Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №903/1199/23 (903/827/25) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Справа № 903/1199/23 (903/827/25)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

без виклику (повідомлення) сторін

розглянувши заяву (вх. № 4128/26) про розподіл судових витрат на правничу допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 26.05.2026, повне рішення складено 01.06.2026,

у справі № 903/1199/23 (903/827/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: розпорядника майна боржника

про визнання договору недійсним та стягнення коштів в порядку реституції

та

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд"

про визнання недійсним договору

в межах розгляду справи № 903/1199/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.05.2026 у справі № 903/1199/23 (903/827/25) у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» про визнання договору недійсним та стягнення 2 875 266,00 грн у порядку реституції та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про визнання недійсним договору - відмовлено.

Вказане рішення оскаржувалося Товариством з обмеженою відповідальністю «Еконива» в частині первісного позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконива" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 26 травня 2026 року у справі № 903/1199/23 (903/827/25) - залишено без змін.

31.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» через підсистему «Електронний суд» подало заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яку 01.09.2026 зареєстровано судом за вх. № 4128/26.

У заяві товариство просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» 55 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, з яких 25 000,00 грн становить вартість наданих адвокатом послуг, а 30 000,00 грн - передбачений додатковою угодою від 08.07.2026 гонорар, обов`язок зі сплати якого виник у зв`язку із залишенням судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою суду від 01.09.2026 прийнято до розгляду заяву (вх.№ 4128/26) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Еконива" протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення цієї ухвали надати суду у письмовій формі заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янка-Бузький комбікормовий завод" про розподіл судових витрат на правничу допомогу за наявності таких.

10.09.2026 (вх. № 4294/26) через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат, у яких ТОВ «Еконива» просить продовжити строк на їх подання та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення, до 5 000,00 грн.

В обґрунтування клопотання про продовження процесуального строку ТОВ «Еконива» зазначає, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 доставлено до його електронного кабінету 01.09.2026 о 18:41, у зв`язку з чим товариство вважає таку ухвалу врученою 02.09.2026, а встановлений судом строк для подання заперечень таким, що закінчився 07.09.2026.

Причиною пропуску строку ТОВ «Еконива» зазначає необхідність проходження директором товариства додаткових медичних обстежень у зв`язку із захворюванням та просить врахувати незначну тривалість пропуску строку.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат на правничу допомогу та запропоновано ТОВ «Еконива» не пізніше п`яти днів з дня вручення цієї ухвали за наявності надати суду свої заперечення на зазначену заяву.

Отже строк для подання ТОВ «Еконива» заперечень на заяву про розподіл судових витрат був встановлений судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо суд визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто положення статті 119 ГПК України розмежовують правові механізми поновлення та продовження процесуальних строків залежно від того, законом чи судом відповідний строк встановлений. Пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за заявою учасника справи, тоді як встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи за умови подання такої заяви до закінчення відповідного строку.

Як вбачається із поданих ТОВ «Еконива» заперечень, саме товариство зазначає, що встановлений судом строк для їх подання закінчився 07.09.2026. Разом з тим заперечення разом із клопотанням про продовження строку на їх подання сформовані та подані через систему «Електронний суд» лише 09.09.2026.

Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Еконива» до суду до закінчення встановленого ухвалою від 01.09.2026 строку із заявою про його продовження.

Отже клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку подано ТОВ «Еконива» після закінчення такого строку, що не відповідає вимогам частини другої статті 119 ГПК України.

Посилання ТОВ «Еконива» на необхідність проходження директором товариства додаткових медичних обстежень наведеного висновку не змінюють, оскільки наведені обставини могли б підлягати оцінці судом під час вирішення своєчасно поданої заяви про продовження встановленого судом строку, тоді як частина друга статті 119 ГПК України прямо передбачає подання такої заяви до закінчення відповідного процесуального строку.

Крім того ТОВ «Еконива» є юридичною особою, а наведені у клопотанні обставини стосуються стану здоров`я її директора. При цьому товариством не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість юридичної особи реалізувати свої процесуальні права через іншого уповноваженого представника, зокрема шляхом своєчасного звернення до суду із заявою про продовження встановленого строку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ «Еконива» про продовження строку на подання заперечень.

Враховуючи, що заперечення ТОВ «Еконива» подані після закінчення встановленого судом процесуального строку та підстав для його продовження за заявою товариства не встановлено, такі заперечення відповідно до частини другої статті 118 ГПК України підлягають залишенню без розгляду.

Розглянувши по суті заяву ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження заявлених витрат ТОВ «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» подало договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020, додаткову угоду від 25.12.2021, додаткову угоду від 08.07.2026, додаток № 1 до договору (прайс на юридичні послуги), акти про надання правової допомоги від 24.07.2026 № 42, від 18.08.2026 № 43 та від 25.08.2026 № 45, ордер АР № 1276153 від 13.07.2026, а також банківську виписку за рахунком адвоката.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» навело попередній (орієнтовний) розрахунок очікуваних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн та окремо зазначило про гонорар у розмірі 30 000,00 грн, залежний від результату апеляційного перегляду.

Також заявник повідомив про намір подати докази остаточного розміру витрат протягом п`яти днів після ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.

Оскільки п`ятий день після ухвалення постанови припав на суботу 29.08.2026, останнім днем установленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку відповідно до частини четвертої статті 116 цього Кодексу був перший після нього робочий день - 31.08.2026.

Отже заяву та докази подано у встановлений процесуальним законом строк.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 виснувала, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише мають бути сплачені.

Водночас загальне правило розподілу судових витрат, передбачене частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не має безумовного характеру. Відповідно до частини п`ятої цієї статті під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та їхні дії щодо досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, а також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 розмежували зменшення витрат за частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та розподіл витрат за частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 цього Кодексу. Керуючись критеріями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд може за клопотанням сторони або з власної ініціативи не покладати на процесуального опонента всі заявлені витрати повністю чи частково.

Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів встановила, що договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 первісно укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» та адвокатом Феденко Любов`ю Анатоліївною.

Додатковою угодою від 25.12.2021 сторони продовжили строк дії договору до 25.12.2024 та погодили його автоматичну пролонгацію на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку його дії.

Матеріали справи не містять доказів припинення договору. Натомість укладення додаткової угоди від 08.07.2026, підписання актів про надання правничої допомоги та здійснення клієнтом платежів у липні - серпні 2026 року підтверджують продовження договірних відносин і чинність договору під час апеляційного розгляду справи.

У договорі про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 25.12.2020 № 29/2020 та додатковій угоді від 25.12.2021 адвоката зазначено як Феденко Любов Анатоліївну, тоді як у додатковій угоді від 08.07.2026, актах про надання правничої допомоги та банківській виписці - як Скалевську Любов Анатоліївну. Отже відмінність у зазначенні особи, яка надавала правничу допомогу, стосується лише її прізвища.

Відповідно до статей 28, 295 Цивільного кодексу України прізвище є складовою імені фізичної особи, а фізична особа має право змінити своє прізвище в установленому законом порядку. Зміна прізвища є зміною персональних даних особи, а не припиненням її цивільної правосуб`єктності чи виникненням іншого суб`єкта правовідносин. Тому сама по собі така зміна не припиняє раніше набутих прав та обов`язків, не свідчить про припинення статусу адвоката або фізичної особи - підприємця і не зумовлює необхідності укладення нового договору про надання правничої допомоги.

Визначальним для встановлення тотожності особи в цьому випадку є сукупність її індивідуалізуючих реквізитів. У документах, складених як на прізвище ОСОБА_1 , так і на прізвище Скалевська, повністю збігаються ім`я та по батькові - Любов Анатоліївна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер державної реєстрації фізичної особи - підприємця та реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, незмінність РНОКПП, який зберігається за фізичною особою і після зміни прізвища, виключає обґрунтований сумнів у тому, що йдеться про різних осіб.

Крім того, у додатковій угоді від 08.07.2026 та платіжних документах сторони прямо посилаються на договір від 25.12.2020 № 29/2020, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» прийняло надані послуги та здійснювало оплату саме на виконання цього договору. Така послідовна поведінка сторін додатково підтверджує, що договірні відносини продовжилися з тією самою адвокаткою після зміни нею прізвища з Феденко на Скалевська.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією фізичною особою. Різне зазначення її прізвища у документах, складених у різні періоди, має формальний характер, не перериває зв`язку між договором від 25.12.2020 № 29/2020 і послугами, наданими під час апеляційного розгляду справи, та не спростовує належності й допустимості поданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до акта від 24.07.2026 № 42 адвокат підготувала відзив на апеляційну скаргу у справі № 903/1199/23 (903/827/25). Вартість цієї послуги становить 12 000,00 грн. Банківська виписка підтверджує перерахування 27.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» на рахунок адвоката 12 000,00 грн із призначенням платежу за договором № 29/2020 та актом № 42.

За актами від 18.08.2026 № 43 та від 25.08.2026 № 45 вартість представництва інтересів заявника та участі адвоката у трьох судових засіданнях становить 13 000,00 грн. Банківською випискою підтверджено сплату 9 000,00 грн за актом № 43 двома платежами по 4 500,00 грн, здійсненими 19.08.2026 та 21.08.2026. Решта 4 000,00 грн відповідно до акта № 45 підлягає сплаті заявником.

Отже надані заявником договір, додаткові угоди, акти, детальний опис послуг та банківська виписка підтверджують надання адвокатом професійної правничої допомоги під час апеляційного розгляду цієї справи на суму 25 000,00 грн, з якої 21 000,00 грн фактично сплачено, а 4 000,00 грн підлягає сплаті.

Підготовка відзиву на апеляційну скаргу та участь адвоката у трьох судових засіданнях безпосередньо пов`язані з апеляційним переглядом справи. Заявлений за ці послуги розмір витрат відповідає обсягу фактично виконаної роботи, складності спору, ціні первісного позову 2 875 266,00 грн та значенню результату розгляду справи для заявника.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що витрати в сумі 25 000,00 грн є реальними, необхідними, обґрунтованими та розумними, а тому підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива», апеляційну скаргу якого залишено без задоволення.

Щодо заявленого до стягнення гонорару, залежного від результату розгляду справи, у розмірі 30 000,00 грн.

Додатковою угодою від 08.07.2026 до договору № 29/2020 сторони погодили, що у разі залишення судом апеляційної інстанції без змін рішення Господарського суду Волинської області від 26.05.2026 у справі № 903/1199/23 (903/827/25) клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 30 000,00 грн протягом 35 календарних днів із дати ухвалення відповідної постанови.

Оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін, передбачена додатковою угодою умова настала, а у заявника виник договірний обов`язок сплатити адвокату погоджену винагороду.

Разом із тим наявність у клієнта договірного обов`язку перед адвокатом не означає безумовного обов`язку іншої сторони спору компенсувати всю погоджену сторонами договору винагороду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Подібний підхід застосовано Північно-західним апеляційним господарським судом у додатковій постанові від 23.06.2025 у справі № 918/983/24, якою суд не визнав обов`язковим покладення на процесуального опонента передбаченого договором гонорару успіху. Постановою Верховного Суду від 16.09.2025 зазначену додаткову постанову залишено без змін.

Отже, колегія суддів не ставить під сумнів чинність додаткової угоди від 08.07.2026 та обов`язок заявника виконати її умови у відносинах з адвокатом. Предметом оцінки суду є виключно наявність підстав для покладення цієї частини приватно погодженої винагороди на процесуального опонента.

Зі змісту додаткової угоди від 08.07.2026 убачається, що виплата 30 000,00 грн обумовлена виключно результатом апеляційного перегляду та не визначає окремого обсягу професійної правничої допомоги понад послуги, відображені в актах № 42, № 43 та № 45.

Усі конкретні дії адвоката в суді апеляційної інстанції, наведені заявником у детальному описі, а саме аналіз апеляційної скарги і рішення місцевого господарського суду, підготовка відзиву, формування правової позиції та участь у трьох судових засіданнях, уже враховані у складі гонорару в сумі 25 000,00 грн, який суд визнав обґрунтованим і таким, що підлягає розподілу.

Заявник не навів окремого обґрунтування необхідності покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива» додатково 30 000,00 грн понад вартість усіх фактично описаних і документально підтверджених послуг. Саме посилання на ціну позову, позитивний результат розгляду справи та свободу сторін у визначенні умов договору не звільняє заявника від обов`язку довести, що відповідна сума є розумною і необхідною саме як витрата, яка має бути компенсована іншою стороною.

Колегія суддів також враховує, що заявлений гонорар успіху в сумі 30 000,00 грн перевищує загальну вартість конкретно визначених послуг адвоката в апеляційному провадженні, яка становить 25 000,00 грн. За встановлених обставин покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива» додатково всієї суми гонорару успіху виходило б за межі розумно необхідних витрат на професійну правничу допомогу в цій справі та мало б надмірний характер.

З огляду на характер і обсяг виконаної адвокатом роботи, відсутність окремого обґрунтування необхідності компенсації гонорару успіху за рахунок іншої сторони та достатність суми 25 000,00 грн для відшкодування всіх конкретно описаних і документально підтверджених послуг в апеляційному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що покладення на іншу сторону також 30 000,00 грн не відповідатиме критеріям необхідності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» підлягає частковому задоволенню: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» належить стягнути 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні 30 000,00 грн гонорару, залежного від результату розгляду справи, - відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється тим самим складом суду та в тому самому порядку, що й судове рішення, а якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки розгляд заяви (вх. № 4128/26) про розподіл судових витрат на правничу допомогу у справі № 903/1199/23 (903/827/25) відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до частин 4, 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення цієї додаткової постанови є дата складення її повного тексту.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 233, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (вх. № 4128/26) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (80454, Львівська область, Львівський район, с. Банюнин, вул. Курортна, 1, код ЄДРПОУ 43880178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, місто Кам`янка-Бузька, вул. Шевченка, 129А, код ЄДРПОУ 34219437) 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Видати наказ.

У задоволенні заяви в частині стягнення 30 000,00 грн гонорару, залежного від результату розгляду справи («гонорару успіху»), відмовити.

Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу № 903/1199/23(903/827/25) повернути до Господарського суду Волинської області.

Повну постанову складено "06" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.