Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №553/1144/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1144/26

Провадження № 2/553/1214/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Черняєвої Є.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Наконечної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_1 у якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 103925161 від 22.01.2024 в розмірі 8 000,00 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 103925161, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8 000 грн. строком на 105 днів, із процентною ставкою протягом пільгового періоду – 1260,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 %, протягом поточного періоду – 16560,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 %, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Так, ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі в обсязі та строк визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

28.05.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №108-МЛ/Т.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103925161 від 22.01.2024 року.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив: заборгованість за тілом кредиту — 8 000,00 грн.; заборгованість за відсотками — 17820,00 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту – 560 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 24.04.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання. Задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації.

18.08.2026 представником відповідача Ткаченка М.Я. подано відзив на позовну заяву, в якому просила позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про стягнення заборгованості - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 9260,00 грн, суму судового збору у сумі 931,84 грн та 1000,00 витрат на правову допомогу.

У відзиві представником відповідача вказувалось про те, що відповідач

ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково з наступних підстав.

22.01.2024 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір про споживчий кредит № 103925161 та підписано анкету – заяву на кредит № 103925161 від 22.01.2024. Звертаючись ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» надало виписку з особового рахунку за кредитним договором № 103925161 від 22.01.2024, згідно якої станом на 09.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складає 26380,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8 000,00грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 17 820,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 560,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у сумі 2662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

З наведеним позивачем розрахунком заборгованості сторона відповідача не погоджувалась з наступних підстав.

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Загальний розмір кредиту становить 8 000,00 грн, що визначено п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору , кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.01.2024. пільговий період складає 15 днів, з дати видачі кредиту та завершується 06.02.2024 року ( п. 1.3.1).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.05.2024.

Відповідно до п. 1.4 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.05.2024.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1820,00 грн, в грошовому виразі та 14562,00 % річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом ( за весь строк кредитування) складають 18380,00 грн в грошовому виразі та 6229,00% річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період склала 9820,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 26380,00 грн

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною у п.1.5.2 в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору та/або відповідному додатку та/або додатковій угоді.

З приводу вимог позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 17820,00 грн, сторона відповідача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4, 1.5 Договору про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредит надається строком на 105 днів з 22.01.2024 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 06.02.2024 р.

Такий же строк користування кредитом, а саме 15 днів і його вартість обумовлена та узгоджена сторонами Договору в Анкеті заяві на кредит № 103925161 від 22.01.2024.

Відповідно до Анкети – заяви за договором про споживчий кредит № 103925161 від 22.01.2024, за користування кредитними коштами в строк, передбачений умовами договору, проценти складають в сумі 1260,00 грн.

Відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вбачається, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Відповідно до п.2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до п.6 Правил. Для продовження/поновленн пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені п. 2.3договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплатити проценти. В свою чергу впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені за договором проценти за користування кредитом та комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України

Відповідно до п. 2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до п.6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту , у розмірі, що визначається змістом додатку/ додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором.

Водночас дана норма договору не передбачає обов`язкове збільшення строку кредитування, а передбачає лише таку можливість за умови згоди (волевиявлення) на це позичальника.

У відзиві представником відповідача зазначалось про те, що кредитний договір було пролонговано після 06.02.2024, оскільки позичальник продовжував користуватись кредитними коштами, позивачем не надано. Відповідач згідно з розрахунками заборгованості, жодних погашень кредитної заборгованості не здійснював, доказів пролонгації Договору та укладення відповідної угоди про це, відповідно до пункту 2.3 Договору, позивачем також не надано. Отже, кредитним договором не передбачено нарахування процентів після закінчення терміну дії договору.

Відповідачем вказувалось про те, що саме розмір заборгованості відповідача за відсотками в сумі 1260,00 грн, з урахуванням строку кредитування у 15 днів, є

доведеним. Позивачем не надано будь-яких доказів, що позичальником було пролонговано строк кредитування в порядку, визначеному п. 2.3 кредитного договору.

Відповідно до нарахуванням позивачем процентів за кредитним договором

№ 103925161 від 22.01.2024 у період з 06.02.2024по 06.05.2024 є необгрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором.

Відповідачем визнавалась заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 1260,00 грн.

Загальний розмір заборгованості, який визнавався відповідачем у справі становить 9260 грн, який складається з заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 8 000,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 1260,00 грн.

Поряд з цим, вимогу позивача про стягнення комісії за надання кредиту у сумі

560,00 грн вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, так як надання грошових коштів за укладеним договором позики, відповідно до п. 1 ст. 1054 УК України, є обов`язком банку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав а адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат

Наконечна О.М. позовні вимоги визначала частково щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 8000,00 грн та заборгованості за відсотками у сумі 1260,00 грн. В іншій частині вказувала, що заявлені позовні вимоги носять безпідставний характер. При прийнятті рішення просила врахувати доводи безпідставності позовних вимог з приводу стягнення комісії та відсотків нарахованих поза межами строку кредитування, які наведені у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

22.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103925161, який був підписаний електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора W1273 .

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Загальний розмір кредиту становить 8 000,00 грн, що визначено п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору , кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.01.2024. пільговий період складає 15 днів, з дати видачі кредиту та завершується 06.02.2024 року ( п. 1.3.1).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 06.05.2024.

Відповідно до п. 1.4 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 06.05.2024.

Факт підписання договору та отримання кредитних коштів стороною відповідача не оспорювався.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1820,00 грн, в грошовому виразі та 14562,00 % річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом ( за весь строк кредитування) складають 18380,00 грн в грошовому виразі та 6229,00% річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період склала 9820,00грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 26380,00 грн

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі - 8 000,00 грн., розмір якої визнавався відповідачем.

Так, 28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано Акт приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 28.05.2024 , відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників, складений на виконання зазначеного договору факторингу.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сум 26380,00 грн.

Разом з цим, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, не вносив платежі, передбачені умовами Договору, не сплатив кредитні кошти, не вносив сплату процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що стало підставою для звернення ТОВ «Кредит Капітал» до суду з позовом.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у

судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 22.01.2024 укладено договір про надання фінансового кредиту №103925161 в електронній формі.

Кредитодавець ТОВ «Мілоан» умови договору виконав належним чином, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 8 000,00 грн. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалася заборгованість.

Доказів сплати коштів (суми тіла кредиту) на адресу первісного кредитора ТОВ «Мілоан» або на адресу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідачем не надано, при цьому,

відповідачем визнавався розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 000,00 грн .

Щодо стягнення заборгованості за сумою відсотків у сумі 17 820,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4, 1.5 договору про споживчий кредит, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредит надається строком на 105 днів з 22.01.2024, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 06.02.2024.

Відповідно до Анкети – заяви на кредит № 103925161 від 22.01.2024 строк користування кредитом його умови надання та погашення заборгованості, розмір відсотків та комісії аналогічні за змістом з кредитним договором.

Так, відповідно до Анкети – заяв за договором про споживчий кредит № 103925161 від 22.01.2024, за користування кредитними коштами у строк, передбачений умовами договору, проценти складають в сумі 1260,00 грн.

Відповідно до положення ст. 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до договору

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплатити проценти. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України

Відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16), проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за сплату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо- можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору платку, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитора вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів

погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту/, а тому й е повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходить за межі взаємних прав і обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатися легітимними.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до п.6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, в т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, у розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором.

Тобто наведеним пунктом передбачена пролонгація строку кредитування.

Водночас ця норма договору не передбачає обов`язкове збільшення строку кредитування, а передбачає лише таку можливість за умови згоди (волевиявлення) на це позичальника.

Судом встановлено, що кредитний договір було пролонговано після 06.02.2024, оскільки позичальник продовжував користуватись кредитними коштами, позивачем надано не було.

В свою чергу відповідач згідно з вказаним розрахунком заборгованості, жодних погашень кредитної заборгованості не здійснював, доказів пролонгації Договору та укладення відповідної угоди про це, відповідно до п.2.3 договору, позивачем суду надано не було.

Суд констатує, що кредитним договором не передбачено нарахування процентів після закінчення терміну дії договору.

Відповідно нарахування позивачем процентів за кредитним договором № 103925161 від 22.01.2024 у період з 06.02.2024 по 06.05.2024 є необгрунтованим, так як здійснений поза межами строку кредиту, передбаченого договору, передбаченого договором.

Розмір заборгованості за відсотками у межах строку кредитування становить 1260,00, яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, що стосується вимог позову про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у сумі 560,00 грн, суд зазначає на наступне.

Умовами договору про споживчий кредит № 103925161 від 22.01.2024, сторони правочину погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 560,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та

супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті першої та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це серед іншого витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19(провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пунктів 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну плату за обслуговування кредиту, розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу у якості «обслуговування кредитної заборгованості» та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх банком зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно

до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченою комісією в розмірі 560,00 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором

№ 103925161 від 22.01.2024 у розмірі 9260,00 грн., що складається з: 8000,00 грн - залишок простроченого кредиту є обґрунтованими та заборгованість за нарахованими відсотками становить - 1260,00 грн та підлягають задоволенню.

-

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 934,56 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позові ТОВ «Кредит Капітал» зазначено про наявність судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 01.07.2025 ТОВ «Кредит Капітал» уклало з адвокатським об`єднанням «Апологет» Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107. Відповідно до Детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.04.2026, на виконання умов вказаного договору АО «Апологет» надано детальний опис наданих послуг у справі за кредитним договором та визначено актом наданих послуг № Д/18907 від 09.03.2026. Вартість послуг у сумі 8000,00 грн.

Під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами та клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 808,19 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-283, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 103925161 від 22.01.2024 в розмірі 9260,00 (дев`ять тисяч двісті шістдесят грн) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 934,56 грн (дев`ятсот тридцять чотири грн 56 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 2 808 (дві тисячі вісімсот вісім грн )19 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко