Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №738/961/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/961/26

№ провадження 1-кп/738/82/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 квітня 2026 року за №12026270360000096, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 350 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3

учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII від 17.03.2014, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. з 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався, у тому числі Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4757-ІХ від 14.01.2026, - з 05 год. 30 хв. 03.02.2026 строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022, в Україні оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, яка неодноразово продовжувалася, у тому числі на підставі Указу Президента України №41/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4758-ІХ від 14.01.2026, - з 03.02.2026 строком на 90 діб.

Згідно з п. 49 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово- обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п. 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 295 від 16.04.2025 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з функціональними обов`язками, затвердженими наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 408 від 24.12.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 представляє інтереси Збройних Сил України у відносинах з органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами в зоні відповідальності, керує службовою діяльністю підпорядкованого відділу та є безпосереднім начальником для військовослужбовців, державних службовців та працівників відповідного відділу.

Начальник першого відділу організовує роботу підпорядкованого йому відділу по відбору та направлення громадян, які відповідають вимогам для несення служби для подальшого прийняття на військову службу за контрактом; організовує професійні та інші підготовки особового складу підпорядкованого йому підрозділу; в особливий період бере участь у мобілізації людських та транспортних ресурсів в районі відповідальності; бере участь у розробленні плану територіальної оборони у своїй зоні відповідальності.

Також, серед іншого начальник першого відділу відповідає за організацію, планування та здійснення контролю за роботою підпорядкованого підрозділу, своєчасне і повне виконання завдань, покладених на відділ; мобілізаційну готовність впорядкованого відділу.

Крім того, начальник першого відділу зобов`язаний серед іншого забезпечувати виконання особовим складом відділу поставлених на них завдань; відбір громадян на військову службу за контрактом у Збройних Силах України відповідно до визначених плановими заходами показників, їх вивчення, оформлення документів особової справи та направлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 є представником влади - службовою особою, яка наділена спеціальними повноваженнями щодо проведення перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років та відповідає за організацію, планування та здійснення контролю за роботою підпорядкованого відділу, тобто виконує роботу пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Так, 05.04.2026 близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в запасному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою АДРЕСА_2 , куди був доставлений для складання адміністративного протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, поводив себе агресивно, виражався в бік ОСОБА_6 у зв`язку з виконанням ним своєї службової діяльності, нецензурною лайкою та завдав одного удару головою в обличчя начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_6 , який був одягнений у формений одяг Збройних Сил України, чим відповідно до висновку експерта № 31 від 09.04.2026 спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців слизової верхньої та нижньої губи зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили розладу здоров`я.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частиною другою статті 350 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 30 квітня 2026 року.

За змістом обвинувального акту, який підтримала прокурор, остання вважала установленим те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 350 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 350 КК України, зазначила, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; просила призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням визнав, щиро розкаявся, правову кваліфікацію дій та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорював, просив суворо не карати.

Захисник ОСОБА_5 просила призначити покарання у виді штрафу, застосувавши статтю 69 КК України.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 350 КК України.

Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, та показав, що 04 квітня 2026 року зустрівся зі своїм знайомим, з яким біля одного з будинків випили пляшку горілки, знайомий після контузії, а тому після вживання алкогольних напоїв став вести себе агресивно, кричав, у зв`язку з чим жителі п`ятиповерхівки викликали поліцію. Працівники поліції затримали його та доставили до відділення ТЦК, де він зустрів ОСОБА_6 , з яким у нього виникла сварка, під час якої, будучи на емоціях, він завдав удару головою, оскільки руки були у кайданках, в область обличчя потерпілого. Він розлютився на ОСОБА_6 , оскільки останній знав про його стан здоров`я, зокрема про те, що у нього була раніше група інвалідності у зв`язку з онкологічним захворюванням. Шкодує за вчинене, щиро розкаявся.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Мотиви призначення покарання .

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Під час судового розгляду обвинувачений виявив щире шкодування з приводу вчиненого, запевнив, що більше такого не повториться, засудив свою поведінку та щиро покаявся, висловився про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Згідно з досудовою доповіддю від 13 серпня 2026 року, підготовленою Корюківським районним сектором №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області, про обвинуваченого ОСОБА_2 надано висновок про середній ризик вчинення ним повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, та про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Враховуючи особу винного, стан його здоров`я, тяжкість і конкретні обставини вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, а також використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі у межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 350 КК України, та про можливість його виправлення без відбування покарання у виді обмеження волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України та покладанням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Вказані висновки суду повною мірою узгоджуються з соціально-відновлювальною та запобіжною функціями покарання, які спрямовані на відновлення особистості з правослухняною поведінкою та запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд вважає, що призначення покарання – у виді обмеження волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Також суд дійшов висновку, що підстави для застосування положень статті 69 КК України, на чому наполягала захисник, відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 69 КК України, призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин можливе лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Суд зазначає, що законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.

Під час застосування статті 69 КК необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У цьому провадженні суд установив, що обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, разом з тим наявні обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме вчинення ним кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Зазначені захисником обставини, в тому числі і те, що обвинувачений має незадовільний стан здоров`я, позитивні характеристики, не є тими виключними обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а тому суд дійшов висновку про неможливість застосування положень статті 69 КК України.

Проте, саме з врахуванням особи винного, в тому числі і обставин, зазначених захисником, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання у виді обмеження волі та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Мотиви ухвалення рішення про залік досудового тримання під вартою.

Згідно з Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05 квітня 2026 року, ОСОБА_2 було затримано 05 квітня 2026 року о 00-55 год.

Ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 05 квітня 2026 року по 06 квітня 2026 року включно, що становить 2 дні, підлягає зарахуванню у строк покарання у виді обмеження волі із розрахунку один день відповідає двом дням обмеження волі.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд вважає можливим не застосовувати запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів і документів.

Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень статті 100 КПК України.

Речові докази: DVD-R диск з файлами відеозаписів, приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Мотиви ухвалення рішення щодо цивільного позову та процесуальних витрат.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 350 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати у строк покарання у виді обмеження волі строк попереднього ув`язнення з 05 квітня 2026 року по 06 квітня 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: DVD-R диск з файлами відеозаписів, приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1