Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №911/3868/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 911/3868/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Коротун О.М.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Шпіль В.І.;

від відповідача : Поцелов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" та Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026

у справі № 911/3868/25 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"

про стягнення 10 581 498,18 грн,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення 10 581 498,18 грн неустойки, з яких 4 925 500,21 грн пені та 5 655 997,97 грн штрафу. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем строку поставки спеціалізованого санітарного транспорту за договором про закупівлю від 17.09.2021 № 09/212-09/2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі 911/3868/25 позов задоволено частково. З ТОВ «Автоспецпром» на користь ДП «Медичні закупівлі України» стягнуто 2 462 750,11 грн пені, 2 827 998,98 грн штрафу та 126 977,98 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Часткове задоволення позову обгурнтовано зменшенням нарахованої неустойки на 50 відсотків.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі 911/3868/25 у частині відмови в стягненні решти пені та штрафу, ДП «Медичні закупівлі України» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує неповним з`ясуванням обставин, які характеризують поведінку постачальника та значення належного виконання договору. Позивач наголошує, що закупівля здійснювалася в межах бюджетної програми розвитку системи екстреної медичної допомоги, а предметом договору були автомобілі швидкої медичної допомоги. На його думку, суспільна значущість поставки виключала підстави для істотного зменшення відповідальності постачальника.

ДП «Медичні закупівлі України» також посилається на те, що за зверненням ТОВ «Автоспецпром» здійснило стовідсоткову попередню оплату в сумі 80 799 971,00 грн. Первісною заявкою строк поставки було визначено до 15.12.2021, а уточнюючою заявкою від 23.10.2021 - до 14.02.2022. Листом від 08.02.2022 № 6 відповідач просив продовжити строк до 28.02.2022, тому, за твердженням позивача, ще до 24.02.2022 товар не був готовий до поставки, хоча від часу укладення договору минуло майже п`ять місяців.

Окремо позивач зазначає, що ТОВ «Автоспецпром» не дотрималося передбаченого договором порядку повідомлення про обставини непереборної сили та не отримало сертифіката торгово-промислової палати щодо неможливості виконання саме спірного договору. Водночас пунктом 5 додаткової угоди від 23.08.2022 № 7 сторони погодили, що дія воєнного стану не вважатиметься форс-мажорною обставиною у розумінні договору.

Доводи про призупинення роботи підприємства, блокування казначейських платежів, затримку поставок шасі та дії контрагентів позивач вважає непідтвердженими належними доказами. Зокрема, у скарзі зазначено, що місцезнаходження відповідача не належало до територій бойових дій після 30.03.2022, а місто Київ - після 30.04.2022; платіжні документи, на які посилається відповідач, стосуються інших договорів; первинних документів щодо замовлення та оплати шасі за договором № 09/212-09/2021 не надано. На переконання позивача, наведені обставини не можуть бути підставою ані для звільнення від відповідальності, ані для зменшення санкцій.

ТОВ «Автоспецпром» також оскаржило рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі 911/3868/25. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові повністю.

Відповідач стверджує, що до початку повномасштабного вторгнення планово виконував зобов`язання за укладеними з позивачем договорами та передав замовнику 97 готових автомобілів. За спірним договором перші рахунки на оплату базових автомобілів і комплектуючих датовані відповідно 29.10.2021 та 12.11.2021. За твердженням відповідача, автомобілі, які готувалися для поставки за договором № 09/212-09/2021, за вказівками позивача та відповідно до розподілу Міністерства охорони здоров`я України були передані іншим кінцевим набувачам і зараховані в межах інших договорів. Унаслідок цього для виконання спірного договору довелося закуповувати нові шасі та комплектуючі вже після введення воєнного стану.

На підтвердження масштабу співпраці із замовником ТОВ «Автоспецпром» зазначає, що у вересні та грудні 2021 року сторони уклали ще 17 договорів про закупівлю спеціалізованих автомобілів швидкої медичної допомоги. Загалом за цими договорами передбачалася поставка 815 автомобілів. До початку активних бойових дій підприємство, за його твердженням, передало позивачу 97 автомобілів, а також 33 автомобілі швидкої медичної допомоги для потреб Збройних Сил України.

На підтвердження наведеного ТОВ «Автоспецпром» посилається на підготовлені ним зведені таблиці з VIN-кодами транспортних засобів, постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339, яка регулювала розподіл закупленого санітарного транспорту, а також листування сторін щодо визначення кінцевих набувачів.

В апеляційній скарзі також наведено обставини припинення та поступового відновлення виробничої діяльності. Наказом від 28.02.2022 № 4а для працівників ТОВ «Автоспецпром» запроваджено дистанційну роботу, а наказом від 24.03.2022 № 16-к призупинено дію трудових договорів. За твердженням відповідача, повноцінну роботу підприємства відновлено лише 01.11.2022.

Крім того, відповідач посилається на припинення звичних логістичних маршрутів, блокування морських портів, примусове відчуження та викрадення автомобілів, дефіцит напівпровідників і виробничі квоти концерну STELLANTIS. У зв`язку з фактичним припиненням діяльності дистриб`ютора на території України 19.04.2022 за сприяння Міністерства охорони здоров`я України та Посольства України у Франції було укладено прямий контракт із виробником базових автомобілів.

До причин прострочення ТОВ «Автоспецпром» відносить і затримки проведення платежів органами Державної казначейської служби України. Зокрема, платіжне доручення від 26.04.2022 № 1555 на придбання іноземної валюти було виконано 30.06.2022, після чого оплату виробнику здійснено 14.07.2022. Платіжні доручення від 14-22.02.2022 були повернуті без виконання у травні 2022 року; доручення від 01.04.2022 виконано 30.06.2022; значну кількість доручень, поданих у липні 2022 року, виконано 24.10.2022, а доручення від 03.08.2022 та 25.08.2022 - 23.11.2022.

Відповідач пояснює, що авансові кошти мали цільове призначення та відповідно до договору, додаткової угоди № 2 і постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 могли використовуватися через небюджетний рахунок, відкритий у Казначействі, для придбання шасі, комплектуючих і матеріалів. На його переконання, вимога здійснювати закупівлі за власні кошти і надалі повертати невикористаний аванс не відповідала б погодженому сторонами механізму фінансування.

Відповідач вважає, що сукупність зазначених обставин підтверджує надзвичайний та невідворотний характер перешкод і причинний зв`язок між ними та затримкою поставки. На його переконання, пункти 12.1-12.3 договору не встановлюють втрати права посилатися на форс-мажор у разі несвоєчасного повідомлення замовника або несвоєчасного надання сертифіката торгово-промислової палати.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Медичні закупівлі України» ТОВ «Автоспецпром» просить залишити її без задоволення. Відповідач повторно посилається на перерозподіл транспортних засобів, воєнні події, призупинення роботи підприємства, затримки казначейських платежів і поставок шасі. Вважає, що ці обставини виключають його вину або принаймні підтверджують правильність зменшення неустойки.

ДП «Медичні закупівлі України» у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Автоспецпром» заперечує факт перерозподілу автомобілів за вказівкою замовника. Позивач зазначає, що зведені таблиці складені самим відповідачем і не підтверджені листами чи рішеннями замовника або Міністерства охорони здоров`я України. Рахунки на оплату базових автомобілів та комплектуючих не свідчать про готовність усіх 49 автомобілів до передачі, а листи постачальника містили лише прохання про продовження строку.

Позивач повідомляє, що звертався із запитами до ТОВ «Автоспецпром», ТОВ «Пежо Сітроен Україна», Automobiles Citroлn S.A. та Naamloze Vennootschap Stellantis щодо надання первинних документів про замовлення, оплату і поставку шасі. Документів, які давали б можливість простежити рух конкретних автомобілів і віднести їх до договору № 09/212-09/2021, позивач не отримав. На думку ДП «Медичні закупівлі України», відсутність таких документів виключає можливість покласти наслідки відносин постачальника з третіми особами на замовника.

Позивач також вказує, що платіжне доручення від 26.04.2022 № 1555 стосується договору від 24.09.2021 № 09/248-09/2021, а не спірного договору. Інші наведені платіжні доручення так само не ідентифіковані як платежі за договором № 09/212-09/2021. Доказів укладення договорів із концерном STELLANTIS, Automobiles Citroлn S.A. або ТОВ «Пежо Сітроен Україна», а також документів Міністерства охорони здоров`я України, Державної казначейської служби України чи Міністерства закордонних справ України, які підтверджували б позицію відповідача, до матеріалів справи не подано.

29.07.2026 ТОВ «Автоспецпром» подало до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення пені та штрафу на 90 відсотків у разі відсутності підстав для повного звільнення від відповідальності. Клопотання мотивовано повним виконанням договору, відсутністю збитків позивача, впливом обставин воєнного часу, вжиттям заходів для завершення поставки, а також ризиком негативного впливу стягнення значної суми на виконання інших державних контрактів у сфері охорони здоров`я та оборони. До клопотання додано договори та державний контракт, укладені у 2026 році.

При цьому колегія суддів відзначає, що 26.05.2026 ТОВ «Автоспецпром» подавало до місцевого господарського суду клопотання про зменшення пені та штрафу на 90 відсотків. Отже, питання про істотніше зменшення неустойки було предметом розгляду ще в суді першої інстанції.

ДП «Медичні закупівлі України» заперечує проти подальшого зменшення санкцій. Позивач вважає, що відповідач отримав повну оплату ще у 2021 році, не підтвердив використання цих коштів для своєчасного замовлення всіх необхідних шасі, не довів збитковості своєї діяльності та не надав доказів того, що стягнення присудженої суми реально унеможливить виконання інших контрактів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою ДП «Медичні закупівлі України».

Ухвалою від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за скаргою ТОВ «Автоспецпром», обидві апеляційні скарги об`єднано в одне провадження та призначено до розгляду на 29.07.2026.

У судовому засіданні 29.07.2026 оголошено перерву до 01.09.2026.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг. При цьому суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах або відзивах.

Частина третя статті 269 Господарського процесуального кодексу України допускає прийняття доказів, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник довів неможливість їх подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали. Договори від 04.02.2026, 17.04.2026 і 27.04.2026, а також державний контракт, додані до клопотання від 29.07.2026, існували до ухвалення оскаржуваного рішення. Відповідач не навів причин, які унеможливлювали їх своєчасне подання. Тому ці документи не приймаються як нові докази конкретного майнового стану відповідача. Водночас сам характер діяльності товариства та виконання ним замовлень у сфері охорони здоров`я підтверджуються матеріалами, які були предметом дослідження під час розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права та доводи учасників справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

ДП «Медичні закупівлі України» в межах виконання бюджетної програми «Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров`я» провело спрощену закупівлю UA-2021-08-10-012725-a за предметом ДК 021:2015 - 34110000-1 «Легкові автомобілі (Спеціалізований санітарний транспорт (тип В 4х2))».

За результатами закупівлі переможцем визначено ТОВ «Автоспецпром», з яким 17.09.2021 укладено договір про закупівлю № 09/212-09/2021. Постачальник зобов`язався передати замовнику 49 одиниць спеціалізованого санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типу В як систему медичних виробів, допоміжних засобів та устаткування, а замовник - прийняти й оплатити товар.

Первісна ціна договору відповідно до специфікації становила 80 799 999,91 грн без ПДВ. Додатковою угодою від 23.09.2021 № 1 сторони зменшили її до 80 799 971,00 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачалася оплата поставленої партії товару протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання товару за місцем призначення. Водночас за вмотивованим зверненням постачальника допускалася попередня оплата.

Листом від 07.10.2021 № 403 ТОВ «Автоспецпром» звернулося із проханням провести попередню оплату. Додатковою угодою від 22.10.2021 № 2 сторони погодили попередню оплату у розмірі 100 відсотків ціни товару. На підставі платіжного доручення від 27.10.2021 № 22 кошти в сумі 80 799 971,00 грн були перераховані постачальнику, що відображено у виписці Державної казначейської служби України за 28.10.2021.

Заявкою на поставку від 29.09.2021 № 1 строк поставки визначався до 15.12.2021. Уточнюючою заявкою від 23.10.2021 № 1, складеною з урахуванням попередньої оплати, строк було змінено до 14.02.2022. Листом від 08.02.2022 № 6 постачальник просив продовжити його до 28.02.2022.

У листі від 12.10.2021 № 405 постачальник посилався на значну кількість і тривалий цикл виготовлення автомобілів. У листі від 08.02.2022 № 6 додатково зазначав про відсутність остаточного розподілу транспортних засобів Міністерством охорони здоров`я України та тривалість приймання-передачі автомобілів кінцевим набувачам.

Після 24.02.2022 у листі від 21.06.2022 № 21 ТОВ «Автоспецпром» повідомляло про воєнний стан, зупинення виробничих процесів, блокування платежів Казначейством і тривалість виготовлення товару. У листі від 19.08.2022 № 46 повторно вказувалося на блокування платіжних доручень, за якими мали оплачуватися комплектуючі. Листом від 12.10.2022 № 61 постачальник поінформував про укладення прямого договору з Automobiles Peugeot від 19.04.2022.

У листі від 18.01.2023 № 05, складеному після фактичної поставки, відповідач назвав причинами затримки військову агресію Російської Федерації, несвоєчасне виконання платіжних доручень Казначейством та відтермінування поставки автомобілів виробником. Це листування підтверджує, що замовник отримував інформацію про труднощі виконання, проте не містить доказів погодження звільнення постачальника від відповідальності.

Надалі сторони неодноразово погоджували зміни до строку виконання зобов`язання. Заявкою на поставку № 1 у редакції уточнюючої заявки від 14.10.2022 № 10 остаточний строк поставки всіх 49 одиниць товару визначено до 28.10.2022 включно. Отже, саме ця дата є погодженим сторонами строком, дотримання якого підлягає оцінці у межах заявленого позову.

23.08.2022 сторони уклали додаткову угоду № 7. У пункті 5 цієї угоди вони підтвердили, що усвідомлюють дію воєнного стану та можливість його продовження, а також погодили виконання договору в цей період. Сторони прямо визначили, що офіційно встановлений воєнний стан не вважатиметься ними форс-мажорною обставиною у розумінні договору.

Товар поставлено трьома партіями: 26.12.2022 - 13 автомобілів, 28.12.2022 - 12 автомобілів, 29.12.2022 - 24 автомобілі. Ці обставини підтверджуються видатковими накладними та сторонами не заперечуються. Відповідно прострочення окремих партій становило 59, 61 і 62 календарні дні.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості такого товару.

За розрахунком позивача пеня за періоди прострочення становить 4 925 500,21 грн, а штраф - 5 655 997,97 грн. Розрахунок здійснено з вартості прострочених партій товару та кількості днів прострочення. Арифметичних заперечень щодо бази, періодів або ставок нарахування відповідач не навів. Перевіривши розрахунок у межах заявлених вимог, колегія суддів визнає його обґрунтованим.

14.08.2023 ДП «Медичні закупівлі України» направило відповідачу претензію про сплату штрафних санкцій. Листом від 11.09.2023 ТОВ «Автоспецпром» відмовилося від їх сплати, пославшись на дію воєнного стану, ракетні обстріли, протиепідемічні обмеження, порушення логістики та затримки поставок комплектуючих.

Позивач є одержувачем бюджетних коштів у межах державної програми розвитку системи екстреної медичної допомоги. Бюджетні призначення на закупівлю були передбачені на 2021 рік, що зумовлювало проведення попередньої оплати в межах відповідного бюджетного періоду. Цільове призначення коштів не змінювало обов`язку постачальника дотримуватися погодженого строку, але визначало спеціальний порядок їх використання.

За змістом статей 11, 509, 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від нього не допускається, а погоджені сторонами умови є обов`язковими.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України підлягає виконанню у цей строк. Боржник є таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 цього Кодексу.

Правовідносини сторін за своїм змістом є відносинами поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві у встановлений строк, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічний зміст обов`язку постачальника був закріплений у статті 265 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час виникнення та виконання спірних зобов`язань.

Згідно зі статтями 549, 610 і 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання зобов`язання з порушенням погоджених умов є його порушенням та тягне встановлені договором або законом наслідки, зокрема сплату неустойки. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пеня - у відсотках за кожний день прострочення.

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час виконання договору, штрафними санкціями визнавалися грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Сторони реалізували свободу договору та погодили конкретні види і розмір відповідальності в пункті 9.2 договору.

Факт поставки всіх 49 автомобілів після 28.10.2022 підтверджений належними доказами. Отже, зобов`язання виконано несвоєчасно, а передбачені пунктом 9.2 договору підстави для нарахування пені та штрафу настали.

Статті 73, 74, 76, 77 та 86 Господарського процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається, та передбачають оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу і взаємного зв`язку доказів у сукупності. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Водночас ТОВ «Автоспецпром» наполягає на відсутності підстав для відповідальності через обставини непереборної сили та відсутність вини.

Частинами першою і другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа відповідає за порушення зобов`язання за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання, а обов`язок довести відсутність вини покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

За частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважаються випадком, зокрема, недодержання обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів та відсутність у боржника необхідних коштів. Подібні правила містила частина друга статті 218 Господарського кодексу України в редакції, чинній у спірний період.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання конкретного зобов`язання. Сторона, яка посилається на такі обставини, повинна довести не лише факт їх існування, а й те, що вони унеможливлювали виконання саме відповідного договору в установлений строк.

У постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд виходив із того, що непереборна сила повинна робити виконання об`єктивно неможливим, а не лише складним чи економічно невигідним. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру: сторона повинна довести їх надзвичайність, невідворотність і вплив на конкретне зобов`язання.

Подібний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22. Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не замінює доказування впливу війни на можливість виконання окремого договору.

Збройна агресія російської федерації проти України та пов`язані з нею події є надзвичайними обставинами. Проте їх наявність сама по собі не звільняє кожного боржника від відповідальності за будь-яке порушення. Вирішальними є конкретний вплив відповідної події на спірне зобов`язання, невідворотність її наслідків за умови вжиття розумних заходів та причинний зв`язок із порушенням.

Пунктом 12.1 договору визначено перелік обставин непереборної сили та передбачено відкладення строку виконання на час їх дії. За пунктом 12.2 сторона, яка зазнала впливу таких обставин, повинна протягом трьох робочих днів письмово повідомити іншу сторону про їх характер і очікувану тривалість, продовжувати виконання договору наскільки це можливо та шукати прийнятні альтернативні способи виконання. Виникнення, дія і припинення форс-мажорних обставин мали підтверджуватися документом торгово-промислової палати.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.05.2026 у справі № 905/541/16 розмежувала обов`язок своєчасно повідомити контрагента про форс-мажор та обов`язок надати доказ його існування. Несвоєчасне надання сертифіката торгово-промислової палати не позбавляє сторону права посилатися на форс-мажор, якщо договором прямо не передбачено такого наслідку. Водночас сертифікат не має наперед установленої доказової сили, а дотримання обов`язку щодо повідомлення та доведення причинного зв`язку оцінюються разом з іншими доказами.

Договір № 09/212-09/2021 не містить прямої умови про автоматичну втрату права посилатися на форс-мажор у разі пропуску триденного строку повідомлення або несвоєчасного надання сертифіката. Тому саме по собі недотримання відповідної процедури не є достатньою підставою для відхилення заперечень відповідача. Однак це не звільняє його від обов`язку довести сукупність обставин, передбачених статтями 614 і 617 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять сертифіката торгово-промислової палати, який стосувався б виконання договору № 09/212-09/2021. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 має загальний характер, не містить відомостей про це зобов`язання, його строк, товар і фактичну можливість постачальника виконати договір. Тому він підтверджує загальновідомий факт воєнної агресії, але не доводить неможливості поставки конкретних 49 автомобілів до 28.10.2022.

Листи ТОВ «Автоспецпром» від 21.06.2022 № 21 та від 19.08.2022 № 46 містили посилання на воєнний стан, тривалий виробничий цикл і затримки казначейських платежів. Проте їх направлено через значний час після 24.02.2022, а наведені в них відомості не підтверджували припинення можливості виконання договору до погодженого сторонами остаточного строку.

Колегія суддів відзначає, що 23.08.2022 сторони, вже маючи інформацію про воєнні події, стан логістики і роботу підприємства, уклали додаткову угоду № 7 та прямо погодили, що дія воєнного стану не вважатиметься форс-мажорною обставиною. Тому сам факт продовження воєнного стану та його загальні наслідки не можуть бути підставою для звільнення постачальника від відповідальності. Інші конкретні події воєнного часу могли б мати таке значення лише за умови доведення їх безпосереднього і невідворотного впливу на виконання договору, чого відповідач не довів.

Твердження про готовність автомобілів до поставки до 24.02.2022 не узгоджується з листом відповідача від 08.02.2022 № 6, яким він просив продовжити строк поставки, та з подальшими зверненнями про нове перенесення строків. Рахунки від 29.10.2021 і 12.11.2021 підтверджують вчинення підготовчих дій, але не засвідчують виготовлення, комплектність і готовність до передачі всіх 49 автомобілів у строк до 14.02.2022.

Довід про перерозподіл автомобілів за прямою вказівкою позивача також не підтверджений належними доказами. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 № 339 визначала порядок розподілу спеціалізованого санітарного транспорту між кінцевими набувачами, однак не свідчить про надання постачальнику вказівки змінити договір, за яким мали обліковуватися конкретні VIN-коди. Складені ТОВ «Автоспецпром» зведені таблиці відображають його власну систематизацію поставок, але за відсутності листів, розпоряджень або погоджень замовника не доводять вини кредитора у простроченні відповідно до статті 616 Цивільного кодексу України.

Відомості про затримки казначейських платежів та їх виконання у червні, жовтні й листопаді 2022 року підтверджують ускладнення фінансування господарських операцій у період воєнного стану. Разом із тим платіжне доручення від 26.04.2022 № 1555 містить посилання на інший договір. Щодо інших платіжних доручень відповідач не надав узгодженої з первинними документами деталізації, яка давала б змогу встановити, які саме шасі або комплектуючі за ними оплачувалися і чи призначалися вони для договору № 09/212-09/2021.

До того ж усю ціну спірного договору було сплачено постачальнику авансом ще у жовтні 2021 року. Спеціальний порядок використання бюджетних коштів через казначейський рахунок міг ускладнювати проведення окремих платежів, однак сам по собі не доводить об`єктивної неможливості виконання договору. Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України затримка розрахунків із контрагентами або відсутність необхідних товарів на ринку не є безумовною підставою звільнення від відповідальності.

Листи ТОВ «Пежо Сітроен Україна» від 22.08.2022 і 24.11.2022 свідчать про істотне ускладнення поставок автомобілів Citroлn Jumper, закриття морських маршрутів, перерозподіл вироблених автомобілів на інші ринки, дефіцит напівпровідників та виробничі квоти. Водночас у цих листах не ідентифіковано замовлення, шасі та строки, що стосувалися саме 49 автомобілів за спірним договором. Такі документи підтверджують складність умов виконання, проте не доводять повної неможливості поставки до 28.10.2022.

Посилання позивача на те, що ТОВ «Пежо Сітроен Україна» є окремою юридичною особою і не може без спеціального уповноваження діяти від імені іноземного виробника, не позбавляє його листи доказового значення щодо фактичного стану поставок на український ринок. Проте ці листи оцінюються лише як одне з джерел інформації та за відсутності первинних документів не підтверджують індивідуалізований форс-мажор за спірним договором.

Накази відповідача про дистанційну роботу та призупинення трудових договорів є доказами організаційних рішень підприємства в умовах безпосередньої загрози Києву та Київській області. Однак вони не підтверджують неможливість поновлення виробництва протягом усього періоду до 01.11.2022. При цьому саме відповідач визначав організацію своєї діяльності та повинен був довести, які конкретні виробничі операції не могли бути здійснені до остаточного строку поставки.

Укладення 19.04.2022 прямого контракту з виробником, звернення до постачальників, пошук альтернативної логістики та фактичне завершення поставки в грудні 2022 року підтверджують, що відповідач вживав заходів для виконання договору. Водночас ці обставини свідчать про подолання господарських труднощів, а не про неможливість виконання зобов`язання в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України.

При цьому висновок про відсутність підстав для повного звільнення від відповідальності не означає, що підтверджені матеріалами справи труднощі не мають юридичного значення. Обсяг доказування для звільнення за статтею 617 Цивільного кодексу України є вищим, ніж для врахування істотних обставин під час визначення співмірного розміру неустойки за статтею 551 цього Кодексу.

Таким чином, наведені ТОВ «Автоспецпром» обставини не утворюють достатньої сукупності підстав для повного звільнення від відповідальності. Доводи його апеляційної скарги про необхідність відмови в позові не спростовують факту прострочення та обґрунтованості нарахування пені і штрафу.

Разом із тим установлені обставини мають істотне значення для вирішення клопотання про зменшення розміру неустойки.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України надає суду право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків або за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, при вирішенні цього питання враховуються ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси, що заслуговують на увагу, а також відсутність збитків інших учасників господарських відносин.

Зменшення неустойки не є звільненням від відповідальності та не ставиться в залежність від доведення форс-мажору. Метою відповідного повноваження є недопущення явно непропорційного майнового тягаря та збереження справедливого співвідношення між наслідками порушення і розміром відповідальності.

Під час вирішення цього питання оцінюються характер порушення, ступінь і строк виконання основного зобов`язання, поведінка боржника до та після прострочення, причини затримки, розмір нарахованих санкцій порівняно з ціною договору й доведеними втратами кредитора, а також інтереси третіх осіб і суспільства. Відсутність збитків не є самостійною та безумовною підставою для зменшення, однак у сукупності з іншими обставинами має істотне значення.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів цивільно-правової відповідальності та принципи розумності, справедливості і пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір неустойки. Відповідальність не повинна бути невиправдано обтяжливою для боржника та третіх осіб.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 роз`яснила, що перелік обставин для зменшення неустойки не є вичерпним, а визначення справедливої суми належить до дискреційних повноважень суду. У кожній справі оцінюється індивідуальна сукупність обставин. Закон не встановлює універсального мінімального або максимального відсотка зменшення, однак залишена до стягнення сума повинна відповідати принципу верховенства права і не нівелювати відповідальність боржника.

Наведений підхід послідовно розвинуто в новітній практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. У постанові від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24 Верховний Суд залишив без змін судові рішення про зменшення пені та штрафу на 90 відсотків. Під час оцінки співмірності санкцій було враховано ступінь виконання зобов`язання, обставини, які виникли поза волею боржника, вжиті ним заходи для досягнення мети договору, вплив воєнного стану на господарську діяльність, відсутність доведених збитків кредитора та співвідношення санкцій із ціною договору. Верховний Суд наголосив, що розмір зменшення на 90, 70 чи 50 відсотків має індивідуально-оціночний характер і визначається судом за наслідками дослідження всієї сукупності обставин, а не за наперед установленою межею.

У постанові від 11.11.2025 у справі № 924/216/25 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що під час вирішення питання про зменшення неустойки необхідно оцінити винятковість конкретного випадку, інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов`язання, причини та тривалість прострочення, наслідки порушення, співвідношення між ними і розміром санкцій, а також поведінку боржника, зокрема вжиття заходів для виконання зобов`язання та добровільного усунення порушення. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на сторону, яка просить про зменшення неустойки.

Ті самі критерії підтверджено у постанові Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 910/14479/23 (910/5873/24). У ній зауважено, що неустойка одночасно забезпечує договірну дисципліну та компенсує можливі втрати кредитора, проте її застосування має відповідати принципам розумності й справедливості. Вирішення питання про зменшення належить до дискреції судів першої та апеляційної інстанцій і потребує оцінки всіх обставин справи, а не механічного застосування певного відсотка.

Особливо близькими за змістом до спірних правовідносин є висновки постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2026 у справі № 910/12678/25. Верховний Суд визнав належно мотивованим зменшення пені та штрафу у спорі щодо прострочення поставки, оскільки було враховано повне виконання договору, причини порушення строку, його тривалість, надмірність нарахованих санкцій, а також добросовісну і послідовну поведінку постачальника. Водночас Верховний Суд підкреслив, що однакові правові критерії можуть приводити до різного розміру зменшення залежно від установлених у конкретній справі обставин.

Отже, саме по собі зменшення санкцій на 90 відсотків не означає звільнення боржника від відповідальності. Вирішальним є те, чи підтверджує сукупність установлених обставин співмірність конкретної суми, залишеної до стягнення, наслідкам порушення, та чи зберігає ця сума забезпечувальну і компенсаційну функції неустойки.

У цій справі основне зобов`язання виконано повністю: замовнику передано всі 49 автомобілів, товар прийнятий, вимог про повернення авансу, усунення недоліків або відшкодування збитків не заявлено. Матеріали справи не містять доказів майнових втрат позивача, додаткових витрат через прострочення або застосування до нього фінансових санкцій. Твердження про затримку реалізації державної програми мають загальний характер і не підкріплені розрахунком конкретних негативних наслідків.

Позивач обґрунтовано наголошує, що своєчасне отримання автомобілів швидкої медичної допомоги мало суспільне значення, особливо в умовах воєнного стану. Ця обставина посилює необхідність збереження реальної відповідальності постачальника. Разом із тим вона не усуває обов`язку суду перевірити співмірність конкретної суми санкцій фактичним наслідкам порушення.

Прострочення становило від 59 до 62 днів. Воно не може вважатися формальним, особливо з огляду на призначення автомобілів швидкої медичної допомоги. Водночас порушення не було тривалим після відновлення постачання шасі й роботи підприємства, а всі автомобілі передано трьома партіями протягом чотирьох днів наприкінці грудня 2022 року.

Обставини воєнного часу не звільняють відповідача від відповідальності, однак об`єктивно характеризують умови виконання договору. Блокування морських портів, зміна маршрутів імпорту, дефіцит автомобільних шасі, затримки казначейських платежів і тимчасове припинення виробничої діяльності істотно ускладнили виконання. Відповідач не припинив виконання договору, уклав прямий контракт із виробником, здійснював платежі, закуповував комплектуючі та завершив поставку.

Поведінка сторін свідчить, що після виникнення обставин воєнного часу вони прагнули зберегти договір і досягти його мети. Замовник погоджував продовження строків, а постачальник продовжував пошук автомобільних баз і комплектуючих. Остаточний строк 28.10.2022 установлено після кількох змін договору та заявок. Така взаємодія не усуває прострочення після цієї дати, але характеризує спір не як відмову від виконання, а як несвоєчасне завершення складної поставки.

Заявлена неустойка становить 10 581 498,18 грн, тобто близько 13,1 відсотка ціни договору. Її стягнення в повному обсязі за відсутності доведених збитків і за умови досягнення мети договору створило б для постачальника надмірний майновий тягар. Зменшення лише на 50 відсотків не повною мірою враховує сукупність конкретних обставин: повне виконання, відсутність збитків, тривалість прострочення, надзвичайні умови господарської діяльності, активні дії постачальника для завершення поставки та суспільне значення збереження його спроможності виконувати інші контракти у сфері охорони здоров`я й оборони.

Розмір санкцій, присуджений рішенням, становить 5 290 749,09 грн. Така сума майже в п`ять разів перевищує загальний розмір відповідальності, який колегія суддів вважає достатнім за обставин цієї справи. У рішенні наведено обставини для зменшення неустойки, однак не розкрито, чому саме половина нарахованих санкцій забезпечує необхідний баланс за повного виконання договору та відсутності доведених збитків.

Водночас суспільна значущість предмета закупівлі, отримання постачальником повної попередньої оплати, недоведеність форс-мажору щодо конкретного договору та обов`язковість погодженого строку виключають повне звільнення відповідача від сплати неустойки. Залишена до стягнення сума повинна бути реальною майновою санкцією та виконувати превентивну функцію.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, колегія суддів вважає справедливим зменшення пені та штрафу на 90 відсотків із визначенням до стягнення 492 550,02 грн пені та 565 599,79 грн штрафу. Загальний розмір відповідальності 1 058 149,81 грн є відчутним для боржника, не нівелює обов`язковості договору та водночас є співмірним установленим наслідкам порушення.

Доводи ДП «Медичні закупівлі України» про неналежну поведінку відповідача до 24.02.2022 не змінюють цього висновку. Сторони надалі за взаємною згодою неодноразово змінювали строк поставки та остаточно встановили його до 28.10.2022. Отже, відповідальність у межах заявленого позову пов`язана з порушенням саме остаточно погодженого строку. Попередні прострочення можуть характеризувати хід виконання договору, але не скасовують юридичного значення подальших домовленостей сторін.

Посилання позивача на стовідсоткову попередню оплату та суспільну важливість автомобілів ураховані колегією суддів як обставини, що не дозволяють звільнити відповідача від відповідальності. Проте вони не доводять необхідності стягнення санкцій у повному розмірі за відсутності майнових втрат і за умови повного виконання основного зобов`язання.

Отже, апеляційна скарга ДП «Медичні закупівлі України» не містить підстав для скасування рішення в частині відмови у стягненні частини неустойки та задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга ТОВ «Автоспецпром» є обґрунтованою лише в частині розміру відповідальності. Підстав для повної відмови в позові немає, однак висновок про достатність зменшення неустойки до 50 відсотків не відповідає сукупності встановлених обставин. Тому рішення підлягає зміні шляхом зменшення пені та штрафу до визначених апеляційним судом сум.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 та статті 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо висновки в оскарженій частині не відповідають установленим обставинам справи або норми матеріального права застосовано без належного врахування обставин, які мають юридичне значення.

Зменшення неустойки здійснюється після встановлення обґрунтованості її нарахування і не свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Тому витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 126 977,98 грн обґрунтовано покладено на відповідача в повному обсязі. Судовий збір за подання кожної апеляційної скарги залишається за відповідним скаржником.

Інші доводи апеляційних скарг і відзивів не спростовують установлених обставин та не впливають на висновки щодо наявності порушення, відсутності підстав для повного звільнення від відповідальності й необхідності додаткового зменшення неустойки.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Автоспецпром» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026 - зміні в частині розміру пені та штрафу, а апеляційна скарга ДП «Медичні закупівлі України» - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі № 911/3868/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі № 911/3868/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова, будинок 9, код 38183310) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код 42574629) 492 550 (чотириста дев`ятсот дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 02 коп. пені, 565 599 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 79 коп. штрафу за порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів та 126 977 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн 98 коп судового збору.

В решті позову відмовити».

3. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2026 у справі № 911/3868/25 залишити без задоволення.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

О.М. Коротун