Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №372/4290/24 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4290/24

Провадження № 1-кп-167/26

В И Р О К

іменем України

06 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024116230000203 від 02.07.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, який не працює, не має місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 31.10.2023 Києво-Святошинським районним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не відбуту та не погашену встановленому законом порядку судимість за вчинення ним кримінального правопорушення — проступку пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, тобто за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та протягом року після засудження за цією статтею, вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

02 липня 2024 року у вечірню годину (точний час не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи біля бесідки, яка розташована на відстані 500 метрів від заправки «БРСМ-Нафта» за адресою: Обухівський район, Київської області, село Підгірці, вулиця Боровкова, будинок 81, діючи умисно, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання психотропних речовин, знайшов на столі вищевказаної бесідки, таким чином придбав один поліетиленовий пакет в якому знаходились два згортки порошкоподібної речовини, зовні схожі на психотропні речовини, обіг яких обмежено — «амфетамін», які в подальшому поклав до кишені власних джинсових шортів та почав рухатись в сторону заправки «БРСМ-Нафта», таким чином незаконно зберігав психотропні речовини для власного вживання, без мети збуту.

02 липня 2024 року у період часу з 17 годин 19 хвилин по 19 годин 05 хвилин в ході затримання працівниками поліції у присутності двох понятих у ОСОБА_5 виявлено та вилучено два згортки із фольги із вмістом порошкоподібної речовини бежевого кольору, котрі ОСОБА_5 умисно, незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту, за вище вказаних обставин.

Відповідно до висновку експерта від 09 липня 2024 року за № СЕ-19/111-24/38956-НЗПРАП, за Списком № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, надана на дослідження порошкоподібна речовина бежевого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін. Маси амфетаміну у первинних речовинах 0,679 г. та 0,630 г., загальною масою амфетаміну складає – 1,309 г., котрі ОСОБА_5 умисно незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні вказаного злочину не визнав, зокрема, заперечив зберігання амфетаміну, однак визнав незаконне зберігання канабісу, показав, що 02.07.2024 року в другій половині дня в с.Підгірці він йшов біля бесідки, побачив кульок на столі, всередині було п`ять пакетиків з фольги, три з них він розмотав, побачив там канабіс, впізнав його, оскільки раніше його курив, за що був судимий. Вирішив, що в інших двох пакетах теж канабіс, залишив його собі, поклавши у кишеню штанів. Усвідомлював, що це заборонена речовина, залишив собі для власного вживання. Через деякий час його зупинила поліція. Працівники поліції вийняли 5 пакетиків із кишені, на яку він вказав, у трьох із них була конопля, а у двох – порошок. Вилучали пакетики у присутності поліції, понятих, адвоката і прокурора, знімали на відео. Він змінив свої покази, раніше повністю визнавав вину і підтверджував всі обставини щодо 5 пакетиків, однак це сталося тому, що йому погрожували оперуповноважені працівники поліції. Насправді наміру зберігати амфетамін він не мав, думав, що у всіх п`яти пакунках був канабіс, який він хотів зберігати для себе. Вважав відсутньою вину у вчиненні інкримінованого злочину, просив виправдати.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину повністю доведена показами свідків, письмовими і речовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що працює оперуповноваженим відділу по боротьбі з наркозлочинами, одного дня у 2024 році, вони зупинили обвинуваченого на вулиці для перевірки, оскільки він був підозрілий, нервував, на запитання той повідомив, що зберігає заборонені речовини. Слідчо-оперативна група вилучила заборонені речі, а саме декілька пакетиків із амфетаміном та декілька із коноплею. Обвинувачений на місці події чітко усвідомлював скоєне, добровільно заявляв про зберігання заборонених речовин, просив лише не повідомляти дружині та дітям.

Свідок ОСОБА_7 показав, що у липні 2024 року ввечері був понятим при ошуці та затриманні обвинуваченого, він працював на АЗС, обшук проводився у присутності двох поліцейських у формі, двох у цивільному, проводилась відеозйомка, бачив, як з кишені обвинуваченого витягнули декілька згортків, які показали всім присутнім і запакували. Обвинувачений не жалівся ні до прибуття СОГ, ні під час обшуку. Поки приїхали СОГ оперативники поговорили із обвинуваченим, потім купували продукти у магазині, а обвинувачений сидів і чекав. Після обшуку обвинуваченого відпустили.

Свідок ОСОБА_8 показав, що приблизно два роки тому був понятим під час обшуку на заправці в с.Підігірці,бачив, як у обвинуваченого щось заборонене вилучали, пакували, однак деталей не пам`ятає через травму у ДТП.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується поданими суду письмовими доказами, зокрема:

-протоколом затримання від 02.07.2024 року, а також відтвореним відеозаписом, якими підтверджується виявлення і вилучення з кишені штанів обвинуваченого під час його особистого обшуку п`яти згортків з фольги, всередині трьох з яких була рослинна речовина, а у двох - порошок (т.1 а.с.29-35);

-висновком експерта від 09 липня 2024 року за № СЕ-19/111-24/38956-НЗПРАП, яким підтверджується, що надана на дослідження порошкоподібна речовина бежевого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін. Маси амфетаміну у первинних речовинах 0,679 г. та 0,630 г., загальною масою амфетаміну складає – 1,309 г. (т.1 а.с.37-43);

-постановами, довідкою, протоколом, іншими матеріалами кримінального провадження, якими підтверджуються правомірність процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні (т.1 а.с. 19, 36, 44-66, 112-115, 232-233, 245, т.2 а.с.62-68).

Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину частково узгоджується із його показами під час судового розгляду, оскільки з них вбачається, що він дійсно умисно зберігав заборонені речовини, усвідомлював це, мав намір особисто їх вживати. Тобто факти і події, які йому інкримінуються обвинуваченням, самим обвинуваченим підтверджуються і не оспорюються, однак він надає їм іншого суб`єктивного значення.

Так, обвинувачений заперечував умисел на зберігання саме амфетаміну, при цьому визнавав умисел на зберігання іншої забороненої речовини – канабісу, посилався на те, що не знав, що у двох знайдених ним пакунках була психотропна речовина, а вважав, що там канабіс у всіх п`яти згортках. Зміну показів пояснив погрозами і тиском з боку оперативних працівників поліції.

Суд вважає такі заперечення непереконливими і неправдивими, оскільки сукупністю досліджених доказів підтверджується суб`єктивна сторона інкримінованого злочину.

Так, основним доказом, проти якого не надійшло жодних зауважень щодо належності і допустимості, та який суд покладає в основу вироку, є відеозапис затримання та особистого обшуку обвинуваченого від 02.07.2024 року, з якого чітко вбачається, що обвинувачений на місці події чітко, добровільно, послідовно визнає факт усвідомленого зберігання знайдених ним п`яти пакуночків з фольги, в яких знаходились заборонені речовини, він наголошував, що раніше вживав такі речовини, тому усвідомлено зберігав для власного вживання, вирішив залишити їх собі, коли один із пакунків відкрив та пересвідчився у тому, що там саме бажана ним заборонена речовина. При цьому він не виявляв ознак нервування, жодного разу не висловив будь-яких зауважень чи заперечень, хоч бачив як відкрили всі пакетики і чув як слідчий описував їх вміст, а саме наявність у трьох пакетиках рослинної речовини, а у двох – порошку, визнавав їх своїми. Також на пряме запитання адвоката він наголосив, що будь-яких незаконних дій, некоректності з боку працівників поліції не було, що спростовує нічим іншим не підтверджені твердження обвинуваченого про наявність тиску і погроз з боку співробітників поліції.

Отже, судом встановлено, що 02.07.2024 ОСОБА_5 у вказаному в обвинувальному акті місці знайшов п`ять пакетиків (згортків), які одночасно забрав собі та залишив при собі. З безпосередньо дослідженого судом відеозапису затримання та особистого обшуку вбачається, що обвинувачений підтвердив походження всіх п`яти пакетиків, повідомив, що один із них відкривав, після чого зрозумів, що в ньому міститься заборонена речовина, та пояснив, що залишив знайдене для власного вживання.

Під час виявлення і вилучення речовин обвинувачений не заявляв, що будь-які із знайдених пакетиків йому не належать, що частина з них опинилася при ньому випадково або що він не усвідомлює незаконного характеру речовин, які залишив при собі. Зауважень до проведення процесуальної дії та фіксації її перебігу не заявляв.

Згідно з висновком експерта від 09.07.2024 № СЕ-19/111-24/38956-НЗПРАПІ порошкоподібні речовини бежевого кольору у двох вилучених згортках містять психотропну речовину, обіг якої обмежено, — амфетамін, загальною масою 1,309 г.

Сторона захисту під час нового судового розгляду послалася на те, що обвинувачений нібито не знав про знаходження амфетаміну у двох із пакетиків, оскільки відкривав лише один із знайдених згортків та вважав, що в інших міститься така сама речовина.

Суд виходить із того, що відповідно до ст. 91 КПК України доказуванню підлягають, зокрема, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення. За ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Разом із тим умисел як внутрішнє психічне ставлення особи встановлюється не лише за її словесною оцінкою власних дій, а за сукупністю об`єктивних обставин: способом набуття предметів, послідовністю поведінки після їх виявлення, характером подальшого володіння ними, метою такого володіння та поведінкою під час їх вилучення.

У цьому провадженні доказове значення має не сам факт фізичного знаходження двох згортків при обвинуваченому, а те, що він одночасно знайшов усі п`ять пакетиків, принаймні один із них відкрив, після чого усвідомив незаконний характер знайденої речовини, однак свідомо залишив при собі всю сукупність знайдених пакунків саме для власного вживання. Така поведінка свідчить про цілеспрямоване набуття фактичного володіння всіма знайденими речовинами, а не про випадкове перебування невідомого предмета серед його речей.

Для встановлення прямого умислу за ст. 309 КК України не є необхідним доведення того, що особа достеменно знала хімічну назву речовини, її точну масу або майбутній висновок експерта. Вирішальним є доведення того, що особа усвідомлювала незаконний характер речовини, яку набуває та зберігає, і бажала надалі нею володіти. Тому те, що обвинувачений міг не знати, що конкретна психотропна речовина має хімічну назву «амфетамін», саме по собі не виключає прямого умислу на незаконне придбання та зберігання забороненої психотропної речовини.

Позиція Верховного Суду щодо стандарту доказування «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що сукупність установлених обставин має виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкриміноване діяння вчинене обвинуваченим. Такий підхід викладено, зокрема, у постанові ККС ВС у справі № 754/17019/17 (провадження № 51-2568км19).

У цій справі версія про повну необізнаність щодо незаконного характеру двох згортків не узгоджується із зафіксованою на відео поведінкою обвинуваченого, його поясненням щодо одночасного знаходження всіх пакетиків, усвідомленням після відкриття одного з них, що він має справу із забороненою речовиною, а також подальшим свідомим залишенням усіх пакетиків при собі для власного вживання. У сукупності ці обставини виключають розумне припущення про випадкове або неусвідомлене зберігання двох згортків з амфетаміном.

Під час нового судового розгляду обвинувачений пояснив зміну своєї попередньої позиції погрозами з боку працівників поліції.

Суд враховує, що на обвинуваченого не може бути покладено обов`язок доводити свою невинуватість або доводити відсутність чи наявність незаконного впливу. Водночас суд відповідно до ст. 94 КПК України оцінює послідовність, конкретність та узгодженість такої версії з іншими безпосередньо дослідженими доказами.

Твердження про погрози вперше з`явилося лише під час нового судового розгляду. Під час затримання та особистого обшуку обвинувачений таких заяв не робив; навпаки, за участю захисника на пряме запитання повідомив, що працівники поліції поводяться коректно, скарг і зауважень не має. Інших об`єктивних даних, які б указували на застосування до нього незаконного фізичного або психологічного впливу, судом не встановлено.

За цих обставин суд не вбачає підстав вважати, що поведінка обвинуваченого, зафіксована відеозаписом безпосередньо під час процесуальної дії, була результатом незаконного примусу. Такий висновок не ґрунтується на покладенні на обвинуваченого тягаря доказування, а є результатом оцінки всієї сукупності досліджених судом даних.

Суд не використовує сам факт постановлення та подальшого скасування попереднього обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні як доказ винуватості, оскільки скасований вирок не створює преюдиційного встановлення вини при новому судовому розгляді. Так само суд не підміняє безпосереднє дослідження доказів посиланням на досудові показання обвинуваченого. Частина 4 ст. 95 КПК України забороняє обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору, за винятком передбачених законом випадків.

Водночас попередня процесуальна поведінка обвинуваченого має значення для оцінки послідовності та достовірності його нинішньої версії в тій мірі, в якій вона підтверджена належно дослідженими матеріалами судового провадження. Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі № 947/16892/22 (провадження № 51-2707км24) наголосив, що застосування ч. 3 ст. 349 КПК України передбачає перевірку правильності розуміння обвинуваченим фактичних обставин, добровільності його позиції та роз`яснення наслідків такого порядку дослідження доказів.

Отже, той факт, що версія про необізнаність щодо амфетаміну та про погрози працівників поліції виникла лише під час нового розгляду, може враховуватися не як самостійний доказ вини, а як одна з обставин оцінки достовірності нинішніх показань у сукупності з безпосередньо дослідженим відеозаписом та іншими доказами.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2023 у справі № 369/18074/23 ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України. За матеріалами, дослідженими судом, у тому провадженні предметом незаконного зберігання були, зокрема, амфетамін та канабіс. Інкримінована у цьому провадженні подія відбулася 02.07.2024, тобто протягом року після попереднього засудження.

Судова практика щодо ч. 2 ст. 309 КК України виходить із того, що кваліфікуюча ознака «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею» обчислюється від дня ухвалення попереднього обвинувального вироку за ст. 309 КК України.

Суд бере попереднє засудження до уваги насамперед як передбачену ч. 2 ст. 309 КК України кваліфікуючу ознаку. Водночас ст. 88 КПК України передбачає, що відомості про попередні правопорушення або судимості, які загалом не можуть використовуватися для підтвердження винуватості, можуть бути визнані допустимими, якщо вони подаються для доказування того, що особа діяла з певним умислом або мала обізнаність, потрібну для вчинення відповідного кримінального правопорушення, чи не могла помилитися щодо певних обставин.

Тому попередній факт незаконного поводження обвинуваченого і з канабісом, і з амфетаміном може мати лише допоміжне значення для оцінки його обізнаності щодо характеру таких речовин та не може сам по собі замінювати доказування умислу у новому епізоді. Висновок суду про умисел у цьому провадженні ґрунтується передусім на об`єктивній поведінці обвинуваченого 02.07.2024 та безпосередньо досліджених доказах.

Сторона захисту також посилалася на те, що після перекваліфікації кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, матеріали були передані зі сектору дізнання до слідчого відділу без окремої постанови прокурора про визначення підслідності, у зв`язку з чим подальше розслідування нібито здійснювалося неналежним суб`єктом.

Суд не погоджується з таким тлумаченням кримінального процесуального закону. Частина 4 ст. 218 КПК України спеціально передбачає, що якщо при здійсненні дізнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дізнавач за погодженням із прокурором надсилає матеріали кримінального провадження керівнику органу досудового розслідування з урахуванням підслідності. Ця норма не містить вимоги про прийняття прокурором ще однієї самостійної постанови про передачу матеріалів від органу дізнання до слідчого підрозділу того самого органу поліції.

За матеріалами провадження 15.07.2024 дізнавач прийняв рішення про зміну правової кваліфікації з ч. 1 на ч. 2 ст. 309 КК України та постанову про направлення матеріалів керівнику слідчого відділу; відповідне направлення погоджено прокурором. 16.07.2024 керівник органу досудового розслідування постановою визначив групу слідчих та старшого групи.

Такий порядок узгоджується з ч. 4 ст. 218 КПК України. Посилання на ст. 110 КПК України не створює самостійного обов`язку прокурора приймати додаткову постанову там, де спеціальна норма передбачає погодження прокурором рішення дізнавача про направлення матеріалів.

ОП ККС ВС у постанові від 04.10.2021 у справі № 724/86/20 наголосила на необхідності оформлення рішення про визначення слідчого або групи слідчих постановою керівника органу досудового розслідування. У постанові від 14.02.2022 у справі № 477/426/17 ОП ККС ВС підтвердила значення такого процесуального рішення для перевірки повноважень слідчих. У цьому провадженні постанова керівника слідчого відділу від 16.07.2024 наявна.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 сформулювала підхід, за яким визнання доказу недопустимим у зв`язку з процесуальним дефектом не є автоматичним: суд має встановити, які саме права і свободи були істотно порушені та в чому це полягало. ОП ККС ВС у постанові від 27.10.2025 у справі № 487/2438/17 також наголосила, що порушення порядку чи строку передачі матеріалів саме по собі не тягне автоматичної недопустимості всіх доказів.

За наведених обставин суд не встановив відсутності повноважень у слідчих, які здійснювали подальше досудове слідство, та відхиляє доводи сторони захисту про юридичну нікчемність повідомлення про підозру чи обвинувального акта лише через відсутність окремої постанови прокурора про передачу матеріалів.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення; жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд не ґрунтує обвинувальний висновок на припущенні, на попередньому скасованому вироку чи на досудовому зізнанні як такому. Висновок про винуватість ґрунтується на сукупності безпосередньо досліджених доказів, насамперед на відеозаписі затримання та особистого обшуку, фактичних обставинах знаходження та подальшого утримання всіх п`яти пакетиків, висновку експерта щодо характеру та маси вилученої психотропної речовини, а також на оцінці послідовності версій обвинуваченого.

Сукупність цих обставин дає суду підстави поза розумним сумнівом дійти висновку, що ОСОБА_5 , усвідомивши незаконний характер знайдених речовин, свідомо набув фактичне володіння всіма знайденими пакунками та зберігав їх для власного вживання без мети збуту. Версія про необізнаність щодо двох згортків з амфетаміном не узгоджується із зафіксованою безпосередньо після події поведінкою обвинуваченого та не створює розумного сумніву в доведеності прямого умислу.

Протирічливі, нелогічні, непослідовні і взаємонеузгоджені показання обвинуваченого суд вважає неправдивими і розцінює як спосіб захисту та намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне діяння.

Аналіз свідчень обвинуваченого в суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази обвинуваченого в частині заперечень наявності умислу на зберігання психотропних речовин неправдивими, оскільки вони не узгоджуються із висновком експертизи, показаннями свідків, протоколом затримання, відтвореним в судовому засіданні відеозаписом, іншими наявними у справі належними і допустимими доказами.

Хоча сторони не посилались на це, суд вважає доцільним надати правову оцінку тому, що в обвинувальному акті поряд із правильно зазначеною датою події — 02.07.2024 року — у фрагменті, який стосується затримання та вилучення речовини, вказано дату 22.07.2024 року. Судом за результатами дослідження протоколу затримання, доданого до нього відеозапису та інших матеріалів встановлено, що затримання і вилучення відбулися саме 02.07.2024 року. Зазначення в обвинувальному акті дати 22.07.2024 року суд оцінює як очевидну технічну описку. Вона не змінює суті та обсягу пред`явленого обвинувачення, не створює невизначеності щодо події, яка є предметом судового розгляду, та не перешкоджала обвинуваченому розуміти, від якого саме обвинувачення він захищається. Тому така описка сама по собі не є підставою для висновку про недоведеність обвинувачення або порушення права на захист.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним винність обвинуваченого у вчиненні вказаних вище діянь.

Суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь органу з питань пробації.

Обставин, що пом`якшують покарання, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, немає.

Оцінюючи особу обвинуваченого суд приймає до уваги індивідуальні властивості особи, обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема відсутність критичної оцінки скоєного.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив новий злочин в період іспитового терміну за попереднім вироком, не працює, не має офіційних джерел доходу, не має сім`ї, не має місця реєстрації, має постійне місце проживання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов`язків, оскільки його виправлення неможливе без відбування покарання, на що вказує, зокрема, те, що новий умисний аналогічний злочин він вчинив в період іспитового терміну за попереднім вироком.

Окрім того, слід приєднати частину невідбутого покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року у виді обмеження волі із застосуванням п.п. «б» п.1 ч.1 ст.72 КК України.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати слід стягнути з обвинуваченого у повному обсязі.

Речові докази – диски із відеозаписами слід залишити при матеріалах кримінального провадження, інші речові докази, які зберігаються в кімнаті речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області слід знищити.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі статтей 71,72 Кримінального кодексу України приєднати ОСОБА_5 частину невідбутого покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року – два місяці позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю вироків згідно статті 71 Кримінального кодексу України призначити у виді позбавлення волі строком на один рік два місяці.

Час відбування покарання ОСОБА_5 вираховувати з дня затримання в порядку приведення цього вироку до виконання, зарахувавши йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув`язнення 02 липня 2024 року (один день).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 3029 гривень 12 копійок.

Речові докази – диски із відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження; три згортки з фольги із вмістом речовини рослинного походження, два згортки з фольги із вмістом порошкоподібної речовини бежевого кольору, з первинними упакуваннями, які запаковані в спецпакет експертної служби України № 0013300 - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1