Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №920/219/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа№ 920/219/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича

на рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано суддею 02.06.2026)

у справі № 920/219/26 (суддя Заєць С.В)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

до Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича

про стягнення 203 227, 50 грн.

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича відповідно про стягнення 203 227 грн 50 коп. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 203 227,50 грн страхового відшкодування, а також 3 328 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі..

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Антипенко Євген Миколайович (через систему «Електронний суд») звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 по справі № 920/219/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю..

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що внаслідок ДТП, яка сталася 25.05.2024, транспортний засіб «Hyundai SANTA FE», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. На підтвердження обсягу цих пошкоджень Позивач надає Протокол огляду транспортного засобу. Однак, як вбачається з наданої Позивачем копії Протоколу огляду транспортного засобу, даний огляд був проведений 27.04.2024 року, тобто майже за місяць до самої ДТП.

Так, за твердженням апелянта, протокол огляду ТЗ є базовим первинним документом, на підставі якого формується ремонтна калькуляція (рахунки СТО) та розраховується сума збитку. Оскільки матеріалами справи доведено, що огляд пошкоджень автомобіля проводився у квітні 2024 року, зафіксовані в ньому пошкодження не перебувають у причинно- наслідковому зв`язку з ДТП, що сталася 25.05.2024 року. Відповідно, Рахунки- фактури № 868 від 27.05.24 та № 976 від 11.06.24 з СТО, які ґрунтуються на цьому Протоколі, не можуть вважатися належними та допустимими доказами розміру шкоди, завданої саме діями водія Відповідача.

Відповідач зазначає, що автомобіль «Hyundai SANTA FE», д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску , на момент ДТП експлуатувався 7 років та мав пробіг 145 275 км. Згідно з наданими Позивачем Розрахунками суми страхового відшкодування (п. 11), виплата здійснювалася БЕЗ урахування зносу деталей, що замінюються. Тобто Позивач оплатив потерпілому ремонт із заміною старих деталей на абсолютно нові. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц), відшкодування шкоди винуватцем ДТП (або особою, яка несе за нього відповідальність за ст. 1172 ЦК України) здійснюється виключно з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Стягнення вартості нових деталей для ремонту старого автомобіля призводить до безпідставного збагачення потерпілої сторони.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026, матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича по справі № 920/219/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича на рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 у справі № 920/219/26 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

30.06.2026 від Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича на рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 у справі № 920/219/26; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам у справі строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

20.07.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.03.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПАТ «СК «УСГ», Страховик, Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057, предметом страхування якого є транспортний засіб «Hyundai SANTA FE», державний реєстраційний № НОМЕР_1 .

25.05.2024 по вул. Академіка Заболотного, 33/162, Голосіївського району, м. Києва відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai SANTA FE» державний реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу «MAN» державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2024 у справі № 752/11521/24 ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

25.05.2024 Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав усі необхідні документи.

03.06.2024 на підставі рахунку-фактури № 868 від 27.05.2024 ПАТ «СК «УСГ» було складено страховий акт №SТОКА-1000002523 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 289 645,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 70171 від 03.06.2024.

18.06.2024 на підставі рахунку-фактури № 976 від 11.06.2024 ПАТ «СК «УСГ» було складено страховий акт №SТОКА-1000002523/1 та розрахунок суми страхового відшкодування.

На підставі вищевказаних документів, Позивачем здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 64 120,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 71895 від 18.06.2024.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220813832.

04.09.2024 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у відповідь на заяву ПАТ «СК «УСГ» від 04.06.2024 №51446 про виплату страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 150 537,73 грн, тобто в межах ліміту відповідальності за вищезазначеним полісом, що підтверджується платіжною інструкцією №17036_000000/9bbf4e1a-2c31-498a-8e78-b01cb92e586f від 04.09.2024.

Як вбачається зі схеми місця ДТП від 25.05.2024 власником транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 є Фізична особа-підприємець Антипенко Євген Миколайович (далі - ФОП Антипенко Євген Миколайович, Відповідач).

Відповідно до копій документів, доданих Відповідачем до матеріалів відзиву (вх.№1278) на позовну заяву, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 (водій транспортного засобу «MAN» державний реєстраційний № НОМЕР_2 ) працював у ФОП Антипенка Євгена Миколайовича водієм автотранспортних засобів.

З огляду на факт виплати Позивачем страхового відшкодування, оскільки, водій транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював у ФОП Антипенка Євгена Миколайовича, ПАТ «СК «УСГ» відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи та власника транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , різниці між сумою, сплаченою за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024, та сумою, сплаченою згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220813832 у розмірі 203 227,50 грн (289 645,23 грн + 64 120,00 грн - 150 537,73 грн).

Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Разом з тим, глава 82 ЦК України встановлює і правила спеціальних деліктів, які передбачають особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб).

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Закон України №3720-IХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

За змістом частини 1 статті 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника транспортного засобу «Hyundai SANTA FE», державний реєстраційний № НОМЕР_1 були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно з Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

На підставі ремонтної калькуляції №1000002523 від 27.05.2024, страхового акту № SТОКА-1000002523 від 03.06.2024 та розрахунку суми страхового відшкодування від 03.06.2024, страхового акту№ SТОКА-1000002523/1 від 18.06.2024 та розрахунку суми страхового відшкодування від 18.06.2024, Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 353 765,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №70171 від 03.06.2024 на суму 289 645,23 грн та платіжною інструкцією №71895 від 18.06.2024 на суму 64120,00 грн.

Разом з тим, суд критично ставиться до тверджень Відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між зафіксованими пошкодженнями у протоколі огляду транспортного засобу від 27.04.2024 та дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 25.05.2024.

Так, відповідно до п.п. 10.6 Частини 2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024 страхувальник (водій) при настанні страхового випадку (події, що має ознаки страхового випадку) зобов`язаний надати застрахований ТЗ для огляду страховику та особі, яка визначатиме вартість відновлювального ремонту:

- представнику відповідної СТО, якщо вартість відновлювального ремонту розраховується на підставі калькуляції СТО; або

- призначеному страховиком спеціалісту, якщо вартість відновлювального ремонту розраховується на підставі акту автотоварознавчого дослідження і бути присутнім при проведенні такого огляду.

Згідно з Розділом 11 Частини 2 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024 до документів, які необхідно надати Страховику в разі настання страхового випадку:

11.1. письмова заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (страхової виплати);

11.2. цей Договір (для юридичних осіб - копія цього Договору, завірена цією юридичною особою);

11.3. документи, що посвідчують особу Страхувальника та фактичного одержувача коштів по страховому відшкодуванню (для фізичної особи паспорт громадянина, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, для фізичної особи-підприємця: розширений витяг з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців (не пізніше 2-х місячної давності на момент надання такого витягу), виписка з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, для юридичної особи: розширений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (не пізніше 2-х місячної давності на момент надання такого витягу), виписка Єдиного державного реєстру юридичних осіб тощо).

11.4. свідоцтво про реєстрацію ТЗ;

11.5. калькуляція СТО з зазначенням переліку відновлювальних робіт їх вартості, вартості деталей, що підлягають заміні, вартості витрачених матеріалів;

11.6. лист від Вигодонабувача якщо Страхувальник не є Вигодонабувачем за цим Договором, в якому зазначене його рішення щодо отримувача страхового відшкодування.

Отже, положеннями вказаного вище Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024 на підставі якого було здійснено виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Hyundai SANTA FE», державний реєстраційний № НОМЕР_1 суми страхового відшкодування у розмірі 353 765,23 грн, не передбачено вимогу щодо складання представником відповідної СТО протоколу огляду транспортного засобу, натомість вказаним Договором встановлено, що виплата страхового відшкодування (страхової виплати) здійснюється на підставі калькуляції СТО з зазначенням переліку відновлювальних робіт їх вартості, вартості деталей, що підлягають заміні, вартості витрачених матеріалів.

Так, судом встановлено, що виплата суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024 була здійснена Позивачем власнику пошкодженого транспортного засобу «Hyundai SANTA FE», державний реєстраційний № НОМЕР_1 на підставі ремонтної калькуляції №1000002523 від 27.05.2024 (на підставі якої надалі було виставлено рахунок-фактуру №868 від 27.05.2024 та рахунок-фактуру №976 від 11.06.2024), а тому суд відхиляє доводи Відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між зафіксованими пошкодженнями у протоколі огляду транспортного засобу від 27.04.2024 та дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулася 25.05.2024, за їх необґрунтованістю.

Окрім цього, судом враховано, що згідно з п. 11.3. Частини 1 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-24-00057 від 06.03.2024 транспортний засіб «Hyundai SANTA FE», державний реєстраційний № НОМЕР_1 було застраховано без урахування зносу.

Вина ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.06.2024 у справі № 752/11521/24.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

За приписами статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220813832, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило на користь ПАТ «СК «УСГ» виплату страхового відшкодування в розмірі 150 537,73 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17036_000000/9bbf4e1a-2c31-498a-8e78-b01cb92e586f від 04.09.2024.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Принцип повного відшкодування шкоди закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 ЦК України.

Отже, вищевказана норма передбачає, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язання сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц (провадження №61-34581св18), якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням .

У постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19 та постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Окрім цього, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком

Таким чином, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальних норм статей 26, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 статті 1168 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18) сформульовано висновок, що результат аналізу норм статей 1172 та 1187 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №6-108цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц та постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №373/1773/18-ц, від 20.11.2019 у справі №501/2298/16-ц, від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №914/820/17).

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 є ФОП Антипенко Євген Миколайович, дана обставина Сторонами не заперечується

Станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював у ФОП Антипенко Євген Миколайович на посаді «водій автотранспортних засобів», що підтверджується наказом (розпорядженням) №5 від 10.10.2022 про прийняття на роботу та наказом (розпорядженням) №2 від 28.04.2025 про припинення трудового договору (контракту).

Разом з цим, Відповідач наголошує, що ОСОБА_2 на дату вчинення ДТП не перебував у трудових відносинах з ФОП Антипенко Євген Миколайович, з огляду на те, що 25.05.2024 є суботою (вихідним днем), що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за травень 2024 року, відтак Відповідач не може нести відповідальність за шкоду, спричинену діями ОСОБА_2 , оскільки ДТП вчинено поза межами трудових обов`язків.

Водночас, суд зазначає, що керування вказаною фізичною особою автомобілем у вихідний день не свідчить про неправомірне/самовільне використання транспортного засобу «MAN», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , та не свідчить про відсутність, розірвання або припинення трудових відносин між вказаними особами.

Жодних інших доказів на спростування обставини наявності трудових/службових правовідносин з винуватцем ДТП та виконання останнім трудових (службових) обов`язків, а також доказів на спростовування обґрунтованості визначеного Позивачем розміру шкоди Відповідачем не було надано.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у Відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов`язок відшкодувати Позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Оскільки Позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі, та з огляду на те, що водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем, який є власником такого транспортного засобу, Відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування Позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 203 227 грн 50 коп. страхового відшкодування є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 по справі № 920/219/26 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича на рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 у справі № 920/219/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.05.2026 у справі № 920/219/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Фізичну особу-підприємця Антипенка Євгена Миколайовича.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран