Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №910/10500/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. Справа№ 910/10500/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2026

у справі № 910/10500/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Масуд Ніни Володимирівни

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач - 1)

та Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» (відповідач - 2)

про визнання незаконною приватизацію місць загального користування та припинення права власності на місця загального користування,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Масуд Ніна Володимирівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» з вимогами:

- визнати незаконною приватизацію нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, в частині включення до складу об`єкта малої приватизації місць загального користування загальною площею 6,9 кв. м, зокрема, коридору та санвузла;

- припинити право власності ТОВ « 2X2 ФІНАНС» на місця загального користування загальною площею 6,9 кв. м, включені до складу об`єкта малої приватизації, у зв`язку з відсутністю правових підстав для набуття права власності на зазначені приміщення.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові приміщення літ. «А», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, право власності на які зареєстровано за ТОВ « 2X2 ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38618785) із забороною ТОВ « 2X2 ФІНАНС» відчужувати, передавати в іпотеку, заставу, вносити до статутного капіталу, передавати у власність іншим особам чи іншим чином розпоряджатися нежитловими приміщеннями літ. «А» за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 у справі №910/10500/26 заяву про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця Масуд Ніни Володимирівни задоволено повністю. До набрання рішенням законної сили вжито заходи до забезпечення позову - накладено арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення (літ А) загальною площею 31,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень 78), підвал літ. «А», Об`єкт нерухомого майна: Реєстраційний номер: 2522460480000, право власності на які зареєстровано за ТОВ « 2X2 ФІНАНС» із забороною ТОВ « 2X2 ФІНАНС» відчужувати, передавати в іпотеку, заставу, вносити до статутного капіталу, передавати у власність іншим особам чи іншим чином розпоряджатися пойменованими нежитловими приміщеннями.

Ухвала суду першої інстанції мотивована нормами статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та висновками суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Позиція апелянта висловлена ним у апеляційній скарзі, а також у відповіді на відзив, поданій ним 22.09.2026 через підсистему «Електронний суд».

Узагальнена позиція апелянта зводиться до того, що судом першої інстанції недотримано вимог ст. 137 ГПК України, оскільки заходи забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою є неспівмірними.

Так, наклавши арешт на весь об`єкт (31,5 кв. м), суд першої інстанції безпідставно обмежив права ТОВ « 2Х2 ФІНАНС» щодо володіння та розпорядження основним приміщенням площею 23,7 кв. м, яке взагалі не є предметом спору. При цьому, позивач оскаржує правомірність включення до складу об`єкта малої приватизації виключно місць загального користування (МЗК) площею 6,9 кв. м (частина коридору та санвузла).

Суд першої інстанції в тексті оскаржуваної ухвали сам констатував, що на момент звернення до суду жодних фактичних перешкод у користуванні коридором чи фізичного перекриття доступу Позивачу до її перукарні (приміщення НОМЕР_1) не встановлено. Тому, вжиття заходів забезпечення позову є передчасними.

Відповідно, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, фактично виходив із припущення про можливу поведінку власника майна у майбутньому, не встановивши при цьому конкретних обставин, які б підтверджували існування реальної загрози відчуження спірного об`єкта.

Доводи позивача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, поданому 16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» та запереченні на відповідь на відзив, поданому 25.09.2026 також через підсистему «Електронний суд».

Позивач вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми статей 136, 137 ГПК України. Вжиті судом заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямовані виключно на збереження існуючого правового і фактичного стану спірного майна до вирішення спору по суті.

При цьому, суд першої інстанції не вирішував питання про належність спірного майна Позивачу та не встановлював наперед обґрунтованість позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і спрямовані на недопущення зміни правового статусу спірного майна до моменту остаточного вирішення спору.

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач - 1) не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву у строки, встановлені ухвалою Північного апеляційного господарського суду (до 24.09.2026), не подав.

У судовому засіданні 01.10.2026 взяв участь представник Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.

У судове засідання 01.10.2026 Фізична особа - підприємець Масуд Ніна Володимирівна не з`явилась, однак, 30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» подала до Північного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 01.10.2026 за її відсутності. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, - без змін. Також, 30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ФОП Масуд Н.В. надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 01.10.2026 за її відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» у судове засідання, призначене на 01.10.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання про можливість розгляду спору за відсутності представників апелянта та ФОП Масуд Н.В., колегія суддів враховує думку присутнього представника Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який заперечував проти розгляду справи за відсутності представників сторін, та керується таким.

За змістом ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Колегія суддів також зауважує на тому, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Отже, зі змісту наведених норм убачається, що відкладення розгляду спору є правом, а не обов`язком суду. А оскільки апелянт був належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, однак не повідомив суд про причини неявки, враховуючи, що сторони, представники яких не беруть учать у судовому засіданні 01.10.2026, висловили свої правові позиції щодо спору у заявах по суті, поданих 03.09.2026 (апеляційна скарга), 16.09.2026 (відзив), 22.09.2026 (відповідь на відзив) та 25.09.2026 (заперечення на відповідь на відзив), а також подані ФОП Масуд Н.В. та її представником клопотання про розгляд справи за її відсутності, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду спору за відсутності представників апелянта та ФОП Масуд Н.В.

01.10.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв по суті спору, поданих сторонами, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З наведеного випливає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Системний аналіз положень частини першої статті 136 та статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову варто здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа - підприємець Масуд Ніна Володимирівна оспорює правомірність включення місць загального користування площею 6,9 кв. м до складу об`єкта малої приватизації та подальше набуття ТОВ « 2X2 ФІНАНС» права власності на об`єкт у такому складі.

При цьому, Фізична особа - підприємець Масуд Ніна Володимирівна є власницею нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з 2012 році та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Предметом спору є правомірність включення до складу об`єкта малої приватизації нежитлових приміщень літ. «А» загальною площею 31,5 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, місць загального користування загальною площею 6,9 кв. м та подальшого набуття ТОВ « 2X2 ФІНАНС» права власності на зазначені приміщення.

За результатами електронного аукціону зазначений об`єкт був відчужений на користь ТОВ « 2X2 ФІНАНС», за яким у подальшому зареєстровано право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

До проведення спірної приватизації у документах щодо об`єкта загальною площею 31,5 кв. м окремо визначалися основна площа у розмірі 24,6 кв. м та площа місць загального користування у розмірі 6,9 кв. м.

01.06.2026 відбувся електронний аукціон № SPE001-UA-20260524-70292 з продажу нежитлових приміщень літ. «А» загальною площею 31,5 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4. Переможцем електронного аукціону визначено ТОВ « 2X2 ФІНАНС».

Як йдеться у заяві, спірні 6,9 кв. м не є самостійним об`єктом нерухомого майна, відокремленим від об`єкта загальною площею 31,5 кв. м, а були включені до його складу. Саме тому, заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на збереження існуючого стану всього об`єкта нерухомого майна, до складу якого включено спірні місця загального користування.

Особливе значення для забезпечення позову має те, що спірні приміщення місць загального користування безпосередньо пов`язані з можливістю користування належним Позивачу нежитловим приміщенням НОМЕР_1.

Відповідно до технічної документації коридор площею 6,0 кв. м, вмивальня площею 1,4 кв. м та вбиральня площею 1,1 кв. м віднесені до місць загального користування та у сукупності становлять 8,5 кв. м.

Коридор, який входить до складу спірних місць загального користування, фактично є єдиним входом до належного Позивачеві нежитлового приміщення НОМЕР_1. Іншого входу до належного Позивачеві приміщення не існує.

Отже, за даних обставин, Позивачка є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 площею 16,2 кв. м, однак єдиний доступ до належного ФОП Масуд Н.В. приміщення здійснюється через коридор, який включено до складу спірного об`єкта приватизації та право власності на який зареєстровано за іншою особою - ТОВ « 2X2 ФІНАНС».

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такий ризик є реальним, оскільки спірний об`єкт уже був відчужений за результатами електронного аукціону, а право власності на нього зареєстровано за ТОВ « 2X2 ФІНАНС».

Судом першої інстанції встановлено, що після набуття права власності представники нового власника вже зверталися до позивача у зв`язку з отриманням доступу до придбаного об`єкта та пред`являли документи, що підтверджують набуття права власності на нежитлові приміщення загальною площею 31,5 кв.м.

Ця обставина не спростована апелянтом.

Крім цього, колегія суддів також зауважує, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ (т. 1 арк. 105), основним видом діяльності відповідача 2 є купівля та продаж власного нерухомого майна.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виснував, що існує ризик подальшого розпорядження спірним майном, у тому числі його відчуження на користь інших осіб.

У разі зміни власника спірного майна може виникнути необхідність встановлення прав та інтересів нового набувача, що істотно ускладнить ефективний захист прав Позивача та виконання можливого рішення суду.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що спірний коридор забезпечує єдиний доступ Позивача до належного їй приміщення НОМЕР_1. Тому зміна власника або подальше відчуження спірного об`єкта може безпосередньо вплинути на можливість Позивача безперешкодно потрапляти до власного приміщення та користуватися ним.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.

З матеріалів вбачається, що за наявними матеріалами технічної інвентаризації оприлюдненими разом з матеріалами електронного аукціону, додано викопіювання з поповерхового плану технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення) за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 4, до проведення спірної приватизації у документах щодо об`єкта загальною площею 31,5 кв. м окремо визначалися основна площа у розмірі 24,6 кв. м та площа місць загального користування у розмірі 6,9 кв. м., зокрема коридор площею 6,0 кв. м, а крім того, вмивальня площею 1,4 кв. м та вбиральня площею 1,1 кв. м коридор площею 6,0 кв. м віднесені до місць загального користування та у сукупності становлять 8,5 кв. м. до часу приватизації відповідачем - 2 мали статус місць загального користування.

Включення місць загального користування до предмету приватизації безпосередньо впливає на права позивача безперешкодно користуватись належним їй нерухомим майном.

Як уже було зауважено, предметом позову є вимоги про визнання незаконною приватизації нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, в частині включення до складу об`єкта малої приватизації місць загального користування загальною площею 6,9 кв. м, а саме: зокрема коридору та санвузла та припинення права власності ТОВ « 2X2 ФІНАНС» на місця загального користування загальною площею 6,9 кв. м, включені до складу об`єкта малої приватизації, у зв`язку з відсутністю правових підстав для набуття права власності на зазначені приміщення.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові приміщення (літ А) загальною площею 31,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Тетянинська, 4, нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень 78), підвал літ. «А», Об`єкт нерухомого майна: Реєстраційний номер: 2522460480000, право власності на які зареєстровано за ТОВ « 2X2 ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38618785) із забороною ТОВ « 2X2 ФІНАНС» відчужувати, передавати в іпотеку, заставу, вносити до статутного капіталу, передавати у власність іншим особам чи іншим чином розпоряджатися пойменованими нежитловими приміщеннями.

При цьому, хоча спірними є приміщення коридору та санвузла, загальною площею 6,9 кв. м., однак, усі приватизовані приміщення є єдиним об`єктом нерухомого майна та мають єдиний унікальний номер, присвоєний їм при державній реєстрації, тому, суд першої інстанції правильно наклав арешт на увесь об`єкт нерухомого майна, а не на його частину.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обрані позивачем заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані з предметом позову у справі № 910/10500/26, і при цьому існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивачки у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність фактичних підстав для задоволення поданої ФОП Масуд Н.В. заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції правильно застосував норми статей 136 ,137 ГПК України. Доводи ТОВ « 2X2 ФІНАНС» про протилежне не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.

Колегія суддів погоджується з доводами відзиву ФОП Масуд Н.В. на апеляційну скаргу та звертає увагу апелянта на те, що необхідність забезпечення позову полягає не в припущенні про те, що ТОВ « 2Х2 ФІНАНС» обов`язково має намір продати майно, а у необхідності зберегти існуючий правовий стан спірного майна до остаточного вирішення спору судом та не допустити виникнення нових правовідносин із третіми особами. Закон не передбачає обов`язку потенційного набувача або власника завчасно повідомляти Позивача про намір відчужити спірне нерухоме майно у зв`язку з наявністю судового спору.

Натомість, у разі подальшого відчуження спірного майна на користь іншої особи виникне необхідність врахування прав та інтересів нового власника, а також вирішення додаткових питань щодо правомірності переходу права власності, що може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав Позивача у межах даної справи.

Безпідставними є посилання ТОВ « 2Х2 ФІНАНС» на те, що застосовані судом заходи забезпечення позову фактично перешкоджають йому як власнику користуватися та утримувати майно.

Так, застосований судом захід забезпечення позову спрямований на запобігання відчуженню спірного майна та зміні його правового статусу, а не на позбавлення ТОВ « 2Х2 ФІНАНС» можливості користуватися приміщенням, здійснювати його утримання, ремонт, прибирання, технічне обслуговування чи приводити його до належного стану.

Таке тимчасове обмеження саме права розпорядження спірним майном не є тотожним позбавленню власника можливості користуватися ним та здійснювати дії, необхідні для його належного утримання, а спрямоване виключно на збереження існуючого стану спірного майна до вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС».

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 2X2 ФІНАНС» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 у справі № 910/10500/26 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2026 у справі № 910/10500/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10500/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2026.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська