом про стягнення пені у сумі 338 250 грн.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Дослідивши зміст укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статтей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду досліджує доводи та заперечення Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що Позивачем не доведено спричинення йому такими незначними простроченнями реальних негативних наслідків чи збитків, колегія суддів зауважує таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача пені у розмірі 338250 грн за несвоєчасну поставку товару у встановлений у Договорі термін. При цьому дане рішення не оспорюється сторонами в частині відмови в стягненні пенів розмірі 37500 грн.

Тож дослідивши оспорювану частину судового рішення суд апеляційної інстанції констатував, що 4 грудня 2025 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір.

У відповідності до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов`язався передати у власність Позивача, а Позивач - прийняти і оплати товари спеціального призначення на умовах та у порядку, передбачених Договором (а.с.6-8).

Відповідно до пунктів 3.1, 5.1 Договору, товар на суму 37500000 грн без ПДВ мав бути поставлений Відповідачем у строк до 20 грудня 2025 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Відповідач обумовлений товар у встановлений в Договорі строк Позивачу не поставив.

На виконання умов Договору Відповідач передав, а Позивач прийняв:

· 26 грудня 2025 року товар на суму 9187500 грн, що підтверджується видатковою накладною №342 від 26 грудня 2025 року;

· 30 грудня 2025 року товар на суму 28 312 500 грн, що підтверджується видатковою накладною №405 від 30 грудня 2025 року.

Оплату одержаного товару Позивачем здійснено у повному обсязі, згідно платіжної інструкції №26 від 28 грудня 2025 року в сумі 9187500 грн та платіжної інструкції №27 від 30 грудня 2025 року в сумі 28 312 500 грн.

Отже, виходячи з умов Договору в розрізі строків, наведених в видаткових накладних, вбачається прострочення виконання Відповідачем зобов`язання з поставки товару у період з 21 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року на суму 37 500 000 грн та у період з 26 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року на суму 28 312 500 грн.

Між тим колегією суддів враховується пункт 7.3 Договору відповідно якого, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання з Відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущення прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції, при проведені Позивачем нарахування пені в сумі 338 250 грн, Позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, як вбачається з оспорюваного судового рішення, місцевий господарський суд здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інтегрованого в інформаційно-правову систему «ЛІГА:ЗАКОН» з урахуванням вірних періодів, встановив, що обґрунтованим та арифметично вірним є загальний розмір пені у сумі 300 750 пені, яка нарахована:

· за період з 21 грудня 2025 року по 25 грудня 2025 року на суму невчасно поставленого товару у розмірі 37500 000 грн, яка становить 187 500 грн;

· за період з 26 грудня 2025 року по 29 грудня 2025 року на суму невчасно поставленого товару в розмірі 28 312 500 грн, яка становить 113 250 грн.

Оцінивши дані висновки (щодо часткової відмови від позову), колегією суду не встановлено невірного застосування норм матеріального права чи неправильного застосування норм процесуального права, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з їх вірністю та відповідно не вбачає підстав для скасування судового рішення в цій частині.

При цьому апеляційний господарський суд також вважає, що підставним та обгрунтованим є стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 300750 грн за визначений період прострочення.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів про спричинення збитків, то колегія суду зауважує, що вирішуючи питання про стягнення пені зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути відмовлено в стягненні пені, з огляду на її доведення та підставність.

Колегія суду також констатує, що у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що відповідно до пункту 3.1 Договору, загальна сума Договору складає 37500000 грн. В той же час суд апеляційної інстанції концентрує увагу на належність товару, що поставлявся у воєєний час, котра за своїм переліком є товаром, необхідним для ведення захистних (обронних) дій спрямованих на захист нашої Держави від ворожої агресії, що в свою чергу вказує на екстренну необхідность вчасної поставки такого виду товару та вказує на безпідставність доводів апелянта, котрий по суті своїми запереченнями ігнорує даний факт.

При цьому розмір пені, яку просив стягнути Позивач з Відповідача становить 338 250 грн (як і розмір задоволеної судом суми пені - 300750 грн), що є мізерним у порівнянні із загальною сумою Договору.

Окрім того, Відповідачем не долучено будь-яких доказів, котрі б вказували на неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань, що спричинило порушення строків поставки товару у строки, визначені Розділом 5 Договору. Дане в свою чергу, вказує і на відсутність підстав (зокрема за ініціативи суду) для зменшення задоволеного розміру пені, згідно статті 551 Цивільного кодексу України.

Колегією суду враховується, що товар який поставлявся має стратегічне призначення, і тому суд ще раз наголошує, що його своєчасна поставка є вкрай важливою, де приймається до уваги кожен день та будь-яка затримка в товарі може призвести до негативних наслідків.

Отже, зважаючи на все вищеописане, колегія суддів прийшла висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 300750 грн, відповідно суд апеляційної інстанції залишає без змін судове рішення в цій (оспореній апелянтом) частині.

Дане рішення було прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору, та констатує, що зазначені доводи не спростовують законність оспорюваного рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги Позивача частково, та залишає без змін оспорюване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Відповідаа, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2026 року в справі №906/511/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2026 року в справі №906/511/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №906/511/26 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 6 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.