Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №711/8576/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8576/26

Провадження № 2/711/4344/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просила стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації моральну шкоду у розмірі 15 500 000,00 грн., що за курсом НБУ на день подачі позовної заяви еквівалентно 300 000,00 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Маріуполь Донецької області. До початку повномасштабного збройного вторгнення російської федерації в Україну позивач разом із сім`єю - неповнолітніми доньками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала в будинку АДРЕСА_1 , який належить її матері ОСОБА_4 . У м. Маріуполь також проживали батьки позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . З перших днів війни м. Маріуполь залишилося без продовольства, зникло газо-, водо- та електропостачання. Позивач із двома малолітніми дітьми та батьками була змушена виживати за відсутності опалення, електроенергії, зв`язку, добуваючи їжу шляхом бартерного обміну та щоранку о 6-й годині ходячи по воду до колодязя під загрозою постійних ворожих обстрілів. Внаслідок влучання снаряда житловий будинок по АДРЕСА_1 зазнав суттєвих руйнувань (пошкоджено дах, фундамент, вибито двері). У березні 2022 року позивач, її неповнолітні діти та батьки були змушені евакуюватися з тимчасово окупованого міста через численні російські блокпости, де піддавалися психологічному тиску, безпідставним перевіркам, примусовому розлученню з рідними під час оглядів та погрозам конфіскації майна й телефонів. Крім того, у м. Токмак у позивача було вилучено паспорт громадянина України через її професійну діяльність вчителя. Через складні умови евакуації та тривалий стрес діти позивача захворіли, а у матері (особи з інвалідністю II групи з кардіостимулятором) загострилася хвороба серця. Перебуваючи у м. Черкаси, позивач дізналася про загибель ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполі своїх двоюрідних братів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Факт їхньої загибелі внаслідок збройної агресії рф встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2023. Таким чином, внаслідок протиправних дій російської федерації позивач втратила двох близьких родичів, житло, майно, звичний спосіб життя та була змушена разом із родиною переміститися до м. Черкаси, набувши статусу ВПО. Враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисний характер агресивних дій російської федерації, завданий позивачу душевний біль, безперервні страждання через війну, смерть близьких людей, руйнування та пошкодження майна, а також стан здоров`я позивача та членів її сім`ї, позивач вважає, що їй спричинено моральну шкоду, справедливою компенсацією якої є стягнення з відповідача грошового відшкодування в розмірі 15 500 000,00 грн., що станом на день подання позову за офіційним курсом Національного банку України є еквівалентним 300 000,00 євро.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином; подала заяву, у якій підтримала позовні вимоги та просила розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Так, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Отже, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.

З огляду на наведене, керуючись положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Маріуполь Донецької області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

З 04.04.2003 позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/012977245 від 01.08.2026.

Чоловік позивача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Маріуполі у віці 36 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.11.2021, виданим Кальміуським відділом ДРАЦС у м. Маріуполі.

Позивач виховує двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

Як стверджує позивач у позовній заяві, до початку повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації в Україну вона разом із неповнолітніми доньками проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності її матері ОСОБА_4 .. У м. Маріуполь також проживали батьки позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_4

24.02.2022 м. Маріуполь Донецької області зазнало масованих авіаційних, артилерійських та танкових обстрілів з боку збройних сил російської федерації, внаслідок чого у місті було припинено електро-, водо-, газо- та теплопостачання, зв`язок та постачання продуктів харчування.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025 м. Маріуполь віднесено до територій активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 20.05.2022. З 21.05.2022 і по теперішній час місто перебуває в тимчасовій окупації російської федерації.

У березні 2022 року позивач із двома неповнолітніми дітьми та батьками під загрозою для життя та здоров`я, подолавши численні російські блокпости, піддаючись психологічному тиску, безпідставним обшукам та примусовим перевіркам, евакуювалася з м. Маріуполя.

Внаслідок перенесеного під час перебування в зоні активних бойових дій та евакуації тривалого стресу та неналежних санітарно-побутових умов малолітні доньки позивача захворіли й 30.03.2022 були госпіталізовані до КНП «Черкаська міська дитяча лікарня»: ОСОБА_3 у стані середньої тяжкості з діагнозом: функціональні порушення кишечнику, ацетонемічний синдром, гострий фарингіт, що підтверджується випискою з медичної карти № 1137; ОСОБА_2 із діагнозом функціональні порушення кишечнику, дисфункція вегетативної нервової системи, енурез, порушення сну, ювенільний ідіопатичний сколіоз, що підтверджується випискою з медичної карти № 1136.

Мати позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є особою з інвалідністю II групи безстроково за загальним захворюванням (довідка МСЕК серії ДОН № 023847 від 21.11.2001, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_5 від 31.07.2024) та має встановлений кардіостимулятор, внаслідок вказаних подій зазнала загострення хвороби серця.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1203 від 05.09.2023 неповнолітнім донькам позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - надано статус дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2023 у справі № 711/9175/23 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт смерті її двоюрідних братів - громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які загинули ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполі Донецької області.

Наразі позивач разом із сім`єю проживає у м. Черкаси та перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб у Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради, що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік ВПО від 31.03.2022. Фактичним місцем проживання позивача та її неповнолітніх дітей є адреса: АДРЕСА_3 .

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просила стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 15 500 000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підготовки позову становить 300 000,00 євро, посилаючись на те, що внаслідок збройної агресії відповідача було грубо порушено її права, гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та IV Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, зокрема: право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного і сімейного життя, заборону нелюдського та принижуючого гідність поводження, а також право на мирне володіння своїм майном, що завдало її невимовних, глибоких та довготривалих моральних і фізичних страждань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Відповідно до статті 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016, кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.

Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України стала окупація частини території України.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Встановлено, що позивач проживала у м. Маріуполь, яке внаслідок збройної агресії російської федерації та початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 опинилося в зоні активних бойових дій, а згодом піддалося тимчасовій окупації державою-агресором.

Внаслідок вказаних протиправних дій російської федерації позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, що виявилася у глибоких душевних стражданнях, стресі, психологічному травмуванні дітей та сімейному неспокої через перебування в зоні активних бойових дій під постійними обстрілами, втрату домівки, майна, звичного соціально-побутового укладу життя, загибель близьких родичів (двоюрідних братів) та вимушене переміщення до іншого регіону України.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд керується положеннями статті 23 ЦК України, практикою Європейського суду з прав людини та роз`ясненнями, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У даному випадку, оцінюючи глибину та тривалість душевних страждань позивача ОСОБА_1 , суд враховує, що вона разом із двома малолітніми доньками та батьками тривалий час перебувала у м. Маріуполі в умовах постійного ризику для життя, позбавлена елементарних засобів до існування, електро-, водо-, газопостачання та опалення. Позивач зазнала психологічного тиску та приниження під час евакуації через ворожі блокпости, втратила рідну домівку, майно, звичні соціальні та професійні зв`язки, а також перенесла непоправну втрату близьких людей - загибель двоюрідних братів. Перенесені події призвели до погіршення стану здоров`я її дітей та загострення хвороби серця в її матері - особи з інвалідністю II групи.

Разом з тим, оцінюючи заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди в сумі 15 500 000,00 грн., суд вважає його завищеним.

Враховуючи характер, обсяг та тривалість перенесених позивачем душевних і фізичних страждань, тяжкість вимушених змін у її житті, обставини втрати майна та близьких родичів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визначення розміру компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн., що, на переконання суду, є достатньою, справедливою та розумною сатисфакцією за заподіяні моральні страждання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подачу цієї позовної заяви на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено частково, розподіл судових витрат має відбуватися за правилами пропорційності відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України.

Суд зазначає, що за подачу даної позовної заяви майнового характеру (про стягнення моральної шкоди в розмірі 15 500 000,00 грн.) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 16 640,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково в сумі 1 000 000,00 грн., що складає 6,45% від загальної ціни позову (1 000 000,00 грн. / 15 500 000,00 грн. * 100%), з відповідача російської федерації на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 073,28 грн (16 640,00 грн. * 6,45%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76, 80-82, 89, 141, 263, 265, 268, 272, 273, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1 073,28 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова