Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №366/1732/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1732/26

Провадження № 1-кп/366/235/26

В И Р О К

Іменем України

06 жовтня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків кримінальне провадження № 12026111190000029 від 22.06.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луговики, Поліського району, Київської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня (11 класів), не інвалід, не депутат, не одружений, неповнолітніх дітей не має, учасник бойових дій, працює дорожнім робітником в ДСП ЦППРВ, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2026 року, ОСОБА_4 , приблизно о 09 годині 00 хвилин, діючи з прямим умислом на переміщення продуктів харчування рослинного походження, а саме лісових грибів за межі зони безумовного (обов`язкового) відселення, яка постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, незаконно проник до 10-го відділу 96-го лісового кварталу Поліського ПНВД ДУ «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» зони відчуження, де в період часу з 09 години до 11 години, назбирав лісових грибів виду «лисички», загальною вагою 1, 450 кг.

У подальшому, 22.06.2026 року, приблизно об 11 годині, незаконно перебуваючи на території 10-го відділу 96-го лісового кварталу Поліського ПНВД ДУ «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» зони відчуження, та відповідає координатам № 51.1384050, № 29.5450110, ОСОБА_4 був виявлений працівниками поліції, які відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року, здійснювали патрулювання території зони відчуження.

Отже, ОСОБА_4 вчинив з прямим умислом діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15; ч. 1 ст. 267-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевним, що у майбутньому більше не буди ходити до зони відчуження за грибами.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого; постанову про визнання речових доказів; квитанцію про отримання на зберігання речових доказів, протокол дозиметричного вимірювання.

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв`язку з визначенням порядку та об`єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.

Так, будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.

Так, згідно наданих характеристик за місцем проживання, обвинувачений характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, працює, є учасником бойових дій (під ОСОБА_5 ), добровільно пожертвував на потреби ВЧ НОМЕР_1 (три тисячі) гривень.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України, як вчинення з прямим умислом закінченого замаху на порушення вимог режиму радіаційної безпеки, тобто переміщення будь-яким способом без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного походження.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При визначені виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд приймає до уваги ступінь і характер скоєного злочину, його особу, обставини, які пом`якшують його покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, його вік, майновий та сімейний стан, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід не обиралася.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 850 гривень.

Запобіжний захід не обирався та підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази: Лісові гриби виду «Лисички» загальною вагою 0,6 кг. - знищити;

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_6