Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №366/1635/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1635/26

Провадження № 3/366/873/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації з АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 до Іванківського районного суду Київської області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

Розгляд справи було призначено на 21.07.2026 та відкладено на 25.08.2026 на підставі клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

18.08.2026 від адвоката Глієвої С.В., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим що, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження спроби перетину державного кордону України ОСОБА_1 , та зазначено, що останній разом зі своїм товаришем їхали на рибалку до с.Жерева, однак на під`їзді до с. Кухарі були зупинені прикордонниками.

25.08.2026, у зв`язку з клопотанням адвоката, розгляд справи було відкладено на 06.10.2026.

Розпорядженням керівника Іванківського районного суду Київської області О.Капустіної від 22.09.2026 № 14 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, відповідно до наказу № 1-К від 21.09.2026 «Про увільнення від роботи судді ОСОБА_2 ».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

В судовому засіданні були дослідженні наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 050323 від 18.05.2026,

-рапорт інспектора прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 сержанта ОСОБА_3 ;

-схема виявлення правопорушника на ділянці 1 прикордонної застави;

-письмові пояснення ОСОБА_1 ;

-паспорт громадянина України ОСОБА_1 .

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 050323 від 18.05.2026, складеного начальником першої прикордонної застави капітаном ОСОБА_4 : 18.05.2026 близько 19 год. 20 хв. на південній околиці н.п. Кухарі (до державного кордону 72 км) прикордонним нарядом, під час перевірки транспортного засобу, було виявлено ОСОБА_1 , який рухався до с. Жерева, маючи на меті в подальшому здійснити перетин кордону, з метою усунення мобілізації та працевлаштування в країнах ЄС, поза встановленим пунктом пропуску без проходження прикордонного контролю, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 204-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи документів, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , є не сам факт перебування особи у контрольованому прикордонному районі або її рух у загальному напрямку державного кордону, а вчинення нею конкретних дій, які за своїм характером, спрямованістю та сукупністю встановлених обставин можуть бути оцінені саме як спроба перетинання державного кордону України поза встановленим пунктом пропуску.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється у пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Отже, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, недостатньо встановити лише перебування такої особи у прикордонній місцевості або її можливий намір залишити територію України.

Досліджуючи надані суду матеріали, суд встановив, що ОСОБА_1 було виявлено 18.05.2026 близько 19 год. 20 хв. на південній околиці населеного пункту Кухарі під час перевірки транспортного засобу. При цьому безпосередньо у протоколі зазначено, що місце виявлення ОСОБА_1 знаходилося на відстані 72 км від державного кордону України.

Таким чином, ОСОБА_1 не було виявлено безпосередньо біля лінії державного кордону, у процесі його перетинання, під час подолання інженерних загороджень чи здійснення інших дій, які за своїм характером безпосередньо свідчили б про реалізацію наміру незаконно перетнути державний кордон України.

Сам по собі факт руху ОСОБА_1 у напрямку с. Жерева, з огляду на значну відстань від місця його виявлення до державного кордону, без встановлення інших об`єктивних обставин не може бути ототожнений зі спробою незаконного перетинання державного кордону України у розумінні частини першої статті 204-1 КУпАП.

Схема виявлення правопорушника підтверджує місце, в якому було виявлено ОСОБА_1 , однак сама по собі не встановлює факту вчинення ним конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону. Нанесення на схему місця виявлення особи та напрямку її руху є способом фіксації просторового розташування, проте не замінює доказування об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Так само рапорт інспектора прикордонної служби підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може автоматично підтверджувати наявність складу адміністративного правопорушення лише внаслідок викладення у ньому висновку посадової особи про мету подальшого руху ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів, даних технічних засобів спостереження, відомостей про виявлення ОСОБА_1 безпосередньо поблизу лінії державного кордону, доказів подолання або спроби подолання ним інженерних споруд чи загороджень, відомостей про попередньо визначене місце незаконного перетину державного кордону, маршруту безпосереднього підходу до нього або інших об`єктивних даних, які у своїй сукупності підтверджували б, що поведінка ОСОБА_1 перейшла зі стадії можливого наміру у конкретні дії, спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України.

Захисник заперечував намір незаконного перетину державного кордону ОСОБА_1 у клопотанні від 18.08.2026 про закриття провадження у справі та посилається на те, що ОСОБА_1 разом із товаришем їхав на риболовлю до с. Жерева, а на під`їзді до с. Кухарі їх було зупинено працівниками Державної прикордонної служби України, при цьому будь-яких дій, спрямованих на перетинання державного кордону, ОСОБА_1 не вчиняв.

Оцінюючи зазначені доводи сторони захисту, суд виходить із того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість або документально підтверджувати заявлену нею мету поїздки. Тому сама по собі відсутність доказів того, що ОСОБА_1 дійсно прямував на риболовлю, не може розглядатися як доказ протилежного — наявності в нього мети незаконного перетинання державного кордону.

Для відхилення версії сторони захисту матеріали справи повинні містити такі об`єктивні дані, які спростовують її та водночас підтверджують саме ту фактичну версію подій, яка покладена в основу протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак таких доказів матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що факт перебування особи у контрольованому прикордонному районі на певній відстані від державного кордону без доказів конкретних дій, спрямованих на його незаконне перетинання, не є достатнім для встановлення складу цього адміністративного правопорушення. Водночас протокол про адміністративне правопорушення та рапорт посадової особи за відсутності інших об`єктивних доказів не можуть самі по собі бути достатньою підставою для висновку про доведеність винуватості особи.

Формулювання протоколу про те, що ОСОБА_1 «мав на меті в подальшому здійснити перетин кордону» фактично описує передбачуваний майбутній намір особи, однак не конкретизує дій, які на момент його виявлення вже становили спробу незаконного перетинання державного кордону.

Більше того, зазначення у протоколі мотиву такого наміру — «з метою усунення мобілізації та працевлаштування в країнах ЄС» — також повинно підтверджуватися відповідними фактичними даними. Саме по собі відтворення такого твердження у протоколі без зазначення джерела його отримання та без підтвердження іншими доказами не може бути достатньою підставою для встановлення відповідної обставини.

Відповідно до статті 252 КУпАП жоден із доказів не має для суду наперед встановленої сили, а тому сам факт складення уповноваженою посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи підтверджується викладене в ньому адміністративне обвинувачення іншими фактичними даними.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом та одним із передбачених статтею 251 КУпАП джерел доказів, однак викладена у ньому правова оцінка поведінки особи не може підміняти собою доказування фактичних обставин правопорушення.

Отже, у цій справі фактично встановлено лише те, що ОСОБА_1 перебував у транспортному засобі, який рухався в напрямку с. Жерева, та був зупинений прикордонним нарядом на південній околиці с. Кухарі на відстані 72 км від державного кордону України. Ці обставини самі по собі не утворюють об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Будь-яких інших беззаперечних фактичних даних, які у своїй сукупності підтверджували б вчинення ОСОБА_1 саме спроби незаконного перетинання державного кордону України, матеріали справи не містять.

Таким чином, твердження про те, що ОСОБА_1 мав намір у подальшому незаконно перетнути державний кордон України, за встановлених судом обставин ґрунтується переважно на припущенні щодо мети його подальшого руху, тоді як припущення не можуть бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому суд не вправі самостійно доповнювати фабулу адміністративного правопорушення обставинами, які не були встановлені органом, що склав протокол, або відшукувати докази на підтвердження висунутого особі адміністративного обвинувачення, оскільки це суперечило б принципам об`єктивності та неупередженості судового розгляду.

З урахуванням наведеного доводи клопотання адвоката Глієвої С.В. про недоведеність вчинення ОСОБА_1 спроби незаконного перетинання державного кордону України знаходять своє підтвердження під час дослідження матеріалів справи та є обґрунтованими.

Наявні у справі протокол про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора прикордонної служби та схема виявлення особи, оцінені як окремо, так і в сукупності, не містять достатніх фактичних даних, які б без припущень дозволяли встановити наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено належними та достатніми доказами факту вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, які за своїм характером становили б спробу незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що досліджені судом докази не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони правопорушення у вигляді перетинання або спроби перетинання державного кордону України, а також не доводять поза обґрунтованим сумнівом наявності прямого умислу на вчинення саме такого діяння, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Отже, клопотання адвоката Глієвої С.В., подане в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі — закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 204-2, 245, 247, 251, 280, 283, 288 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання адвоката Глієвої Світлани Володимирівни про закриття провадження у справі – задовольнити.

2.Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 13.06.2024) за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя Віталій МОВЧАН