Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №562/2494/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Суд: Здолбунівський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №562/2494/26

Суддя: Ковалик Ю. А.

Справа № 562/2494/26

Номер провадження 2/562/1769/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Камінник В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , просило ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору від 31.01.2022 року, всього в сумі 84 431 грн. 40 коп., та понесених судових витрат по справі в сумі 2 662,40 грн.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту № 5970299, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS5970299.

Відповідно до умов п.1.3. Договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 12 200 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок котрий надано ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 .

Відповідно п. 1.7. Договору позики, нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 8,95% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

Відповідно до 1.7.2. ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні договору: в базовий період протягом 30 календарних днів з 31.01.2022 року до 02.03.2022 року (включно) у розмірі 1,79 % за один день користування кредитом в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 03.03.2022 року до 29.08.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору.

ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконала. Станом на 31.03.2026 року заборгованість в сумі 84 431 грн. 40 коп., з яких: 12 200 грн. сума кредиту; 72 231 грн. 40 коп. нараховані проценти за користування кредитом.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

25 серпня 2026 року відповідач надала суду відзив на позовну заяву в якому, зазначає, що нарахування відсотків є неправомірним оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, у задоволені позову просила відмовити.

28 серпня 2026 року представник позивача надав відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

30 вересня 2026 року ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення по справі згідно яких, вказала, що кошти які вона отримала в кредит необхідні їй були на лікування, тому погодилася на умови які були зазначені в договорі. Однак, не погоджується з сумою боргу яка зазначена в позові, оскільки вважає, що нараховані відсотки є необґрунтованими.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 31.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5970299. Сума кредиту складає 12 200 гривень. Ставка нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору в базовий період протягом 30 календарних днів з 31.01.2022 до 02.03.2022 року у розмірі 1,79 % за один день користування кредитом в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 03.03.2022 року до 29.08.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Відповідно до довідки ТОВ "ФК "Елаєнс" від 06.11.2024 року, 31.01.2022 року на картку відповідачки було зараховано грошові кошти в сумі 12 200 грн.

Згідно довідки – розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5970299 від 31.01.2022 станом на 31.03.2026 року становить 84 431 грн. 40 коп., з яких: 12 200 грн. сума кредиту; 72 231,40 грн., нараховані проценти за користування кредитом .

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до несправедливих віднесено, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно з частиною восьмою цієї статті нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України наголосив, що споживач є слабкою стороною договору споживчого кредиту та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 викладено висновок про те, що визначення процентів, які становлять непропорційно велику суму порівняно з розміром кредиту та покладаються на споживача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання, може свідчити про несправедливість відповідної умови договору та істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначила, що якщо обсяг відповідальності боржника залежить виключно від установлених договором процентів та є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 вказано, що під час вирішення вимог про стягнення процентів суд повинен керуватися чітко погодженими умовами кредитування та не допускати застосування умов, які дають кредитодавцю можливість вийти за межі погодженого строку і нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Надмірні проценти спотворюють своє правове призначення та перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача.

Сама по собі обставина підписання відповідачем договору не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи не створюють їх умови істотного дисбалансу на шкоду споживача.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №5970299 від 31.01.2022 року позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за нарахованими процентами 72 231, 40 грн., при сумі отриманого кредиту 12 200, 00 грн., отже, заявлені проценти перевищують у 5,92 рази. Такий розмір процентів є явно неспівмірним із сумою кредиту та наслідками порушення зобов`язання, створює для споживача надмірний фінансовий тягар і не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 509 та статтею 627 ЦК України.

Згідно положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає справедливим, розумним і пропорційним визначити суму процентів, що підлягає стягненню, у розмірі 12 200,00 грн.

За таких обставин стандартна процентна ставка у частині, в якій вона застосовувалася після невиконання відповідачем зобов`язання у первісно визначений строк, фактично виконує не лише платіжну, але й компенсаційну та санкційну функцію незалежно від назви відповідного платежу у договорі. Тому така умова підлягає оцінці не лише з позиції свободи договору, але й на предмет відповідності вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У стягненні решти заявленої заборгованості за процентами у розмірі 60 031,40 грн., слід відмовити як такої, що є непропорційною розміру основного зобов`язання та фактично становить надмірну компенсацію за його невиконання.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 769 грн. 41 коп. (24 400 грн. х 2662,40/ 84 431, 40 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 549 - 552, 612, 625, 1054 - 1056-1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість по кредитному договору №5970299 від 31.01.2022 року на загальну суму 24 400 (двадцять чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., заборгованість за процентами 12 200 (дванадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн., 41 коп., а всього на загальну суму 25 169 (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 41 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», місцезнаходження: пр-т Леоніда Каденюка, буд. 23, м. Київ, ЄДРПОУ 41346335.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя: Ю.А. Ковалик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua