Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №401/1530/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 401/1530/25

Провадження № 2/536/116/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді Колотієвського О.О. ,

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 - про визначення місця проживання дитини та факт перебування на самостійному вихованні та утримання батьком,

ВСТАНОВИВ :

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що ОСОБА_1 з початку 2015 року проживали однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі – Відповідач), без реєстрації шлюбу.

З Відповідачкою у них народилась спільна дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Коли Аріні був 1 рік 8 місяців (березень 2018 р.) відповідач покинула їх та переїхала жити в м. Київ. З березня 2018 року дитина проживає разом з ним, перебуває на його утриманні.

Позивач з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ним створені всі належні умови для проживання дитини, саме він займається її вихованням, навчанням, лікуванням, забезпечує всім необхідним, постійно дбає про неї.

06.05.2022 року відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

В червні 2023 року відповідач виїхала за кордон разом зі своїм чоловіком, та фактично має там іншу сім`ю. Відповідач не підтримує зв`язок зі позивачем та дитиною, не приймає участь у вихованні дитини, у фізичному та духовному розвитку дитини, не піклується про її здоров`я.

Дитина завжди забезпечена продуктами харчування в повній мірі так, як він зареєстрований фізичною особою – підприємцем, займається підприємницькою діяльністю.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання батька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

2. Встановити факт перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на самостійному вихованні та утриманні батьком – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату розгляду справи повідомлялася належним чином. Заяв про розгляд справи за її присутності або про причини неявки від відповідача не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення (ст. 280 ЦПК України).

Треті особи в судове засідання не з`явилися. Просили здійснювати розгляд справи без їх участі.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з початку 2015 року проживали однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі – Відповідач), без реєстрації шлюбу.

З ОСОБА_2 у них народилась спільна дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Коли Аріні був 1 рік 8 місяців (березень 2018 р.) відповідач покинула їх та переїхала жити в м. Київ. З березня 2018 року дитина проживає разом з ним, перебуває на його утриманні.

Позивач з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем створені всі належні умови для проживання дитини, саме він займається її вихованням, навчанням, лікуванням, забезпечує всім необхідним, постійно дбає про неї.

06.05.2022 року відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

В червні 2023 року відповідач виїхала за кордон разом зі своїм чоловіком, та фактично має там іншу сім`ю. Відповідач не підтримує зв`язок зі позивачем та дитиною, не приймає участь у вихованні дитини, у фізичному та духовному розвитку дитини, не піклується про її здоров`я.

Дитина завжди забезпечена продуктами харчування в повній мірі так, як він зареєстрований фізичною особою – підприємцем, займається підприємницькою діяльністю.

Вказані вище обставини зокрема встановлені висновком Органу опіки та піклування за вих. № 01-23/684/1 від 01.12.2025 р., який зокрема підтверджує фактичне проживання дитини разом із батьком; підтверджує його участь у вихованні, навчанні та лікуванні дитини; підтверджує належні умови для її розвитку; підтверджує відсутність участі матері у вихованні та утриманні дитини.

Крім цього, до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву відповідача, складену за кордоном від 09.02.2026 р. У зазначеній заяві мати дитини фактично підтверджує, що: батько є біологічним батьком дитини; дитина проживає з батьком; батько повністю забезпечує дитину матеріально; саме батько здійснює її виховання та догляд; мати не надає матеріальної допомоги та не бере участі у вихованні у зв`язку з проживанням за кордоном.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Разом з тим, відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона мешкає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з ч. 4–6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 зазначив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини суди мають оцінювати всі обставини справи в їх сукупності, застосовувати гнучкі підходи до ухвалення рішення у справі з урахуванням найкращих інтересів дитини, балансу між інтересами дитини та правами батьків на її виховання. Суд бере до уваги: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини; стан її здоров`я; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 Верховний Суд наголосив, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Щодо вимоги про встановлення факту перебування малолітньої дитини на самостійному вихованні та утриманні батьком, суд зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 дійшла висновку, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження та може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 755/12923/24 зазначив, що без вирішення питання щодо визнання фізичної особи безвісно відсутньою неможливо надати відповідь на питання чи підлягає судовому розгляду факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним з батьків.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПК України, у разі вирішення спору щодо місця проживання дитини суд зобов`язаний вирішити питання щодо забезпечення допиту такої дитини в судовому засіданні.

Як роз`яснив Верховний Суд, з`ясування судом думки дитини при розгляді справи щодо неї принципово відрізняється від допиту свідка, а відсутність згоди одного з батьків на з`ясування думки дитини не звільняє суд від обов`язку забезпечити реалізацію права дитини бути почутою, оскільки волевиявлення та позиція дитини, яка досягла 10 років, щодо визначення місця її проживання має бути заслухано судом в обов`язковому порядку.

У судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на час розгляду справи досягла віку, що дозволяє їй формулювати власні погляди, підтвердила вказані обставини, а саме: що вона постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , перебуває на його утриманні та вихованні, а мати ОСОБА_2 не бере участі у її вихованні та не підтримує з нею зв`язку.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 372/3402/22 зазначив, що врахування думки дитини, якщо вона відповідно до віку здатна формулювати власні погляди, є значущим для вирішення справи, що стосується життя дитини. Також у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 759/8056/22 Верховний Суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд, оскільки суди не з`ясували позицію 11-річної дитини щодо її місця проживання. У постанові від 14 січня 2026 року у справі № 359/10024/21 (провадження № 61-14279св25) Верховний Суд наголосив, що у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини сама дитина не є самостійним учасником справи, оскільки її інтереси представляють батьки, водночас суд зобов`язаний з`ясувати її думку.

Згідно з систематизованим оглядом практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у спорах щодо визначення місця проживання дитини (грудень 2023 року – січень 2026 року), окрему увагу приділено практиці щодо врахування віку та думки дитини, а також обов`язку суду забезпечити реалізацію права дитини бути почутою. Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 760/2096/22 акцентував увагу на принципі першочергового врахування найкращих інтересів дитини під час вирішення спору про місце проживання малолітньої дитини.

Отже, суд, заслухавши пояснення дитини, яка підтвердила обставини, викладені в позовній заяві, та враховуючи її особисту прихильність до батька, тривале і стабільне проживання разом із ним, а також створені батьком належні умови для її проживання, виховання, навчання та розвитку, дійшов висновку, що визначення місця проживання дитини разом із батьком повною мірою відповідає її найкращим інтересам.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини, на які посилається позивач, а саме: дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з березня 2018 року постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 , перебуває на його самостійному вихованні та утриманні; мати дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не підтримує зв`язок з дитиною, з червня 2023 року проживає за кордоном; позивачем створені всі належні умови для проживання, виховання, навчання та розвитку дитини, що підтверджується висновком Органу опіки та піклування за вих. № 01-23/684/1 від 01.12.2025 р. та нотаріально посвідченою заявою відповідачки від 09.02.2026 р.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 160, 161, 171, 19 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 232, 263, 264, 265, 280–282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Орган опіки та піклування виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту перебування на самостійному вихованні та утриманні батьком – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання батька — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Встановити факт перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на самостійному вихованні та утриманні батьком — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. О. Колотієвський