Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №759/11136/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 759/11136/26

Провадження № 2/539/1969/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

24 квітня 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок №29-31, ЄДРПОУ 43657029) (далі – позивач) звернулося до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просить суд:

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок №29-31, ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Кредитним договором №3349569 від 05 березня 2020 року у сумі 31 090 (тридцять одна тисяча дев`яносто) гривень 00 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі – первісний кредитор) та відповідачем 05 березня 2020 року було укладено електронний кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 5 000,00 грн та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором – перерахував відповідачу кошти.

29 жовтня 2025 року між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») укладено договір факторингу, відповідно до якого з урахуванням змін до нього первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ»» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі – ТОВ ФК «СОЛВЕНТІС» або позивач) укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.

Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та ТОВ «СЕКВОЯ ФІНАНС» та позивачем договорів факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, а також Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого електронна форма кредитного договору прирівнюється до письмової форми договору.

Відповідач до суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечив факт укладення кредитного договору, повідомив, що невстановлені особи шахрайським способом заволоділи інформацією про сервіс відповідача, про що відповідач у 2020 році повідомив правоохоронні органи. Відповідач звертає увагу, що позивачем не доведено факт укладення саме відповідачем кредитного договору, а позивач не довів належними доказами отримання права вимоги за кредитним договором. Крім того, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

19 червня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що кредитний договір було укладено у електронному вигляді, сторони погодилися на такий формат правовідносин з підтвердженням одноразовим ідентифікатором. Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання – надав кошти у борг, у той час як відповідач їх не повернув та сплатив відсотки за їх користування. Строк позовної даності не пропущено, оскільки з 2020 року до 2023 року він був призупинений на період дії карантину, а потім – військового стану. Щодо факту шахрайства представник позивача зазначив, про саме по собі несення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про доведеність такого факту, станом на час розгляду цієї справи вироків суду, які б набрали законної сили про доведеність факту шахрайства, відповідачем не надано. Факт передачі права вимоги за кредитним договором позивачу підтверджено належними доказами: договорами факторингу, актами проймання-передавання, Реєстрами права вимоги.

Заяви, клопотання учасників справи

У прохальній частині позовної заяви позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі та повідомив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

31 липня 2026 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 28 квітня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва передав справу за підсудністю до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд).

Ухвалою від 04 червня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, постановив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 27 липня 2026 року.

Розгляд справи відкладався на 01 жовтня 2026 року у зв`язку із неявкою учасників справи.

У зв`язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином, не з`явився у судове засідання, а позивач просить розглядати справу за відсутності представника, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» - є фінансовою установою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33).

05 березня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір про надання кредиту №3349589, відповідно до пункту 1.2 якого кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит а позичальник зобов`язувався його повернути та сплатити кошти за його користування (а.с.42-44).

Сума кредиту складає 5 000,00 грн (пункт 1.3 кредитного договору). Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (пункт 1.4 кредитного договору).

Згідно з пунктом 1.7 кредитного договору відсотки за користування кредитними коштами нараховуються у такому порядку: у випадку користування коштами менше, ніж 5 днів або у разі дострокового погашення кредиту відсоткова ставка складає 7,65%; у разі повернення коштів та сплати відсотків протягом 14 днів (з 05 березня до 19 березня 2020 року) відсоткова ставка складає 1,53% в день; у спеціальний період (з 20 березня до 15 вересня 2020 року) відсоткова ставка складає 3% в день. Орієнтовна вартість кредиту – 6 195,40 грн.

Строк кредитування – з 05 березня до 15 вересня 2020 року (пункт 3.1 кредитного договору).

Відповідно до пункту 7.3 кредитного договору договір укладається в електронній формі та прирівнюється до договору, підписаному у письмовій формі.

Інформація аналогічного змісту міститься у Паспорті споживчого кредитування (а.с.17-18).

Згідно з довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року 05 березня 2020 року на картку 5168ХХХХХ1645 зараховано 5 000,00 грн (а.с.61).

11 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за письмовою заявою ОСОБА_1 щодо того, що невідома особа 05 березня 2020 року шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном ОСОБА_1 та отримала доступ до ПРИВАТ24 та в подальшому оформила кредит на ім`я заявника, заволодівши його коштами (а.с.93).

29 жовтня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025 (а.с.45-51), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників.

Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Актом прийому-передачі документів (а.с.40), витягом з Реєстру боржників (а.с.34), відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» отримало від первісного кредитора права вимоги за кредитним договором відповідача у сумі 31 090,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – тіло кредиту, 26 090,00 грн – відсотки за кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором, проведеним первісним кредитором, станом на 29 жовтня 2025 року сума заборгованості складала: 33 190,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – тіло кредиту, 28 190,00 грн – відсотки за кредитним договором (а.с.36-37).

31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та позивачем укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого, ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.52-59).

Передача ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Актом приймання-передачі Документів (а.с.41), витягом з Реєстру боржників (а.с.35), відповідно до якого позивач отримав від первісного кредитора права вимоги за кредитним договором відповідача у сумі 31 090,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – тіло кредиту, 26 090,00 грн – відсотки за кредитним договором.

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договорів факторингу.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (часина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX (далі – Закон 4434-IX (набрав чинності – 04 вересня 2025 року) пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України виключено.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору в електронному вигляді, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, який укладено в електронному вигляді, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку. Звернув увагу, що кредитний договір було укладено у електронному вигляді, сторони погодилися на такий формат правовідносин з підтвердженням одноразовим ідентифікатором. Кредитор виконав взяті на себе зобов`язання – надав кошти у борг, у той час як відповідач їх не повернув та сплатив відсотки за їх користування. Строк позовної даності не пропущено, оскільки з 2020 року до 2023 року він був призупинений на період дії карантину, а потім – військового стану. Щодо факту шахрайства представник позивача зазначив, про саме по собі несення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про доведеність такого факту, станом на час розгляду цієї справи вироків суду, які б набрали законної сили про доведеність факту шахрайства, відповідачем не надано. Факт передачі права вимоги за кредитним договором позивачу підтверджено належними доказами: договорами факторингу, актами проймання-передавання, Реєстрами права вимоги..

Відповідач, заперечую проти позову, зазначив, що кредитний договір не укладав, невстановлені особи шахрайським способом заволоділи інформацією про сервіс відповідача, про що відповідач у 2020 році повідомив правоохоронні органи. Відповідач звертає увагу, що позивачем не доведено факт укладення саме відповідачем кредитного договору, а позивач не довів належними доказами отримання права вимоги за кредитним договором. Крім того, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України, Закону про споживче кредитування позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

При цьому, суд звертає увагу, що як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого, у письмовій (електронній) формі. Крім того, з урахуванням вказаних вище вимог Закону про електронні документи, Закону про електронний цифровий підпис та Закону про електронну комерцію, що договір, підписаний у порядку, визначеному цими Законами, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав кредитний договір шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України, Закону про електронні документи, Закону про електронний цифровий підпис та Закону про електронну комерцію, а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі 127/33824/19.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Щодо шахрайських дій з боку невстановлених осіб під час укладення кредитного договору суд зазначає, що у матеріалах справи міститься відповідне повідомлення про внесення до Єдиного реєстру досудового розслідування інформації за указаним фактом 11 березня 2020 року, проте станом на час розгляду справи вироків, які набрали законної сили, щодо указаних дій у матеріалах справи відсутні. У зв`язку з цим суд погоджується із позицією позивача про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неукладання відповідачем кредитного договору в електронній формі.

Щодо строку позовної давності, на пропуску якого наполягає відповідач, а позивач – заперечуючи, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, кредитний договір укладено 05 березня 2020 року. Строк його дії – до 15 вересня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11 березня 2020 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України.

Таким чином, враховуючи той факт, що дата спливу строку для погашення заборгованості за кредитним договором припадає на період, коли вже було встановлено карантин (15 березня 2020 року), строк позовної давності для даної вимоги не сплив, а був продовжений на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами та доповненнями) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб. Термін воєнного стану продовжено з 05 год. 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Враховуючи дату введення воєнного стану, а також керуючись пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, зупинено на час дії зазначених обставин.

Строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, є продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину та зупиненими, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи той факт, що дата введення воєнного стану раніше, ніж дата закінчення дії карантину, то строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплив.

Суд звертає увагу, що за розрахунком заборгованості, наданим первісним кредитором станом на дату укладання першого договору факторингу (29 жовтня 2025 року) заборгованість відповідача перед первісним кредитором становила: 33 190,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – тіло кредиту, 28 190,00 грн – відсотки за кредитним договором

При цьому така заборгованість розрахована станом на дату закінчення кредитного договору – 15 вересня 2020 року.

Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 31 090,00 грн, що передана йому попереднім кредитором та є меншою за суму заборгованості, розраховану первісним кредитором. У зв`язку з цим суд задовольняє вимоги у обсязі заявленому позивачем.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, підтвердження шахрайських дій з боку третіх осіб, зафіксовані у відповідних рішеннях суду, у матеріалах справи відсутні, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору суд зазначає таке

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.75).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір стягується із відповідача на користь позивача у сумі 2 662,40 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 20 серпня 2002 січня 2026 року (а.с.39-41) та Додаткова угода до нього (а.с.60) (далі – Договір) та детальний опис робіт (далі – Опис) (а.с.38).

Зі змісту витягу з Опису вбачається, що послуги адвоката складають 6 000,00 грн.

Проаналізувавши Договір та Опис, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору та Опису, послуги адвоката у вказаній справі становлять 6 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Описі, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, адвокат не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок №29-31, ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про надання кредиту №3349569 від 05 березня 2020 року у сумі 31 090 (тридцять одна тисяча дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок №29-31, ЄДРПОУ 43657029):

судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок №29-31, ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва