Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №766/8478/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8478/25

н/п 2/766/6434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачів - адвокат Абрамов М.В. у травні 2025 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до відповідача, в якому просив:

визнати право власності на 1/2 частини жилого будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , загальною площею 83,7 кв.м., жилою площею 52,7 кв.м. за ОСОБА_1 ;

визнати право власності на 1/2 частини жилого будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , загальною площею 83,7 кв.м., жилою площею 52,7 кв.м. за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог представником позивачів зазначено, що 23 листопада 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до якого останні прийняли у дар жилий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 83,7 кв.м., житловою площею 52,7 кв.м. 27 листопада 2001 року Херсонським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на вказаний будинок, про що на договорі дарування вчинено реєстраційний напис із зазначенням реєстрової книги № 7 та реєстрового номера № 709. Таким чином, будинок належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. З 2001 року до 2022 року позивачі проживали у зазначеному будинку, однак у зв`язку зі збройною агресією рф проти України були змушені залишити місце проживання та переміститися до м. Одеси. У подальшому позивачам стало відомо про пошкодження будинку внаслідок бойових дій, при цьому визначити характер та обсяг пошкоджень наразі неможливо у зв`язку з тимчасовою окупацією с. Кринки.

Позивачі, маючи намір скористатися правом на отримання компенсації за пошкоджене внаслідок збройної агресії житло, 05 листопада 2023 року звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області для проведення державної реєстрації права власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 13 лютого 2024 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неможливістю отримання від Херсонського міжміського бюро технічної інвентаризації підтвердження державної реєстрації права власності. Вказана відмова унеможливлює реалізацію позивачами права на отримання компенсації за відновлення пошкодженого житла та розпорядження належним їм майном.

У зв`язку з відсутністю іншого, крім судового, способу підтвердження та відновлення невизнаного права власності позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам десятиденний термін на усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів та позивачі в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом неодноразового опублікування судових повісток про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 23.11.2001 року між ОСОБА_3 як Дарувателем, та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як Обдарованими, укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовою А.Д. за реєстровим № 2212.

Відповідно до п. 1 Договору, ОСОБА_3 добровільно подарувала, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняти в дар належний ОСОБА_4 на праві приватної власності жилий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 .

Вказаний договір 27.11.2001 року було зареєстровано у Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації у книзі № 7 за реєстровим № 709.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складений станом на 23.12.1996 року, власником вказаного об`єкта зазначено ОСОБА_5 (доля – ціле). Відомості щодо виготовлення нового технічного паспорта після зміни власника у матеріалах цивільної справи відсутні.

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5138-5003029570 та № 5138-5003029561 від 09.11.2023 року, ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2000 року Суворовським РВ УМВС України в Херсонській обл., та паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 30.05.2001 року Суворовським РВ УМВС України в Херсонській обл., адресою реєстрації місця проживання позивачів є: АДРЕСА_1 .

13.02.2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77213576. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено, що за результатом пошуку було встановлено відсутність відомостей про об`єкт нерухомого майна в невід`ємній архівній складовій частині ДРРП – РПВН, у зв`язку з чим розгляд було зупинено та підготовлено запит до відповідного бюро технічної інвентаризації для документального підтвердження реєстрації заявлених речових прав на паперових носіях. Станом на 13.02.2025 року бюро технічної інвентаризації не підтверджено реєстрацію майнових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна, що виключає можливість їх державної реєстрації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

За положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таке правове регулювання правовідносин з права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.

За ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

03.08.2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами абз.1 п.3 ч.3ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Оскільки на момент придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного житлового будинку, закон не передбачав обов`язкової державної реєстрації, а передбачав реєстрацію права власності у Бюро технічної інвентаризації, що було виконано позивачами, суд дійшов висновку про правомірність набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на житловий будинок.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способом захисту порушеного, оспорюваного цивільного права може бути визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Відповідно до ст. 321 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Визнання права власності на майно через звернення до суду не суперечить чинному законодавству.

Відповідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно положень Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», територія с. Кринки Херсонської області перебуває під тимчасовою окупацією.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 127/11246/2129 від серпня 2024 року зазначено, що відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 910/15792/20 від 05 липня 2023 року вказала, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц(пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі№ 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

Позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на квартиру, що розташована у с. Кринки, Херсонського району, Херсонської області.

Постановою Верховної Ради України від «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX на території Херсонської області було утворено 5 районів, в т.ч. Херсонський район (з адміністративним центром у місті Херсон) у складі територій Білозерської селищної, Великокопанівської сільської, Виноградівської сільської, Дар`ївської сільської, Музиківської сільської, Олешківської міської, Станіславської сільської, Херсонської міської, Чорнобаївської сільської, Ювілейної сільської територіальних громад.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Херсонської області» було в т.ч. утворено в межах Олешківського району Олешківську територіальну громаду з центром в м. Олешки, до складу якої увійшли населені пункти ліквідованої Козаче-Лагерської територіальної громади, зокрема с. Кринки.

Представницьким органом місцевого самоврядування цієї територіальної громади є Олешківська міська рада.

Таким чином, ОСОБА_3 не є належним відповідачем у наведеній справі, а отже у задоволенні позовних вимог до неї має бути відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачам, що вони мають право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 7, 9, 10, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова