Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/13164/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/13164/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Журкевич М.В. (в залі суду);

від відповідача: Кулибаба В.О. (в залі суду);

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 (повний текст рішення складено 21.04.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 21.04.2026

у справі №910/13164/25 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 10 924 292,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» до Держаного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 10 924 292,29 грн (8 457 224,95 грн боргу, 657 758,20 грн 3% річних, 1 809 489,14 грн інфляційних втрат).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» до Державного підприємства «Гарантований покупець». Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 8 457 224,95 грн боргу, 656 883,09 грн 3% річних, 1 809 489,14 грн інфляційних втрат, 131 083,17 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 695,11 грн 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 41 997,33 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити до участі у справі № 910/13164/25 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець»; відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/13164/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25 скасувати в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що заперечуючи щодо позовних вимог про стягнення основного боргу, відповідач посилався на наявність спеціального порядку розрахунків за договорами купівлі продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, у зв`язку з чим, вказував на відсутність прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором. Законодавцем визначено, що зобов`язання Гарантованого покупця щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом виникає за одночасної наявності таких умов: 1. отримання від продавця акта купівлі-продажу; 2. прийняття Регулятором (НКРЕКП) рішення про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; 3. оприлюднення цього рішення Регулятора.

Також скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за спірні періоди та не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем.

Скаржник зазначає про наявність у Гарантованого покупця права на зменшення рівня розрахунків із позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Станом на 31.10.2025 позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 4 195 898,95 грн, котра складається з суми неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, що підтверджується оборотами рахунку 3618. Отже, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.01.2024 № 1262/07/24, в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 195 898,95 грн задоволенню не підлягали.

На думку скаржника, приймаючи основне рішення, суд першої інстанції не в повній мірі врахував інші доводи Гарантованого покупця, зокрема, в частині дії обставин непереборної сили, а саме, з урахуванням ситуації, в якій опинилася держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача основного борг, 3% річних та інфляційних нарахувань в судовому порядку.

Скаржник зазначає про те, що приймаючи основне рішення, суд першої інстанції не в повній мірі врахував інші доводи Гарантованого покупця, зокрема, в частині неправильності здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних. На думку скаржника, Гарантований покупець не порушив умов договору, адже здійснював розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року, тобто Наказу № 206.

Скаржник наголошує на тому, що за висновками ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23 до 01.05.2024, тобто до часу втрати чинності наказу Міненерго № 206, законодавством України були встановлені обмеження щодо розміру коштів, що підлягали сплаті виробникам ВДЕ. Відтак, відсутні правові підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також скаржник вказує на те, що акт коригування на суму 21 211,14 грн був підписаний сторонами лише 16.05.2024, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму, починаючи з 21.03.2023, а акт коригування на суму 5 580,49 грн був підписаний сторонами лише 17.05.2024, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму, починаючи з 21.03.2023. При цьому, скаржник зазначає про те, що ані Договором, ані Порядком № 641 не передбачено строк, протягом якого відповідач має здійснити доплату вартості електроенергії, яка утворилася у зв`язку зі збільшенням обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період, відповідно до акта коригування, підписаного сторонами, після затвердження вартості послуги Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою, тому нарахована позивачем та стягнута судом сума 3% річних та інфляційного збільшення у спірних періодах необґрунтовано завищена.

Скаржник вважає, що всупереч висновкам Верховного Суду у справі № 904/8800/21 та у справі № 922/2685/19 щодо застосування положень ч. 5 ст. 129 ГПК України, Господарським судом міста Києва не враховано сукупність обставин, що свідчать про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи.

Скаржник зазначає, що при підготовці заяв по суті, наданих позивачем під час розгляду даної справи, також не було необхідним збирання значного об`єму доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, що виключає необхідність значних витрат спеціаліста в галузі права на підготовку процесуальних документів у справах даної категорії. Скаржник наголошує, що позовні вимоги повністю базуються на первинних та бухгалтерських документах позивача, об`єм яких є незначним, дана справа є справою про стягнення заборгованості, судова практика в даній категорії справ є сталою, отже вказані витрати часу на підготовку процесуальних документів у справі є значно завищеними.

На думку скаржника, в додатковому рішенні не надано належної оцінки запереченням відповідача щодо необхідності зменшення витрат на правничу допомогу, не надано жодного обґрунтування щодо відхилення доводів відповідача відносно необхідності обмеження розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача та іншим аргументам відповідача. Скаржник вважає, що стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 41 997,33 грн не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеними. У вищенаведеному контексті наголошуємо, що задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний зі складністю справи (1), обсягом наданої правничої допомоги (2), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг) (3), а також не співмірні з ціною позову (4).

Скаржник зазначає, що обсяг правової допомоги, відображений у акті приймання-передачі, у даній справі зводиться виключно до складання позовної заяви та відповіді на відзив Гарантованого покупця. Огляд змісту позовної заяви, яка складена у даній справі адвокатом Савченко О.В., засвідчує, що подана позовна заява складається з 21 сторінки тексту. На 3 сторінках тексту (аркуші 1, 20-21) міститься вступна частина позовної заяви, а саме, інформація про учасників справи, та прохальна частина з описом додатків, на 5 сторінках тексту - розрахунок сум за ст. 625 ЦК України. На інших 13 сторінках тексту позовної заяви вміщено, опис фактичних обставин справи, норми процесуального та матеріального права, значна кількість цитат із судових рішень у інших справах, що стосуються судової практики, тоді як, особисті аргументи адвоката, доводи в обґрунтування позовних вимог, за обсягом не перевищують 2 сторінок (5 абзаців). Що стосується відповіді на відзив, то огляд її змісту засвідчує, що відповідь складається з 18 сторінок тексту. На 1 сторінці тексту міститься вступна частина відповіді, а саме, інформація про учасників справи. Загалом зміст відповіді на відзив дублює значну частину тексту позовної заяви. Додаткових особистих аргументів адвоката по суті спору не містить. При цьому, позовні вимоги у справі ґрунтуються виключно на первинних та бухгалтерських (платіжних) документах ТОВ "Саненерджі", обсяг яких не є значним. Зокрема, ціна позову базується на сумах, що вказані в актах купівлі продажу електроенергії за спірні періоди з урахуванням платіжних доручень/інструкцій, розрахована звичайним арифметичним шляхом, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних є звичайною математичною операцією, яка не виходить за межі знань, умінь та навичок професійного юриста/адвоката.

Скаржник вказує, що з огляду на предмет і підстави позову категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ють) аналогічні справи за позовами виробників за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. До того ж, правова позиція позивача, викладена у позовні заяві, вже була сформована до пред`явлення позовних вимог у цій справі і не є відмінною від поточної судової практики. Доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин надано не було. До того ж, адвокатом Савченко О.В. за відкритими даними порталу «Судова влада» супроводжувалось/супроводжується не менше 40 аналогічних спорів, що вказує на те, що відповідна правова позиція є напрацьованою адвокатом.

Також скаржник зазначає про те, що заява про розподіл судових витрат подана позивачем по суті позовних вимог, однак після прийняття рішення до заяви не долучено доказів внесення авансу, який мав бути сплачений позивачем відповідно до договору про надання правничої допомоги у розмірі 33 600,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів. При цьому, між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Позивач вважає, що відповідач не має права зменшувати розрахунки з позивачем без належного обґрунтування та без дотримання процедурних вимог, що є порушенням принципів законності та справедливості, крім того, відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суму заборгованості за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця на загальну суму 4 195 898,95 грн.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, позивач вказує на те, що надане відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання саме між сторонами даної справи. Відповідач не надсилав позивачу жодного повідомлення про настання форс мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, в тому числі за період часу виникнення непогашеної заборгованості. Таким чином, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин свідчить лише про намагання відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх грошових зобов`язань.

Позивач зазначив про те, що діючи в межах принципу диспозитивності, мав право обрати найефективніший спосіб розрахунку - на підставі остаточної суми заборгованості, актуальної станом на дату формування позову. З огляду на це, розрахунок було проведено на сукупність усіх невиконаних грошових зобов`язань, які склали єдиний борг відповідача, з урахуванням здійснених часткових оплат, відображених у матеріалах справи.

Щодо апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25, позивач вказує на те, що у даному випадку, підготовка позову потребувала аналізу значного пакету документів, пов`язаних з правовідносинами сторін, відповідного об`єму часу для визначення правової позиції та складання позовної заяви, здійснення розрахунку позовних вимог, подання відповіді на відзив, та участь у судових засіданнях. Усі наведені вище дії були необхідними та потребували значного часу для їх виконання. Також звертаємо увагу суду на те, що задоволені до стягнення витрати на правову допомогу (419 97,33 грн) становлять лише 0,38% від суми задоволених позовних вимог (10 923 597,18 грн). Наведене вище свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову. У такий спосіб вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені документально та відповідають часу, витраченому адвокатом на надання відповідних послуг, і є співмірними зі значенням справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на майнове становище позивача.

На думку позивача, відповідач не навів жодних обгрунтованих заперечень щодо розміру витрат позивача на правову допомогу. Відповідач не довів жодним належним доказом того, що вартість послуг представника позивача є більшою за середньоринкові тарифи авдокатів на правничу допомогу в місті Києві, не довів неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.

Також позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яку понесе позивач у апеляційному провадженні на суму у розмірі 34 541,00 грн.

Узагальнені доводи клопотань, додаткових пояснень

25.06.2026 відповідачем подано клопотання у якому викладено контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та зазначено, що правильними сумами 3% річних та інфляційних втрат є суми у розмірах 655 495,06 грн та 1 804 112,73 грн, відповідно.

У додаткових поясненнях, поданих суду 11.09.2026, позивач просив суд врахувати позицію позивача щодо контррозрахунку відповідача та, у разі перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині, змінити рішення виключно щодо розміру 3% річних та інфляційних втрат, визначивши до стягнення: 8 457 224,95 грн основного боргу; 655 495,06 грн 3% річних; 1 804 112,73 грн інфляційних втрат. В іншій частині апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25 - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/13164/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відмовлено Акціонерному товариству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 196 624,75 грн;

25.05.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну інструкцію № 562 від 15.05.2026 у розмірі 196 624,75 грн, що свідчить про сплату судового збору в повному обсязі.

Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 21.04.2026 у справі №910/13164/25. Призначено справу № 910/13164/25 до розгляду у судовому засіданні 30.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи правонаступника у справі № 910/13164/25 задоволено. Замінено у справі № 910/13164/25 Державне підприємство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) в якості відповідача, на його правонаступника Акціонерне товариство «Гарантований покупець». Оголошено перерву у розгляді справи № 910/13164/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 21.04.2026 до 01.09.2026.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі № 910/13164/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25. Оголошено перерву у розгляді справи № 910/13164/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 21.04.2026 до 15.09.2026.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13164/25 розглядалась протягом розумного строку.

Правова позиція учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2026 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, водночас, погодився із контррозрахунком відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 26.02.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та позивачем (ВАД) укладено договір № 16609/01 (далі - Договір), до якого неодноразово вносились зміни, відповідно до умов якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 70/01 до Договору, згідно з п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

12.03.2020 сторони уклали додаткову угоду № 454/01/20 до Договору, згідно з п. 1, 2 якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити на слова «продавець за «зеленим» тарифом та статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Згідно із п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 12.03.2020 № 454/01/20) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, далі - Порядок, або Порядку продажу та обліку затвердженого електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктом 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 12.03.2020 № 454/01/20) передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 № 1066/01/21) встановлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, що діяла до 26.01.2024) було встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Згідно з пунктом 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у рамках виконання Договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії, на загальну суму у розмірі 8 457 224,95 грн, доказів оплати поставленої електричної енергії відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що встановлений Договором та Порядком спосіб виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати за відпущену продавцем електричну енергію передбачає певну послідовність та етапність дій відповідача:

- гарантований покупець, не пізніше п`ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця здійснює оплату продавцю в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб (також зазначено джерело походження коштів - отриманих від ОСП та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на ринку добу на перед (РДН), внутрішньодобовому ринку (ВДР), за двосторонніми договорами);

- отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/відбору електричної енергії за розрахунковий місяць;

- здійснення доплати продавцю за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції;

- отримання від адміністратора комерційного обліку (АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії;

- здійснення протягом трьох робочих днів розрахунку вартості електричної енергії та направлення покупцю акт купівлі-продажу електричної енергії;

- направлення акту коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії (у випадку наявності оновлених даних);

- підписання таких актів;

- прийняття Регулятором (Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) рішення щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- оплата електричної енергії протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.

Отже, за умовами Порядку, період (строк) виконання зобов`язання гарантованим покупцем з оплати за відпущену продавцем електричну енергію є визначеним і він становить п`ять робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

За пунктом 3.3. договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом», наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.

Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).

Отже, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно).

Враховуючи наведене, відповідач зобов`язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії (з врахуванням коригувань): за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року до 20.03.2023 включно. Таким чином, з 21.03.2023 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, Відповідач оплатив поставлену електричну енергію за «зеленим тарифом» за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року тільки частково, на суму 7 614 036,14 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.

Відповідачем не виконано свої грошові зобов`язання за Договором та порушено строки оплати електричної енергії за «зеленим тарифом» по залишку боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, прострочена заборгованість за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 8 457 224,95 грн, а саме за актами купівлі-продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 110 868,28 грн;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 144 721,50 грн;

- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 744 817,11 грн;

- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1 043 533,98 грн;

- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 917 751,89 грн;

- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 874 868,13 грн;

- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 231 451,10 грн;

- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 389 192,96 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині 8 457 224,95 грн заборгованості за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» за Договором підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним доводи відповідача, викладені також і у апеляційній скарзі, про нездійснення НЕК «Укренерго» повної оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості за 2019 рік) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Вказані пункти Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що факт наявності боргу НЕК «Укренерго» перед відповідачем не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

При цьому, відповідач зазначає, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 4 195 898,95 грн, у зв`язку з чим, відповідач має право зменшити розрахунки з позивачем на зазначену суму.

03.04.2024 НКРЕКП прийнято постанову № 652 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».

В результаті внесення змін абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.».

Разом з тим, наведене положення не містить процедури реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків та посилань на відповідні норми законодавства.

Зазначене положення постанови НКРЕКП не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано у відповідності до належної процедури та у межах законодавства.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суми заборгованості за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 4 195 898,95 грн.

Також положення постанови НКРЕКП від 03.04.2022 № 652 жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії.

Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, також у матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача із заявою про припинення зобов`язання в частині вартості небалансів чи вартості відхилення.

Сама лише наявність заборгованості з боку позивача за послуги з відшкодування частки вартості небалансів не надає відповідачу права в односторонньому порядку зменшити суму оплати за «зеленим» тарифом. Таке зменшення можливе виключно після вчинення Гарантованим покупцем активних юридично значимих дій, спрямованих на зарахування зустрічних вимог, з дотриманням встановленої процедури та належним повідомленням іншої сторони.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у межах розгляду справ № 910/11212/24, № 910/9950/24.

Доводи відповідача, викладені також і у апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції не досліджено факту наявності форс-мажорних обставин, а саме того, що з урахуванням ситуації, в якій опинилася Держава, зважаючи на важливість Гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу в судовому порядку, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини відповідно до ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України звільняють боржника лише від відповідальності за порушення зобов`язання (тобто від штрафів, пені), але в жодному разі не звільняють від обов`язку сплатити саму вартість отриманого товару (електричної енергії).

При цьому, скаржником не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між бойовими діями та неможливістю здійснити банківський переказ грошових коштів, водночас, банківська система України працює, а скаржник продовжує господарську діяльність.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 657 578,20 грн та 1 809 489,14 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочення, визначений позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ані положення ст. 233 ГК України, 551 ЦК України, ані диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» від 25 лютого 2022 року № 332.

Відповідач у контррозрахунку, поданому до суду апеляційної інстанції зазначив, що розмір інфляційних втрат та 3% річних складають суми у розмірах 1 804 112,73 грн та 655 495,06 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат наведений позивачем та конттрозрахунок, наданий відповідачем, з огляду на те, що акт коригування на суму 21 211,14 грн був підписаний сторонами лише 16.05.2024, а акт коригування на суму 5 580,49 грн був підписаний сторонами лише 17.05.2024, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму, починаючи з 21.03.2023, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою про обов`язок з доплати вартості відпущеної електричної енергії, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 655 495,06 грн та 1 804 112,73 грн, відповідно.

В решті вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити.

Слід зазначити, що із відповідним розрахунком погодився і позивач у поданих додаткових поясненнях від 11.09.2026.

Щодо оскарження додаткового рішення у справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» до Державного підприємства «Гарантований покупець». Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 8 457 224,95 грн боргу, 656 883,09 грн 3% річних, 1 809 489,14 грн інфляційних втрат, 131 083,17 грн судового збору. Відмовлено в частині стягнення 695,11 грн 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 42000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки враховуючи предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість годин, витрачених для надання послуг, їх вартість є явно завищеною.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача додано до матеріалів справи, договір про надання правничої допомоги № 1626 від 29.09.2025, завдання до договору про надання правничої допомоги №1, Акт приймання передачі наданих послуг №1 від 02.02.2026, ордер на надання правничої допомоги серія АІ № 2018508.

Відповідно до акту від 02.02.2026 приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору № 1626 від 29.09.2025, адвокат відповідно до договору надання правничої допомоги належним чином надав професійну правову допомогу у межах судової справи № 910/13164/25, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» та подача позову до Господарського суду міста Києва (7 год.) та підготовка відповіді на відзив та подача до Господарського суду міста Києва (4 год.).

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), дійшла висновку про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним із складністю даної справи, у зв`язку із чим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 21 000,00 грн, у зв`язку із чим, сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить суму у розмірі 20 985,31 грн (пропорційно розміру задоволених вимог) і такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.

При цьому, доводи скаржника про незначну складність справи та наявність подібних справ, оцінюється колегією суддів критично, оскільки наявність подібних справ чи незначна складність, не спростовує необхідність надання адвокатом відповідних послуг та витрачений адвокатом час.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13164/25, частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13164/25 підлягає скасуванню в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 1 388,03 грн 3% річних та 5 376,41 грн інфляційних втрат, прийняти нове рішення про відмову у позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат.

Також підлягає частковому скасуванню додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва 21.04.2026 у справі № 910/13164/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі № 910/13164/25 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 1 388,03 грн 3% річних та 5 376,41 грн інфляційних втрат, прийняти нове рішення про відмову у позові у цій частині, здійснивши перерозподіл судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» (код ЄДРПОУ: 41544724, місцезнаходження: 79042, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 120) 8 457 224,95 грн заборгованості, 655 495,06 грн 3% річних, 1 804 112,73 грн інфляційних втрат та 131 001,99 грн судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» (код ЄДРПОУ: 41544724, місцезнаходження: 79042, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 120) на користь Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» (код ЄДРПОУ: 41544724, місцезнаходження: 79042, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 120) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 121,76 грн.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі № 910/13164/25 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» 21 012,02 грн витрат на професійну правничу допомогу, виклавши резолютивну частину додаткового рішення у наступній редакції:

« 1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, вул. Петлюри Симона, буд.27,м. Київ, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Саненерджі» (79042, вул. Шевченка, буд.120, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, код ЄДРПОУ 40751839) 20 985,31 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині відмовити.».

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/13164/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Постанова підписана 06.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко