Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №704/1115/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

704/1115/26

06.10.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді Воронкової І.Г.

присяжних Лисюченко О.О.

Ганженко Л.М.

секретаря судового засідання Джуській Л.О.

за участю представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Скоропад Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Тальнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

встановив:

Адвокат Ткаченко М.О. який діє від імені та в інтересах заявників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся до суду з заявою про оголошення померлою фізичної особи - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є чоловіком заявниці ОСОБА_2 та батьком заявника ОСОБА_3 . 27.02.2022 року ОСОБА_3 був призваний за мобілізацією на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання ОСОБА_3 зник безвісти, про що була повідомлена його родина. З 18.05.2022 року та по день подання даної заяви до суду родина безвісти зниклого ОСОБА_3 не отримала жодних уточнюючих відомостей про обставини зникнення та про статус військовослужбовця та місця його знаходження/перебування. Підставою для звернення до суду з даною заявою стало повідомлення від ОСОБА_5 - побратима ОСОБА_3 про те, що останній загинув під час виконання бойового завдання. В зв`язку з даними обставинами заявники просять оголосити ОСОБА_4 померлим з метою оформлення спадщини та реалізації їх особистих та майнових прав як членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

В судовому засіданні заявники та їх представник заяву підтримали, надали пояснення, які є аналогічними викладеним у заяві, поданій до суду, просили її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про день час та місце розгляду справи. Від Міністерства оборони України та Тальнівського відділу ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області Київського МУ МЮУ надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, від Міністерства оборони України надійшла заява, в якій викладені письмові пояснення щодо суті заяви, що розглядається, і в якій представник заінтересованої особи просить врахувати зазначені пояснення під час прийняття судового рішення.

Неявка в судове засідання представників заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши заявників та їх представника, свідка ОСОБА_5 , розглянувши подані заяви по суті учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Витягу з реєстру територіальної громади, місце проживання заявниці ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).

27.03.1993 року між ОСОБА_3 та заявницею по справі ОСОБА_6 (дівоче прізвище - ОСОБА_7 ), був зареєстрований шлюб, актовий запис № 25, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 13).

В даному шлюбі в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син – ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади, місце проживання та реєстрації ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 (а.с. 20-22).

Згідно сповіщення сім`ї № 3/845 від 18.05.2022 та № 3/3365 від 14.11.2023 від Міністерства оборони України, які надійшли на адресу заявників по справі, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , 10.05.2022 року, зник безвісті під час ведення бою з противником в районі населеного пункту Рубіжне (а.с. 23, 24).

З витягу з ЄРДР вбачається, що 16.06.2022 за заявою ОСОБА_3 про втрату зв`язку з його батьком ОСОБА_3 зареєстроване кримінальне провадження за фактом зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 25, 74).

Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України на вимогу заявників 07.05.2023 року надала перелік документів, які стосуються проходження служби ОСОБА_3 та зникнення його безвісти (а.с. 26-31).

З наданих документів, а саме витягу з наказу № 123 від 10.06.2022 року, вбачається, що за наслідками проведеного службового розслідування по факту виявлення безвісти зниклих та, ймовірно, взятих у полон військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що 08.05.2022 року за бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2022 року № 120 ДСК група військовослужбовців 1 стрілецької роти В/ч НОМЕР_1 вибула в район населеного пункту АДРЕСА_2 для виконання завдань за призначенням у підпорядкування командира НОМЕР_3 омбр, у складі 9 осіб, з них: солдат ОСОБА_3 . Після виконання бойового розпорядження до військової частини НОМЕР_1 не повернулися: солдат ОСОБА_3 . Місцезнаходження останнього невідоме, свідки відсутні, на зв`язок не виходив, про своє місцезнаходження не повідомляв, офіційного підтвердження про його перебування у полоні не надходило, розшукати військовослужбовця не прадставляється можливим, оскільки територія в н.п. Рубіжне, Воєводівка, Шахта "Карбоніт" Луганської області є тимчасово окупованими збройними силами російської федерації (а.с. 27).

Обставини зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 за обставин, зазначених вище, також підтверджуються: доповіддю про особовий склад, який вважається зниклим безвісти в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_3 ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (а.с. 28); довідкою № 1342 від 07.05.2023 "Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України" (а.с. 29); витягом із журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 від 01.05.2022 (а.с. 30); витягом з наказу № 83 від 21.04.2022 "про призначення солдата ОСОБА_3 з 21.04.2022 на військову посаду у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 31).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, гр. ОСОБА_4 зник на території бойових дій (під час воєнних дій) (а.с. 34).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 03.06.2025 року, ОСОБА_4 є учасником бойових дій (а.с. 35).

Згідно листа зі секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 10.03.2023 року, дані про зниклого безвісти ОСОБА_3 скеровані російській стороні для перевірки факту його перебування на території держави-агресора або тимчасово окупованих територіях (а.с. 36).

Згідно відповіді на лист від командира В/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 12.09.2023 року, ОСОБА_4 в полоні не перебуває (а.с. 37).

З відповіді Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ від 21.10.2024 вбачається, що інформація щодо місця та обставин зникнення ОСОБА_3 облікована, заходи щодо пошуку даного військовослужбовця здійснити неможливо, так як територія його ймовірного зникнення є тимчасвово окупованою територією України (а.с. 38).

15.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 зареєстроване кримінальне провадження, досудове розслідування в якому триває, проводяться слідчі (розшуові) дії (а.с. 74, 97).

На підтвердження обставин, викладених в заяві, заявниками в судове засідання було залучено свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні дав показання про те, що він є військовослужбовцем та побратимом ОСОБА_3 , знає його родину. З ОСОБА_3 він познайомився 01.03.2022 у військовій частині на початку військової служби. 20.04.2022 їх перевели до іншої військової частини - НОМЕР_1 , а 08.05.2022 він разом з ОСОБА_3 та іншими військовими виїхали в населений пункт Воєводівка Луганської області на бойове завдання, де велися активні військові дії, в тому числі стрілецькі бої. Станом на 11.05.2022 на бойовій позиції їх було четверо військових, ОСОБА_3 був тяжко поранений в область голови, вони були оточені та в результаті важких боїв були взяті в полон російськими військовими, а саме він та його троє побратимів, ОСОБА_3 на його очах був вбитий російськими військовими і був залишений в окопі. Після звільнення з полону він зустрівся з родиною свого загиблого побратима ОСОБА_3 та розповів їм про усі відомі йому обставини загибелі останнього.

Вирішуючи заяву, суд застосовує такі норми законодавства.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).

Заявниця для захисту своїх прав звернулася до суду про оголошення особи померлою (загиблою).

Суд вважає, що обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України. При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв`язок, або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Ураховуючи вищевикладене, оцінивши наведені заявницею обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявницею та особою, яку вона просить оголосити померлою, матеріально-правового зв`язку, а саме з метою реалізації права на оформлення спадкових прав та належних соціальних виплат.

Відповідно до ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що належить задовольнити.

Відповідно до ст. 48 ЦК України у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявником, вони об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Суд бере до уваги пояснення заінтересованої особи - Міністерства оборони України щодо строків, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, і з цього питання виходить з правових висновків Верховного Суду.

Так, Велика Палата ВС у своїй постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 урахувала, що приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою з воєнними діями та збройним конфліктом, а не з воєнним станом як таким. Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Речення друге ч. 2 ст. 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, вказаного в реченні першому цієї частини. Водночас, суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо в контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Це дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни, та в яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Надані суду докази не містять жодних суперечностей щодо обставин ймовірної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , що дає суду підстави зробити вірогідне припущення про його смерть внаслідок виконання ним обов`язків військової служби.

Отже, зникнення ОСОБА_4 відбулося під час активних бойових дій поблизу населеного пункту село Воєводівка Луганської області, тому це зникнення є наслідком воєнних дій, яке сталося у строк понад шість місяців до дня звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви та оголошення ОСОБА_4 померлим.

Оскільки матеріали справи дають можливість установити день вірогідної смерті ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне оголосити його померлим з ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Керуючись ст. 10, 81, 263-265, 293, 294, 305 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: радгосп Степна Тальнівського району Черкаської обасті, який загинув під час несення військової служби для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України - померлим.

Датою смерті ОСОБА_4 вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Місцем смерті ОСОБА_4 вважати населений пункт Воєводівка Сіверськодонецького району Луганської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.Г. Воронкова

Присяжні Лисюченко О.О.

Ганженко Л.М.