Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №712/12337/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №712/12337/26

Провадження № 2а/712/133/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

за участю секретаря - Чумак Д.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R474027 від 20 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 17 серпня 2026 року через застосунок «Дія» позивач отримав повідомлення про накладення арешту на його банківські рахунки, після чого з відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження йому стало відомо про відкриття 06 серпня 2026 року виконавчого провадження №81666049 на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №R474027 від 20 квітня 2026 року.

Позивач зазначає, що копії вказаної постанови не отримував та про її прийняття до відкриття виконавчого провадження не знав.

Крім того, позивач заперечує факт належного оповіщення про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №6069076, зазначаючи, що такої повістки не отримував. Також посилається на те, що адреса, зазначена відповідачем, не є адресою його зареєстрованого місця проживання.

На переконання позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вручення або належного направлення йому повістки, а також дотримання встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із цим позивач просить скасувати постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін, витребовано у відповідача копії матеріалів, на підставі яких були винесені постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Представником ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заяву про залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що відповідно до частини другої статті 286 КАС України та статті 289 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

При цьому відповідач вказує, що позивач був обізнаний про здійснення щодо нього провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки 10 квітня 2026 року у його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення №F3858497, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи - 20 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв., про що свідчить власноручний підпис позивача.

Також відповідач посилається на те, що після прийняття постанови вживав заходів щодо направлення документів позивачу засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення останнім отримано не було.

Крім того, відповідач зазначає, що кореспонденція направлялася за адресою, яка містилася у військово-облікових даних позивача та була повідомлена ним самим при уточненні відповідних даних.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Аналізуючи заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Водночас дотримання встановленого процесуального строку підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин, за яких особа могла реалізувати своє право на судове оскарження.

Матеріалами справи підтверджується, що 10 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №F3858497, у якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 20 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під протоколом міститься підпис позивача.

Таким чином, твердження позивача про повну необізнаність щодо здійснення стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення матеріалами справи не підтверджується.

Разом із тим, обізнаність особи про факт здійснення щодо неї провадження та про дату майбутнього розгляду справи не є тотожною її обізнаності про результат такого розгляду, факт прийняття постанови, її зміст та накладене адміністративне стягнення.

У постанові №R474027 від 20 квітня 2026 року відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання її копії.

Достатніх доказів того, що копія постанови була фактично вручена позивачу та що до моменту відкриття виконавчого провадження він достовірно був обізнаний саме про прийняття оскаржуваного рішення та його зміст, суду не надано.

Отже, сам факт обізнаності позивача про призначення розгляду справи на 20 квітня 2026 року не є достатнім для висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

З огляду на наведене та враховуючи необхідність забезпечення ефективного доступу особи до суду, суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними, а тому строк підлягає поновленню.

За вказаних обставин, у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 про залишення адміністративного позову без розгляду слід відмовити.

Судом встановлені наступні обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R474027 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач визначив його неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 було направлено повістку №6069076 засобами поштового зв`язку - рекомендованим поштовим відправленням №R067062624300, відповідно до якої він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 20 січня 2026 року о 09 год. 00 хв.

Також, у постанові зазначено, що поштове відправлення повернуто з відміткою оператора поштового зв`язку «одержувач відсутній за вказаною адресою», у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про належне оповіщення ОСОБА_1 .

29 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано електронне звернення №Е4562138 щодо доставлення ОСОБА_1 працівниками Національної поліції України.

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення №F3858497.

Із протоколу вбачається, що позивачу повідомлено про розгляд справи 20 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв., що засвідчено його підписом.

Отже, суд не погоджується з доводами позивача в тій частині, що він не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення 20 квітня 2026 року.

Водночас, зазначена обставина не усуває необхідності перевірки іншої, попередньої та визначальної для наявності складу інкримінованого правопорушення обставини - чи був ОСОБА_1 належним чином оповіщений про первісний виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 20 січня 2026 року, невиконання якого і стало підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду.

Порядок оповіщення резервістів та військовозобов`язаних визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Пунктами 30-1–30-3 Порядку №560 передбачено, що повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду, а у разі її направлення засобами поштового зв`язку - також реєстраційний номер поштового відправлення.

Такі повістки можуть друкуватися та надсилатися військовозобов`язаним і резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, на поштовому відправленні зазначаються штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, ім`я та по батькові особи та її адреса, а опис вкладення повинен містити відомості, які дозволяють ідентифікувати вкладення та адресата.

Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання.

У разі, якщо військовозобов`язаний не уточнив адресу місця проживання у встановлений законом строк, повістка направляється за адресою його задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Пункт 41 Порядку №560 визначає спеціальні правила встановлення факту належного оповіщення військовозобов`язаного.

У разі особистого вручення таким підтвердженням є особистий підпис про отримання повістки або передбачена Порядком відеофіксація.

У разі направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення є, зокрема:

день отримання поштового відправлення особою, підтверджений інформацією та/або документами поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову від отримання поштового відправлення або про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення облікових даних;

день проставлення аналогічної відмітки за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання, якщо особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси.

Таким чином, законодавством допускається виникнення юридичного факту належного оповіщення військовозобов`язаного і без фактичного отримання ним поштового відправлення.

Однак для застосування такої правової фікції необхідним є встановлення передбачених Порядком №560 обставин: направлення саме відповідної повістки у встановлений спосіб, направлення її за адресою, визначеною Порядком, а також наявність відповідної інформації чи відмітки оператора поштового зв`язку.

При цьому юридично значущою є не лише сама наявність відповідної поштової відмітки, але й дата її проставлення, оскільки саме з цією датою пункт 41 Порядку №560 пов`язує момент належного оповіщення особи.

Отже, для вирішення питання про відповідальність особи за неприбуття у визначені повісткою дату і час необхідно встановити, що передбачений пунктом 41 Порядку №560 юридичний факт належного оповіщення настав до дати та часу, визначених для прибуття за викликом.

Саме по собі направлення поштового відправлення, без установлення результату його доставки та передбаченої пунктом 41 Порядку №560 юридично значущої події, не є достатнім для висновку про належне оповіщення особи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 280 КУпАП на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Як установлено судом, відповідач в оскаржуваній постанові послався на те, що повістка №6069076 була направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням №R067062624300 та повернулася з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Однак матеріали адміністративної справи, надані відповідачем суду, не містять доказів, які дозволяють перевірити наведений у постанові висновок.

Зокрема, суду не надано належних документів, які б у сукупності підтверджували зміст повістки №6069076, її направлення саме у поштовому відправленні №R067062624300, опис вкладення, дату прийняття такого відправлення оператором поштового зв`язку, адресу його направлення, рух поштового відправлення, результат спроби його вручення, а також документ оператора поштового зв`язку з відміткою, на яку відповідач послався в постанові, та датою її проставлення.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити, по-перше, чи було фактично здійснено направлення саме повістки №6069076; по-друге, за якою адресою її було направлено та чи відповідала така адреса вимогам пунктів 34, 41 Порядку №560; по-третє, коли саме виникла передбачена пунктом 41 Порядку №560 обставина, з якою законодавство пов`язує належне оповіщення особи.

Наведення відповідних відомостей у тексті самої оскаржуваної постанови не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку підтвердити фактичні обставини, покладені в основу несприятливого для особи рішення, належними доказами.

Оскаржувана постанова є результатом оцінки доказів адміністративним органом, однак не може сама по собі замінити докази тих фактів, на підставі яких вона прийнята, у разі коли такі факти заперечуються особою та підлягають судовій перевірці.

Особливого значення це набуває з огляду на те, що предметом інкримінованого ОСОБА_1 порушення є саме неприбуття за викликом, а тому встановлення факту належного доведення такого виклику до особи становить необхідну передумову висновку про порушення нею відповідного обов`язку.

Суд також враховує положення статті 258 КУпАП, якими передбачено особливості складання протоколу у справах за статтями 210, 210-1 КУпАП в особливий період. Можливість застосування спрощеного порядку без складання протоколу закон пов`язує, зокрема, з неприбуттям особи без поважних причин або неповідомленням причин неприбуття за умови її належного повідомлення про дату, час і місце виклику та наявності у ТЦК підтвердних документів про отримання особою виклику.

Належне оповіщення не є формальною обставиною, яка не впливає на результат справи, а становить одну з визначальних фактичних передумов притягнення особи до відповідальності за інкриміноване порушення.

Разом із тим суд враховує, що 10 квітня 2026 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено конкретні обставини інкримінованого порушення.

Позивач був ознайомлений із протоколом та повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 20 квітня 2026 року.

Наведене свідчить про існування адміністративного провадження та матеріалів, які потребували належної перевірки й оцінки компетентним органом.

За таких обставин, встановлена судом недостатність доказів належного оповіщення позивача про первісний виклик не є тотожною встановленню судом факту ненаправлення повістки або встановленню безумовної відсутності події чи складу адміністративного правопорушення.

Відповідачем не надано достатнього доказового матеріалу, який дозволяв би перевірити відповідні висновки оскаржуваної постанови.

Отже, наявний дефект полягає у неповному встановленні та документальному підтвердженні фактичних обставин, які мають визначальне значення для вирішення питання про адміністративну відповідальність позивача.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Пунктом 3 цієї ж частини передбачено інше повноваження суду - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, процесуальний закон розмежовує ситуації, коли встановлені судом обставини виключають подальше адміністративне провадження, та випадки, коли недоліки первісного розгляду можуть бути усунуті шляхом нового повного й об`єктивного розгляду компетентним органом.

У цій справі судом не встановлено обставин, які давали б достатні підстави для категоричного висновку про відсутність події або складу адміністративного правопорушення.

Натомість встановлено, що при прийнятті постанови відповідачем не забезпечено такого документального підтвердження та дослідження обставин належного оповіщення позивача про виклик, яке дозволяло б перевірити законність висновку про порушення ним обов`язку прибути 20 січня 2026 року.

Суд не може підміняти орган, уповноважений законом на розгляд справи про адміністративне правопорушення, та вперше замість такого органу встановлювати обставини формування повістки, визначення адреси її направлення, досліджувати первинні документи оператора поштового зв`язку та формувати на їх підставі нове фактичне обґрунтування адміністративного обвинувачення.

Тому належним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є скасування постанови №R474027 від 20 квітня 2026 року та направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При новому розгляді справи необхідно встановити та надати оцінку: 1)факту формування повістки №6069076 та її змісту, зокрема меті виклику, даті, часу та місцю прибуття; 2) факту направлення саме цієї повістки поштовим відправленням №R067062624300;3)дотриманню вимог щодо виду поштового відправлення, опису вкладення та повідомлення про вручення; 4)даті направлення повістки; 5)конкретній адресі, на яку вона була направлена, та правовій підставі використання саме цієї адреси; 6) чи була відповідна адреса повідомлена ОСОБА_1 під час уточнення військово-облікових даних, а за відсутності такого повідомлення: чи була вона його задекларованим або зареєстрованим місцем проживання;7) руху поштового відправлення №R067062624300;8) результату його доставки та змісту відмітки оператора поштового зв`язку; 9) даті проставлення такої відмітки та, відповідно, тому, чи настав передбачений пунктом 41 Порядку №560 юридичний факт належного оповіщення до 20 січня 2026 року о 09 год. 00 хв.; 10) наявності чи відсутності повідомлених позивачем поважних причин неприбуття.

При цьому ОСОБА_1 має бути забезпечена реальна можливість ознайомитися з відповідними доказами, надати пояснення щодо адреси свого проживання та військово-облікових даних, обставин отримання або неотримання поштового відправлення, заявити клопотання та подати докази на підтвердження своєї позиції.

Лише після встановлення зазначених обставин у їх сукупності компетентний орган має вирішити питання про те, чи був ОСОБА_1 належним чином оповіщений про виклик, чи виник у нього обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначені дату та час, чи мало місце невиконання такого обов`язку без поважних причин та чи наявні в його діях усі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Наведені судом висновки не визначають наперед результату нового розгляду справи та не встановлюють винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 . Завданням нового розгляду є усунення встановленої судом неповноти з`ясування фактичних обставин та прийняття законного й обґрунтованого рішення на підставі належних і допустимих доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, тоді як вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R474027 від 20 квітня 2026 року.

Скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R474027 від 20 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений 06.10.2026 року.

Головуючий: Т.Є. Троян