Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/16206/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/16206/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Сковородіної О.М.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026

у справі №910/16206/25 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС КИЇВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»

про стягнення 535 080,00 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС КИЇВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» про стягнення заборгованості у розмірі 535 080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 08/05/2025 БК від 08.05.2025.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/16206/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС КИЇВ» основний борг у розмірі 535 080,00 грн, судовий збір у розмірі 6 420,96 грн.

Суд першої інстанції виходячи з того, що відповідачем не заперечується факт отримання ним товару від позивача, а факт поставки товару підтверджується підписаною відповідачем товарно-транспортною накладною № Р3276 від 10.10.2025, та операція з постачання товару підтверджується зареєстрованою позивачем податковою накладною № 141 від 10.10.2025, дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення основного боргу.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/16206/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС КИЇВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН КОМПЛЕКС» про стягнення 535 080,00 грн - відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Сковородіна О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16206/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16206/25.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16206/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/16206/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.

17.07.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026, зокрема відкрито апеляційне провадження у справі №910/16206/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.09.2026 о 14 год. 15 хв.

18.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що наступне:

- підпис від імені директора Позивача на видатковій накладній № 3376 від 10.10.2025 виконано шляхом нанесення факсиміле, при цьому, Договір поставки № 08/05/2025 БК від 08.05.2025 не містить умов щодо згоди сторін на використання факсиміле. Відтак, видаткова накладна № 3376 не є належним та допустимим доказом передачі товару Відповідачу;

- відповідач у відзиві прямо заперечував юридичну силу видаткової накладної, що за своєю суттю є запереченням факту приймання-передачі товару на суму 535 080,00 грн, однак суд безпідставно переклав тягар доказування на Відповідача, хоча саме Позивач повинен був надати належні первинні документи, що підтверджують факт передачі товару;

- судом першої інстанції прийнято як доказ зареєстровану податкову накладну № 141 від 10.10.2025, долучену позивачем, однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 29.01.2020 у справі № 916/922/19), податкова накладна є виключно документом податкового обліку і не є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки товару;

- товарно-транспортна накладна (ТТН) № Р3276 підтверджує лише факт надання послуг з перевезення вантажу, а не факт переходу права власності на товар відповідно до умов договору поставки, для якого обов`язковим є складання належної видаткової накладної.

Відтак, за доводами скаржника суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «БЕТОН КОМПЛЕКС» заборгованості у розмірі 535 080,00 грн.

2.3. узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. явка в судове засідання

У судовому засіданні 15.09.2026 брала участь в режимі відеоконференції представниця відповідача, підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи «Електронний суд».

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, що не з`явився, за наявними у справі матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

08.05.2025 ТОВ «ТС КИЇВ» (надалі - Постачальник, Позивач) та ТОВ «БЕТОН КОМПЛЕКС» (надалі - Покупець, Відповідач) уклали договір поставки № 08/05/2025 БК, відповідно до умов якого ТОВ «ТС КИЇВ» зобов`язалось постачати та передавати у власність покупця фанеру (надалі - товар), а Відповідач зобов`язався приймати товар та оплачувати його ціну на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов`язаний оплатити партію товару, що поставляється йому за цим договором, на умовах 100% оплати по факту поставки товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку постачальника в строк, що не перевищує 14-ти календарних днів після фактичної поставки товару покупцю, в порядку, передбаченому цим договором, але в будь-якому випадку після здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно з п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 07.05.2026.

Відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 3376 від 10.10.2025 (а.с. 5) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 535 080,00 грн.

Також поставка вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р3276 від 10.10.2025 (а.с. 35), а операція з постачання товару підтверджується зареєстрованою позивачем податковою накладною № 141 від 10.10.2025 (а.с. 34), які долучені до відповіді на відзив.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у справі, відповідач посилається на те, що візуальний огляд наданої копії накладної № 3376 від 10.10.2025 дозволяє стверджувати, що підпис від імені директора позивача виконано не власноруч, а шляхом нанесення факсимільного відтворення підпису (кліше), враховуючи викладене, видаткова накладна, за доводами відповідача, не є первинним документом, що має юридичну силу, оскільки не містить власного підпису уповноваженої особи, а отже, не підтверджує факт здійснення господарської операції (передачі товару).

Аналогічна позиція викладена відповідачем і в апеляційній скарзі.

У свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач вказані доводи відповідача заперечив, зазначивши, що з копії, долученої до позовної заяви, вбачається, що підпис виконано власноруч, також має місце прописаний текст окрім підпису, а також наголосив, що передача товару підтверджується податковою накладною № 141 та товарно-транспортною накладною № Р3276.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши доводи учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Посилання відповідача на те, що підпис від імені директора позивача на видатковій накладній № 3376 від 10.10.2025 виконано не власноруч, а шляхом нанесення факсимільного відтворення підпису (кліше) колегія суддів оцінює критично, оскільки під час розгляду даної справи сам позивач не заперечує та підтверджує факт поставки ним товару відповідачу.

Водночас, видаткова накладна № 3376 від 10.10.2025 підписана та скріплена печатками обох сторін.

Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не заперечується факт отримання ним товару від позивача.

Разом з тим, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, факт поставки товару підтверджується також підписаною відповідачем товарно-транспортною накладною № Р3276 від 10.10.2025, а операція з постачання товару підтверджується зареєстрованою позивачем податковою накладною № 141 від 10.10.2025.

Відповідач наголошує, що податкова накладна є виключно документом податкового обліку і не є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки товару.

Суд враховує, що самі лише податкові накладні та декларації - не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару та виконання робіт, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, а також факту виконання робіт й прийняття таких робіт замовником, так як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наявних у матеріалах справи в їх сукупності, а саме - видаткової накладної № 3376 від 10.10.2025, товарно-транспортної накладної № Р3276 від 10.10.2025 та податкової накладної № 141 від 10.10.2025, з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів вбачає підстави для висновку про те, що факт поставки товару скоріше мав місце, аніж не мав.

Відтак, оскільки суду не надано доказів оплати товару в розмірі 535 080,00 грн, на підставі викладених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення основного боргу.

Усі інші аргументи апелянта судом враховано, однак судова колегія визнає їх необґрунтованими та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому він зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/16206/25 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/16206/25 задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/16206/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/16206/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16206/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено 06.10.2026.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.М. Сковородіна