Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №366/2250/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2250/26

Провадження № 2/366/1593/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися

Представники учасників справи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 17.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 08.09.2026.

08.09.2026 розгляд справи було відкладено на 28.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання.

28.09.2026 позивач у судове засідання не з`явилася, однак заявою від 08.09.2026 просила проводити розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції, а тому вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Однак станом на час розгляду справи відповідач її розглядом не цікавився, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу заявлених вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 липня 2014 року у справі № 366/1529/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

З довідки заступника директора Закладу професійної освіти «Катюжанський професійний коледж» від 23 липня 2026 року № 80 вбачається, що ОСОБА_3 з 01 вересня 2025 року навчається у вказаному закладі освіти у групі № НОМЕР_2 за професією «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», форма навчання – денна.

Відповідно до довідки Іванківської селищної ради від 10 серпня 2026 року № 1082 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на час звернення до суду син сторін досяг повноліття, однак не досяг двадцяти трьох років, продовжує навчання за денною формою та проживає разом із позивачем.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані главою 16 Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з частиною третьою статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, на відміну від установленого статтею 180 СК України безумовного обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, виникнення обов`язку щодо утримання повнолітніх дочки чи сина, які продовжують навчання, закон пов`язує з наявністю визначених статтею 199 СК України юридичних обставин.

Зокрема, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за сукупності таких юридичних фактів: дитина досягла вісімнадцятирічного віку, але не досягла двадцяти трьох років; продовжує навчання; у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги; той із батьків, до якого заявлено вимогу про стягнення аліментів, має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Такий підхід відповідає положенням пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Необхідність установлення саме сукупності зазначених обставин залишається актуальною і в сучасній судовій практиці при застосуванні статей 199, 200 СК України.

При цьому саме по собі досягнення дитиною повноліття не припиняє обов`язку батьків брати участь у її матеріальному забезпеченні, якщо після досягнення вісімнадцятирічного віку дитина продовжує навчання, у зв`язку із цим об`єктивно потребує матеріальної допомоги та наявні інші передбачені статтею 199 СК України умови.

Оцінюючи наявність таких умов у цій справі, суд ураховує, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час вирішення спору є повнолітнім та не досяг двадцяти трьох років.

Факт продовження ним навчання належним чином підтверджений довідкою закладу освіти від 23 липня 2026 року № 80, відповідно до якої він з 01 вересня 2025 року навчається у Закладі професійної освіти «Катюжанський професійний коледж» за денною формою навчання.

Денна форма навчання об`єктивно передбачає необхідність систематичного відвідування занять, виконання освітньої програми та витрачання значної частини часу на здобуття освіти, що впливає на можливість повнолітньої особи самостійно забезпечувати в повному обсязі власні матеріальні потреби.

Продовження навчання, крім звичайних повсякденних витрат на харчування, одяг, засоби особистої гігієни та інші життєві потреби, обумовлює необхідність витрат, безпосередньо пов`язаних зі здобуттям освіти, зокрема на придбання навчальних матеріалів, канцелярського приладдя, проїзд та інші потреби, пов`язані з освітнім процесом.

Верховний Суд у практиці застосування статей 199, 200 СК України виходить із того, що при вирішенні питання про утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, врахуванню підлягають витрати, зумовлені навчанням, зокрема вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

З огляду на встановлений факт навчання ОСОБА_3 за денною формою, його вік та проживання разом із матір`ю суд доходить висновку про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі на період продовження навчання.

При цьому обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків. Проживання сина разом із матір`ю не звільняє відповідача як батька від установленого законом обов`язку брати участь у його матеріальному забезпеченні.

Позивач, з якою проживає повнолітній син, забезпечує його повсякденні потреби та має рівний із відповідачем обов`язок брати участь у його утриманні. Водночас безпосереднє проживання повнолітнього сина разом із позивачем свідчить про фактичну участь останньої у забезпеченні його житлом та задоволенні поточних побутових потреб.

Щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу суд виходить із такого.

Стаття 199 СК України ставить виникнення відповідного обов`язку в залежність не лише від факту навчання та потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі, а й від можливості батька або матері надавати таку допомогу.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, суду не надав.

Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності обставин, які б свідчили про його непрацездатність, незадовільний стан здоров`я, відсутність можливості отримувати дохід, наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або інших обставин, які об`єктивно унеможливлювали б надання ним матеріальної допомоги повнолітньому сину.

Разом із тим сам факт неподання відповідачем відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог та не може розцінюватися як безумовне визнання позову. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів існування обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу сину, суд доходить висновку про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для покладення на відповідача обов`язку брати участь в утриманні повнолітнього сина на період його навчання.

Відповідно до частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд відповідно до частини другої статті 200 СК України бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника аліментів майна та майнових прав; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд ураховує встановлені обставини справи, вік повнолітнього сина сторін, продовження ним навчання за денною формою, об`єктивну необхідність матеріального забезпечення його повсякденних потреб та потреб, пов`язаних із навчанням, обов`язок обох батьків брати участь у його утриманні, а також відсутність у матеріалах справи доказів існування обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу.

Суд також ураховує, що визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача забезпечує співмірність розміру утримання з фактичним доходом платника: у разі зміни доходу відповідним чином змінюється і сума аліментів, що дає змогу забезпечити баланс інтересів одержувача та платника аліментів.

З урахуванням наведеного, засад розумності, справедливості та співмірності, а також того, що матеріальне забезпечення повнолітнього сина є обов`язком обох батьків, суд вважає заявлений позивачем розмір аліментів – 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно – таким, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам статей 182, 199, 200 СК України.

При цьому право на утримання відповідно до частини другої статті 199 СК України існує протягом періоду продовження навчання та припиняється у разі його припинення.

Верховний Суд також звертав увагу, що період навчання охоплює весь час від вступу до закінчення навчання або відрахування з навчального закладу, а тимчасова відсутність безпосереднього освітнього процесу, зокрема під час канікул, сама по собі не є підставою для припинення обов`язку зі сплати аліментів.

Відповідно до статей 191, 200 СК України аліменти на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, присуджуються від дня пред`явлення позову.

Як убачається з матеріалів справи, позов пред`явлено 14 серпня 2026 року, а тому саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти з відповідача.

Разом із тим стаття 199 СК України обмежує відповідний обов`язок періодом продовження навчання та досягненням дитиною двадцятитрирічного віку.

Отже, аліменти підлягають стягненню з 14 серпня 2026 року на період продовження ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. У разі припинення навчання до досягнення зазначеного віку право на утримання припиняється відповідно до частини другої статті 199 СК України.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_3 є повнолітнім сином сторін, не досяг двадцяти трьох років, продовжує навчання за денною формою, у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, проживає разом із позивачем, а матеріали справи не містять доказів обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати таку допомогу, суд доходить висновку про наявність передбачених статтями 199, 200 СК України правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 серпня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у встановленому законом розмірі.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 76-80, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. 180, 181, 182, 183, 198-201 СК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися - задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчатися у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 14.08.2026 і до досягнення дитиною 23 років, за умови, що він буде продовжувати навчання.

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 20.06.2022, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН