Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №542/141/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/141/26

Провадження № 2-др/542/11/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року селище НовіСанжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання –Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари заяву представника позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» адвоката Остапенко Ірини Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання,

В С Т А Н О В И В :

18 вересня 2026 року представник позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» адвокат Остапенко І.О. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29500 грн. у справі за позовом Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання.

В обґрунтування заявником вказано, що в провадженні Новосанжарського районного суду Полтавської області знаходиться справа №542/141/26 за позовом Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2026 року позов Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» (код ЄДРПОУ 21067929) заборгованість за послуги тимчасового проживання в розмірі 16741 (шістнадцять тисяч сімсот сорок одну) грн 00 коп, 3% річних в сумі 819 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 2845 грн. 67 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 23 (двадцять три) коп.

Зазначає, що стороною позивача було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи – 29500 грн.

Просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29500 грн.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 13 год 15 хв 05 жовтня 2026 року (а.с.141).

Представник позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» адвокат Остапенко І.О. в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 151). Надавши заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі (а.с.146-147).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 142,152).

Надав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с.148-149) в яких просив відмовити у задоволенні заяви Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

При цьому зазначав, що не погоджується з вимогами про стягнення 29 500,00 грн. правничої допомоги, вважає їх необгрунтованими, неспівмірними та такими, що підлягають суттєвому зменшенню (або відмові) з наступних підстав.

Зокрема, зазначає про недотримання критеріїв співмірності, розумності та реальності витрат. Вказує, що заявлена позивачем сума витрат у розмірі 29 500,00 грн. перевищує розмір ціни позову - основного боргу 16 741,00 грн майже в 1,8 раза, що свідчить про явну неспівмірність.

Справа про стягнення заборгованості за тимчасове проживання є спором незначної складності з типовою правовою позицією.

Вимоги про стягнення 15000 грн. за складання позову та 3000 грн - за відповідь на відзив обгрунтовуються кількістю сторінок (18 та 5 стор.), однак значний обсяг досягнутий шляхом розлогого цитування норм права, що не додає справі складності.

Крім того, в п. 5 Акту об`єднано участь у засіданні та складання заяви про ухвалення додаткового рішення на суму 6000 грн. Написання процесуальної заяви про розподіл судових витрат є технічною дією, яка входить до загального представництва.

Також ОСОБА_1 зазначає, що він є внутрішньо переміщеною особою (ВПО) з м. Лисичанська Луганської області, перебуває у складній фінансовій ситуації, а стягнення 29500,00 грн. покладе на нього надмірний та неспівмірний тягар. Також він досяг пенсійного віку та єдиним його доходом є пенсія.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання, в якому вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 15.09.2026 року позов Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» (код ЄДРПОУ 21067929) заборгованість за послуги тимчасового проживання в розмірі 16741 (шістнадцять тисяч сімсот сорок одну) грн 00 коп, 3% річних в сумі 819 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 2845 грн. 67 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 23 (двадцять три) коп.

Позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Остапенко І.О., що підтверджується Ордером (а.с.21).

В судовому засіданні 15.09.2025 року представник позивача зробила заяву про те, що після ухвалення рішення суду протягом 5 днів, вона подасть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу разом з підтвердженням розміру судових витрат у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішення по суті справи ухвалено 15.09.2026 року.

Та 18 вересня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» адвоката Остапенко І.О. про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, яка була сформована в системі «Електронний суд» 18.09.2026 року (а.с. 131-133).

Так, представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу були надані:

- договір про надання правничої допомоги №18/24 від 19.09.2024 року (а.с.16-18);

- детальний розрахунок витрат, понесених позивачем у звязку з розглядом цивільної справи №542/141/26 (а.с.134-135), відповідно до якого вартість наданих послуг складає: складання, формаування та відправлення позовної заяви про стягнення заборгованості (відповідач ОСОБА_1 ) - 15000,00 грн, участь у судовому засіданні 24.02.2026 року – 2500,00 грн., складання та відправка відповіді на відзив на позовну заяву по справі – 3000,00 грн., участь у судовому засіданні 30.06.2026 року – 3000,00 грн., участь у судовому засіданні 15.09.2026 року, написання та відправка до суду заяви про ухвалення додаткового рішення по справі – 6000,00 грн.;

- платіжна інструкція №8 від 16.01.2026 (а.с.21 на звороті) та платіжна інструкція №156 від 17.09.2026 (а.с.137 на звороті);

- виписки з банку (а.с.138, 139).

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що представником позивача зазначений розмір витрат про надання професійної правничої допомоги у сумі 29500,00 грн.

При цьому відповідач у наданому запереченні зазначав про те, що сума витрат на правничу допомогу в розмірі 29 500,00 грн. є необгрунтованою, неспівмірною та такою, що підлягає суттєвому зменшенню (або відмові) через недотримання критеріїв співмірності, розумності та реальності витрат, справа про стягнення заборгованості за тимчасове проживання є спором незначної складності з типовою правовою позицією. Також посилається на те, що він є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), пенсійного віку та єдиним його доходом є пенсія, перебуває у складній фінансовій ситуації, а стягнення 29 500,00 грн. покладе на нього надмірний та неспівмірний тягар.

В даному, на переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений представником позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критерію реальності витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, нескладність самої справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, враховучи вразливий статус особи відповідача, який є внутрішньо переміщеною особою та вимушено користувався послугами позивача, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та доходить висновку про те, що з огляду на встановлені судом обставини, сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 5000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, рішенням суду позовні вимоги Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» були задоволені частково на 99,28%.

Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Та сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача складає 4964 грн. з розрахунку: 5000 грн (сума витрат на правничу допоомгу) х 99,28% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника позивача Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» адвоката Остапенко І.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Ухвалити по цивільній справі за позовом Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг тимчасового проживання - додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Новосанжарського санаторію-профілакторію «Антей» (код ЄДРПОУ 21067929) витрати на правову допомогу в сумі 4964 (чотири тисячі дев`ятост шістдесят чотири) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Новосанжарський санаторій-профілакторій «Антей», місце знаходження: пров.Ромашковий, буд.10, селище Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 21067929;

представник позивача: адвокат Остапенко Ірина Олександрівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Героїв Азову, буд.27, Подільський район, м.Полтава;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання внутрішню переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Повний текст додаткового рішення складений 05 жовтня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва