Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №925/1577/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 925/1577/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026

у справі № 925/1577/25 (суддя - Гладун А.І.)

за позовом Мошнівської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича

про стягнення 226 242,68 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Мошнівська сільська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича, у якому просила суд стягнути з відповідача 226242,68 грн, зокрема 180989,72 грн за фактичне за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, 15607,48 грн інфляційних втрат, 4666,18 грн 3% річних, 24979,30 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.11.2023 до 31.10.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, що розташоване не земельній ділянці комунальної власності. Відповідач договору оренди земельної ділянки з позивачем не уклав та не зареєстрував речове право оренди. У зв`язку з ухиленням відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки позивач не отримав плату за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі №925/1577/25 позов Мошнівської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на користь Мошнівської сільської ради 180 989,72 грн. У решті позову про стягнення 15 607,48 грн інфляційних втрат, 4 666,18 грн 3% річних, 24 979,30 грн пені відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на користь Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 3 028,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення 180989,72 грн за фактичне за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, а в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені відмовлено з підстав їх недоведеності.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Пуша Микола Григорович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі № 925/1577/25 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Мошнівської сільської ради до Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича в частині стягнення на користь Мошнівської сільської ради 180 989,72 грн, та покласти судові витрати на позивача.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1577/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/1577/25.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1577/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1577/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:

- судом не з`ясовано фактичного користувача земельної ділянки у спірний період;

- судом не виконано обов`язок щодо перевірки розрахунку заявлених позивачем вимог, не з`ясовано підстави нарахування таких сум, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- у рішеннях органу місцевого самоврядування відсутні ставки орендної плати за землю, що відповідають КВЦПЗ земельної ділянки - 11.02, а тому рішення щодо застосування ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки при визначенні орендної плати є незаконним;

- позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

Мошнівська сільська рада (позивач) своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права

15.01.2020 Міськрайонне управління у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зареєструвало земельну ділянку кадастровий номер 7124989500:04:001:0279, що знаходиться у Черкаській області, Черкаському районі, с. Яснозір`я по АДРЕСА_1, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема енергогенеруючим блоком; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; площа земельної ділянки 1,0 га, у підтвердження чого позивач подав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.12.2025 №НВ-9988511372025 та Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 05.12.2025.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2025 Пуш М.Г. 22.01.2020 зареєстрований як фізична особа-підприємець за №20260000000046783. Основним видом його діяльності є 16.29. Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння. Додаткові, зокрема: 16.10. Лісопильне та стругальне виробництво; 02.20 Лісозаготівлі.

26.02.2020 ОСОБА_1 (продавець) та Пуш Микола Григорович (покупець) уклали договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає нерухоме майно, а саме лісопильний цех, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, село Яснозір`я, АДРЕСА_1 та має такі характеристики: лісопильний цех, загальною площею 127,0 кв. м, під літерою «А-1,а»; навіс, під літ. «В»; навіс, під літ. «Г»; огорожа - №1.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7113359872020, виданого 05.01.2020 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відчужуваний об`єкт розташований на земельній ділянці площею 1.0000 га кадастровий номер 7124989500:04:001:0279.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05.12.2025 становила 804120,03 грн.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 10.10.2023 розрахунок заборгованості з орендної плати відповідача за користування спірною земельною ділянкою становить 183602,00 грн, зокрема 39914,00 грн за 2021 рік у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 570200,00 грн; 68424,00 грн за 2022 рік у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 570200,00 грн; 75264,00 грн за 2023 рік у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 627200 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за користування земельною ділянкою площею 1,0 га за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 становить 180989,72 грн, зокрема:

- 14422,00 грн за період з 01.11.2023 до 31.12.2023 за 61 день у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 721100,00 грн;

- 86155,72 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 за 366 дні у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 717964,31 грн;

- 80142,00 грн за період з 01.01.2025 до 31.10.2025 за 304 дні у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 804120,03 грн.

За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 30.09.2025 становить 15607,48 грн, розмір 3% річних за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 становить 4666,18 грн, розмір пені за період з 01.11.2023 до 30.06.2025 становить 24979,30 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

23.06.2022 Мошнівська сільська рада прийняла рішення №28-1/VIII, яким, зокрема внесла зміни до ставок та пільг із сплати земельного податку.

У додатку 3 до рішення №28-1/VIII Мошнівська сільська рада встановила ставки орендної плати за земельні ділянки, зокрема для категорії земель за функцією використання, зокрема землі промисловості за складом категорії:

- Землі харчової промисловості (включаючи риболовство; діяльність риборозплідників: рибних ферм, послуги, пов`язані з рибним господарством) у розмірі 12%;

- Виробництво лікеро-горілчаних виробів у розмірі 12%;

- Землі тютюнової промисловості (окрім вирощування тютюну та махорки, що відноситься до земель сільськогосподарського використання) у розмірі 12%;

- Землі мисливства та пов`язаних з ним послуг у розмірі 12%;

- Землі текстильної промисловості у розмірі 12%;

- Землі виробництва готового одягу та хутра у розмірі 12%;

- Землі виробництва шкіри та шкіряного взуття у розмірі 12%;

- Землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини у розмірі 12%;

- Землі виробництва паперу та картону у розмірі 12%;

- Землі хімічного виробництво (окрім видобування природного газу, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок) у розмірі 12%;

- Землі гумової та пластмасової промисловості (окрім виробництв з ремонту, установлення або заміни пошкоджених шин, що належить до комерційного використання) у розмірі 12%;

- Землі обробки металу у розмірі 12%;

- Землі виробництва машин та устаткування у розмірі 12%;

- Землі виробництва канцелярських та електронно-обчислювальних машин у розмірі 12%;

- Землі виробництва електричних машин і апаратури у розмірі 12%;

- Землі розміщення устаткування для радіо, телебачення то зв`язку у розмірі 12%;

- Землі виробництва медичних. приладів та інструментів; точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників у розмірі 12%;

- Землі виробництва автомобілів у розмірі 12%;

- Землі іншого транспортного устаткування (окрім технічного забезпечення, ремонту та переустаткування автомобілів, що відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Будування та ремонт суден у розмірі 12%;

- Землі виробництва меблів; інших видів виробництва (крім земель виробництва ювелірних виробів) у розмірі 12%;

- Землі обробки відходів (окрім оптової та роздрібної торгівлі металевими і неметалевими відходами та брухтом, п також іншими вживаними товарами, шо відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Землі будівництва в т.ч. землі зайняті поточним будівництвом (відсоткова ставка встановлюється виключно на період будівництва) у розмірі 5%;

- Інші землі промисловості у розмірі 5%.

09.06.2023 Мошнівська сільська рада прийняла рішення №37-8/VIII, яким, зокрема встановила ставки земельного податку на 2024 рік.

У додатку 4 до рішення №37-8/VIII Мошнівська сільська рада встановила ставки орендної плати за земельні ділянки на 2024 рік, зокрема для категорії земель за функцією використання: землі промисловості за складом категорії:

- Землі харчової промисловості (включаючи риболовство; діяльність риборозплідників: рибних ферм, послуги, пов`язані з рибним господарством) у розмірі 12%;

- Виробництво лікеро-горілчаних виробів у розмірі 12%;

- Землі тютюнової промисловості (окрім вирощування тютюну та махорки, що відноситься до земель сільськогосподарського використання) у розмірі 12%;

- Землі мисливства та пов`язаних з ним послуг у розмірі 12%;

- Землі текстильної промисловості у розмірі 12%;

- Землі виробництва готового одягу та хутра у розмірі 12%;

- Землі виробництва шкіри та шкіряного взуття у розмірі 12%;

- Землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини у розмірі 12%;

- Землі виробництва паперу та картону у розмірі 12%;

- Землі хімічного виробництво (окрім видобування природного газу, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок) у розмірі 12%;

- Землі гумової та пластмасової промисловості (окрім виробництв з ремонту, установлення або заміни пошкоджених шин, що належить до комерційного використання) у розмірі 12%;

- Землі обробки металу у розмірі 12%;

- Землі виробництва машин та устаткування у розмірі 12%;

- Землі виробництва канцелярських та електронно-обчислювальних машин у розмірі 12%;

- Землі виробництва електричних машин і апаратури у розмірі 12%;

- Землі розміщення устаткування для радіо, телебачення то зв`язку у розмірі 12%;

- Землі виробництва медичних. приладів та інструментів; точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників у розмірі 12%;

- Землі виробництва автомобілів у розмірі 12%;

- Землі іншого транспортного устаткування (окрім технічного забезпечення, ремонту та переустаткування автомобілів, що відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Будування та ремонт суден у розмірі 12%;

- Землі виробництва меблів; інших видів виробництва (крім земель виробництва ювелірних виробів) у розмірі 12%;

- Землі обробки відходів (окрім оптової та роздрібної торгівлі металевими і неметалевими відходами та брухтом, п також іншими вживаними товарами, шо відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Землі будівництва в т.ч. землі зайняті поточним будівництвом (відсоткова ставка встановлюється виключно на період будівництва) у розмірі не менше 5%;

- Інші землі промисловості у розмірі 12%. (а.с. 72-75)

07.06.2024 Мошнівська сільська рада прийняла рішення №48-9/VIII, яким, зокрема встановила ставки земельного податку на 2025 рік. (а.с. 76)

У додатку 4 до рішення №48-9/VIII Мошнівська сільська рада встановила ставки орендної плати за земельні ділянки на 2025 рік, зокрема для категорії земель за функцією використання: землі промисловості за складом категорії:

- Землі харчової промисловості (включаючи риболовство; діяльність риборозплідників: рибних ферм, послуги, пов`язані з рибним господарством) у розмірі 12%;

- Виробництво лікеро-горілчаних виробів у розмірі 12%;

- Землі тютюнової промисловості (окрім вирощування тютюну та махорки, що відноситься до земель сільськогосподарського використання) у розмірі 12%;

- Землі мисливства та пов`язаних з ним послуг у розмірі 12%;

- Землі текстильної промисловості у розмірі 12%;

- Землі виробництва готового одягу та хутра у розмірі 12%;

- Землі виробництва шкіри та шкіряного взуття у розмірі 12%;

- Землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини у розмірі 12%;

- Землі виробництва паперу та картону у розмірі 12%;

- Землі хімічного виробництво (окрім видобування природного газу, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок) у розмірі 12%;

- Землі гумової та пластмасової промисловості (окрім виробництв з ремонту, установлення або заміни пошкоджених шин, що належить до комерційного використання) у розмірі 12%;

- Землі обробки металу у розмірі 12%;

- Землі виробництва машин та устаткування у розмірі 12%;

- Землі виробництва канцелярських та електронно-обчислювальних машин у розмірі 12%;

- Землі виробництва електричних машин і апаратури у розмірі 12%;

- Землі розміщення устаткування для радіо, телебачення то зв`язку у розмірі 12%;

- Землі виробництва медичних. приладів та інструментів; точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників у розмірі 12%;

- Землі виробництва автомобілів у розмірі 12%;

- Землі іншого транспортного устаткування (окрім технічного забезпечення, ремонту та переустаткування автомобілів, що відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Будування та ремонт суден у розмірі 12%;

- Землі виробництва меблів; інших видів виробництва (крім земель виробництва ювелірних виробів) у розмірі 12%;

- Землі обробки відходів (окрім оптової та роздрібної торгівлі металевими і неметалевими відходами та брухтом, п також іншими вживаними товарами, шо відноситься до земель комерційної діяльності) у розмірі 12%;

- Землі будівництва в т.ч. землі зайняті поточним будівництвом (відсоткова ставка встановлюється виключно на період будівництва) у розмірі 5%;

- Інші землі промисловості у розмірі 12%.

18.04.2023 відповідач звернувся до позивача з клопотанням, у якому просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для подальшого продажу у власність шляхом викупу та/або про проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки під лісопильний цех.

09.06.2023 Мошнівська сільська рада прийняла рішення №37-31/VIII, яким вирішила замовити відповідачу нормативну грошову оцінку станом на 01.06.2023 спірної земельної ділянки для подальшого укладання договору оренди.

Таким чином, відповідачу на праві приватної власності з 26.02.2020 належить нерухоме майно - лісопильний цех, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Яснозір`я, АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7124989500:04:001:0279 площею 1,0000 га у с. Яснозір`я, АДРЕСА_1, яка належить на праві комунальної власності позивачу. Вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Однак, за доводами позивача, відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно користується земельною ділянкою без укладення договору оренди з власником земельної ділянки.

Відтак, відповідно до розрахунку позивача, розмір плати за користування земельною ділянкою площею 1,0 га м за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 становить 180989,72 грн, зокрема:

- 14422,00 грн за період з 01.11.2023 до 31.12.2023 (721100,00 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 12% : 365 днів х 61 день);

- 86155,72 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 (717964,31 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 12% : 366 днів х 366 дні);

- 80142,00 грн за період з 01.01.2025 до 31.10.2025 (804120,03 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 12% : 365 днів х 304 дні).

Оцінивши доводи учасників справи, перевіривши наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно користується земельної ділянки без укладення договору оренди з власником земельної ділянки - позивачем.

За доводами відповідача, позивач не подав доказів про те, що відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки у період з 01.11.2023 до 31.10.2025, а укладений договір купівлі-продажу від 26.02.2020 підтверджує лише факт набуття у власність відповідачем нерухомого майна.

Як було зазначено раніше, 26.02.2020 зареєстровано право власності відповідача на лісопильний цех, який розташований на земельній ділянці позивача. Доказів відчуження нерухомого майна іншій особі чи доказів, які б доводили передбачені законом підстави для припинення права власності на нерухоме майно, відповідач суду не подав.

Право власності позивача на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, не зареєстроване у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 з метою визначення моменту виникнення в органу місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту, за відсутності реєстрації речового права на таку земельну ділянку за відповідним органом, сформулював такий правовий висновок, який суд враховує під час ухвалення рішення суду: «За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості».

Відтак, твердження відповідача, що позивач не є власником земельної ділянки, оскільки не зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, суд відхиляє як безпідставні, оскільки позивач є власником земельної ділянки в силу закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

У зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідач договір оренди з власником земельної ділянки не уклав та не сплатив позивачу за користування земельною ділянкою.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі не оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник не доотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відповідач є власником нерухомого майна та користуються земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно. Відповідач, без достатньої правової підстави, за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою.

Ухилення відповідача від обов`язкової сплати орендної плати за користування землею є підставою для застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2017 у справах №922/207/15, №922/5468/14, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відповідач, усвідомлюючи свій обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки у розмірі, яким фактично користується, не уклав. Водночас, збереження відповідачем коштів, які він повинен сплатити за користування земельною ділянкою, є результатом недобросовісної поведінки відповідача та відбулося без достатньої правової підстави, що у свою чергу порушує права позивача.

Застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України у цьому разі є належним та ефективним способом захисту.

Позивач при нарахуванні орендної плати відповідачу за 2023-2025 роки застосував ставку оренди у розмірі 12% з урахуванням розміру орендної плати, встановленої рішеннями Мошнівської сільської ради №28-1/VIII від 23.06.2022, №37-8/VIII від 09.06.2023, №48-9/VIII від 07.06.2024 на відповідний рік.

Доводи відповідача, що розрахунок позивача розміру плати за землю відповідач не може перевірити, оскільки позивач не надав нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період, а у рішеннях органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок орендної плати відсутні ставки орендної плати за землю, що відповідають категорії земельних ділянок за КВЦПЗ 11.02 «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», колегія суддів визнає необґрунтованими з урахуванням наступного.

Розмір орендної плати, встановленої рішеннями Мошнівської сільської ради №28-1/VIII від 23.06.2022, №37-8/VIII від 09.06.2023, №48-9/VIII від 07.06.2024 на відповідний рік у розмірі 12% за категорією земель за функцією використання: «Землі промисловості», склад категорії землі: «Землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини».

Оскільки у власності відповідача є лісопильний цех, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтоване застосування позивачем ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при здійсненні розрахунку орендної плати.

Розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,0 га за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 становить 180989,72 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 180989,72 грн безпідставно утриманих коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 є обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 30.09.2025 становить 15607,48 грн (173,57 грн за період з 01.11.2023 до 31.12.2023 від суми боргу 14422,00 грн; 10321,63 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 від суми боргу 86155,72 грн; 5112,28 грн за період з 01.01.2025 до 30.09.2025 від суми боргу 80412,00 грн), розмір 3% річних за період з 01.11.2023 до 31.10.2025 становить 4666,18 грн (72,31 грн за період з 01.11.2023 до 31.12.2023 від суми боргу 14422,00 грн; 2584,67 грн за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 від суми боргу 86155,72 грн; 2009,20 грн за період з 01.01.2025 до 31.10.2025 від суми боргу 80412,00 грн) (а.с. 22 на звороті, 24).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

За розрахунком позивача розмір пені за період з 01.11.2023 до 30.06.2025 становить 24979,30 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У спірних правовідносинах застосовуються загальні положення статті 530 Цивільного кодексу України, які встановлюють строк (термін) виконання зобов`язання у випадках, коли його не встановлено договором, з урахуванням вимог інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, сторони договору оренди землі не уклали, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за користування земельною ділянкою договором не встановлений. При цьому, з вимогою про виконання грошового зобов`язання зі сплати за користування земельною ділянкою позивач до відповідача не звертався. З урахуванням наведеного період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач не довів.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за порушення виконання грошового зобов`язання, яке підлягало б судовому захисту.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 15607,48 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2023 до 30.09.2025, 4666,18 грн 3 % річних за період з 01.11.2023 до 31.10.2025, 24979,30 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.11.2023 до 30.06.2026 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, судом першої інстанції було оцінено доводи відповідача про те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та вмотивовано їх відхилено, з урахуванням наступного.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №580/2885/24 встановлено, що Пуш Микола Григорович як громадянин, фізична особа звертався з клопотаннями до позивача щодо викупу земельної ділянки. Оскаржувані рішення Мошнівської сільської ради від 06.10.2023 №41-21/VIII та від 09.06.2023 №37-31/VIII прийняті органом місцевого самоврядування щодо Пуша Миколи Григоровича як до фізичної особи, а не до підприємця.

У грудні 2023 року позивач звертався до відповідача з позовом про стягнення плати за користування земельною ділянкою з аналогічних підстав у порядку цивільного судочинства.

У постанові від 21.05.2025 у справі № 707/3715/23, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що спір між сторонами підглядає вирішенню у порядку господарського судочинства, оскільки існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Водночас, подаючи касаційну скаргу у справі №707/3715/23, відповідач вказував, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що свідчить про суперечливість доводів відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. оцінка аргументів учасників справи

Аргументи відповідача про те, що судом не з`ясовано фактичного користувача земельної ділянки у спірний період колегія суддів сприймає критично, оскільки відповідно до матеріалів справи 26.02.2020 зареєстровано право власності відповідача на лісопильний цех, який розташований на земельній ділянці позивача, водночас як доказів відчуження вказаного майна іншій особі чи доказів припинення права власності на нерухоме майно - відповідачем не надано.

Щодо розрахунку позовних вимог, як було зазначено раніше, з огляду на те, що розмір орендної плати, встановленої рішеннями Мошнівської сільської ради №28-1/VIII від 23.06.2022, №37-8/VIII від 09.06.2023, №48-9/VIII від 07.06.2024 на відповідний рік у розмірі 12% за категорією земель за функцією використання: «Землі промисловості», склад категорії землі: «Землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини», а у власності відповідача перебуває лісопильний цех, розташований на спірній земельній ділянці, то позивачем обґрунтовано застосовано ставку 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при здійсненні розрахунку орендної плати. Наведеним спростовуються відповідні доводи скаржника стосовно розрахунку позовних вимог.

Усі інші доводи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 287.1 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. (частина 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Розділ XII Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно з пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.2 статті 285 ПК України).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного Кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного Кодексу України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частина 1 стаття 96 Земельного Кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного Кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Такий висновок про застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 23 травня2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що для її застосування необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №756/3966/17.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі № 925/1577/25 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі № 925/1577/25 задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пуша Миколи Григоровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі № 925/1577/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2026 у справі № 925/1577/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська