Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №571/1905/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1905/26

Провадження № 3/571/725/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в особі судді Комзюк А.Ф., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП – не встановлено, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЧЦП №384196 від 21.08.2026: « ОСОБА_1 21.08.2026 р. о 13 год 30 хв на території Рівненської обл. Сарненський р-н в північно - звхідній околиці н.п.Дерть (70 км від лінії державного кордону України, в межах контрольованого прикордонного району) прикордонним нарядом «Контрольний пост» було зупинено т/з Seat білого кольору н/з НОМЕР_1 під керуванням гр.України ОСОБА_1 , який не здійснив зупинки т/з на законну вимогу прикордонного наряду для перевірки та огляду наявності заборонених предметів. Своїми діями гр.України ОСОБА_1 порушив пункт 10,11 Положення про прикордонний режим ПКМУ №1147 від 27.07.1998 р., тобто вчинив адміністративне правопорушеня, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.185-10 КУпАП».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи правопорушника.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідальність за ч.1 ст.185-10 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальність за вчинення умисних дій, спрямованих на злісне невиконання законної вимоги військовослужбовця, працівника ДПС України або члена громадського формування, який бере участь в охороні державного кордону України, під час виконання ними службових обов`язків.

Тлумачення поняття «злісна непокора» надано Конституційним Судом України у рішенні від 11 жовтня 2011 року у справі №10-рп/2011. Так, у п.5 рішення, крім іншого, зазначається, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів".

З фабули правопорушення, викладеної у адміністративному протоколі, не можливо встановити обставин, які є необхідними складовими для кваліфікації дій ОСОБА_1 як злісна непокора, а саме: відсутні дані про наполегливі, неодноразово повторені законні вимоги чи розпорядження працівника ДПСУ при виконанні ним службових обов`язків, які злісно не виконав ОСОБА_1 ..

Дослідженим відеозаписом на CD-R диску встановлено загальний рух транспортних засобів через блок пост.

При цьому даним відеозаписом не встановлено факту вчинення ОСОБА_1 злісної непокори.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_1 від 21.08.2026, останній пояснив, що рухався з міста Києв до сел. Рокитне та не зупинився на вимогу прикордонного наряду. Призупинившись, показав посвідчення прикордонника, але це не зафіксували вказавши, що не показував документів на основі цього затримали.

Тобто, досліджені матеріали справи не містять належних і допустимих доказів у підтвердження того, що правопорушення мало місце.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт заступника начальника НОМЕР_2 прикордонної застави ОСОБА_2 не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та не вправі змінювати фабулу правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями п.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247,280,283,284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя А.Ф.Комзюк