Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/3479/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа№ 910/3479/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025

у справі № 910/3479/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (далі - позивач; ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання"; ТОВ «ОЗПТО»; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач; АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця"; апелянт; скаржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" заборгованість в сумі 4 170 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору про закупівлю № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 щодо оплати послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 4 170 000 (чотири мільйона сто сімдесят тисяч) грн заборгованості та 62 550 (шістдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн судового збору.

Як зазначено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивачем надані в повному обсязі послуги з капітального ремонту електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 526, реєстр. № Л-6518 та електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 528, реєстр. № Л7045 з використанням власних матеріалів і запасних частин, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами. Відповідачем надані позивачем послуги прийняті в повному обсязі без зауважень, жодних заяв про усунені недоліки заявлено не було. Відтак, станом на дату подання позову, строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання настав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 заяву ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" про стягнення судових витрат задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

За висновками місцевого господарського суду, враховуючи фактичні обставини справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу 95 000,00 грн є підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 95 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" у задоволенні позовних вимог. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване основне рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними. Крім того, оскаржуване додаткове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що починаючи з 28.04.2025 він подавав до суду І-ої інстанції клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак вони безпідставно були відхиленими. Також скаржник вказує, що 16.05.2025 подав до місцевого господарського суду клопотання про призначення комплексної судової експертизи, яке було безпідставно відхилене. На думку відповідача, експертиза могла дати відповіді на питання щодо фактичної кількості деталей, що були використані під час ремонту кранів, а також відповідно і ціни цього договору, тобто фактичної вартості проведених робіт. В свою чергу, за доводами апелянта, апеляційні суди призначають експертизи, коли для вирішення спірних питань потрібні спеціальні знання, часто для перевірки доводів апеляційної скарги. Це може статися, якщо суд першої інстанції недостатньо дослідив докази або виникла потреба в додаткових висновках, таких як повторна чи додаткова експертиза, що перевіряє законність та обґрунтованість попереднього рішення. Тобто, в цій справі на стадії апеляційного розгляду слід призначити комплексу судову експертизу, про яку просив апелянт в клопотанні від 16.05.2025.

Окремо апелянтом наголошується, що між сторонами договору виник спір щодо кількості деталей, необхідних для ремонту кранів, а також відповідно і ціни цього договору. Однак судом першої інстанції не надана оцінка цим обставинам справи.

Підкреслив відповідач й те, що місцевим господарським судом не було обґрунтовано сумніви щодо правильності поданих позивачем висновків експертів.

Додатково скаржник звернув увагу, що слідчим відділенням Яворівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження, відомості у якому внесено 28.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023142350000042, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Апелянтом також листом від 29.09.2025 № НЮ-1/1/1140н надіслано докази, що підтверджують відсутність експерта на станції Мостиська-2 та лист-відповідь Кременчуцького відділення ТПП на ухвалу суду про витребування доказів для перевірки в межах цього кримінального провадження.

У частині оскарження додаткового рішення відповідачем зазначається, що апелянт 21.10.2025 подав до суду 1-ої інстанції заперечення щодо розміру витрат в сумі 95 000 грн та й взагалі щодо підставності стягнення такої суми, в якості саме відшкодування витрат. Основний мотив для заперечень - розмір таких витрат неспівмірний зі складністю справи, а також те, що згідно з ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України передбачають відшкодування саме витрат, а не будь-якихось інших сум. Втім, як зазначає скаржник, місцевий господарський суд, знову ж таки, відхилив ці доводи, зазначивши, що оскільки строк оплати цих витрат ще не настав, тоді виникає запитання, а чи були вони фактично оплачені на час подання заяви про їх відшкодування, і чи мав право позивач у такому випадку подавати таку заяву.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025, апеляційна скарга відповідача в справі № 910/3479/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25. Призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25 до судового розгляду.

На адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. За твердженнями Товариства, послуги з капітального ремонту двох електрокозлових кранів ККГ-Н-10 7К-8,2 (зав. № 526 та зав. № 528) замовника виконавцем - ТОВ «ОЗПТО» надані в повному обсязі, який повністю відповідає Переліку послуг з капітального ремонту кранів (додаток 1 до договору) у місці їх надання: територія Замовника залізнична станція «Мостиська-2», вантажний пункт МЧ Львів. Надані ТОВ «ОЗПТО» послуги з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ Н-10-7К-8,2 Регіональною філією «Львівська залізниця» прийняті без зауважень, про що свідчить зміст складених та підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів від 15.08.2023, акта приймання-передачі зворотніх матеріалів, що утворилися в процесі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 1 від 15.08.2023. Наголошує, що після надання послуг крани відповідали паспортним характеристикам. Позивач акцентує, що виходячи з умов договору та дати отримання відповідачем листа позивача з рішенням про реєстрацію податкової накладної, прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг за договором на суму 4 170 000,00 грн настало з 02.11.2024.

Також на думку Товариства, враховуючи не здійснення відповідачем оплати за фактично надані і прийняті ним послуги з капітального ремонту кранів, така непослідовна і суперечлива поведінка відповідача, з необґрунтованим посиланням на певні невиконані роботи, спрямована на ухилення ним від виконання взятих на себе зобов`язань з оплати за надані послуги за договором.

Позивачем зазначається й те, що посилаючись на наявність кримінального провадження № 42023142350000042 від 28.09.2023, з урахуванням спливу часу з дня його реєстрації (понад 2 роки), відповідачем не лише не надано суду доказів чи відомостей про ухвалення в такому кримінальному провадженні обвинувального вироку суду, але й хоча б результатів здійснення такого кримінального провадження і будь-яких процесуальних рішень, прийнятих в ході розслідування, про яке стверджує відповідач.

Окремо позивач звернув увагу, що під час тривалого перебування справи у провадженні суду першої інстанції (понад 6 місяців), судові засідання у справі проводились неодноразово, а саме в підготовчому провадженні: 22.04.2025, 13.05.2025, 27.05.2025, 17.06.2025 та при розгляді справи по суті: 15.07.2025, 16.09.2025, 14.10.2025. Проте, враховуючи відмову суду в задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, його представник жодного разу не прибув у судове засідання ані під час підготовчого провадження, ані під час розгляду справи по суті. Тож, участь представника відповідача у судових засіданнях залежала саме від волевиявлення та процесуальної поведінки самого відповідача. Наведене свідчить, що відповідач не брав і не мав наміру брати участь у судових засіданнях, незалежно від порядку його проведення. Тому Товариство вважає, що такі необґрунтовані доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з посиланням на незабезпечення судом його представнику можливості реалізації своїх процесуальних прав є маніпулюванням позивачем фактичними обставинами щодо забезпечення участі відповідача у судових засіданнях.

Стосовно додаткового рішення позивачем вказується, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 95 000,00 грн у співвідношенні до ціни позову 4 170 000,00 грн становлять лише 2,28% від ціни позову. Товариство вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25 ухвалене за результатами належної оцінки доказів у справі та повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

До суду апеляційної інстанції від АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" надійшло клопотання про призначення комплексної судово-економічної та інженерно-технічної експертизи. У клопотанні відповідач зазначив, що ним до матеріалів цієї справи додано комісійні акти від 06.11.2023 № 2 та № 3. В акті від 06.11.2023 № 2 міститься перелік зворотніх матеріалів, що утворились в процесі надання послуг з капітального ремонту кранів, які відповідач мав намір повернути позивачу. Апелянт вказував, що запчастини, зазначені у відзиві на позовну заяву та в клопотанні про призначення експертизи не могли були використаними для цих кранів, а відповідно й фактичну вартість калькуляції слід переглянути, оскільки не всі позиції в ній можуть бути включені у вартість робіт щодо їх монтажу та демонтажу на ці крани. Отже, причиною виникнення спору в справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити сплату вартості виконаних ремонтних робіт в розмірі 4 170 000,00 грн з ПДВ. Відповідач акцентує, що в матеріалах справи міститься акт від 06.11.2023 № 3, який містить перелік запчастин, які не були використані в процесі ремонту кранів, однак якому суд 1-ої інстанції не надав оцінки. Тому, на переконання відповідача, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору: чи були виконані позивачем відповідачу підрядні роботи на загальну суму 4 170 000,00 грн з ПДВ відповідно до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023, тобто, - чи відповідає надана позивачем фактична калькуляція вартості виконаних робіт фактично наданим послугам щодо ремонту кожного електрокозлового крана; чи підтверджується сума здійснених фактичних витрат позивача на капітальний ремонт висновком судового експерта; чи була у позивача можливість здійснити повністю капітальний ремонт, передбачений спірним договором; чи використані саме нові запчастини під час здійснення ремонту цих кранів; чи є у суду правові підстави для відмови у позовних вимогах на підставі доводів відповідача. Окремо, більш розширені питання на експертизу зазначені відповідачем у прохальній частині відповідного клопотання.

Окрім цього, відповідач вказав, що додатковою підставою подання клопотання стало те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 вирішено, зокрема, витребувати у Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати інформацію на підтвердження факту відрядження експерта Власенко Лариси Віталіївни на станцію Мостиська-2 Львівської залізниці (вантажпункт МЧ Львів) для проведення експертизи у період з 06.11.2023 по 10.11.2023. Зазначена ухвала суду Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової залишена без виконання, оскільки не надано витребувані докази, а лише надано лист відповідь.

У судових засіданнях оголошувалась перерва.

07.09.2026 в судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, за результатами процедури закупівлі UA-2023-03-10-010319-а, код ДК 021:2015:50530000-9: Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" (виконавець) та Акціонерним товариством "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та було укладено договір про закупівлю № Л/М23329/НЮ від 18.04.2023 (скорочено - договір), за п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 (надалі - послуги).

Згідно п. 1.2. договору зміст та обсяги послуг за договором визначені у переліку послуг з капітального ремонту кранів (додаток 1).

Відповідно до переліку послуг з капітального ремонту кранів (додаток 1 до договору № Л/М-23329/НО від 18.04.2023, об`єктами надання послуг є: кран електрокозловий ККГ-Н-10-7К-8,2 зав. № 526, обліковий № Л-6518, 1995 року виготовлення; кран електрокозловий ККГ-Н-10-7К-8,2 зав. № 528, обліковий № Л-7045, 1995 року виготовлення. Кількість: 2 одиниці. Місце надання послуг: територія замовника / залізнична станція Мостиська-2, вантажний пункт МЧ Львів/.

Послуги надаються для виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця". Місце надання послуг-територія Замовника. Надання Послуг, що є предметом цього договору, здійснюється з матеріалів і запасних частин Виконавця (п.п. 1.3., 1.4., 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.6. договору обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування замовника. Код ДКПП 33.11 (п.п. 1.6., 1.7. договору).

У п. 3.1. договору сторони узгодили, що сума договору становить: 3 475 000,00 грн без ПДВ (три мільйони чотириста сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок). Разом з ПДВ: 4 170 000,00 грн (чотири мільйони сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ: 695 000,00 грн. (шістсот дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 копійок).

За п. 3.2. договору вартість послуг визначається плановою калькуляцією, яка є невід`ємною частиною даного договору (додаток 2).

У плановій калькуляції (додаток 2 до договору про закупівлю № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023) сторонами визначено перелік витрат, ціну та вартість послуг з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 на загальну суму 4 170 000,00 грн з ПДВ.

Згідно п.п. 3.3., 3.4. договору оплата здійснюється за умови наявності належним чином оформленого акта приймання-передачі наданих послуг та фактичної калькуляції наданих послуг з розшифруванням матеріальних та трудових витрат. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

За п. 4.2. договору замовник здійснює розрахунок за надані послуги за умови наявності належним чином оформлених документів: акта приймання-передачі наданих послуг, фактичної калькуляції наданих послуг з розшифруванням матеріальних та трудових витрат; податкової накладної, складеної та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно умов п. 4.3. договору замовник здійснює оплату за надані послуги протягом 30-ти банківських днів з дати реєстрації виконавцем складеної відповідно до Податкового кодексу України податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування виконавця, розрахунок здійснюється протягом 30-ти банківських днів з дати отримання замовником від виконавця копії рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування.

Відповідно до п. 5.1. договору виконавець зобов`язується надати послуги протягом 80 робочих днів з моменту отримання заявки від замовника. Надання послуг проводиться на підставі наданої заявки замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.

За п. 5.2. договору зі сторони замовника заявку підписують з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше дві такі уповноважені особи: директор виконавчий регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки); перший заступник виконавчого директора регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки); заступник виконавчого директора регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки); головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки).

Згідно п. 5.4. договору заявка замовника направляється з електронної адреси замовника elzakup.m@railway.lviv.ua на електронну адресу виконавця azpto@ukr.net з накладеними двома електронними підписами уповноважених осіб, визначених у п. 5.2. цього договору. Датою подання заявки замовником і отримання її виконавцем вважається дата відправлення даної заявки на електронну адресу виконавця.

Відповідно до п. 5.5. договору технічний стан та комплектність кранів, що передаються для надання послуг, визначається у акті здачі в ремонт, підписаним уповноваженими представниками сторін. Виконавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання заявки від замовника прийняти крани в ремонт.

За умовами п. 5.9. договору документом, що засвідчує закінчення надання послуг є акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується уповноваженими особами виконавця та Замовника після проведення випробування кранів.

Акт приймання-передачі наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання послуг, підписують з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше дві уповноважені особи: перший заступник виконавчого директора регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступник виконавчого директора регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), головний інженер регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), начальник служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), заступник начальника служби комерційної роботи та маркетингу, регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), головний інженер служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії "Львівська залізниця" (особа, що виконує його обов`язки), начальник виробничого структурного підрозділу (особа, що виконує його обов`язки), в інтересах якого укладений договір (п. 5.10 договору).

Після надання послуг крани повинні відповідати паспортним характеристикам (п. 5.12. договору).

Згідно з п. 5.13. договору зворотні матеріали, що утворились в процесі надання послуг (замінені запасні частини, деталі, металобрухт та ін.) виконавець повертає замовнику, а їх кількість визначається актом приймання-передачі зворотних матеріалів який, підписується сторонами, одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг.

Положеннями п. 6.1. договору встановлені наступні зобов`язання замовника: 6.1.1. прийняти надані послуги та своєчасно здійснювати їх оплату відповідно до умов договору; 6.1.2. приймати надані послуги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 6.2. договору замовник має право контролювати надання послуг у строки, встановлені даним договором, контролювати якість надання послуг.

Позивач у позові зазначав, що на виконання умов договору ним фактично надані в повному обсязі послуги з капітального ремонту електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 526, реєстр. № Л-6518 та електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 528, реєстр. № Л7045 з використанням власних матеріалів і запасних частин та вказав, що в акті приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 01 від 15.08.2023 сторонами зафіксовано перелік фактично усунутих виконавцем дефектів та пошкоджень по кожному електрокозловому крану, що відповідають переліку дефектів та пошкоджень, які необхідно було усунути при наданні послуг з ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2, який визначений переліку послуг з капітального ремонту кранів. Тобто, послуги з ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 (зав. № 526 та зав. № 528) згідно Договору про закупівлю № Л/М 23329/НЮ від 18.04.2023 надані в повному обсязі, прийняті і відповідають вимогам діючих норм і стандартів.

Позивач звертав увагу, що ТОВ "Львівський експертний центр" (дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено експертне обстеження (технічне діагностування) кранів типу козлового, про що видано висновок експертизи № 45148552-93.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий №Л-6518, зав. №526) та висновок експертизи № 45148552-94.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий № Л7045, зав. № 528), які надані замовнику, і на основі експертного обстеження (технічне діагностування) устаткування встановлено, що подальша його експлуатація можлива згідно паспортних характеристик. Також ТОВ "Львівський експертний центр" (дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено позачерговий повний технічний огляд кранів після проведеного експертного обстеження (технічного діагностування) та проведеного ремонту з внесенням відповідних записів в паспорти кранів 15.08.2023 (обліковий № Л-6518, зав. № 526 і обліковий № Л-7045, зав. № 528), за результатами якого по кожному крану зроблені висновки, внесені в паспорти кранів: "При зовнішніх оглядах механізмів ніяких дефектів, які б вплинули на безпеку роботи не виявлено. Статичне випробування вантажем - 12,5т, динамічне випробування вантажем - 11,0т. Кран випробування витримав, знаходиться у справному стані та визнаний придатним до подальшої експлуатації з вказаною у паспорті вантажопідіймальністю, при умові дотримання вимог технічної та експлуатаційної документації". А відтак, як зазначив позивач, після надання послуг крани відповідають паспортним характеристикам.

Проте, як вказував позивач, в подальшому, після надання ним в повному обсязі послуг та прийняття їх відповідачем, згідно з наведеними вище первинними документами, 27.10.2023 на електронну пошту виконавця azpto@ukr.net від замовника надійшов лист № М-01/696 від 08.09.2023, в якому відповідачем з посиланням на результати проведеної згідно внутрішніх регламентів АТ "Укрзалізниця" перевірки виконання умов договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 про закупівлю з капітального ремонту двох електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 (зав. №526 та зав. 528) зазначено про встановлення факту ненадання виконавцем робіт у повному обсязі, визначених Переліком капітального ремонту кранів (додаток 1 Договору), та наведено перелік невиконаних, за твердженням відповідача, робіт по кожному електрокозловому крану, вказано на помилкове підписання її працівниками 15.08.2023 акта № 1 приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів, повідомлено про анулювання акта від 15.08.2023 № 1 приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів, термінову необхідність прибуття уповноважених представників виконавця на місце надання послуг, необхідність перегляду фактичної калькуляції наданих послуг.

Однак, як стверджував позивач, окрім наведених вище документів, складеним експертним висновком № В - 85 від 10.11.2023 за результатами проведеної експертизи Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати додатково підтверджується перелік, зміст і обсяг фактично наданих послуг, який визначений в акті приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 01 від 15.08.2023, що повністю відповідає переліку послуг з капітального ремонту кранів, що міститься у додатку 1 до договору, що спростовує необґрунтовані твердження відповідача в його листі № М-01/696 від 08.09.2023 про надання таких послуг не у повному обсязі.

Відтак, виходячи з умов договору та дати отримання відповідачем листа позивача з рішенням про реєстрацію податкової накладної, позивач наголошував про прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг за договором на суму 4 170 000,00 грн, яке почалось з 02.11.2024.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у суді першої інстанції вказував, що 05.09.2023 працівниками відповідача було здійснено перевірку виконання умов договору, за результатами якої було встановлено факт ненадання позивачем у повному обсязі послуг, визначених переліком капітального ремонту кранів, а у додатках цієї калькуляції "Матеріали та запчастини" включено витратні матеріали на роботи, які по факту виконавцем робіт проведені не були.

Відповідач звертав увагу, що 06.11.2023 за участі представника позивача та представників регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" була проведена зустріч на залізничній станції Мостиська-II (місце надання послуг по ремонту двох кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 зав. № 526 та зав. № 528), під час якої встановлено та з`ясовано, що ряд запчастин у кількості, передбаченій додатком 1 до договору виконавцем неможливо замінити та встановити на електрокозлові крани, оскільки вони не передбачені конструкцією цих кранів у такій кількості та помилково були включені у дефектні акти та, як наслідок, у Додаток 1 до договору.

Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не долучено комісійні акти від 06.11.2023 № 2 та № 3, від підпису яких представник позивача відмовився, так, акт від 06.11.2023 № 2 містить перелік зворотніх матеріалів, що утворились в процесі надання послуг з капітального ремонту кранів, які відповідач мав намір повернути позивачу, тоді як акт від 06.11.2023 № 3 містить перелік запчастин, які не були використані в процесі ремонту кранів.

Також відповідач підкреслював, що висновок від 10.11.2023 № В-85 не може бути належним та допустимим доказом, оскільки згідно з відмітками в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці для працівників інших організацій відомості про присутність експерта Власенко Л.В. на вантажному пункті МЧ Львів в період з 06.11-10.11.2023 відсутні.

На переконання відповідача, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б фактичне виконання договору згідно з фактичною калькуляцією та переліком використаних запчастин й виконаних робіт (з урахуванням конструктивних властивостей цих кранів), необхідних для ремонту і тим самим не доведено ціну позову.

Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 193 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 травня 2023 року, після отримання заявки замовника № 7131/71Г-40/475 від 26.04.2023 про надання послуг сторонами підписаний акт приймання-передачі електрокозлових кранів в ремонт, згідно якого виробничий структурний підрозділ "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" передав, а виконавець прийняв для проведення ремонту електрокозловий кран ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 526, реєстр. № Л-6518 та електрокозловий кран ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 528, реєстр. № Л7045, що встановлені на вантажпункті ст. "Мостиська-2" виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт".

Обсяг робіт по ремонту передбачено технічним завданням додатку 1 договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023. Також в цьому акті сторонами встановлено, що технічний стан та комплектність крана відповідає переліченим недолікам додатку 1 договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023. Проведення ремонту здійснюється на території замовника. Після проведення ремонту виконавець ініціює проведення позачергового повного технічного огляду та експертного обстеження.

На виконання умов договору позивачем надані в повному обсязі послуги з капітального ремонту електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 526, реєстр. № Л-6518 та електрокозлового крану ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 528, реєстр. № Л7045 з використанням власних матеріалів і запасних частин, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними документами:

- акт приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 01 від 15.08.2023 з наведеним змістом та обсягом послуг з капітального ремонту електрокозлового крана ККГ-Н-10-7К-8,2 (зав. № 526) та електрокозлового крана ККГ-Н-10-7К-8,2 (зав. № 528), що містить відомості про усунуті дефекти та пошкодження згідно з наведеним в акті переліком по кожному електрокозловому крану;

- акт приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 1 від 15.08.2023 на суму 4 170 000,00 грн в т.ч. ПДВ 695000,000 грн; фактична калькуляція від 15.08.2023 до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 на суму 4 170 000,00 грн з ПДВ з розшифруванням матеріальних та трудових витрат (додаток 3 до договору);

- акт приймання-передачі зворотніх матеріалів, що утворилися в процесі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 1 від 15.08.2023.

В акті приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 01 від 15.08.2023 сторонами зафіксовано перелік фактично усунутих виконавцем дефектів та пошкоджень по кожному електрокозловому крану, що відповідають переліку дефектів та пошкоджень, які необхідно було усунути при наданні послуг з ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 який визначений в переліку послуг з капітального ремонту кранів (додаток 1 до договору).

Вказаний акт зі сторони відповідача підписано його представниками: Яковлєвим М.В., Кузиком З.М., Босим О.В. та Павлишиним В.І.

В зазначеному акті сторонами також зафіксовано наступне: використані матеріали повернуті замовнику згідно акта № 1 приймання-передачі зворотних матеріалів, що утворились в процесі надання послуг з капітального ремонту кранів від 15.08.2023; виконавець провів позачерговий повний технічний огляд електрокозлових кранів ККГ-Н-10-75-8,2 (зав. № 526 та зав. № 528). Відповідні записи внесені в паспорти кранів; виконавець провів експертне обстеження електрокозлових кранів ККГ-Н-10-75-8,2 (зав. № 526 та зав. № 528) та надав замовникові відповідні висновки; послуги надані з матеріалів та запасних частин виконавця; паспорти на встановлені механізми надані замовнику; послуги надані для виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця"; - місце надання послуг: територія замовника залізнична станція "Мостиська-2", вантажний пункт МЧ Львів; послуги виконані в повному обсязі, згідно вимог НПАОП 0.00-1.80-18, діючих норм та стандартів.

В підписаному сторонами акті приймання-передачі зворотніх матеріалів, що утворилися в процесі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 1 від 15.08.2023 також встановлено факт надання (виконання) виконавцем послуг з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 у кількості 2 шт. та визначений перелік використаних матеріалів, які повернуті Замовнику після виконання ремонту кожного електрокозлового крану. Наведені в акті приймання-передачі зворотніх матеріалів № 1 від 15.08.2023 перелік, найменування, кількісні показники повернутих виконавцем замовнику матеріалів і запасних частин, які були використані в процесі надання послуг з капітального ремонту кранів, повністю відповідають найменуванню, переліку і кількісним показникам, які визначені в додатку 1 до договору (перелік послуг з капітального ремонту кранів), фактичній калькуляції від 15.08.2023 до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 (додаток 3 до договору), акті приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 01 від 15.08.2023.

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів № 1 від 15.08.2023 послуги з ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 (зав. №526 та зав. №528) згідно договору про закупівлю № Л/М 23329/НЮ від 18.04.2023 надані в повному обсязі, прийняті і відповідають вимогам діючих норм і стандартів. Загальна вартість наданих послуг складає: 4 170 000,00 грн (чотири мільйони сто сімдесят тисяч гривень) в т.ч. ПДВ: 695 000,000 грн (шістсот дев`яносто п`ять тисяч гривень).

Вказаний акт зі сторони відповідача підписаний начальником служби комерційної роботи та маркетингу регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" Подаревським А.В., начальником виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажо-розвантажувальних робіт" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" Кузик З.М.

У межах вказаного колегією суддів зазначається, що основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що в ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судова колегія акцентує, що з огляду на зазначені первинні документи, складені сторонами на виконання договору, відповідачем прийняті надані позивачем послуги в повному обсязі без зауважень. Жодних заяв про усунені недоліки заявлено не було.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

При цьому, у відповідності до п. 5.8. договору за результатами виконання робіт з капітального ремонту кранів виконавцем із залученням спеціалізованої експертної організації - ТОВ "Львівський експертний центр" (Дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено експертне обстеження (технічне діагностування) кранів типу козлового, про що видано висновок експертизи № 45148552-93.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий № Л-6518, зав. № 526) та висновок експертизи № 45148552-94.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий №Л7045, зав. №528), які надані замовнику, відповідно до яких встановлено, щоїх подальша експлуатація можлива згідно паспортних характеристик (підтверджується записами в паспортах кранів). Також ТОВ "Львівський експертний центр" (Дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено позачерговий повний технічний огляд кранів після проведеного експертного обстеження (технічного діагностування) та ремонту з внесенням відповідних записів в паспорти кранів 15.08.2023 (обліковий №Л-6518, зав. №526 і обліковий №Л-7045, зав. №528), за результатами якого по кожному крану зроблені такі висновки, внесені в паспорти кранів: "При зовнішніх оглядах механізмів ніяких дефектів, які б вплинули на безпеку роботи не виявлено. Статичне випробування вантажем - 12,5т, динамічне випробування вантажем - 11,0т. Кран випробування витримав, знаходиться у справному стані та визнаний придатним до подальшої експлуатації з вказаною у паспорті вантажопідіймальністю, при умові дотримання вимог технічної та експлуатаційної документації".

Тобто, після надання послуг, крани відповідають паспортним характеристикам.

З урахування вказаних доказів, зазначені висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, є правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, у тому числі згідно з пунктом 12 - звіт про виконання договору про закупівлю протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України "Про публічні закупівлі" звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити, зокрема таку інформацію: 9) кількість, місце та строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг, 10) строк дії договору про закупівлю; 11) сума оплати за договором про закупівлю; 12) причини розірвання договору про закупівлю, якщо таке мало місце.

Надання позивачем в повному обсязі послуг та їх прийняття відповідачем також підтверджується оприлюдненим Регіональною філією "Львівська залізниця", як замовником, в електронній системі закупівель на сторінці закупівлі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023- 03-10-010319-а звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-03-10-010319-а з визначенням обсягу надання послуг на суму 4 170 000,00 грн та умовним зазначенням суми оплати про закупівлю - 0,01 UAH (у зв`язку з нездійсненням оплати за договором).

Тобто, послуги з капітального ремонту двох електрокозлових кранів ККГ-Н10-7К-8,2 (зав. №526 та зав. 528) виконавцем надані в повному обсязі, який повністю відповідає переліку послуг з капітального ремонту кранів (додаток 1 до договору) у місці їх надання: територія замовника залізнична станція "Мостиська-2", вантажний пункт МЧ Львів.

На це, за висновками судової колегії, вірно вказав місцевий господарський суд.

Згідно п. 4.2. договору замовник здійснює розрахунок за надані послуги за умови наявності належним чином оформлених документів: акта приймання-передачі наданих послуг, фактичної калькуляції наданих послуг з розшифруванням матеріальних та трудових витрат; податкової накладної, складеної та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України.

Позивачем відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України складено податкову накладну № 3 від 15.08.2023 на суму 4 170 000,00 грн, у тому числі ПДВ 695 000,000 грн по контрагенту - АТ "Укрзалізниця", Регіональна філія "Львівська залізниця", Служба капітальних вкладень, та в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку 30.08.2023 направлено її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (квитанція від 30.08.2023 реєстр. № 9221383418), проте, у зв`язку з зупиненням органом державної податкової служби реєстрації податкової накладної № 3 від 15.08.2023 на загальну суму 4 170 000,00 грн, у тому числі ПДВ 695 000,000 грн, з подальшим прийняттям Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області рішення № 10192249/38524210 від 19.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, виконавець звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення податкового органу, зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 3 від 15.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 340/1077/24 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118685483), яке набрало законної сили 23.08.2024, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10192249/38524210 від 19.12.2023, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 15.08.2023, складеної позивачем; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 15.08.2023 на суму 4 170 000,00 грн, у тому числі ПДВ 695 000,00 грн, складену позивачем, в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію 30.08.2023.

За умовами п. 4.3. договору замовник здійснює оплату за надані послуги протягом 30-ти банківських днів з дати реєстрації виконавцем складеної відповідно до Податкового кодексу України податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування виконавця, розрахунок здійснюється протягом 30-ти банківських днів з дати отримання замовником від виконавця копії рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування.

На підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 340/1077/24 складену позивачем податкову накладну № 3 від 15.08.2023 Державною податковою службою України зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.09.2024 за № 9221383418 (квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування від 20.09.2024 за № 9221383418), про що у відповідності до п. 4.3. Договору виконавцем письмово повідомлено Регіональну філію "Львівська залізниця" листом № 24/09-2 від 24.09.2024 з наданням рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 2800801814283 надіслано 25.09.2024).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2800801814283 вказаний лист з копією рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування відповідач отримав 02.10.2024.

З урахуванням вказаних вище обставин справи судова колегії вважає вмотивованими висновки місцевого господарського суду, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання настав після спливу 30-ти банківських днів з дати отримання замовником від виконавця копії рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування.

Водночас, доказів сплати відповідачем наданих позивачем за договором робіт до матеріалів справи не надано.

Окремо судова колегія зазначає, що згідно тверджень відповідача, 05.09.2023 його працівниками було здійснено перевірку виконання умов договору, за наслідками якої ним було встановлено, що позивачем не в повному обсязі надано послуги, визначені переліком капітального ремонту кранів (додаток 1 договору).

Втім, як вже зазначалось, у відповідності до п. 5.8. договору за результатами виконання робіт з капітального ремонту кранів виконавцем із залученням спеціалізованої експертної організації - ТОВ "Львівський експертний центр" (Дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено експертне обстеження (технічне діагностування) кранів типу козлового, про що видано висновок експертизи № 45148552-93.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий №Л-6518, зав. №526) та висновок експертизи № 45148552-94.23 від 14.08.2023 (на кран обліковий №Л7045, зав. №528), які надані замовнику, відповідно до якого встановлено, що їх подальша експлуатація можлива згідно паспортних характеристик (підтверджується записами в паспортах кранів). Також ТОВ "Львівський експертний центр" (Дозвіл № ДЗ-1744/3x/1-23) проведено позачерговий повний технічний огляд кранів після проведеного експертного обстеження (технічного діагностування) та проведеного ремонту з внесенням відповідних записів в паспорти кранів 15.08.2023 (обліковий №Л-6518, зав. №526 і обліковий №Л-7045, зав. №528), за результатами якого по кожному крану зроблені такі висновки, внесені в паспорти кранів: "При зовнішніх оглядах механізмів ніяких дефектів, які б вплинули на безпеку роботи не виявлено. Статичне випробування вантажем - 12,5т, динамічне випробування вантажем - 11,0т. Кран випробування витримав, знаходиться у справному стані та визнаний придатним до подальшої експлуатації з вказаною у паспорті вантажопідіймальністю, при умові дотримання вимог технічної та експлуатаційної документації".

Колегія суддів враховує, що після отримання листа відповідача № М-01/696 від 08.09.2023 з наведеними у ньому зауваженнями щодо обсягу виконаних робіт та пропозицією прибуття представників позивача на місце надання послуг, для спростування зауважень відповідача щодо неповного обсягу наданих послуг, виконавець, відповідно до положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" звернувся до Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати із заявкою № 01/11- 1 від 01.11.2023 про виділення експерта та проведення експертизи щодо дослідження наданих позивачем за договором для Регіональної філії "Львівська залізниця" послуг з капітального ремонту кранів із зазначенням дати проведення експертизи: 06.11.2023 за місцезнаходженням об`єктів дослідження: залізнична станція "Мостиська-2", вантажний пункт МЧ Львів.

Для проведення експертизи згідно заявки № 01/11-1 від 01.11.2023 перед експертом торгово-промислової палати поставлені наступні питання:

1) Дослідити та визначити зміст та обсяг фактично наданих послуг (виконаних робіт) виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" для Виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" замовника - Акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" з матеріалів та запасних частин виконавця, згідно договору про закупівлю № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023;

2) Дослідити та визначити чи відповідає зміст та обсяг фактично наданих виконавцем для замовника послуг (виконаних робіт) з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 з матеріалів і запасних частин виконавця поставленому технічному завданню, що міститься у Додатку №1 до договору № Л/М-23329/HIO від 18.04.2023 "Перелік послуг з капітального ремонту кранів", а також змісту і обсягу послуг, який визначений в акті приймання-передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів №01 від 15.08.2023 до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023.

За результатами прибуття представника позивача та експерта Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати Власенко Л.В. до Регіональної філії "Львівська залізниця" за місцем надання послуг: залізнична станція "Мостиська-2", вантажний пункт МЧ Львів 06.11.2023 проведено огляд об`єктів дослідження пред`явлених на експертизу: крана електрокозлового ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 526, обліковий №Л-6518, 1995 року виготовлення; крана електрокозлового ККГ-Н-10-7К-8,2, зав. № 528, обліковий №Л-7045, 1995 року виготовлення.

Проведення експертом Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати Власенко Л.В. 06.11.2023 дослідження змісту та обсягу фактично наданих виконавцем послуг (виконаних робіт) з капітального ремонту двох електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 на території замовника: залізнична станція "Мостиська-2", вантажний пункт МЧ Львів також підтверджується посвідченням про відрядження, виданого експерту Власенко Л.В. на підставі наказу від 03.11.2023 №180 за період відрядження з 05.11.2023 по 08.11.2023 з відмітками про прибуття і вибуття з 8 Регіональної філії "Львівська залізниця", листом Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати № 205/08-04 від 16.06.2025.

За результатами проведеної експертизи Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати складено експертний висновок № В - 85 від 10.11.2023, в якому експертом відповідно до поставлених на експертизу питань встановлено наступне:

- по першому питанню: зміст та обсяг фактично наданих послуг (виконаних робіт) виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" для Виробничого структурного підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" Замовника - Акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" з матеріалів та запасних частин виконавця, відповідає договору про закупівлю №Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023;

- по другому питанню: зміст та обсяг фактично наданих виконавцем для замовника послуг (виконаних робіт) з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 з матеріалів та запасних частин виконавця відповідає поставленому технічному завданню, що міститься у додатку 1 до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 "Перелік послуг з капітального ремонту кранів", а також змісту і обсягу послуг, який визначений в Акті № 01 "Приймання - передачі наданих послуг з капітального ремонту кранів" від 15.08.2023 до договору № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023.

При цьому, колегія суддів завертає увагу, що відповідна експертиза була проведена за інформування відповідача, оскільки з посвідчення про відрядження вказаного експерта в графі "прибув" та "вибув" містяться відбитки печатки Регіональної філії "Львівська залізниця" в особі представника Регіональної філії "Львівська залізниця".

В межах вказаного судова колегія приймає до уваги й те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 було витребувано у Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Алітуська, буд. 2; ідентифікаційний код 213964739) інформацію на підтвердження факту відрядження експерта Власенко Лариси Віталіївни на станцію Мостиська-2 Львівської залізниці (вантажпункт МЧ Львів) для проведення експертизи у період з 06.11.2023 по 10.11.2023.

17.06.2025 від Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати до господарського суду надійшла витребувана судом ухвалою від 27.05.2025 інформація, згідно якої на підставі наказу про відрядження № 180 від 03.11.2023 експерт Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати Власенко Л.В. була направлена у відрядження (строк відрядження 4 дні з 05.11.2023 по 08.11.2023) до підприємства регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та 06 листопада 2023 знаходилась на території залізничної станції Мостиська-2 вантажний пункт МЧ/ Львів АТ Укрзалізниця регіональна філія «Львівська залізниця» з метою огляду електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 та проведення товарознавчої експертизи за замовленням ТОВ «Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання» (код ЄДРПОУ 38524210). За результатами проведеного огляду складено експертний висновок № B-85 від 10.11.2023.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 27 січня 2026 року в cправі № 902/198/25).

Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 в справі № 910/16718/20 вказав, що не має значення кількість висновків експертів, наявних в матеріалах справи, а має значення саме суть кожного висновку експерта. Тому при здійсненні оцінки доказів із застосуванням принципу вірогідностей доказів необхідно оцінювати не кількість висновків, а зміст кожного висновку.

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші (постанова Верховного Суду від 17 березня 2026 року в cправі № 904/4337/24).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Отже, на переконання судової колегії надані позивачем відповідні докази є більш вірогідними аніж надані відповідачем, оскільки, зокрема, такі складено не заінтересованими особами. Вказане також стосується комісійних актів від 06.11.2023 № 2 та № 3, від підписання яких, за твердженнями відповідача, позивач відмовився.

Про врахування наявності вірогідних доказів у справі, на переконання судової колегії, вірно вказав й суд 1-ої інстанції.

За вказаних обставин, беручи до уваги наявні в справі докази в цілому, здійснивши оцінку останніх як окремо, так і у їх взаємному зв`язку, за висновками судової колегії обґрунтованими, в силу ст.ст. 76, 77 ГПК України, є доводи позивача, що ним надано послуги (виконано роботи) за договором в повному обсязі. При цьому, станом на дату подання позову строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання настав. Однак, відповідачем не здійснено оплату наданих позивачем послуг. Як наслідок, колегія суддів висновується про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 4 170 000,00 грн, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд першої інстанції.

У свою чергу, зважаючи на викладені в цій постанові висновки щодо суті спору, колегія суддів відхиляє, як невмотивовані, доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги сумніви щодо правильності висновків експертів, поданих позивачем, а також про те, що судом першої інстанції не надана оцінка всім обставинам справи, що відносяться до предмета доказування у ній.

У частині клопотання про призначення судової експертизи, судова колегія зазначає таке.

За ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1).

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч. 1 ст. 101 ГПК України).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Системний аналіз зазначених статей ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 ГПК України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.

Дослідивши клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про призначення експертизи у справі судова колегія враховує, що представником відповідача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Крім цього, відповідач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України.

На це, як вважає судова колегія, правильно акцентував увагу й суд 1-ої інстанції.

Більше того, твердження відповідача, викладені у відповідному клопотанні до апеляційного суду, направлені на переоцінку наявних у справі первинних документів, складених сторонами на виконання договору.

Окрім того, заявником не обґрунтовано, що наявні у справі висновки експертів, надані позивачем, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

За вказаного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення у цій справі комплексної судово-економічної та інженерно-технічної експертизи.

Також з цих підстав судова колегія відхиляє аргументи скаржника щодо безпідставного відхилення місцевим господарським судом клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Окремо судовою колегією зазначається, що інші доводи апелянта в межах вказаних, на його думку, процесуальних порушень, здійснених судом першої інстанції під час здійснення останнім судового розгляду справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони, по-перше, не є підставою для скасування або зміни основного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, по-друге, не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги у цій частині.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного основного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Щодо додаткового рішення

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 позов задоволено повністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" подано до суду першої інстанції заяву про стягнення судових витрат, в якій заявник просить стягнути з відповідача 95 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Від відповідача до місцевого господарського суду надійшла заява в якій АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просило відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вказував, що 95 000 грн мають бути сплачені адвокату на момент подання заяви про відшкодування судових витрат. Однак, позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесення таких витрат позивачем, причому ця фіксована сума не є гонораром успіху, оскільки оплата цієї суми не обумовлена прийняттям позитивного судового рішення, а відповідно до пп. 3.5. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 по договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 виплата гонорару (винагороди) адвокату на підставі договору в розмірі, який визначений в пп. 3.1. цієї додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Окрім цього, відповідачем зазначено, що 95 000,00 грн явно не співмірною із складністю цієї справи, оскільки з урахуванням критеріїв: співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності надання послуг адвокатом, зокрема: правовий аналіз відповіді на претензію, консультації, підготовча робота для складання позовної заяви, збір документів, аналіз законодавства та судової практики та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а тому зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу є, на думку апелянта, завищеними, не є належним чином обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат, оскільки у адвоката вже були всі наявні матеріали і повторних дій непотрібно було вчиняти.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 заяву ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" про стягнення судових витрат задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".

У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підставі договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.04.2025) (далі також - договір), укладеного позивачем (клієнт; замовник) з адвокатом Пашковським А.А. (свідоцтво серія КР № 000113 від 04.07.2017) (надалі - адвокат; виконавець) була надана правнича допомога позивачу в зв`язку з розглядом справи № 910/3479/25.

Представництво позивача у даній справі адвокатом Пашковським А.А. здійснюється на підставі довіреності № 1-25 від 18.03.2025.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 за договором адвокат зобов`язується надавати усіма законними методами та способами клієнту правову (правничу) допомогу в господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ ВП 40081195) про стягнення заборгованості за надані послуги з капітального ремонту електрокозлових кранів ККГ-Н-10-7К-8,2 за договором про закупівлю № Л/М-23329/НЮ від 18.04.2023 в сумі 4 170 000,00 грн (процесуальний статус клієнта - позивач, у зв`язку з поданням клієнтом позову), в тому числі (але не виключно) в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, на стадії виконання судового рішення, та в інших справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу.

За умовами п. 3.1. договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги за цим договором, розмір та порядок оплати якого встановлюється за домовленістю сторін у додатках до цього договору та/або додаткових угодах до нього.

У протоколі погодження договірної ціни за надання професійної правничої допомоги (адвокатські послуги) на підставі договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 (додаток 1 до договору) сторонами договору відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" погоджено гонорар (винагороду) адвоката в зазначеній справі у фіксованому розмірі 95 000,00 грн. без ПДВ.

В укладеній сторонами додатковій угоді № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 сторонами договору визначено розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару, в зв`язку з наданням правової допомоги у справі № 910/3479/25.

Згідно з пп. 3.1. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту на підставі договору адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 95 000,00 грн (дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, який не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи адвоката у зв`язку з представництвом інтересів клієнта у визначеній цією додатковою угодою справі у суді першої інстанції.

Положеннями пп. 3.2. вказаної додаткової угоди визначено, що погоджений сторонами у пп. 3.1. цієї додаткової угоди фіксований розмір гонорару (винагороди) адвоката встановлений за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту у визначеній цією додатковою угодою справі під час її розгляду у суді першої інстанції та не поширюється на правову допомогу, яка надається адвокатом клієнту на інших стадіях розгляду (перегляду) цієї справи чи в інших справах.

За умовами пп. 3.3. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 розмір гонорару (винагороди) адвоката на підставі даної додаткової угоди визначений за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту у зв`язку з представництвом клієнта адвокатом у суді першої інстанції у справі № 910/3479/25, включаючи підготовку (складення) процесуальних та інших документів правового характеру, представництво у суді, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, іншої професійної правничої допомоги, яка є необхідною у справі.

Відповідно до пп. 3.5. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 виплата гонорару (винагороди) адвокату на підставі договору у розмірі, який визначений в пп. 3.1. цієї додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

За пп. 3.6. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 надання правової допомоги згідно з цією додаткової угодою засвідчується сторонами шляхом підписання ними акта приймання-передачі виконаних робіт.

14.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" та адвокатом Пашковським А.А. складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.04.2025) разом з відомостями про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі № 910/3479/25 Господарського суду міста Києва, якими підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги (адвокатські послуги) у справі Господарського суду міста Києва № 910/3479/25 на суму 95 000,00 грн без ПДВ.

Надані адвокатом роботи (послуги) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" включають, зокрема: правовий аналіз та вивчення адвокатом наданих замовником матеріалів (документів) та поданих іншою стороною у справі, збір доказів, аналіз спірних правовідносин у справі, надання консультацій, роз`яснень замовнику, узгодження правової позиції, складання позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв з процесуальних питань в інтересах замовника, захист та представництво замовника (позивача) в судових засіданнях.

Таким чином, в зв`язку із розглядом даної справи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" на професійну правничу допомогу адвоката на підставі договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.04.2025) складають 95 000,00 грн.

Вказаний фіксований розмір гонорару адвоката визначений в укладеній Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" з адвокатом додатковій угоді № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи адвоката у зв`язку з представництвом інтересів Клієнта у визначеній цією додатковою угодою справі у суді першої інстанції (п. 3.1. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025).

Відповідач, заперечуючи проти покладення на нього вказаних судових витрат, вказував, що такі витрати не оплачені позивачем та є неспівмірними.

В межах зазначеного колегія суддів вказує, що в даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: її співмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт; обсяг фактично наданих адвокатом послуг; предмет позову та значення справи для сторін.

Так, за висновками судової колегії, врахування місцевим господарським судом вказаних критеріїв при визначенні розміру витрат на правничу допомогу повністю відповідає обсягу наданих адвокатом юридичних послуг замовнику, і така правнича допомога є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, судова колегія враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З цих підстав судовою колегією визнаються невмотивованими твердження скаржника щодо несплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу станом на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення.

Крім того, згідно пп. 3.5. додаткової угоди № 1 від 04.04.2025 до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 виплата гонорару (винагороди) адвокату на підставі договору у розмірі, який визначений в пп. 3.1. цієї додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Так, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги № 05-03/1 від 05.03.2025 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.04.2025), складений та підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрійський завод підйомно-транспортного обладнання" та адвокатом Пашковським А.А. лише 14.10.2025.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції при здійсненні оцінки відповідних заперечень відповідача.

Отже, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає вмотивованими висновки про співмірність, розумність та необхідність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, складності відповідної правничої роботи, що є підставою для задоволення заяви Товариства та стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 95 000 грн.

В свою чергу, колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване основне рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними, а крім того оскаржуване додаткове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25 відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця").

Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 910/3479/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков