Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №570/3264/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3264/26

Номер провадження 2-о/570/169/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Красовського О.О.

присяжних Ярути О.О., Віннічук Ю.М.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці адвоката Воронюк К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою, -

в с т а н о в и в:

Заявниця зазначає, що є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Степань Сарненського району Рівненської області. ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на даний час має статус зниклого безвісті при особливих обставинах, і зник безвісти при виконанні службового завдання на території бойових дій (під час воєнних дій).

Наразі заявниця змушена звернутись до суду з метою оголошення її сина померлим. Встановлення даного факту необхідно заявниці для державної реєстрації смерті, оформлення прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця, соціальних гарантій та спадкових прав.

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву та пояснили про обставини, що описані вище. Заявниця додала, що вживала заходів з пошуку сина, однак вони не дали результату. Вона спілкувалася з побратимом на ім`я ОСОБА_3 , пізніше дізналася його прізвище - ОСОБА_4 , який був безпосереднім свідком подій та бачив, як обстрілювалася позиція наших захисників. ОСОБА_3 розповів, що її син ОСОБА_5 в результаті ворожого обстрілу був поранений, коли підійшли до нього, то побачили, що він не подає ознак життя. Забрати тіло ОСОБА_5 не було можливості. На даний час заявниця намагалася сконтактувати з ОСОБА_3 , але на телефонні виклики він не відповідає.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 МО України на розгляд справи не з`явився. Про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяви чи клопотання не надходили.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд справи не з`явився. Про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяви чи клопотання не надходили.

Представник Рівненського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подала заяву, згідно якої просять справу розглядати без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників процесу суд вважає, що заява підлягає до задоволення.

Щодо написання назви країни «Російська Федерація» у тексті рішення суду з великої букви.

Національна комісія зі стандартів державної мови, взявши до уваги звернення в соціальних мережах Віцепрем`єр-міністра-Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України ОСОБА_6 про написання назви країни-агресора з малої букви, на засіданні від 15.09.2023 (протокол № 83) обговорила це питання і з урахуванням офіційних листів від Інституту української мови НАН України (вх. № 1396/23 від 14.09.2023), Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України (вх № 1404/23 від 15.09.2023) повідомляє, що написання назв «російська федерація», «росія», «москва», «московія», «московське царство», «російська імперія»», «державна дума рф» тощо з малої букви можна не кваліфікувати як відхилення від норм української мови в текстах неофіційного характеру (https://mova.gov.ua/news/napysannia-nazv-rosiiska-federatsiia).

Оскільки рішення суду є текстом офіційного характеру, то суд не може не врахувати відповідні роз`яснення Національної комісії зі стандартів державної мови щодо написання назви країни «Російська Федерація» у офіційному документі з великої букви.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

ОСОБА_2 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період 16.08.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №30 від 17.08.2023 року старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 1 піхотної роти та з 17.08.2023 р. зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Згідно наказу №123 від 18.11.2023 року старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 1 піхотної роти призначено на посаду старшого навідника 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 .

Також відповідно до бойового розпорядження командира 457 опб №6/дск від 15.02.2024 року старший солдат ОСОБА_2 виконував бойове завдання визначене для виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до сповіщення сім`ї №1/5332 від 11.05.2024 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок мінометного обстрілу зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_12 під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії Російської Федерації поблизу н. п. ПЕРЕЇЗНЕ Бахмутського району Донецької області.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №127 від 06.05.2024 року старшого солдата ОСОБА_2 старшого навідника 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 знято з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 07.05.2024 року. Підстава: рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_7 від 06.06.2024 р. №815.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240531-1721 від 31.05.2024 року ОСОБА_2 внесений до Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, із зазначенням, що він зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Згідно витягу з акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2024 року встановлено, що 05.05.2024 року приблизно о 14:45 по позиції 3 піхотної роти ВОП 54491 « ІНФОРМАЦІЯ_6 » СП «ІНФОРМАЦІЯ_11» в районі населеного пункту ПЕРЕЇЗНЕ Бахмутського району Донецької області противник здійснив мінометний обстріл, внаслідок якого зник безвісти старший навідник 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 .

Згідно з поясненням водія 3-го відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_8 , отриманого 12.05.2024 р., він разом з іншими військовослужбовцями, в тому числі і старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник 2-го відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , перебував на позиції 3-ої піхотної роти ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » СП «ІНФОРМАЦІЯ_11», де виконували завдання з відбиття штурмових дій противника та утримання зайнятих позицій . ІНФОРМАЦІЯ_8 близько 14 години 45 хвилин розпочався мінометний обстріл позицій, під час якого отримав поранення старший солдат ОСОБА_2 , старший навідник 2-го відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_8 разом з іншими військовослужбовцями почали надавати домедичну допомогу, але старший солдат ОСОБА_2 не подавав ознак життя. Під час тривалого мінометного обстрілу солдат ОСОБА_8 отримав поранення і відступив на інші позиції, допомагаючи іншим пораненим військовослужбовцям, при цьому залишивши тіло старшого солдата ОСОБА_2 в зв`язку з фізичною неможливістю забрати його з собою. Старший солдат ОСОБА_2 перебував в засобах індивідуального захисту сертифікованого зразку (бронежилет ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та шолом кевларовий).

Згідно з поясненням номера-обслуги 1-го відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , отриманого 12.05.2024 р., стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_8 , близько 14 години 45 хвилин, під час перебування на позиції 3-ої піхотної роти ВОП «САГА» СП «ІНФОРМАЦІЯ_11» в районі н. п. ПЕРЕЇЗНЕ Бахмутського району Донецької області, під час мінометного обстрілу противником, отримав поранення старший солдат ОСОБА_2 старший навідник 2-го відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 . Військовослужбовці надали першу домедичну допомогу, але старший солдат ОСОБА_2 не подавав ознак життя. Під час наступного обстрілу солдат ОСОБА_9 отримав поранення і відступив на інші позиції допомагаючи іншим пораненим військовослужбовцям, при цьому залишивши тіло старшого солдата ОСОБА_2 , в зв`язку з фізичною неможливістю забрати його з собою. Старший солдат ОСОБА_2 перебував в засобах індивідуального захисту сертифікованого зразку (бронежилет ЗСУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та шолом кевларовий).

Службовим розслідуванням встановлено, що: позиція перебувала під активним мінометним обстрілом; територія перебувала під повним вогневим контролем противника; евакуація військовослужбовця була неможливою; зв`язок із ОСОБА_2 відсутній з 05.05.2024 року; будь-які відомості про місце його перебування відсутні; район бойових дій знаходився під окупацією та постійним вогневим ураженням; проведення пошукових заходів та евакуації було неможливим через загрозу життю особового складу.

У акті службового розслідування зазначено, що факт зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 ,старшого навідника 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , який стався ІНФОРМАЦІЯ_8 близько 14 години 45 хвили н. п. ПЕРЕЇЗНЕ Бахмутського району Донецької області під час бойових дій підтвердився.

Положення законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ст. 305 ЦК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами У країни. Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим.

В абзаці 7 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вказано, що загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до п. 7 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (надалі - Положення) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно п. 33 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, визнаних у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими, - з дня набрання законної сили рішення суду.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігається виплата грошового забезпечення, яка підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Зі змісту вищевказаних актів законодавства та нормативних актів вбачається, що загибель військовослужбовця є підставою для закінчення військової служби. Відповідно, у випадку загибелі військовослужбовця та, як наслідок, закінчення військової служби, військова частина зобов`язана прийняти рішення та виконати дії щодо виключення загиблого зі списків особового складу.

Закінчення військової служби (в наслідок загибелі військовослужбовця) є підставою для припинення виплати грошового забезпечення та інших виплат.

У випадку загибелі військовослужбовця, якщо тіло загиблого знаходиться на тимчасово окупованій території, чинне законодавство не передбачає іншої підстави для закінчення військової служби та виключення загиблого військовослужбовця зі списків військової частини, ніж відповідне рішення суду про оголошення військовослужбовця загиблим.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 cт. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Згідно вказаного вище Наказу № 376 бойові дії в районі м. Бахмут Донецької області завершилися 12 грудня 2023 року (арк. 51 Наказу).

Висновки суду.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23).

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25).

Верховний Суд зазначає про необхідність у застосуванні принципу «балансу ймовірностей», зокрема, про це зазначено у постановах від 23.10.2019 року по справі №917/1307/18, від 10.09.2019 року по справі №916/2403/18, від 02.10.2018 року по справі №910/18036/17, від 14.08.2018 року по справі №905/2382/17, зокрема, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто, у згаданих судових рішеннях наголошується на необхідності застосування при ухваленні рішення стандарту переваги більш вагомих та переконливих доказів, тобто коли висновок про існування певної стверджуваної обставини з урахуванням поданих стороною доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Населений пункт Переїзне 30 грудня 2025 року зайнято російськими окупантами (uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%97%D0%B7%D0%BD%D0%B5).

Надані заявницею докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви про оголошення померлим до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України.

Аналогічного висновку про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою до спливу строків, вказаних у частині другій статті 46 ЦК України, за умови доведення заявницею обставин справи, які дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть особи, дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (провадження № 61-12420св25).

За наведеного заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 315, 319 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою - задоволити повністю.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця смт. Степань Сарненського району Рівненської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Днем смерті ОСОБА_2 визначити ІНФОРМАЦІЯ_12 - день його ймовірної загибелі під час виконання бойового завдання, військового обов`язку з захисту держави Україна в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (захисту Батьківщини) в районі населеного пункту Переїзне Бахмутського району Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявниця: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Представник заявниці: адвокат Воронюк Катерина (mail: ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса для листування: Адвокатське Об`єднання «Асмунд», вул. Василя Червонія, 39, м. Рівне Рівненської області, 33003).

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (наявний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд»).

Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (наявний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд»).

Заінтересована особа: Рівненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (проспект Миру, 14, м. Рівне, 33000).

Суддя: Красовський О.О.

Присяжні: Ярута О.О.

Віннічук Ю.М.