Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/15405/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №910/15405/25

Суддя: Пономаренко Є.Ю.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/15405/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.,

за участю представників:

від позивача - Калініченко Б.І.,

від відповідача - Остапенко А.П.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/15405/25 (суддя Балац С.В., повне рішення складено 05.03.2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" про стягнення 1754 931,01 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" про стягнення 1.754.931,01 грн, з яких: 1.136.000,95 грн. - основна заборгованість, 217.273,34 грн. - пеня, 86.518,00 грн. - 3 % річних та 315.138,72 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором про телекомунікаційні послуги від 01.08.2017 № 08/17-PRO ВСЕ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/15405/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 1.136.000 (один мільйон сто тридцять шість тисяч) грн. 95 коп., пеню в сумі 217.273 (двісті сімнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 34 коп., 3 % річних в сумі 86.518 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 315.138 (триста п`ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 21.059 (двадцять одна тисяча п`ятдесят дев`ять) грн. 17 коп.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов`язань в частині оплати, отриманих послуг.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення пені за грошовими зобов`язаннями, нарахованими з 28.02.2022 по 31.12.2023, а також в частині стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних, нарахованих за невиконання зобов`язання за Актом від 31.08.2024 № 355 на суму 24.000,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про відсутність підстав для оплати послуг в сумі 24.000,00 грн з огляду на не підписання з боку замовника (відповідача у справі) Акту від 31.08.2024 № 355 на суму 24.000,00 грн.

Також, скаржник вказує на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу подані додаткові докази, а саме копія податкової накладної, які колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач не навів доводів щодо неможливості подання наведених доказів до суду першої інстанції.

Отже, вказані додаткові докази не приймаються судом.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між позивачем, як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК "ПРО ВСЕ", як замовником, укладено договір про телекомунікаційні послуги від 01.08.2017 № 08/17-PRO ВСЕ (далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання протягом строку дії цього Договору надавати телекомунікаційні послуги з приймання та передавання сигналу зображень та звуків телепрограми "Перший розважальний телеканал"/"PRO ВСЕ" (далі - телепрограма) у власній телекомунікаційній мережі (далі - послуги) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що відповідач приймає на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу за послуги в порядку, передбаченому Договором.

Додатковою угодою від 28.09.2017 № 1 до Договору замовника замінено на відповідача.

Розділом 4 Договору сторонами визначений порядок розрахунків, а саме, зокрема:

- вартість послуг складає 4.800,00 грн. з ПДВ (п. 4.1 Договору);

- відповідач зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуг за кожний місяць надання послуг не пізніше 10 числа місяця, що слідує за кожним місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі акту (або п. 4.4 Договору); неотримання відповідачем від позивача акту не є підставою для звільнення відповідача від зазначеного в цьому пункті Договору зобов`язання (п. 4.3 Договору);

- для уникнення сумнівів, у випадку неотримання відповідачем від позивача акту за відповідний місяць або неотримання позивачем від відповідача підписаного акту або мотивованої відмови від його підписання в строк повернення акту, або неотримання позивачем від відповідача зауважень щодо надання позивачем послуг, зобов`язання відповідача з оплати послуг позивача вважаються такими, що виникли, на підставі п. 4.4 Договору та строк виконання яких, передбачений пунктом 4.3 Договору, настав, а послуги - належним чином наданими позивачем і прийнятими відповідачем в обсязі і на умовах, передбачених Договором (п. 4.4 Договору).

Положеннями пункту 5.4 Договору передбачено, що за несвоєчасно сплачені кошти відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми винагороди, що вказана в п. 4.1 цього Договору, за кожний день затримки. У разі неотримання позивачем вартості послуг за будь-який місяць протягом 20 календарних днів з моменту настання строку оплати, позивач має право, без попередження, зупинити або призупинити надання послуг відповідачу на власний розсуд. При цьому, відповідач не звільняється від зобов`язання щодо оплати послуг.

Додатковою угодою від 30.10.2017 № 2 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 10.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно.

Додатковою угодою від 21.06.2018 № 4 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 60.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.08.2018 по 31.08.2018 включно; вартість послуг 80.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.09.2018 по 31.12.2018 включно.

Додатковою угодою від 07.11.2018 № 5 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 80.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.01.2019 по 28.02.2019 включно; вартість послуг 100.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.03.2019 по 31.12.2019 включно.

Додатковою угодою від 02.12.2019 № 6 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 100.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно.

Додатковою угодою від 01.10.2020 № 7 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 70.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.10.2020 по 31.10.2020 включно; вартість послуг 1.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.11.2020 по 31.01.2021 включно.

Додатковою угодою від 29.01.2021 № 8 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 1.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.02.2021 по 31.03.2021 включно; вартість послуг 5.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.04.2021 по 31.08.2021 включно; вартість послуг 7.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.09.2021 по 31.12.2021 включно.

Додатковою угодою від 30.09.2021 № 9 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 80.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.10.2021 з розрахунку за один календарний місяць.

Додатковою угодою від 24.02.2022 № 10 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 80.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.01.2022 по 31.03.2022 включно; вартість послуг 1,00 грн. з ПДВ в період з 01.04.2022 по 31.04.2022 включно; вартість послуг 40.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.05.2022 по 31.03.2023 включно.

Додатковою угодою від 29.03.2023 № 11 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 33.333,33 грн. без ПДВ в період з 01.04.2023 по 31.07.2023.

Додатковою угодою від 31.07.2023 № 12 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 40.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.08.2023 по 31.12.2023 включно.

Додатковою угодою від 29.12.2023 № 13 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 52.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.01.2024 по 31.03.2024 включно.

Додатковою угодою від 29.03.2024 № 14 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 24.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.04.2024 по 30.06.2024 включно.

Додатковою угодою від 28.06.2024 № 15 до Договору внесені зміни до пункту 4.1 Договору, а саме: вартість послуг 24.000,00 грн. з ПДВ в період з 01.07.2024 по 31.08.2024 включно. Також внесені зміни до пункту 9.1 Договору, а саме: цей Договір набирає чинності з 01.08.2017 і діє до 31.08.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Позивачем надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 1.136.000,95 грн. що підтверджується наступними актами надання послуг:

- від 28.02.2022 № 66 на суму 80.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.03.2022 № 130 на суму 80.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 30.04.2022 № 175 на суму 1,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.05.2022 № 223 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 30.06.2022 № 275 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.07.2022 № 360 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.08.2022 № 389 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 30.09.2022 № 465 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.10.2022 № 497 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 30.11.2022 № 551 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.12.2022 № 605 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.01.2023 № 6 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 28.02.2023 № 62 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.03.2023 № 116 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 30.04.2023 № 171 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.05.2023 № 217 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 30.06.2023 № 268 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.07.2023 № 344 на суму 33.333,33 грн. (без ПДВ);

- від 31.08.2023 № 395 на суму 40.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 30.09.2023 № 423 на суму 40.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.10.2023 № 497 на суму 40.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 30.11.2023 № 548 на суму 40.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.12.2023 № 589 на суму 40.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.01.2024 № 26 на суму 52.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 29.02.2024 № 73 на суму 52.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.03.2024 № 119 на суму 52.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 30.04.2024 № 165 на суму 24.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.05.2024 № 212 на суму 24.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 30.06.2024 № 258 на суму 24.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.07.2024 № 306 на суму 24.000,00 грн. (з ПДВ);

- від 31.08.2024 № 355 на суму 24.000,00 грн. (з ПДВ).

При цьому, всі наведені Акти, окрім Акту від 31.08.2024 № 355, підписані зі сторони відповідача.

Відповідачем не здійснено розрахунку за отримані послуги, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 1.136.000,95 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 217.273,34 грн., 3 % річних в сумі 86.518,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 315.138,72 грн.

Вказані вимоги були задоволені місцевим господарським судом в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволення вимог про стягнення пені за грошовими зобов`язаннями, нарахованими з 28.02.2022 по 31.12.2023, а також в частині стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних, нарахованих за невиконання зобов`язання за Актом від 31.08.2024 № 355 на суму 24.000,00 грн.

Тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.3 Договору замовник зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуг за кожний місяць надання послуг не пізніше 10 числа місяця, що слідує за кожним місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі акту (або п. 4.4 Договору); неотримання замовником від виконавця акту не є підставою для звільнення замовника від зазначеного в цьому пункті Договору зобов`язання.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів вказує наступне.

Згідно наведеного вище пункту 4.3 Договору виникнення у замовника обов`язку з оплати послуг не пов`язано з отриманням чи підписанням ним акту.

Так, замовник зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуг за кожний місяць надання послуг не пізніше 10 числа місяця, що слідує за кожним місяцем, в якому надавалися послуги.

Більш того, у наведеному пункті міститься вказівка про те, що неотримання замовником від виконавця акту не є підставою для звільнення замовника від зазначеного в цьому пункті Договору зобов`язання.

Крім цього, слід враховувати положення п. 4.4 Договору, згідно якого для уникнення сумнівів, у випадку неотримання замовником від виконавця Акту за відповідний місяць або неотримання виконавцем від замовника підписаного Акту або мотивованої відмови від його підписання в Строк повернення Акту, або неотримання виконавцем від замовника зауважень щодо надання виконавцем Послуг, зобов`язання замовника з оплати Послуг виконавця вважаються такими, що виникли, на підставі п. 4.4. Договору, та строк виконання яких, передбачений п. 4.3 Договору, настав, а Послуги - належним чином наданими виконавцем і прийнятими замовником в обсязі і на умовах, передбачених Договором.

Також, слід зазначити, що Телекомунікаційні послуги з приймання та передавання сигналу зображення та звуку за своєю природою є безперервними та споживаються замовником безпосередньо в процесі їх надання.

Оскільки Відповідач не надав жодних доказів того, що в серпні 2024 року не було приймання та передавання сигналу, або мало місце технічне переривання сигналу, факт надання послуги в серпні 2024 року вважається доведеним.

Крім цього, вартість послуг за серпень 2024 року не є довільною, а чітко зафіксована Сторонами у Додатковій угоді №15 від 28.06.2024 року та становить 24 000,00 грн. з ПДВ.

З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про відсутність підстав для оплати послуг в сумі 24.000,00 грн.

Враховуючи всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 24.000,00 грн.

Також, колегія судддів погоджується із висноком першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних, нарахованих на вказану суму.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вказаних вимог.

Стосовно доводів скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки грошові зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором за лютий 2022 - серпень 2024 виникли з березня 2022 по вересень 2024, в тому числі щодо стягнення пені, даний позов поданий в межах строку позовної давності.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС МАГНА ПРОДАКШН" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 у справі №910/15405/25 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 30.09.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua