Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №376/572/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/572/26

Провадження № 2/376/1045/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді - Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук Д.С.,

прокурора - Попової К.О.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Ященка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради, орган опіки та піклування Сквирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Ященка С.М., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради, орган опіки та піклування Сквирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

В обґрунтування позову зазначив, що у період часу з листопада 2018 року по серпень 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав без укладення шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку його матері - ОСОБА_3 . Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

З вересня 2020 року ОСОБА_2 залишили дитину на батька та бабусю і її вихованням та утриманням не займається.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, а його малолітній син залишився проживати разом із бабусею.

Після смерті ОСОБА_5 , вихованням, утриманням та забезпеченням усім необхідним малолітнього ОСОБА_4 займається позивач так як бабуся вихованням онука займатися не може, оскільки є інвалідом 3 групи та потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із захворюванням.

03.02.2026 р. наказом Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради № 8 ОСОБА_4 тимчасово з 04.02.2026 р. по 03.04.2026 р. влаштовано в сім`ю позивача, на якого покладено відповідальність за збереження життя та здоров`я малолітнього племінника.

ОСОБА_2 успіхами, досягненнями та розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на його утримання не надає, окрім того неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за антисоціальний образ життя.

На підставі викладеного просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Ухвалою суду від 03.03.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку загального позовного провадження.

07.04.2026 р. представник Служби у справах дітей та сім`ї надала висновок Органу опіки та піклування Сквирської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Ухвалою суду від 28.04.2026 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові. Окрім того вказали, що батько дитини помер, а матір його життям, добробутом та вихованням не цікавиться та не займається. Зазначили, що відповідач неодноразова притягувала до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 з січня проживає разом із позивач та на даний час пішов у перший клас, з матір`ю не спілкується та у переважній більшості питає про батька. Зазначили, що хлопчик називає дружину позивача матір`ю.

У судове засідання відповідач не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду не повідомивши про причини неявки, жодних клопотань про відкладення чи розгляд за її відсутності не подавала.

У судове засідання представник Служби у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради та органу опіки та піклування Сквирської міської ради не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просять їх задовольнити.

У судовому засіданні прокурор, зважаючи на встановлені факти і обставини та дослідження матеріали справи, просила задовольнити позов та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 ..

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказала, що ОСОБА_2 покинула сина коли йому було півроку, його вихованням та доглядом не займалася. На даний час відповідач із дитиною не спілкується, її життям не цікавиться та матеріальної допомоги не надає. Хлопчик зростає в комфорті та забезпечений усім необхідним, вважає дружину позивача матір`ю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що позивач забрав ОСОБА_4 відразу після смерті батька, до того часу він проживав разом із своєю бабусею та його вихованням займалася саме вона. Матір хлопчика його вихованням не займалася та не займається. На даний час ОСОБА_2 із сином не спілкується, матеріальної допомоги не надає та життям сина не цікавиться. Вказала, що відповідач зловживає спиртними напоями та, що остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння поруч із дитиною.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_4 раніше проживав разом із бабусею та своїм батьком, а після смерті останнього хлопчик проживає у родині позивача. Матір його життям та долею не цікавиться, не приймає участі у його вихованні, матеріально не допомагає та не телефонує сину. ОСОБА_4 рідну матір не знає. Зазначила, що відповідач одного разу покинула дитину саму на вулиці. Вказала, що ОСОБА_2 знає, що її син проживає разом з ними.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого повторно (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 (а.с. 10).

Відповідно до наказу №8 від 03.02.2026 р. «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » виданого службою у справах дітей та сім?ї Сквирською міською радою малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштована у сім?ю ОСОБА_1 (рідного дядька) з 04.02.2026 року по 03.04.2026 року (а.с. 22).

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є рідними братами, що підтверджується копіями Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 та Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 8).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30.01.2026 р. житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , відповідає усім санітарно-гігієнічним нормам та у дитини є окрема кімната (а.с. 15).

Відповідно до характеристики виданої депутатом Сквирської міської ради Грищенко О.Г. від 10.02.2026 р. № 159 ОСОБА_1 проживає разом із своєю сім`єю, в якій склалися гарні відносини взаємопідтримки та взаємоповаги. У спілкуванні із сусідами щирий та привітний. Компрометуючих даних на ОСОБА_1 не надходило (а.с. 16).

Згідно з довідкою № 1 виданою ФОП ОСОБА_10 ОСОБА_1 працює у «ФОП ОСОБА_10 » на посаді Менеджер (управитель) збуту з 09.02.2026 р. по теперішній час (а.с. 17).

Відповідно до довідки директора Сквирського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 «Калинка» Сквирської міської ради Київської області № 3 від 04.02.2026 р. за період відвідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Сквирського ЗДО № 5 «Калинка» з квітня по листопад 2025 року, матір дитини жодного разу не приводила та не забирала дитину. До дошкільного закладу хлопчика приводила бабуся, ОСОБА_3 і батько, ОСОБА_5 .. Матір дитини у виховані участі не брала, успіхами, поведінкою та розвитком не цікавилась, до педагогічних працівників закладу з відповідними питаннями не зверталась (а.с. 18).

Згідно з довідкою від 04.02.2026 р. виданою т.в.о. начальника відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП в Київській області ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 у період часу з 2021 року по теперішній час неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності відділом поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції, а саме: у 2021 році- 13 адміністративних матеріалів, з яких 10 шт. - по ст. 183 КУпАП, 1 шт. - по ст. 178 КУпАП та 2 шт. - по ст. 173 КУпАП; у 2022 році - 4 адміністративні матеріали по ст. 183 КУпАП; у 2023 році - 3 адміністративних матеріали по ст. 183 КУпАП; у 2024 році - 3 адміністративних матеріали по ст. 183 КУпАП; у 2025 році - 2 адміністративні матеріали, зокрема 1 шт. - по ст. 183 КУпАП та 1 шт. - по ст. 175-1 КУпАП. Також 26.01.2021 року до відділу поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що його цивільна дружина ОСОБА_2 неналежним чином виконує свій батьківський обов`язок відносно їхньої спільної дитини ОСОБА_4 .. Дане повідомлення зареєстроване за ЄО № 343 від 26.01.2021 та розглянуто у порядку закону України «Про звернення громадян» та прийнято рішення притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП (а.с. 20-21).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Сквирської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » орган опіки та піклування Сквирської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37-40).

З вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 2018 по 2020 проживали без укладення шлюбу. Від спільного проживання народилося двоє дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 народилася з інвалідністю та була залишена у пологовому будинку. Станом на сьогодні дитина перебуває в КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква». У вересні 2020 року ОСОБА_2 залишила сина з біологічним батьком ОСОБА_5 та утриманням і вихованням малолітнього сина не займалася. Малолітній ОСОБА_13 проживав разом з батьком та бабусею ОСОБА_3 .. Рішенням Сквирського районного суду Київської області по справі № 376/444/23 було визнано батьківство ОСОБА_5 щодо ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей та сім`ї Сквирської міської ради як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставин. Під час засідання комісії ОСОБА_1 повідомив, що майже п`ять з половиною років тому ОСОБА_2 покинула сина проживати разом з батьком та не підтримує близьких стосунків, не цікавиться життям та станом здоров`я дитини, самоусунулася від вихованням та утримання (а.с. 38-40).

Відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 р. по цивільній справі № 376/2181/20 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 78-82).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно висновку висновку органу опіки та піклування Сквирської міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » орган опіки та піклування Сквирської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37-40).

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України.

У частинах 1,2 та 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ст. 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі собою встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають у тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) зробив висновок, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає окремо, не цікавиться його життям та здоров`ям, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, матеріально не забезпечує, не спілкується з дитиною, не проявляє належної любові та турботи до сина, не створює умов для отримання ним освіти.

Вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування відповідачем виконанням батьківських обов`язків по догляду та вихованню дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Сукупність досліджених доказів, які суд визнає належними та допустимими, свідчить про винну поведінку відповідача, навмисне ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо виховання та розвитку дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, зайняття підготовкою до самостійного життя, підтримки її матеріально. Будь-які об`єктивні причини ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків по вихованню, утриманню сина, відсутні.

Суд також враховує, що подальше формальне збереження за відповідачем статусу матері при повній відсутності фактичного виконання нею батьківських функцій не відповідає інтересам дитини, оскільки перешкоджає вирішенню питання її стабільного правового статусу, подальшого сімейного влаштування та належного захисту її особистих і майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи та оцінюючі всі докази у справі, суд вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав відносно її сина ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 .. При цьому суд наголошує, що у разі зміни поведінки відповідача до свого сина, вона має право, у порядку ст.169 СК України, на поновлення батьківських прав.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись постановою ст. ст. 150, 152, 155, 164, 165, 167,170 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 13, 81, 235, 263-265, 280-282, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім?ї Сквирської міської ради, орган опіки та піклування Сквирської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України вона може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни відповідної поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г.Батовріна