Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №906/198/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Справа № 906/198/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 30.06.20226 суддею Шніт А.В. у м. Житомир (повний текст рішення складено 10.07.2026) у справі № 906/198/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прожектор"

про стягнення 95284, 21 грн

ВСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Прожектор" 95284, 21 грн збитків.

Обґрунтовуючи позов товариство послалось на порушення відповідачем пунктів 1.1, 7.5 та 8.1.3 договорів № П/Ш-24502/НЮ від 27.06.2024 та № П/Ш-25348/НЮ від 14.04.2025 щодо не здійснення ремонту обладнання, а заміни його елементів новими комплектуючими без погодження із замовником (позивачем), та не повідомлення замовника про неможливість відновлення обладнання і не надання технічного висновку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.06.20226 у справі № 906/198/26 у задоволенні позову АТ "Українська залізниця" відмовлено; стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТзОВ "Прожектор" 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов товариства у повному обсязі.

Позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно визнав доведеними твердження відповідача про неможливість ремонту спірного обладнання та правомірність його заміни новими комплектуючими. При цьому, на думку скаржника, суд не зазначив, якими конкретними доказами підтверджується неможливість відновлення кожної одиниці обладнання. Не встановив, на підставі якого положення договорів відповідач мав право самостійно провести заміну та не навів доказів погодження такої заміни позивачем. Таким чином, суд першої інстанції звільнив відповідача від обов`язку довести обставини, покладені ним в основу заперечень проти позову та визнав такі обставини встановленими лише на підставі пояснень самого відповідача. Також товариство вважає, що суд переклав на позивача обов`язок спростувати твердження відповідача про технічну неможливість ремонту, хоча відповідні технічні документи повинні були складатися та зберігатися саме у виконавця, який приймав обладнання, здійснював його діагностику та приймав рішення про заміну. Окрім того скаржник посилається на не неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 525, 526 та 629 ЦК України, у результаті чого суд дійшов помилкового висновку про правомірність самостійної зміни відповідачем способу виконання договірного зобов`язання. Додатково скаржник посилається на неправильне застосування судом положення ст. ст. 853, 857, 858, 906 ЦК України, а також неправильне тлумачення та застосування положення п. 7.5 укладених договорів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.20226 у справі № 906/198/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що між АТ "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу "Служба організації та зв`язку" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (замовник) та ТзОВ "Прожектор" (виконавець) укладено договори № П/Ш-24502/НЮ від 27.06.2024 та № П/Ш-25348/НЮ від 14.04.2025, згідно п. 1.1. яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуги з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б), що належить замовнику та знаходиться в експлуатації замовника, відповідно до Переліку вузлів та найменування на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б (додатку № 1 до договору). Згідно п. 4.1. договорів загальна вартість послуг, яка визначається специфікацією на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б (додаток № 2 до договору), складає 3138894 грн з ПДВ по договору від 27.06.2024 та 3410346 грн з ПДВ по договору від 14.04.2025. Згідно п.5.1. договорів, надані виконавцем послуги приймаються замовником з обов`язковим складанням відповідних актів прийому-передачі наданих послуг які підписуються уповноваженими представниками сторін. При наявності зауважень або виявлених недоліків, складаються двосторонні акти, в яких перераховуються недоліки і вказується термін їх усунення. Усунення недоліків проводиться за рахунок виконавця (п. 5.2. договорів). Місце надання послуг - на території Виконавця за відповідною адресою (п. 6.1. договорів). Виконавець виконує ремонт обладнання протягом 120 календарних днів з моменту підписання актів здачі-приймання обладнання в ремонт (п. 6.2. договорів). Виконавець протягом 5 календарних днів з моменту отримання обладнання підписує та надає замовнику акти здачі-приймання обладнання в ремонт (п. 6.3. договорів). Замовник надсилає письмову рознарядку виконавцю про готовність Замовника направити обладнання в ремонт (п. 7.1. договорів). Надані послуги приймаються Замовником з обов`язковим складанням відповідного акту прийому-передачі наданих послуг, що одночасно підписуються уповноваженими представниками сторін (п. 7.2. договорів). У випадку, якщо комплекти обладнання АСДК-Б не підлягають відновленню, виконавець повідомляє про це відповідний підрозділ замовника, повертає обладнання та надає відповідний технічний висновок (п. 7.5. договорів). Згідно п. 8.1.3 договорів, виконавець зобов`язується забезпечити якісне надання послуг. Відповідно до п. 9.1. договорів, за порушення їх умов виконавець відшкодовує в повному обсязі спричинені ним збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством. Договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами і діють протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні оголошеного Указом Президента та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2024 (договір від 27.06.2024) та не пізніше ніж до 31.12.2025 (договір від 14.04.2025), а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань. Згідно п.16.1. договорів, їх невід`ємними частинами є: додаток № 1 - перелік вузлів та найменування на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б; додаток № 2 - специфікація на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б; додаток № 3 - акт прийому-передачі наданих послуг (зразок). Договори та додатки до них підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств. На виконання пунктів 6.3. договорів сторони підписали акти прийому-передачі обладнання в ремонт.

Окрім того, на виконання п. 7.2 договору від 27.06.2024 сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг № 417 від 13.11.2024 на загальну суму 251496 грн (з ПДВ), відповідно до п. 2 якого, виконавець та замовник підтверджують факт надання послуг на зазначену в акті суму. Вказують про надання послуг в повному обсязі та відсутність у сторін претензій одна до одної. На виконання п. 7.2 договору від 14.04.2025 сторони підписали акти прийому-передачі наданих послуг, а саме: № 115 від 27.06.2025 на загальну суму 356220 грн (з ПДВ); № 118 від 08.07.2025 на загальну суму 24120 грн (з ПДВ); № 142 від 14.08.2025 на загальну суму 492696 грн (з ПДВ). За умовами п. 2 вказаних актів виконавець та замовник підтверджують факт надання послуг на вказані в актах суми. Вказують про надання послуг в повному обсязі та відсутність у сторін претензій одна до одної.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: платіжними інструкціями № 979938 від 27.12.2024 на суму 251496 грн, № 524978 від 13.08.2025 на суму 356220 грн, № 549398 від 22.08.2025 на суму 24120 грн, № 652397 від 29.09.2025 на суму 492696 грн, підтверджується факт оплати позивачем виконаних по актах робіт з ремонту обладнання.

Обґрунтовуючи даний позов АТ "Українська залізниця" вказало, що у ході службової перевірки товариством було встановлено, що виконавець порушив умови п. п. 1.1, 7.5 та 8.1.3 договорів, оскільки не здійснив ремонт обладнання типу датчик ДПД-01-02 та ДПД-01-03 (13 одиниць), блоків обігріву камери (4 одиниці) та блоку живлення контролера (1 одиниця), як це передбачено умовами договору. Натомість зазначені елементи були замінені на нові комплектуючі без погодження із замовником. При цьому виконавець не повідомив відповідний підрозділ замовника про неможливість відновлення обладнання та не надав технічного висновку, чим порушив вимоги п. 7.5 договорів.

Про вказані обставини позивач повідомив відповідача листами від 30.09.2025 № Ш-02-06/53н та від 27.10.2025 № Ш-02-06/65н та просив повернути кошти за невиконані ремонтні роботи. У відповідь на вказані листи відповідач листом від 30.10.2025 № 110 повідомив позивача, що є виробником підсистеми базової АСДК-Б, здійснює виробництво, технічне обслуговування та ремонт обладнання зазначеної системи. У процесі виконання робіт було встановлено, що окремі вузли обладнання типу датчик ДПД 01-02;03, блок обігріву, джерело живлення не підлягали відновленню через технічний стан та неможливість забезпечення стабільних параметрів після ремонту. Відповідно до технологічних вимог та внутрішніх нормативів виробника, підприємство має право приймати технічно обґрунтоване рішення щодо заміни комплектуючих, які не підлягають ремонту, на нові - без зміни загальної вартості послуг, передбаченої договором. Таким чином, виконані роботи повністю відповідають умовам договору та технічним вимогам до забезпечення працездатності підсистеми АСДК-Б.

17.11.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № НЗІ-41/2185н про відшкодування збитків за порушення умов договорів (за договором від 27.06.2024 сума завданих збитків визначена у розмірі 16150, 09 грн; за договором від 14.04.2025 сума завданих збитків визначена у розмірі 79134, 12 грн).

З огляду на те, що збитки в добровільному порядку відповідачем не були відшкодовані, позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Як зазначено вище, суд першої інстанції позовні вимоги товариства визнав необґрунтованими та, відповідно, відмовив в їх задоволенні. Апеляційний господарський суд повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочину.

Згідно ст. ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вже встановлено судами, сторонами даного господарського спору укладено договори № П/Ш-24502/НЮ від 27.06.2024 та № П/Ш-25348/НЮ від 14.04.2025, які за своєю правовою природою є змішаними цивільно-правовими договорами, так які містять у собі елементи договору про надання послуг (проведення технічного обслуговування обладнання) та договору підряду (роботи з ремонту обладнання).

Приписами статтей 901, 903, 906 ЦК України обумовлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як зазначено вище, на виконання п. 6.3. договорів сторони підписали акти прийому-передачі обладнання в ремонт.

Згодом, на виконання п. 7.2 договору від 27.06.2024 сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг № 417 від 13.11.2024 на загальну суму 251496 грн (з ПДВ), згідно п. 2 якого, виконавець та замовник підтверджують факт надання послуг на зазначену в акті суму. Вказують про надання послуг в повному обсязі та відсутність у сторін претензій одна до одної. На виконання пункту 7.2 договору від 14.04.2025 сторони підписали акти прийому-передачі наданих послуг, а саме: № 115 від 27.06.2025 на загальну суму 356220 грн (з ПДВ), № 118 від 08.07.2025 на загальну суму 24120 грн (з ПДВ), № 142 від 14.08.2025 на загальну суму 492696 грн (з ПДВ).

Згідно п. 2 вказаних актів, сторони підтверджують факт надання послуг на вказані в актах суми. Вказують про надання послуг в повному обсязі та відсутність у сторін претензій одна до одної. Виконані по актах роботи з ремонту обладнання позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 979938 від 27.12.2024 на суму 251496 грн, № 524978 від 13.08.2025 на суму 356220 грн, № 549398 від 22.08.2025 на суму 24 120 грн, № 652397 від 29.09.2025 на суму 492696 грн.

В силу ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. ст. 611, 623 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Судова колегія відмічає, що збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. З огляду на те, що відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Як вже зазначено вище, в обґрунтування своїх вимог товариство послалось на службову перевірку, за результатом якої встановлено нездійснення відповідачем ремонту обладнання типу датчик ДПД-01-02 та ДПД-01-03 (13 одиниць), блоків обігріву камери (4 одиниці) та блоку живлення контролера (1 одиниця), як це передбачено умовами договорів, а натомість зазначені елементи замінені на нові комплектуючі без погодження із замовником.

Відповідач у свою чергу повідомив, що є виробником підсистеми базової АСДК-Б, здійснює виробництво, технічне обслуговування та ремонт обладнання зазначеної системи. У процесі виконання робіт було встановлено, що окремі вузли обладнання типу датчик ДПД 01-02;03, блок обігріву, джерело живлення не підлягали відновленню через технічний стан та неможливість забезпечення стабільних параметрів після ремонту. Відповідно до технологічних вимог та внутрішніх нормативів виробника, підприємство має право приймати технічно обґрунтоване рішення щодо заміни комплектуючих, які не підлягають ремонту, на нові - без зміни загальної вартості послуг, передбаченої договором. Таким чином, виконані роботи повністю відповідають умовам договору та технічним вимогам до забезпечення працездатності підсистеми АСДК-Б.

Позивач стверджує, що ремонтні роботи не були виконані, а тому обґрунтованими можуть вважатися виключно витрати на комплектуючі вироби, а інші складові (основна та додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальне страхування, загально виробничі витрати, адміністративні витрати, прибуток) безпідставно включені до вартості робіт, що становить збитки позивача. Вважає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків.

Натомість відповідач вказав, що здійснюючи заміну неробочого обладнання на нове, оскільки окремі елементи обладнання через технічний стан та неможливість забезпечення стабільних параметрів після ремонту - не підлягали відновленню, хоч і поніс загальновиробничі та адміністративні витрати у більшому розмірі ніж узгоджено у калькуляціях до договорів, проте не вийшов за межі сум передбачених ними, у зв`язку з чим - не порушив умов договорів та не завдав збитків позивачу. На заміну не придатного для відновлення обладнання відповідач виготовив нове, яке передав позивачу, а також додав до нього усі документи, що підтверджують понесені витрати. При цьому, відповідач діяв собі на шкоду, а позивач не заперечив виконане відповідачем в інший спосіб зобов`язання за договорами та прийняв нове обладнання і досі використовує його у господарській діяльності для забезпечення стабільної роботи автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б.

Вказані твердження відповідача позивачем не спростовані, докази на підтвердження протилежного в матеріали справи останнім не було надано. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що обладнання після ремонту, з урахуванням заміни окремих його елементів на нові, є таким що передане замовнику в працездатному стані та наразі використовується останнім у роботі.

Водночас суд зауважує, що виготовлення нових елементів обладнання потребує певних витрат, про відшкодування яких відповідач не заявив.

Також судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що ремонт обладнання за своєю суттю полягає в усуненні несправностей. Заміна дефектних елементів на нові - є одним із базових найбільш ефективних способів ремонту (відновлення працездатності речі). Відповідач не залишив обладнання зламаним, він досяг мети договорів - обладнання в працездатному стані передав замовнику. Те, що спосіб усунення дефекту (заміна замість відновлення старої деталі) не був погоджений, є виключно порушенням процедури, але не свідчить про те, що ремонтні роботи не були виконані.

Згідно п. 4.1. договорів, загальна вартість послуг, яка визначається специфікацією на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б (додаток № 2 до договору), складає 3138894 грн з ПДВ по договору від 27.06.2024 та 3410346 грн з ПДВ по договору від 14.04.2025. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг, сторони підтвердили факт надання послуг з ремонту обладнання по договору від 27.06.2024 на суму 251496 грн. Актами прийому-передачі наданих послуг сторони підтвердили факт надання послуг з ремонту обладнання по договору від 14.04.2025 на загальну суму 873036 грн. Відтак, колегія суддів констатує, що відповідач не вийшов за межі погоджених в договорах витрат.

При цьому, у специфікаціях на надання послуг з ремонту обладнання автоматичної системи діагностичного контролю АСДК-Б, які є додатками № 2 до договорів сторонами погоджено, в тому числі, ціну (без ПДВ) за одиницю послуги з ремонту. Вартість ремонту одиниці обладнання, яке за доводами позивача не було відремонтоване, а його елементи були замінені на нові, складає: ремонт обладнання типу датчик ДПД-01-02 та ДПД-01-03 - 20100 грн (без ПДВ), ремонт блоків обігріву камери - 5990 грн (без ПДВ), ремонт блоку живлення контролера - 13200 грн (без ПДВ). Погоджена в специфікаціях вартість згаданих робіт з ремонту, відповідає фактичній вартості таких робіт переданих відповідачем по актах прийому-передачі та оплачених позивачем.

Із наведеного слідує, що позивач отримав обладнання з новими комплектуючими замість зношених, заплативши за це кошти, в межах погоджених витрат. Разом з тим, заниження вартості майна чи додаткові витрати у позивача відсутні, докази в спростування вказаних обставин в матеріалах справи останнім не подано, з огляду на що апеляційний господарський суд повністю погоджується із висновком місцевого господарського суду про не доведення позивачем факту завдання йому будь-яких реальних збитків, що у свою чергу виключає можливість їх стягнення.

В силу ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія констатує, що позивач у апеляційній скарзі не наводить жодних доводів та доказів на підтвердження заподіяння йому збитків, а лише здійснює оцінку діям суду першої інстанції щодо встановлення або не встановлення обставин справи та правильного або неправильного тлумачення судом умов договорів, укладених між сторонами спору та норм, які регулюють спірні правовідносини між сторонами.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.2026 у даній справі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому останнє слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.06.20226 у справі № 906/198/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 906/198/26 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.