Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №357/877/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/877/26

Провадження № 2/357/3003/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Бебешко М. М. ,

при секретарі – Ільницька І. П.,

За участі сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної і майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява, згідно з якою позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 41 330,20 грн, суму моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 17 грудня 2025 р. в 19:54:55 було скоєно ДТП за координатами: широта: 48,521055479; довгота: 35,030768404 у м. Дніпро. Складений Електронний Євро протокол від 17.12.2025 року. Обставини ДТП: під час заїзду на автостоянку транспортний засіб державний номерний знак НОМЕР_1 пошкодив автотранспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.01.2021р. Як наслідок, пошкодження транспортного засобу, призвело до втрати респектабельного виду автомобіля, що, в свою чергу, потягло неможливість здійснювати співпрацю с платформою «Bolt», одною із вимог співпраці з якою є бездоганно справний автомобіль. Відремонтувати автомобіль після ДТП у нього немає фінансової можливості, так як страхові виплати він до сих пір не отримав. Даний фак підтверджується банківською випискою з мого рахунку.

За час співпраці з платформою «Bolt» в середньому кожного дня отримував 1968,10 грн. До вищезазначених висновків він дійшов за допомогою відповідних розрахунків, відповідно до наявних документів про отримання платні за надані послуги: 03.12.2025 - 2369,80 грн; 04.12.2025 - 2600,70 грн; 05.12.2025 - 1969,46 грн; 06.12.2025 - 1979,48 грн; 07.12.2025 - 1028,28 грн; 08.12.2025 - 2695,34 грн; 09.12.2025 - 877,40 грн; 10.12.2025 – 1083,22 грн; 11.12.2025 - 2547,08 грн; 12.12.2025 - 1981,60 грн; 13.12.2025 - 1583,42 грн; 15.12.2025 -2901,48 грн. За 12 днів - 23617,26 грн. : 12 дн.=1968,10 грн./день. З моменту скоєння ДТП пройшло 21 день. 21 дн. х 1968,10 грн.= 41330,20 грн.

В той же час він міг би працювати з використанням автомобіля, отримувати замовлення на перевезення. Отже, обставина, що мій автомобіль не повністю справний, спричинило йому збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 41330, 20 грн.

Протиправними діями Відповідача його моральному здоров`ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 10 000,00 грн. Позивач сплатив судовий збір в сумі 1311,20 грн та поніс витрати на правничу допомогу сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

25 березня 2026 року на адресу суду від ЦМУ ДМС України надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 21 травня 2026 року.

Позивач у заяві, адресованій суду 21 травня 2026 року, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Розгляд справи з різних причин неодноразово відкладався та в останнє судове засідання по справі було відкладено до 06 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про проведення судових засідань по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2026 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про участь в судових засіданнях по справі в режимі відео конференції поза межами приміщення суду

В судовому засіданні 06 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 , в режимі відео конференції, підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив суду, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він втратив можливість працювати на протязі місяця. На місці ДТП було складено євро протокол, проте обличчя водія, який вчинив ДТП та відповідача відрізняються між собою.

В судовому засіданні 06 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову. Додатково пояснив суду що за кермом транспортного засобу який вчинив дорожньо-транспортну пригоду був не він, а водій ОСОБА_3 , а тому саме до нього має бути пред`явлено позовні вимоги.

17 грудня 2025 р. в 19:54:55 було скоєно ДТП за координатами: широта: 48,521055479; довгота: 35,030768404 у м. Дніпро та складено Електронний Євро протокол від 17.12.2025 року.

Обставини ДТП: під час заїзду на автостоянку транспортний засіб державний номерний знак НОМЕР_1 пошкодив автотранспортний засіб VOLKSWAGEN TOURAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.01.2021р. Пошкодження транспортного засобу призвело до втрати ним респектабельного виду, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості здійснювати співпрацю с платформою «Bolt», однією із вимог співпраці з якою є бездоганно справний автомобіль. Відремонтувати автомобіль після ДТП у позивача немає фінансової можливості, так як страхові виплати він до сих пір не отримав, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з його особистого рахунку.

За час співпраці з платформою «Bolt» в середньому кожного дня позивач отримував 1968,10 грн. До вищезазначених висновків він дійшов за допомогою відповідних розрахунків, відповідно до наявних документів про отримання платні за надані послуги: 03.12.2025 - 2369,80 грн; 04.12.2025 - 2600,70 грн; 05.12.2025 - 1969,46 грн; 06.12.2025 - 1979,48 грн; 07.12.2025 - 1028,28 грн; 08.12.2025 - 2695,34 грн; 09.12.2025 - 877,40 грн; 10.12.2025 – 1083,22 грн; 11.12.2025 - 2547,08 грн; 12.12.2025 - 1981,60 грн; 13.12.2025 - 1583,42 грн; 15.12.2025 -2901,48 грн. За 12 днів - 23617,26 грн. : 12 дн.=1968,10 грн./день. З моменту скоєння ДТП пройшло 21 день. 21 дн. х 1968,10 грн.= 41330,20 грн.

Отже, обставина, що автомобіль не повністю справний, спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 41330, 20 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019р. у справі № 910/15865/14 та від 30.09.2021р. у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018р. у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10.06.2020р.у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019р. у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020р. у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021р.і № 910/14341/18).

Тлумачення змісту ч.2 ст. 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У ч.3 ст. 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Отже, завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станкевич проти Польщі»).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, позивачем не надано доказів пошкодження належного йому транспортного засобу.

Також на думку суду, позивачем не доведено розміру упущеної вигоди в суму 41 320,20 грн, через відсутність даних про стабільний дохід останнього в службі таксі на протязі більш тривалого періоду часу.

З приводу позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне:

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Так, у постанові ВС від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, постанові ВС від 23.03.2022 у справі № 127/35822/21, постанові ВС від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Відповідно до частини першої статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вже зазначалося, встановлення розумного розміру відшкодування моральної шкоди є прерогативою суду.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.

Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

В обґрунтовування завдання моральної шкоди позивач в судовому засіданні зазначив що така виразилася в тому, що в наслідок протиправних дій відповідача його життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями, його сім`я залишилась без засобів існування та грошових коштів, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав.

Водночас суд не погоджується з посиланнями позивача щодо завдання їй моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, оскільки жодного доказу на підтвердження такого пошкодження матеріали справи не містять.

Оскільки стороною позивача не надано доказів заподіяння їй моральної шкоди (страждань фізичних, душевних, психічних тощо), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим суд звертає увагу на наступне:

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно даних Електронного євро протоколу, сформованого 17 грудня 2025 року о 19.54.55 год, 1-им учасником ДТП є П.І.Б., що зазначено на фото Посвідчення водія.

На вказаному фото зазначено посвідчення подія, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, яким визначено ОСОБА_2 є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку про доцільність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі, понесені позивачем, необхідно покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 158, 206, 265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної і майнової шкоди – відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

СуддяМ. М. Бебешко