Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №911/856/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 911/856/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Шапрана В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026

у справі № 911/856/26 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»

до 1) Фізичної особи-підприємця Тіхонової Світлани Андріївни,

2) ОСОБА_1

про стягнення 303 332, 71 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тіхонової Світлани Андріївни (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 303 332, 71 грн, з яких: 83 333,24 грн строкова заборгованість за кредитом, 111 111,20 грн прострочена заборгованість за кредитом, 5 746,92 грн строкова заборгованості за процентами та 103 141, 35 грн прострочена заборгованість за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Тіхоновою С.А. зобов`язань за кредитним договором № ID5940290 від 23.05.2024 щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, виконання яких забезпечено порукою ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі № 911/856/26 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Тіхонової Світлани Андріївни та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» 83 333,24 грн строкову заборгованість за кредитом, 111 111,20 грн прострочену заборгованість за кредитом та 108 888,27 грн процентів.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тіхонової Світлани Андріївни та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» 1 820 грн 00 коп. судового збору, з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого утворилася заявлена позивачем до стягнення заборгованість. Перевіривши наданий Банком розрахунок заборгованості, суд визнав його обґрунтованим та арифметично правильним, а також установив наявність підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_1 як поручителя за зобов`язаннями позичальника. При цьому, суд відхилив посилання відповідача-2 на передбачені законодавством пільги для військовослужбовців, виходячи з того, що ОСОБА_1 не є позичальником за спірним кредитним договором, а виступає поручителем за зобов`язаннями ФОП Тіхонової С.А.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі № 911/856/26 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 108 888,27 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити АТ «Банк Альянс» у стягненні з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 108 888,27 грн.

Крім того, скаржник просить у разі, якщо апеляційний суд не дійде висновку про повну відмову у стягненні процентів, змінити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зменшити суму процентів, що підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 , з урахуванням правових наслідків листів-вимог банку, строків погашення за графіком, можливого моменту дострокового пред`явлення вимоги та статусу апелянта, як військовослужбовця.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції належним чином не встановив момент реалізації Банком права на дострокове повернення всієї кредитної заборгованості та не надав належної правової оцінки листам-вимогам від 07.02.2025 № 75.4/709 та № 75.4/710, які, за твердженням апелянта, містили вимогу про погашення лише простроченої заборгованості та попередження про можливість у майбутньому скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості.

Апелянт також вказує, що суд, визнавши розрахунок процентів арифметично правильним, не перевірив правових підстав їх нарахування за весь заявлений Банком період, зокрема, не встановив, яка частина процентів припадає на строкову заборгованість та чи змінився строк виконання основного зобов`язання.

Крім того, скаржник посилається на ненадання судом належної оцінки його статусу військовослужбовця та учасника бойових дій у контексті стягнення процентів, а також на нерозмежування процентів, нарахованих до початку проходження ним військової служби та після 23.07.2025.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, АТ «Банк Альянс» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 без змін.

Позивач зазначає, що направленими 10.02.2025 листами-вимогами від 07.02.2025 № 75.4/709 та № 75.4/710 Банк вимагав погашення простроченої заборгованості, реалізуючи передбачене умовами кредитного договору право повідомляти позичальника про наявність заборгованості та вживати передбачених законом і договором заходів щодо її стягнення.

Банк погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду з позовом про стягнення всієї кредитної заборгованості свідчить про реалізацію кредитором права вимагати дострокового повернення кредиту та зміну строку виконання зобов`язання. При цьому, позивач вважає правомірним здійснене ним нарахування процентів за користування кредитом та зазначає, що поданий розрахунок заборгованості перевірений судом першої інстанції і визнаний арифметично правильним.

Щодо посилань апелянта на проходження військової служби позивач зазначає, що ОСОБА_1 не є позичальником за кредитним договором, а виступає поручителем за зобов`язаннями ФОП Тіхонової С.А., у зв`язку з чим, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії, на думку Банку, до спірних правовідносин не застосовуються.

Письмові пояснення ОСОБА_1 щодо відзиву Банку

У письмових поясненнях щодо відзиву АТ «Банк Альянс» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що наведені Банком заперечення їх не спростовують.

Апелянт повторно наголошує, що листи-вимоги від 07.02.2025 № 75.4/709 та № 75.4/710 містили вимогу про погашення лише простроченої заборгованості у розмірі 68 952,49 грн та попередження про можливість Банку в подальшому скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості, а тому, на його переконання, такі листи не свідчать про реалізацію Банком права на дострокове повернення всієї суми кредиту.

На думку апелянта, у відзиві належним чином не обґрунтовано момент та правові підстави зміни строку виконання кредитного зобов`язання, проте встановлення цієї обставини має істотне значення для визначення правових підстав та періоду нарахування процентів за користування кредитом.

ОСОБА_1 також зазначає, що сама по собі арифметична правильність розрахунку процентів не свідчить про правомірність їх нарахування за весь заявлений Банком період без установлення моменту реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту та відповідних правових наслідків такої вимоги.

Крім того, апелянт не погоджується із запереченнями Банку щодо незастосування до спірних правовідносин передбачених законодавством гарантій для військовослужбовців та наполягає на необхідності окремої оцінки правомірності стягнення з нього процентів, нарахованих після початку проходження ним військової служби.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що наведені у відзиві заперечення не усувають зазначених в апеляційній скарзі недоліків рішення суду першої інстанції та не спростовують доводів щодо відсутності належної перевірки правових підстав нарахування і стягнення з нього процентів за користування кредитом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/856/26.

24.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/856/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/15069/25 у межах доводів та вимог апеляційної скарги , а саме в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 108 888,27 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/856/26 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.05.2024 між позивачем (далі - банк/кредитор) та відповідачем-1 (далі - позичальник) укладено кредитний договір шляхом приєднання на підставі заяви №ID5940290 від 23.05.2024 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс", в частині надання банком позичальнику кредиту («Кредит Зручний») (далі - кредитний договір).

Згідно із п.4.2. та п.4.2.1. вказаної вище заяви про приєднання є договором приєднання у визначенні ст.634, 642 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим, умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку https://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (публічного договору).

Позичальник підписанням заяви про приєднання погоджується, що ця заява про приєднання, договір та тарифи банку є кредитним договором. Дата підписання заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладання договору та відображається в такому підписі (пп.4.1., 4.4. заяви про приєднання).

Відповідно п.1.1. кредитного договору банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та цієї заяви про приєднання, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Альянс», з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку (п.1.2. кредитного договору).

Пунктом 2.1. кредитного договору погоджено розмір кредиту: 200 000, 00 грн.

Строк кредиту: 36 місяців (п.2.3. кредитного договору).

У пункті 2.4. кредитного договору сторонами погоджено вартість кредиту: 38%

п.2.4.1. процентна ставка (фіксована) (далі - проценти) за користування кредитом встановлюється у наступних розмірах:

п.2.4.1.1. на дату укладання цього договору 38% річних;

п.2.4.1.2. за умови забезпечення позичальником надходження загальних оборотів (грошові на рахунок позичальника в банку від основної діяльності позичальника) за своїм/-ми поточним/-и рахунком/-ами, відкритим/-и в Банку, в сумі не менше 100 000,00 грн у місяць, розмір процентної ставки складає: 34%, починаючи з першого числа наступного календарного місяця після виконання позичальником зобов`язань із забезпечення загальних оборотів.

п.2.4.1.3. у разі не забезпечення позичальником надходження загальних оборотів (грошові на рахунок позичальника в банку від основної діяльності позичальника) за своїм/-ми поточним/-и рахунком/-ами, відкритим/-и в банку, в сумі не менше 100 000,00 грн в місяць, розмір процентної ставки складає: 38%, починаючи з першого числа наступного календарного місяця після незабезпечення позичальником загальних оборотів.

п.2.4.1.4. за користування кредитом в разі порушення позичальником умов п.2.3. п.2.5.1. процентна ставка встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки. Така процентна ставка встановлюється на період порушення - з дня виникнення порушення до дня його усунення). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів, що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання (в т.ч. після настання строку остаточного погашення за кредитом відповідно до п.2.3.), який погоджений сторонами відповідно до ст.625 ЦК України. Сторони домовились, що застосування процентної ставки за користування кредитом, в розмірі, визначеному п.2.4.1.4. є правом кредитора. Кредитор має право (з власної ініціативи або з урахуванням вимог/обмежень чинного законодавства) відмовитись від застосування до позичальника процентної ставки, передбаченої п.2.4.1.4. та застосовувати процентну ставку, що діяла до моменту порушення в розмірі, визначеному в п.2.4. цього договору до повного погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховується);

п.2.4.2. розмір щомісячної комісійної винагороди: не передбачено;

п.2.4.3. розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: не передбачається;

п.2.4.4. розмір комісійної винагороди за дострокове/частково дострокове погашення кредиту: 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно з графіком, протягом перших 4 місяців з дати видачі кредиту, за кожен факт порушення графіку погашення кредиту.

Відповідно до п.2.5., п.2.5.1. кредитного договору терміни погашення кредиту: погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору.

Згідно із п.2.6. договору графік погашення кредиту надається позичальнику в день укладення даного договору у вигляді додатку 1, який є невід`ємною його частиною.

Позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку або самостійно перераховує на транзитний рахунок грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно з графік погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно з п.2.3. даної заяви про приєднання (пп.3.1., 3.2. кредитного договору).

У пункті 3.3. кредитного договору сторонами погоджено, що шляхом підписання цього договору, на підставі статті 1071 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позичальник надає право (доручає) банку самостійно (без надання позичальником розрахункових документів та заявок) здійснювати договірне списання (списувати) з рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий позичальником в АТ «Банк Альянс» та/або з будь-якого його поточного (-них) та/або вкладного (-них) рахунку (-ів), всіх інших рахунків позичальника в іноземній та/або національній валютах, відкритих у банку протягом дії цього договору (далі - рахунок позичальника) на користь банку грошових коштів у сумах та на умовах, визначеним договором.

Відповідно до п.10.2.6. публічного договору нарахування процентів по кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в заяві про приєднання. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360" , де 360 - це умовна кількість календарних днів у році , враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.

Проценти, комісії нараховуються з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту та не нараховуються після закінчення строку дії кредитного договору (п.10.2.7. публічного договору).

У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення та не нараховуються після закінчення строку дії кредитного договору (п.10.2.8. публічного договору).

Згідно із п.10.2.10. договору сторони встановлюють наступну черговість погашення заборгованості за кредитним договором:

1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;

2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;

3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;

4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;

5) в п`яту чергу сплачуються нараховані комісії;

6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;

7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;

8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за кредитним договором.

Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.

У випадку переказу/перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь-яких грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором у порушення вищевказаної у цьому пункті черговості, кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов`язань, відповідно до викладеної в цьому пункті черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором (п.10.2.17.1. публічного договору).

Додатком №1 до кредитного договору сторонами погоджено графік погашення кредиту.

Пунктом 2.8. кредитного договору сторони погодили, що кредит надається на умовах забезпечення порукою - ОСОБА_1 (відповідач-2).

23.05.2024 між банком, позичальником та відповідачем-2 (далі - поручитель) укладено договір поруки №ID5940290/П1 (далі - договір поруки), відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальника (відповідача-1) зобов`язань за заявою №ID5940290 від 23.05.2024 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Банк Альянс» (продукт «Кредит Зручний»), включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між банком та позичальником, надалі за текстом - кредитний договір.

Згідно із п.2. договору поруки, порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору:

п.2.1. повернути отримані кредитні кошти (далі - кредит) в розмірі 200 000,00 грн в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, автопролонгації передбачені кредитним договором;

п.2.2. щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 38,00 % річних, інші проценти, як це передбачено кредитним договором;

п.2.3. сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором;

п.2.4. використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором;

п.2.5. у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором;

п.2.6. відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банку, в зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору;

п.2.7. виконати інші зобов`язання позичальника, які випливають з кредитного договору.

За виконання зобов`язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники (п.4. договору поруки).

Пунктом 5. договору поруки сторонами погоджено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків. У подальшому, сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п.7. договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого кредитним договором (в т.ч. хоча б одноразового порушення порядку повернення кредиту, хоча б одноразової прострочки сплати процентів, тощо) банк направляє поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання (-ь) шляхом направлення листа (вимоги) за допомогою програмного комплексу "Клієнт-Банк" (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) та/або рекомендованою чи кур`єрською поштою на адресу поручителя, що зазначена в реквізитах цього договору або шляхом особистого вручення поручителю з відміткою про отримання. Сума грошових коштів, що буде зазначена у вимозі банку, може бути відмінною (збільшеною або зменшеною) від суми заборгованості позичальника за кредитним договором, що підлягає задоволенню (виконанню), на момент фактичного погашення такої заборгованості за кредитним договором поручителем.

Згідно із п.8. договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання (в т.ч. про дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настала раніше. Датою отримання поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції. У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення. Всі вимоги/листи/повідомлення за цим договором також будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи «Клієнт-Банк» (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) з використанням електронних підписів (в т.ч. електронних цифрових підписів, кваліфікованих електронних підписів) у порядку, визначеному законодавством, та договором, укладеним із поручителем, який передбачає обслуговування поручителя банком в тому числі за допомогою відповідного програмного комплексу.

Цей договір вступає в дію з дати його укладання, за умови його підписання сторонами або шляхом накладання електронних підписів обох сторін і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором (п.14. договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, Банк відповідно до умов кредитного договору надав позичальнику кредит у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Однак, відповідач-1 свої зобов`язання з погашення кредиту у повному обсязі не виконав, так, останнім погашено: 24.06.2024 заборгованість по процентам у розмірі 1 599, 83 грн та 25.06.2024 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5 555, 56 грн і заборгованість по процентам у розмірі 300, 17 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 111 111,20 грн простроченої заборгованості за кредитом та 83 333,24 грн строкової заборгованості за кредитом. Доказів погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Крім того, Банком нараховано проценти за користування кредитом за загальний період з 23.05.2024 по 28.02.2026 у розмірі 108 888,27 грн, з яких 5 746,92 грн становить строкова заборгованість за процентами та 103 141,35 грн - прострочена заборгованість за процентами.

10.02.2025 Банк направив відповідачам листи-вимоги від 07.02.2025 № 75.4/709 та № 75.4/710, у яких вимагав усунути порушення кредитного зобов`язання шляхом погашення простроченої заборгованості у розмірі 68 952,49 грн та повідомив, що у разі невиконання вимог Банк може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 23.07.2025 проходить військову службу, на підтвердження чого ним надано військовий квиток, відповідні довідки військових частин, а також посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 25.04.2026.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на наявність у відповідача-1 заборгованості у загальному розмірі 303 332,71 грн, яка станом на 24.02.2026 складається з 83 333,24 грн строкової заборгованості за кредитом, 111 111,20 грн простроченої заборгованості за кредитом та 108 888,27 грн заборгованості за процентами, нарахованими за період з 23.05.2024 по 28.02.2026.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та сплати визначаються законом та погодженими сторонами умовами кредитного договору, а у разі порушення позичальником установленого договором графіка повернення кредиту кредитор за наявності передбачених законом та договором підстав вправі реалізувати право на дострокове повернення частини кредиту, що залишилася.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що між АТ «Банк Альянс» та ФОП Тіхоновою С.А. на підставі кредитного договору № ID5940290 від 23.05.2024 виникли кредитні правовідносини, за якими Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, проте позичальник зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів у строки та порядку, визначені договором, належним чином не виконав.

Факт надання Банком кредитних коштів, їх отримання позичальником, а також наявність заборгованості за кредитним договором підтверджуються матеріалами справи та сторонами належними і допустимими доказами не спростовані.

При цьому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 111 111,20 грн простроченої та 83 333,24 грн строкової заборгованості за кредитом учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржується, а тому предметом перевірки суду апеляційної інстанції є правильність висновків місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у розмірі 108 888,27 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за умовами кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, визначених договором. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань Банком нараховано проценти за користування кредитом за період з 23.05.2024 по 28.02.2026 у загальному розмірі 108 888,27 грн, з яких 5 746,92 грн становить строкова та 103 141,35 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за процентами у сукупності з умовами кредитного договору та іншими доказами у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його арифметичної правильності.

Разом із тим, оскільки апелянт ставить під сумнів не лише правильність розрахунку, а насамперед наявність у Банку правових підстав для нарахування процентів за весь заявлений період з огляду на направлення листів-вимог від 07.02.2025 та можливу зміну строку виконання кредитного зобов`язання, колегія суддів вважає за необхідне надати окрему оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив момент реалізації Банком права на дострокове повернення кредиту та у зв`язку з цим, не перевірив правових підстав для нарахування процентів у заявленому до стягнення розмірі, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, листами-вимогами від 07.02.2025 № 75.4/709 та № 75.4/710 Банк вимагав усунути порушення умов кредитного договору шляхом погашення простроченої заборгованості у розмірі 68 952,49 грн та повідомив, що у разі невиконання зазначених вимог може скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором.

Проаналізувавши зміст зазначених листів-вимог, колегія суддів зазначає, що вони не містять безумовної вимоги Банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, строк сплати якої за погодженим сторонами графіком на той момент не настав.

Використане Банком у листах формулювання про можливість у разі невиконання вимоги в подальшому скористатися правом на дострокове стягнення всієї заборгованості свідчить про попередження позичальника про можливі наслідки подальшого порушення кредитного зобов`язання, а не про реалізацію Банком такого права безпосередньо шляхом направлення цих листів.

Отже, направлення Банком листів-вимог від 07.02.2025 № 75.4/709 та №75.4/710 не змінило погодженого сторонами строку кредитування та саме по собі не припинило право Банку на нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитними коштами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

У спірних правовідносинах визначений договором строк кредитування -22.05.2027, на момент здійснення спірних нарахувань не закінчився, а листи-вимоги від 07.02.2025, як встановлено вище, не є вимогами про дострокове повернення всієї частини кредиту, що залишилася.

Натомість, звернувшись 25.03.2026 до суду з позовом про стягнення як простроченої, так і строкової частини кредитної заборгованості, Банк фактично реалізував передбачене частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, змінивши таким чином строк виконання основного зобов`язання.

Водночас, визначальним для вирішення спору в оскаржуваній частині є те, що заявлені Банком до стягнення проценти у загальному розмірі 108 888,27 грн нараховані за період з 23.05.2024 по 28.02.2026, тобто до звернення Банку 25.03.2026 до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості.

Таким чином, усі проценти, які є предметом апеляційного перегляду, нараховані в межах періоду, протягом якого погоджений сторонами строк кредитування не закінчився та Банк ще не реалізував право на дострокове повернення всієї частини кредиту, що залишилася.

За таких обставин, посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, не свідчить про неправомірність стягнення спірних процентів, оскільки у цій справі Банк не заявляє до стягнення договірні проценти, нараховані після зміни строку виконання кредитного зобов`язання.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції обмежився перевіркою арифметичної правильності розрахунку процентів, не спростовують установлених обставин щодо періоду їх нарахування та наявності у Банку протягом такого періоду правових підстав для їх нарахування відповідно до умов кредитного договору.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 процентів у розмірі 108 888,27 грн з огляду на невстановлення моменту дострокового повернення кредиту не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з нього процентів, нарахованих після початку проходження військової служби, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 23.07.2025 проходить військову службу, що підтверджується наданими ним доказами та не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначеним цією нормою категоріям військовослужбовців протягом установленого законом періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом.

Отже, передбачена наведеною нормою гарантія спрямована на звільнення відповідної категорії військовослужбовців від нарахування процентів за користування кредитом за кредитним зобов`язанням такого військовослужбовця.

Разом із тим спірні правовідносини мають інший характер.

Позичальником за кредитним договором № ID5940290 від 23.05.2024 є ФОП Тіхонова Світлана Андріївна, якій Банком надано кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн та на яку умовами кредитного договору покладено обов`язок повернути кредит і сплачувати проценти за користування ним.

ОСОБА_1 стороною цього кредитного договору як позичальник не є, кредитні кошти Банком йому не надавалися, а його обов`язок перед Банком виник на підставі окремого договору поруки № ID5940290/П1 від 23.05.2024, яким забезпечено виконання кредитних зобов`язань ФОП Тіхонової С.А.

Таким чином, проценти у розмірі 108 888,27 грн нараховані Банком не ОСОБА_1 за користування ним кредитними коштами, а ФОП Тіхоновій С.А. як позичальнику за кредитним договором. Обов`язок ОСОБА_1 відповідати перед Банком за їх сплату є похідним від основного кредитного зобов`язання та випливає з укладеного ним договору поруки.

За змістом статей 553, 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, а у разі встановлення солідарної відповідальності у тому самому обсязі, що й боржник, у тому числі щодо сплати процентів, якщо інше не передбачено договором поруки.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ФОП Тіхонова С.А. як позичальник належить до категорії осіб щодо кредитних зобов`язань яких законом установлено заборону на нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця з 23.07.2025 саме по собі не змінює змісту та обсягу кредитного зобов`язання ФОП Тіхонової С.А. перед Банком та не припиняє передбаченого кредитним договором обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування отриманими нею кредитними коштами.

Інше тлумачення фактично призводило б до поширення персональної соціальної гарантії, установленої законом для військовослужбовця за його кредитним зобов`язанням, на самостійне кредитне зобов`язання іншої особи лише з тієї підстави, що виконання такого зобов`язання забезпечене порукою військовослужбовця, що зі змісту пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не вбачається.

Водночас, колегія суддів враховує, що договором поруки № ID5940290/П1 від 23.05.2024 ОСОБА_1 поручився перед Банком за виконання ФОП Тіхоновою С.А. зобов`язань за кредитним договором, а доказів припинення поруки або встановлення договором іншого, меншого обсягу відповідальності поручителя щодо сплати процентів матеріали справи не містять.

За таких обставин, доводи апелянта про необхідність виключення із суми солідарного стягнення процентів, нарахованих після 23.07.2025, лише з огляду на початок проходження ним військової служби, не ґрунтуються на наведених нормах матеріального права та не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_1 як поручителя за зобов`язаннями позичальника.

З цих же підстав відсутні підстави для задоволення альтернативної вимоги апеляційної скарги про зменшення суми процентів, що підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 , шляхом виключення процентів, нарахованих після початку проходження ним військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 108 888,27 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині. Відтак, відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі № 911/856/26 в оскаржуваній частині без змін.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доказам у їх сукупності та взаємному зв`язку, а висновки суду відповідають установленим обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судовий збір за її подання відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.05.2026 у справі №911/856/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/856/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

В.В. Шапран