Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №11/Б-5022/1293/2011 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 11/Б-5022/1293/2011

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29.07.2026 (вх. №01-05/2541/26 від 30.07.2026)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 (суддя Боровець Я.Я., повну ухвалу складено 27.05.2026), постановлену за результатами розгляду заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог відносно банкрута

у справі №11/Б-5022/1293/2011

за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі,3, м. Тернопіль

до боржника Відкритого акціонерного товариства «Бережанський склозавод», вул. Братів Лепких, 33, м. Бережани, Тернопільська обл.

про: визнання банкрутом

за участю представників:

від скаржника: представник Шкільний П.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

інші учасники: не з`явилися;

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 у справі №11/Б-5022/1293/2011 заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно банкрута ВАТ «Бережанський склозавод» (вх. №3940 від 29.05.2025) у справі №11/Б-5022/1293/2011, задоволено частково; визнано поточні кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно ВАТ "Бережанський склозавод" в сумі 1 159 717,88 грн (податковий борг - єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків) та в сумі 6 056,00 грн (судовий збір), які підлягають включенню ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства; в іншій частині заяви щодо визнання поточних кредиторських грошових вимог у розмірі 108 098,31 грн, відхилено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, кредитор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 у справі №11/Б-5022/1293/2011 в частині відхилення поточних кредиторських грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області у розмірі 108 098,31 грн. та постановити нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог задоволити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді – Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2026, поновлено Головному управлінню ДПС у Тернопільській області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 у справі №11/Б-5022/1293/2011, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 11.09.2026, призначено розгляд справи на 16.09.2026.

В судовому засіданні 16.09.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 у справі №11/Б-5022/1293/2011 в частині відхилення поточних кредиторських грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області у розмірі 108 098,31 грн. та постановити нове судове рішення, яким заяву про визнання кредиторських грошових вимог задоволити в повному обсязі.

Ліквідатор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.

Інші учасники апеляційного провадження явки в судове засідання не забезпечили.

Після судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та в порядку, визначеному у ст.219 ГПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 23.09.2026.

В судовому засіданні 23.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №11/Б-5022/1293/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Бережанський склозавод».

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2011 Відкрите акціонерне товариство «Бережанський склозавод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №11/Б-5022/1293/2011, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича.

29.05.2025 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх. №3940) про визнання поточних грошових вимог до боржника Відкритого акціонерного товариства «Бережанський склозавод».

Ліквідатор під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлені грошові вимоги визнав частково, а саме в розмірі 1 159 717,88 грн, вимоги у розмірі 108 098,31 грн відхилив, зазначивши, що 9 741,91 грн земельного податку та 41 579,33 грн податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, виникли у 2011 році, тобто такий податковий борг в 2014 – 2015 році став безнадійним та підлягає списанню, а 56 777,07 грн податку зі сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків, боржник сплатив у 2012 році.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, дійшов висновку про те, що поточні грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно банкрута Відкритого акціонерного товариства «Бережанський склозавод» в сумі 1 159 717,88 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а в іншій частині заяви щодо визнання поточних кредиторських грошових вимог у розмірі 108 098,31 грн слід відхилити.

Узагальнені доводи апелянта.

Вимоги апеляційної скарги кредитора обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу в частині відмови у визнанні грошових вимог постановлено без повного з`ясування обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- в обґрунтування часткової відмови у визнанні кредиторських вимог щодо вимог по єдиному соціальному внеску суд першої інстанції суд зазначив, що у 2012 році ВАТ «Бережанський склозавод» сплачено єдиний внесок частково у розмірі 56 777,07 грн., водночас суд не встановив, які саме зобов`язання були погашені зазначеними платежами, не дослідив порядок їх зарахування та не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених кредиторських вимог саме на суму 56 777,07 грн.;

- з метою перевірки доводів ліквідатора щодо часткової сплати ВАТ «Бережанський склозавод» єдиного внеску у 2012 році та встановлення напрямку зарахування відповідних платежів, Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області; необхідність такого звернення зумовлена тим, що відповідно до Закону України від 04.07.2013 №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були передані від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів лише з 01.10.2013;

- згідно з відповіддю органів Пенсійного фонду України від 26.11.2025 у 2012 році ВАТ "Бережанський склозавод" здійснювало сплату єдиного соціального внеску таким чином:

- 29.02.2012 надійшли кошти в сумі 15 150,87 грн. в т.ч. по класу ризику (38,19%) – 13770,99 грн., утримання з працівників (3,6%) – 1311,88 грн., нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%) – 68,00 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 3987,16 грн. (вересень 2011р.), 9783,83 грн. (частково жовтень 2011р.); утримання з працівників (3,6%): 358,38 грн. (жовтень 2011р.), 953,50 грн. (частково листопад 2011р.); нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%): 1,16 грн. (вересень 2011р.), 66,84 грн. (частково жовтень 2011р.);

- 01.03.2012 надійшли кошти в сумі 9465,57 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 8650,16 грн., утримання з працівників (3,6%) – 815,41 грн.; з них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 8650,16 грн. (частково жовтень 2011р.); утримання з працівників (3,6%): 738,38 грн. (листопад 2011р.), 77,03 грн. (частково грудень 2011р.). - 19.04.2012 надійшли кошти в сумі 992,21 грн. в т.ч.: нарахування на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2%) – 103,48 грн., нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%) – 43,12 грн., утримання з працівників (3,6%) – 845,61 грн.; З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: нарахування на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2%): 103,48 грн. (листопад 2011р.); нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%): 12,16 грн. (жовтень 2011р.), 30,96 грн. (частково листопад 2011р.); утримання з працівників (3,6%): 845,61 грн. (частково грудень 2011р.). - 23.04.2012 надійшли кошти в сумі 8970,45 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 8970,45 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 1419,14 грн. (жовтень 2011р.), 7551,31 грн. (частково листопад 2011р.). - 24.04.2012 надійшли кошти в сумі 10076,54 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 9208,50 грн., утримання з працівників (3,6%) – 868,04 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 9208,50 грн. (частково листопад 2011р.); утримання з працівників (3,6%): 389,24 грн. (грудень 2011р.), 478,80 грн. (частково січень 2012р.)

- - 21.06.2012 надійшли кошти в сумі 9327,04 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 8490,00 грн., нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%) – 37,04 грн., утримання з працівників (3,6%) – 800,00 грн.; з них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 1025,25 грн. (листопад 2011р.), 7464,75 грн. (частково грудень 2011р.); нарахування на суму заробітної плати працюючих інвалідів (8,41%): 4,92 грн. (листопад 2011р.), 32,12 грн. (грудень 2011р.); утримання з працівників (3,6%): 336,61 грн. (січень 2012р.), 463,39 грн. (частково лютий 2012р.). - 20.09.2012 надійшли кошти в сумі 16988,00 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 15558,00 грн., утримання з працівників (3,6%) – 1430,00 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 6306,24 грн. (грудень 2011р.), 3 8650,16 грн. (січень 2012р.), 601,60 грн. (частково лютий 2012р.); утримання з працівників (3,6%): 382,22 грн. (лютий 2012р.), 868,04 грн. (березень 2012р.), 179,74 грн. (частково квітень 2012р.). - 17.10.2012 надійшли кошти в сумі 7205,00 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 6540,00 грн. утримання з працівників (3,6%) – 665,00 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 6540,00 грн. (частково лютий 2012р.); утримання з працівників (3,6%): 620,03 грн. (квітень 2012р.), 44,97 грн. (частково травень 2012р.) - 07.12.2012 надійшли кошти в сумі 3217,83 грн. в т.ч.: по класу ризику (38,19%) – 2940,63 грн., утримання з працівників (3,6%) – 277,20 грн. З них зараховано на погашення заборгованості по єдиному соціальному внеску: по класу ризику (38,19%): 1828,85 грн. (лютий 2012р.), 1111,78 грн. (частково березень 2012р.); утримання з працівників (3,6%): 277,20 грн. (травень 2012р.);

- заборгованість по ВАТ "Бережанський склозавод" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00293479) відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" станом на 01.10.2013 становила 125906,18 грн;

- сума заборгованості у розмірі 125 906,18 грн, визначена органами Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013, повністю відповідає відомостям інтегрованої картки платника податків, наявним у контролюючого органу та долученим до матеріалів справи, що свідчить про врахування здійснених у 2012 році платежів під час формування стану розрахунків платника зі сплати єдиного внеску;

- порівняння відомостей, отриманих від ГУ Пенсійного фонду України та від ліквідатора, свідчать про те, що сплата єдиного соціального внеску в період 01.04.2012 до 31.12.2012 збігаються й становить 56 777,07 грн., водночас, більша частина цих сум була зарахована на погашення зобов`язань, які виникли в 2011 році;

- приписами ч. 6 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення; у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення;

- надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відомості підтверджують, що платежі, здійснені боржником у 2012 році, були спрямовані насамперед на погашення недоїмки попередніх періодів та вже враховані при формуванні стану розрахунків платника і визначенні розміру його заборгованості;

- суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні кредиторських вимог зі сплати єдиного внеску в частині 56 777,07 грн, не дослідив надані контролюючим органом докази щодо порядку зарахування відповідних платежів, не врахував відомості Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про їх спрямування на погашення заборгованості попередніх періодів, не встановив, які саме зобов`язання були погашені зазначеними коштами;

- щодо вимог по земельному податку у сумі та по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати, з урахуванням норм ст.45 КУзПБ щодо відсутності присічного строку для подання заяв кредиторів про визнання грошових вимог, висновок суду першої інстанції про пропуск контролюючим органом 1095-денного строку, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, є помилковим.

Ліквідатор та інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, подана після спливу тридцятиденного строку, встановленого у ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Також у статті 1 КУзПБ визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено з матеріалів справи провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Бережанський склозавод» порушено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2010.

У заяві про визнання грошових вимог до боржника ГУ ДПС у Тернопільській області зазначає, що згідно з довідкою про наявність боргу та звітних облікових систем контролюючого орану у боржника наявна заборгованість, що виникла під час проведення процедур банкрутства в сумі 1 267 816,19 грн та складається з такої заборгованості:

- по земельному податку в сумі 9 741,91 грн;

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати в сумі 41 579,33 грн.;

- по єдиному внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 1 216 494,95 грн.

Таким чином, заявлена кредитором заборгованість є поточною.

Відповідно ч.4 ст.60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Відповідно до підпунктів а, б пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено поняття, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (стаття 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Як визначено частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 стаття 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до частини 16 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Статтею 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п.37.3. статтею 37 Податкового кодексу України.

Як визначено статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строку. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Кредитор надсилав боржнику для узгодження вимоги про сплату боргу (докази надсилання містяться в матеріалах справи).

Податковий борг виник у зв`язку з несплатою платником податків грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, зокрема єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків на суму 1 216 494,95 грн, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (містяться в матеріалах справи).

Ліквідатор під час розгляду справи в суді першої інстанції надав суду докази того, що в період з 01.04.2012 до 31.12.2012 боржник провів фактичну оплату єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасові непрацездатності на загальну суму 56 777,07 грн.

Апелянт у скарзі підтверджує сплату боржником 56 777,07 грн. у 2012 році, проте наголошує, що вказані кошти було зараховано в погашення зобов`язань, які виникли в 2011 році, адже були спрямовані насамперед на погашення недоїмки попередніх періодів, та вже враховані при формуванні стану розрахунків платника і визначенні розміру його заборгованості.

Так, в матеріалах справи наявна відповідь Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області №1900-0504-5/54973 від 26.11.2025, відповідно до якої кошти, які надходили від ВАТ «Бережанський склозавод» у 2012 році зараховувались в рахунок сплати заборгованості за попередні періоди 2011 та 2012 року в порядку черговості.

Водночас, слід взяти до уваги, що боржника було визнано банкрутом постановою суду від 23.09.2011.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній станом на 23.09.2011, наслідками визнання боржника банкрутом, серед інших, є:

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав;

- вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, після 23.09.2011 поточні вимоги до боржника мали бути заявлені в межах справи про банкрутство, розглянуті та визнані судом, а їх погашення повинно було відбуватися в порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відтак суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги кредитора на суму 56 777,07 грн., які були фактично сплачені ВАТ «Бережанський склозавод» у 2012 році.

Окрім того, суд першої інстанції відхилив вимоги кредитора щодо заборгованості зі сплати земельного податку у розмірі 9 741,91 грн та податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 41 579,33 грн, з огляду на пропуск кредитором 1095 денного строку для пред`явлення такої вимоги.

Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Податковим кодексом України встановлений граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню.

Податковий борг, який виник унаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов`язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.

Під час розгляду грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.

У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, зокрема шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство.

У цій справі заявник просить визнати грошові вимоги до боржника, які виникли в 2011 році на підставі самостійно визначених та задекларованих банкрутом зобов`язань та поданих до контролюючого органу декларацій з кінцевим строком сплати ще в 2014-2015 рр.

При цьому, заяву з кредиторськими грошовими вимогами до банкрута надіслано до суду тільки у 2025 році, тобто за спливом встановленого статтею 102 ПК України 1095-денного строку.

За таких обставин, у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення суми податкового боргу у розмірі 51 321,24 грн, в тому числі шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство, адже пунктом 102.3 статті 102 ПК України передбачені випадки та обставини, за яких строк давності зупиняється, у цій справі відсутні.

Апелянт покликається на те, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено присічного строку на подання заяви про визнання грошових вимог до боржника, проте вказаний довід не спростовує спливу спеціального строку, встановленого Податковим кодексом України.

Апелянт не спростував висновків суду, викладених в оскарженій ухвалі, та не довів порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали, відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29.07.2026 (вх. №01-05/2541/26 від 30.07.2026) – відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.01.2026 у справі №11/Б-5022/1293/2011 – залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 05.10.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.