Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/16214/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 910/16214/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Король Д.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 (повний текст рішення складено 31.03.2026)

у справі №910/16214/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Підприємства громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ"

до Київської міської ради

про визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Підприємство громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" (позивач) з позовом до Київської міської ради (відповідач-1), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-3), в якому просить визнати укладеним між Київською міською радою та Підприємством громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" договір про поновлення договору оренди земельних ділянок у запропонованій позивачем у прохальній частині позову редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 8000000000:76:027:0014 (вул. Хрещатик, 19-а, ліворуч від входу до метро) - 0,0030 га; з кадастровим номером 8000000000:76:027:0015 (вул. Хрещатик, 19-а, праворуч від входу до метро) - 0,0030 га; з кадастровим номером 8000000000:76:027:0016 (вул. Хрещатик, 15) - 0,0020 га; - цільове призначення - для встановлення, експлуатації та обслуговування торгівельних кіосків.

Позивач, за його твердженням, направив 15.09.2025 відповідачу-1 (Київській міській раді) лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, разом з тим, до часу звернення до суду з даним позовом позивач не отримав жодної відповіді на направлений лист-повідомлення.

Короткий зміст заперечень проти позову

Київська міська рада проти позову заперечувала, вказуючи на відсутність обумовлених Законом України "Про оренду землі" підстав для визнання укладеним між Київською міською радою та Підприємством громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" договору про поновлення договору оренди земельних ділянок у запропонованій позивачем редакції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позов задоволено частково.

Визнано з моменту набрання рішення суду у даній справі укладеним між Київською міською радою та Підприємством громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" договір про поновлення договору оренди земельних ділянок в наступній редакції:

"Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки

Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36) - далi у текстi - "Орендодавець", з однієї сторони, та Підприємство громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений гай" - далі у тексті "Орендар", з другої сторони, уклали цей договір (далі у тексті - Договір) про наступне:

1. Поновити на 5 (п`ять) років Договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. від 23.09.2002 за реєстровим № 8099, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 26.01.2003 за № 82-6-00068 (далі у тексті - Договір оренди).

2. Умови Договору оренди залишаються без змін.

3. Даний договір є невід`ємною частиною Договору оренди, укладеного між сторонами та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. від 23.09.2002 року за реєстровим № 8099, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 26.01.2003 за №82-6-00068 і набуває чинності з моменту набрання рішення суду у справі № 910/16214/25 законної сили.

4. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачує Орендар.

5. Усі спори, пов`язані з виконанням умов цього Договору, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

6. Цей Договір укладено в судовому порядку за результатами розгляду справи № 910/16214/25.

ПІДПИСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН"

Стягнуто з Київської міської ради на користь Підприємства громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивач у встановлений як Договором, так і законодавством строк, тобто не пізніше, ніж за три місяці (пункт 11.7.1 Договору оренди) до закінчення строку дії договору оренди землі звернувся до Відповідача з відповідним листом-повідомленням, в якому висловив намір про поновлення договору оренди земельної ділянки, надав відповідний проєкт додаткової угоди (Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки); підтвердив повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, надавши докази відсутності заборгованості з орендної плати, а також висловив згоду на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства;

- відсутність заборгованості з орендної плати підтверджується довідкою від 09.09.2025;

- відповідач не розглянув надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, не аналізував його умови, не заперечував щодо запропонованих умов;

- від Київської міської ради у передбачений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк будь-які заперечення щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки до позивача не надходили.

Крім того, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, а відтак дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача та визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельних ділянок, однак частково, оскільки умови запропонованого позивачем змісту договору визначено, зокрема, що: цей договір укладено за згодою сторін між позивачем та відповідачем в особі керівників останніх; договір набуває чинності з дня його підписання сторонами; такий договір складений у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)), один - для зберігання у нотаріуса.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, враховуючи, що даний договір змінюється в судовому порядку, саме момент набрання рішення суду у даній справі законної сили є моментом зміни договору та набрання ним чинності, у зв`язку з чим судом змінено деякі формулювання запропонованих на затвердження пунктів договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада 17.04.2026 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- 25.12.2025 через Електронний кабінет ЄСІТ позивачем подано позовну заяву, прохальна частина якої містила вимогу щодо поновлення на 5 (п`ять) років Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2002 за реєстровим № 8099, а в подальшому, на виконання вимог ухвали суду, через Електронний кабінет ЄСІТ позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви від 02.01.2026, до якої додано позовну заяву (у новій редакції), прохальна частина якої містила вимогу щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2002 за реєстровим № 8099 строком на 25 (двадцять п`ять) років, проте, відповідно до умов Договору оренди, останній було укладено на 5 (п`ять) років; жодним договором про поновлення та укладення на новий строк Договору оренди не було передбачено умови щодо зміни терміну його дії;

- строк дії договору оренди є істотною умовою Договору, тому може бути визначений лише за згодою Київської міської ради та позивача;

- судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача про те, що у графі «термін права оренди» (що, відповідно до форми листа-повідомлення, зазначається відповідно до умов договору оренди) вказаного листа-повідомлення зазначено « 10 років», що не відповідає дійсним умовам Договору оренди;

- з долученого позивачем до позовної заяви листа-повідомлення вбачається, що до останнього не було додано передбачених додатком 4 до рішення Київської міської ради від 10.04.2017 № 241/2463 документів, що також не було взято до уваги судом першої інстанції;

- єдиною підставою набуття права власності, права оренди чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради;

- договір може бути укладеним на новий строк саме з 31.12.2025, а не з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили, адже 5-річний строк сплинув 30.12.2025;

- згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення;

- матеріали даної справи не містять відомостей що сторони даного Договору дійшли згоди щодо такої істотної умови договору оренди земельної ділянки, як орендна плата.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на наступне:

- суд задовольнив позов ТОВ «Зелений Гай» частково, підійшовши до вирішення спору з дотриманням принципу балансу інтересів сторін;

- суд самостійно відкоригував редакцію пунктів договору про поновлення оренди земельних ділянок (що триває з 2002 року), зокрема, було чітко визначено, що договір набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили, що повністю виключає будь-які ризики для міської громади;

- Київська міська рада намагається апелювати до вимог, які висувалися до Департаменту територіального контролю м. Києва та КП «Київблагоустрій», проте, скаржник ухвалою Господарського суду міста Києва ще 23.02.2026 провадження в частині вимог до цих відповідачів було закрито;

- на момент винесення рішення 09.03.2026 єдиним предметом розгляду залишалася виключно немайнова вимога до КМР, яка була вирішена судом у повній відповідності до норм матеріального права України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/16214/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Спаських Н.М., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3633,60 грн.

27.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 24.04.2026, про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 1 816,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 (головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Спаських Н.М., Коробенко Г.П.) повернуто Київській міській раді апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25.

08.05.2026 Київська міська рада повторно звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25 в частині задоволення позовної вимоги, пред`явленої до Київської міської ради та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/16214/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Крижний О.М., судді: Чаплян С.Є., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 задоволено заяву колегії суддів Крижного О.М., Іванова В.П., Чапляна С.Є. про самовідвід від розгляду справи №910/16214/25. Матеріали справи №910/16214/25 передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.05.2026 у справі №910/16214/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 1 817,60 грн.

04.06.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 поновлено Київській міській раді пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25, розгляд справи призначено на 08.07.2027, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 клопотання представника Підприємства громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/16214/25 на 02.09.2026.

В судовому засіданні 02.09.2026 оголошено перерву до 23.09.2026 до 14:00 год.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.09.2026 з`явились: представник скаржника (відповідача) - Київської міської ради, та представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ".

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні 23.09.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, Між Київською міською радою та Підприємством громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" укладено договір оренди земельних ділянок від 23.09.2002 № 8099, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 16.01.2003 за № 82-6-00068 (далі - Договір оренди).

Згідно з умовами даного договору Орендодавець на підставі рішення Київради від 11.07.2002 за № 119/119 передає, а Орендар приймає у короткострокову оренду на 5 (п`ять) років земельні ділянки розміром 0,0080 га (ділянка № 1 - 0,0020 га, ділянка № 2 - 0,0030 га, ділянка № 3 - 0,0030 га) для встановлення, експлуатації та обслуговування торгівельних кіосків.

Строк дії Договору оренди поновлено на підставі договору від 18.04.2008 № 22 на 5 (п`ять) років.

Відповідно до договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 16.12.2015 № 1108 строк дії Договору оренди поновлено на 5 (п`ять) років та викладено останній у новій редакції.

Зокрема, пунктом 2.1 Договору оренди в новій редакції визначено, що об`єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками: - місце розташування вул. Хрещатик, 15, 19-а (праворуч вiд входу до метро), 19-а (ліворуч від входу до метро) у Печерському районі м. Києва; - розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:027:0014 (вул. Хрещатик, 19-а, ліворуч від входу до метро) - 0,0030 га; - розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:027:0015 (вул. Хрещатик, 19-а, праворуч від входу до метро) - 0,0030 га; - розмір земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:76:027:0016 (вул. Хрещатик, 15) - 0,0020 га - цільове призначення - для встановлення, експлуатації та обслуговування торгівельних кіосків.

На підставі договору про укладення договору оренди земельних ділянок на новий строк від 30.12.2020 № 1134, строк дії Договору оренди продовжено на 5 (п`ять) років.

Згідно з п. 10 даного договору абзац четвертий підпункту 8.3. договору оренди земельних ділянок викладено в редакції: після закінчення строку, на який був укладено цей Договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього Договору, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк.

Згідно з п. 12 даного договору, підпункт 11.7 пункту 11 договору оренди викладено в редакції: " 11.7 Укладення Договору на новий строк: 11.7.1 Якщо Орендар, що належно виконував обов`язки за умовами договору, має намiр скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця не пізніше, нiж за 3 (три) мiсяцi до закінчення строку його дії та сплачувати орендну плату за період вiд дня закінчення дії договору до дня укладення його на новий строк у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі укладення договору на новий строк його умови можуть бути змiненi за згодою сторін."

Відповідно до п. 14 даного договору, пункт 12 договору оренди доповнено підпунктом 12.5. наступного змісту: " 12.5. Відносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законами України".

Відповідно до інформації, що зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата закінчення дії Договору оренди - 20.12.2025.

06.01.2026 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення № 82755012 про припинення іншого речового права (права оренди земельної ділянки), номер запису про інше речове право: 12568692.

Як вказував позивач, з метою поновлення Договору оренди земельної ділянки сторона направила 15.09.2025 Київській міській раді лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки та проект додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, в якому також підтверджено повне виконання умов Договору, відсутність заборгованості з орендної плати за земельні ділянки та повідомлено про згоду у разі необхідності на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Згідно з додатком до листа-повідомлення позивачем додавались: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою орендаря; довідка органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості з орендної плати; засвідчені печаткою та підписом керівника зацікавленої особи копії установчих документів (для юридичних осіб), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців); довіреність або засвідчена в установленому порядку її копія, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо клопотання подається представником).

Разом з тим, до моменту звернення до суду з даним позовом, як вказував позивач, останній не отримав жодної відповіді на направлене повідомлення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно зі статтею 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до положення статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з укладеним в 2002 році договором оренди земельної ділянки, термін дії якого закінчувався у грудні 2025 року.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентує порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим наступного змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 3 статті 33 цього Закону до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини 8 цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини 11 цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частини 5 та 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

- за загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 вказаного закону, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

- спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (набрав чинності 16.01.2020) істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України, умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк, в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, шляхом судового розгляду такої вимоги - не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач у встановлений як Договором, так і законодавством строк, тобто не пізніше, ніж за три місяці (пункт 11.7.1 Договору оренди) до закінчення строку дії договору оренди землі звернувся до відповідача з відповідним листом-повідомленням, в якому висловив намір про поновлення договору оренди земельної ділянки, надав відповідний проєкт додаткової угоди (Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки); підтвердив повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, надавши докази відсутності заборгованості з орендної плати, а також висловив згоду на приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Крім того, відсутність заборгованості з орендної плати підтверджується довідкою від 09.09.2025.

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач не розглянув надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, не аналізував його умови, не заперечував щодо запропонованих умов.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 19 Закону України "Про оренду землі" визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Отже, строк дії договору оренди є істотною умовою договору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі також вказував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, що, у свою чергу, згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.01.2018 у справі № 909/743/16 є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки, за доводами відповідача, єдиною підставою набуття права власності, права оренди чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Проте, вказані доводи суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані, з огляду на наступне.

За змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі", орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо, оскільки орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

При цьому належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9044/18.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена Законом України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі також вказував на неоднозначну позицію позивача у редакціях поданих позовних заяв у даній справі. Так, 25.12.2025 через Електронний кабінет ЄСІТС позивачем подано позовну заяву, прохальна частина якої містить вимогу щодо поновлення на 5 (п`ять) років договору оренди земельної ділянки від 23.09.2002 за реєстровим № 8099. У подальшому, на виконання вимог ухвали суду, через Електронний кабінет ЄСІТ позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви від 02.01.2026, до якої додано позовну заяву (у новій редакції), прохальна частина якої містить вимогу щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2002 за реєстровим № 8099 строком на 25 (двадцять п`ять) років.

Також у графі "термін права оренди" (що, відповідно до форми листа-повідомлення, зазначається відповідно до умов договору оренди) листа-повідомлення, надісланого позивачем відповідачу, зазначено " 10 років", що не відповідає дійсним умовам договору оренди.

Проте, як вказано позивачем, і що обгрунтовано враховано судом першої інстанції, це є технічною помилкою, оскільки строк дії договору був 5 років, і позивач просив поновити строк дії договору саме на 5 років, як і передбачено укладеним договором оренди.

За доводами позивача, що не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, від Київської міської ради у передбачений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" строк будь-які заперечення щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки до позивача не надходили.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано враховано те, що відповідачем у письмових поясненнях від 09.02.2026 вказано, що за результатами розгляду звернення Підприємства (позивача) від 15.09.2025 з документами, сформованими у справу № 686100578) щодо поновлення (укладення на новий строк) Договору оренди (зі змінами) Департаментом здійснено обстеження земельних ділянок (акт від 11.11.2025 № ДК/223-АО/2025) та підготовлено відповідний проєкт рішення Київської міської ради з пояснювальною запискою до нього, візування яких наразі триває.

Окремий лист Департамент про зазначене вище Підприємству (позивачу) не направляв.

Отже, враховуючи надану Департаментом інформацію, останнім здійснюються відповідні дії щодо розгляду питання стосовно можливості поновлення (укладення на новий строк) Договору оренди земельних ділянок з Позивачем, що свідчить про передчасне звернення до суду з даним позовом та відсутність порушеного права Підприємства громадського харчування у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ".

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача порушеного права, оскільки строк дії договору оренди закінчився 30.12.2025, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки позивач вчасно звернувся до відповідача як орендодавця з заявою про поновлення договору оренди, а також в межах дії вказаного договору звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, у свою чергу, не надав позивачу жодної відповіді на ініційоване згідно закону звернення.

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує і те, що закінчення строку дії договору оренди порушує право позивача на ведення господарської діяльності на орендованих згідно з договором оренди земельних ділянках.

За приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судапеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельних ділянок, проте, частково, оскільки умови запропонованого позивачем змісту договору визначено, зокрема, що: цей договір укладено за згодою сторін між позивачем та відповідачем в особі керівників останніх; договір набуває чинності з дня його підписання сторонами; такий договір складений у трьох примірниках. Один примірник - для зберігання у Орендаря, один - для Орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)), один - для зберігання у нотаріуса.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, враховуючи, що договір змінюється в судовому порядку, саме момент набрання рішення суду у даній справі законної сили є моментом зміни договору та набрання ним чинності, у зв`язку з чим судом першої інстанції обгрунтовано та вмотивовано змінено формулювання запропонованих на затвердження пунктів договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням викладеної у резолютивній частині рішення редакції додаткової угоди. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/16214/25, за наведених доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/16214/25 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку, і за наслідками апеляційного розгляду справи вказане рішення залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/16214/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі № 910/16214/25 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/16214/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано: 05.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга