Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №167/535/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/535/26

Номер провадження 1-кп/167/82/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026035590000051 від 15 квітня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хворостів Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, судимого 21 травня 2025 року Волинським апеляційним судом за ст. 126-1, ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі -КК України)

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_5 14 квітня 2026 року близько 19 год 30 хв, перебуваючи в коридорі кафе-магазину «Гостинний двір», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді синців навколо обох очей та крайового сколу коронкової частини 1 зуба справа на верхній щелепі, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 29 квітня 2026 року дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 та затрерджений 29 квітня 2026 року прокурором у кримінальному проваджені – прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_7 .

Прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив дії, які виразились у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновку експерта, показаннях свідка, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази, поза розумним сумнівом, доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

Прокурор вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

Правова позиція потерпілої сторони.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 14 квітня 2026 року, перебував в банкетному залі кафе-магазину «Гостинний двір» з знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Близько 18 год 30 хв в кафе прийшов ОСОБА_5 та попросив продати йому пляшку горілки, придбавши пішов з кафе. Приблизно за 20 хв до кафе знову прийшов ОСОБА_5 та просив продати йому пляшку вина, придбавши знову пішов. В цей час в кафе прийшли діти серед яких був його син та син ОСОБА_5 , яким він дав ключі від магазини щоб вони взяли якихось собі смаколиків. Діти взяли ласощів, повернули ключі та побігли з кафе. Приблизно через 10 хв до кафе знову зайшов ОСОБА_10 та почав нецензурно висловлюватись в бік потерпілого з приводу того, що останній образив його (обвинуваченого) сина. Зазначив, що він сказав ОСОБА_5 , що він його сина не ображав та попросив ОСОБА_11 вийти з приміщення кафе на вулицю та взявши ОСОБА_11 попід руку почав його виводити з приміщення. В коридорі ОСОБА_5 різко розвернувся та наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя. Побачивши, що у потерпілого пішла кров, обвинувачений розвернувся і пішов додому. Щодо визначення міри покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.

Правова позиція сторони захисту, надані обвинуваченим покази щодо пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України не визнав, з приводу пред`явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 14 квітня 2026 року приходив в кафе-магазин «Гостинний двір» в с. Кременець та придбавав пляшку вина. Вказав, що виходячи з кафе зустрівся з дітьми, які прибігли попити води. В подальшому вибіг його син ОСОБА_12 і обвинувачений пішов з`ясовувати чи потерпілий ОСОБА_4 не ображав його сина. Зазначив, що будучи в коридорі потерпілий почав в його сторону нецензурно висловлюватися і обвинувачений побачив, як з правої руки «летить удар» йому від потерпілого, відбиваючи який він попав ОСОБА_4 в носа, в результаті чого пішла кров з лівої ніздрі в останнього. Після цього він розвернувся і пішов додому та викликав поліцію, оскільки власник кафе підіймає руку. Повідомив, що йому будь-яких тілесних ушкоджень завдано не було. Зазначив, що раніше мав конфлікти з потерпілим. Не вважає, що він винний в інкримінованому кримінальному правопорушенні (проступку).

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не визнає, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано обвинуваченим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Незважаючи на не визнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

- висновком експерта № 205 від 16 квітня 2026 року відповідно до якої при судово-медичному обстеженні ОСОБА_4 у нього були виявлені ушкодження у виді синців навколо обох очей та крайового сколу коронкової частини 1 зуба справа на верхній щелепі. Дані ушкодження виникли від травмуючої дії тупого предмета, цілком можливо при обставинах та в час вказаних обстежуваним, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виникнення вищевказаних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту – малоімовірно;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2026 року за участю потерпілого ОСОБА_4 відповідно до якого останній надав показання щодо обставин подій та зазначив, що 14 квітня 2026 року близько 18 год він перебував в приміщенні кафе «Гостинний двір» у АДРЕСА_2 , що належить йому на праві власності. В дане кафе до нього прийшли знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з якими вони розмістились в приміщені банкетного залу за столом та сиділи спілкувались. Близько 18 год 30 хв до приміщення кафе зайшов його сусід ОСОБА_10 , який придбав пляшку горілки та пішов з приміщення. Приблизно через 20 хв знову зайшов ОСОБА_10 , попросив йому продати пляшку вина та вийшов з приміщення кафе. Він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 продовжили спілкування перебуваючи в приміщенні кафе, через декілька хвилин ОСОБА_15 вирушив додому, а він з ОСОБА_13 продовжив спілкування. В цей час до приміщення кафе зайшов його син ОСОБА_16 разом з сином ОСОБА_5 , яким він дав ключі від магазину, для того щоб вони могли взяти собі якихось смаколиків та потім повернули ключі. Приблизно через 10 хв (близько 19 год 30 хв) до кафе зайшов ОСОБА_10 та почав нецензурно висловлюватись в бік ОСОБА_4 з приводу того, що нібито він образив сина. На що він повідомив ОСОБА_17 , що він його сина не ображав та не чіпав. Після чого він попросив ОСОБА_11 вийти з приміщення кафе на вулицю та взявши ОСОБА_11 за руку почав його виводити з приміщення. Перебуваючи в коридорному приміщенні кафе ОСОБА_10 наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя;

- фототаблицею на якій зафіксовано демонстрацію потерпілим ОСОБА_4 обставин та механізму завдання йому удару, а саме: у який спосіб ОСОБА_5 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя останнього;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2026 року за участю свідка ОСОБА_8 відповідно до якого останній надав показання щодо обставин подій та зазначив, що 14 квітня 2026 року близько 18 год він прийшов до кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_2 де перебував його знайомий ОСОБА_18 , який є власником кафе. Через декілька хвилин до них підійшов знайомий ОСОБА_15 , вони всі разом присіли за стіл у банкетному залі даного кафе та спілкувались. Близько 18 год 30 хв до приміщення кафе зайшов місцевий житель ОСОБА_10 , якому ОСОБА_18 продав пляшку горілки та ОСОБА_19 вийшов з кафе, через хвилин 20 до приміщення кафе знову зайшов ОСОБА_10 та придбав пляшку вина, яку продав йому ОСОБА_18 та вийшов з приміщення кафе. Далі він, ОСОБА_20 та ОСОБА_14 продовжили спілкування. Через декілька хвилин ОСОБА_14 пішов додому, а він з ОСОБА_20 залишились в приміщенні кафе та продовжили спілкування. Близько 19 год 10 хв до приміщення кафе зайшов син ОСОБА_21 з іншими дітьми, яким ОСОБА_20 надав ключі від магазину, щоб вони могли собі взяти смаколики та повернули потім ключі. Далі близько через 10 хв до приміщення кафе зайшов ОСОБА_10 та почав словесно чіплятись до ОСОБА_21 з приводу того, що він образив сина ОСОБА_11 на що ОСОБА_20 попросив ОСОБА_5 вийти з приміщення кафе взявши його за руку та почав виводити ОСОБА_22 . Коли ОСОБА_18 перебуваючи в коридорі даного кафе то ОСОБА_10 стоячи біля ОСОБА_20 наніс йому удар кулаком правої руки в область обличчя від чого у ОСОБА_21 з носу пішла кров, а ОСОБА_19 вибіг з приміщення кафе та побіг до себе додому;

- фототаблицею на якій з афіксовано демонстрацію свідком ОСОБА_8 обставин та механізму завдання ОСОБА_4 удару, а саме: у який спосіб ОСОБА_5 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя останнього;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що 14 квітня 2024 року близько 18 год він прийшов до кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у АДРЕСА_2 де перебував його знайомий ОСОБА_4 . Через декілька хвилин до них підійшов знайомий ОСОБА_15 вони всі разом сиділи за столом у банкетному залі даного кафе та спілкувались. Близько 18 год 30 хв до приміщення кафе зайшов місцевий житель ОСОБА_5 , якому ОСОБА_4 продав пляшку горілки та ОСОБА_19 вийшов з кафе. Через декілька хвилин ОСОБА_5 знову прийшов в кафе і придбав пляшку вина і пішов. В цей час до кафе забіг син ОСОБА_4 разом з іншими дітьми, яким потерпілий дозволив взяти смаколиків. За деякий час до кафе знову прийшов ОСОБА_5 та почав словесно чіплятись та нецензурно висловлюватися до ОСОБА_4 з приводу того, що він образив його сина. Наголосив, що ОСОБА_4 нікого з дітей не ображав. Потерпілий попросив ОСОБА_5 вийти з приміщення кафе та взяв останнього попід руку. Перебуваючи в коридорі кафе ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 удар кулаком правої руки в область обличчя від чого у потерпілого з носу пішла кров, а ОСОБА_19 вибіг з приміщення кафе та побіг до додому.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.

Висновки суду.

За змістом ст. 8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння події, викладеної в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані стороною кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в судовому засіданні доведена повністю, поза розумним сумнівом.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення відповідного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65-68 КК України, враховує таке:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до кримінального проступку;

- фактичні обставини справи, форму вини (прямий умисел), мотив і мету (заподіяння фізичного болю та легких травм), стадію вчинення правопорушення, яке є закінченим;

- не визнання вини;

- відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;

- особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення раніше судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, вироком Волинського апеляційного суду від 21 травня 2025 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, яке обвинувачений відбув та знятий з обліку Луцького РС № 2;

- відсутність даних про перебування на обліку в психіатричній лікарні, проходження лікування у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька».

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що призначення такого покарання обвинуваченому буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

На думку суду, саме таке покарання буде необхідним для досягнення легітимної мети призначення покарання, а саме: виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Речові докази та судові витрати по справі - відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1