Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №585/2199/25 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2199/25

Номер провадження 2/585/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу № 585/2199/25, провадження № 2/585/35/26

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

третя особа за первісним та за зустрічним позовами: Служба у справах дітей Роменської міської ради Сумської області,

третя особа третя особа за первісним та за зустрічним позовами: Військова частина НОМЕР_1 ,

предмет спору: визначення місця проживання дітей.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діє на підставі Договору про надання правничих послуг від 18.05.2025,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який діє на підставі Ордеру серії ВМ №1068316 від 19.06.2025.

представник третьої особи: Служби у справах дітей Роменської міської ради Сумської області - Загамула Вячеслав Іванович, який діє на підставі довіреності від 15.04.2025.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Маляр М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Роменської міської ради Сумської області, про визначення місця проживання дітей.

Свій позов мотивує тим, що перебуваючи у шлюбі у сторін народились діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2024 року сторони припинили шлюбні відносини і проживають окремо. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2024 шлюб між ними розірваний. Після припинення шлюбних відносин діти залишилися проживати з батьком, який їх матеріально забезпечує та займається їх вихованням та розвитком. Він має власне житло та стабільний дохід, за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, повністю забезпечує дітей всім необхідним, не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Згідно акту обстеження умов проживання, складеного комісією Служби у справах дітей Роменської міської ради Сумської області від 20.05.2025 р., для дітей відведені окремі місця для сну, навчання, відпочинку, вони забезпечені усім необхідним відповідно до віку та потреб. Стосунки, традиції сім`ї доброзичливі, члени сім`ї з повагою відносяться один до одного. Створені всі умови для всебічного та гармонійного розвитку малолітніх дітей.

На даний час позивач ОСОБА_1 проходить службу у Державній прикордонній службі України і діти залишилися проживати разом з матір`ю позивача та його дружиною ОСОБА_7 . Діти мають більшу прихильність до нього, бабусі та його дружини, ніж до відповідачки.

Відповідач ОСОБА_2 власного житла не має та не має офіційної реєстрації місця проживання. Після припинення шлюбних відносин з позивачем вона деякий час проживала у гуртожитку взуттєвої фабрики по АДРЕСА_1 , а потім стала проживати у свого співмешканця ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 .

Відповідачка майже не бере участі у житті дітей.

За домовленістю з позивачем відповідачка брала дітей до свого місця проживання по АДРЕСА_2 , але щоденно залишала їх одних в квартирі, про що діти жалілися батьку.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_9 в черговий раз поскаржилась батьку, що мати залишила її саму в квартирі свого співмешканця, в результаті чого позивач звернувся до Роменського РВП ГУНП в Сумській області та забрав дитину додому. Зазначена обставина підтверджується повідомленням Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 08.06.20205 р. № М-58/52/04-25.

Доказами того, що діти весь час проживають з батьком є витяги з реєстру територіальної громади від 16.05.2025 р. та довідка про склад сім`ї від 20.05.2025 р.

Представник позивача вважає, що в інтересах дітей проживати саме з батьком, оскільки батько забезпечував гідний рівень життя та різноманітний розвиток дітей, піклувався та давав дітям почуття любові та стабільності.

Представник ОСОБА_2 адвокат Менько Д.Д. звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вказує, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 частково визнає обставини, на які посилається позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , однак у зв`язку з тим, що позовні вимоги утискають законні права матері дітей, змушена звернутися із зустрічною позовною заявою. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 та неможливості спільного проживання ОСОБА_2 відшукала житло в гуртожитку, куди переселилась. ОСОБА_1 допоміг їй з ремонтом кімнати у гуртожитку, перевезенням до нового місця проживання меблів, інших предметів домашнього вжитку. Діти сторін за їх згодою періодично проживали як з батьком, так і з матір`ю, суперечки щодо їх місця проживання не виникали. Після призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією він став налаштовувати дітей проти матері, перешкоджати їм бачитись з нею, а весною 2025 року став вимагати від неї написати заяву, що діти проживають з ним. Під час зустрічей з дітьми ОСОБА_2 стала помічати, що діти недоглянуті, потребують більшої уваги та піклування, тому стала приділяти їм більше уваги, враховуючи бажання дітей. Однак ОСОБА_1 , його нова родина та мати позивача чинили цьому всілякі перешкоди, налаштовуючи дітей проти матері. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 майже не бере участі у житті дітей, щоденно залишала їх одних в квартирі, про що діти жалілися батьку, не відповідають дійсності, оскільки якщо діти й залишались дома одні, то лише на короткий час. Так, дійсно одного вечора, коли ОСОБА_2 відлучилась до магазину, до її кімнати в гуртожитку навідались мати ОСОБА_1 та його дружина, які влаштували в кімнаті бардак, після чого зробили її фотографування та забрали сина сторін ОСОБА_10 з собою. Старша донька сторін ОСОБА_9 , якій виповнилось 10 років, дійсно могла залишатись дома одна, коли мати йшла на роботу, оскільки є доволі дорослою і не бажала йти до баби, коли мати йшла на роботу. Одного разу, коли ОСОБА_2 була на роботі, нова дружина ОСОБА_1 навідалась до будинку по АДРЕСА_2 , у якому ОСОБА_2 проживає з ОСОБА_8 , викликала поліцію та забрала з собою без згоди матері доньку сторін ОСОБА_9 , а також всі її речі. Весь вільний від роботи час ОСОБА_2 намагається приділяти дітям максимум уваги, займається їх вихованням. ОСОБА_1 як на момент звернення до суду з позовом у цій справі, так і на момент її розгляду, є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, призваним на військову службу під час мобілізації. Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з ним, позивач не вказує, де саме мають проживати діти - з ним за місцем проходження військової служби чи без нього з його матір`ю та новою дружиною, тобто має на меті встановлення факту самостійного виховання ним дітей, а після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог має на меті пред`явити рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Зважаючи на це, позов про визначення місця проживання неповнолітніх дітей у цій справі фактично пред`явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби). Отже, у цій справі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з ним. Зміна ОСОБА_2 місця проживання, її проживання у будинку ОСОБА_8 жодним чином не суперечить інтересам її дітей. При цьому, належних та допустимих доказів про те, що проживання дітей з матір`ю становить ризик для благополуччя чи їх безпеки дитини, матеріали справи не містять, тому місце проживання дітей сторін має бути визначене з матір`ю. Посилаючись на відповідні норми законодавства просить визначити місце проживання дітей з матір`ю та стягнути з ОСОБА_1 на користь його довірительки судові витрати, які вона понесла.

08.07.2025 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Адвокат Маляр М.В. вказує, що доводи, викладені у зустрічному позові, є інсинуаціями, не підтвердженими жодним доказом. Звертаючись з зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей, ОСОБА_11 не зазначає адресу, за якою діти будуть проживати разом з нею та будуть зареєстровані. При цьому ОСОБА_11 замовчує ту обставини, що вона не тільки не має власного житла, а й місця реєстрації. На даний час ОСОБА_11 проживає у квартирі свого співмешканця ОСОБА_12 . У випадку припинення стосунків ОСОБА_11 з ОСОБА_8 діти залишаться на вулиці. У разі визначення місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 , діти залишаться проживати у тому ж самому будинку, в якому зареєстровані та проживають з народження разом зі своєю бабусею. Разом з ними проживає і дружина батька, яка до них відносить краще ніж мати і вони до неї більш прихильні. Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_11 не в змозі забезпечити достатній матеріальний рівень дітей. До останнього часу вона працювала у ТОВ «ТАЛАНПРОМ» та мала високооплачувану роботу, але на даний час вона змінила місце роботи і працює на некваліфікованій низькооплачуваній посаді. Посилання ОСОБА_11 на те, що вона бере участь у вихованні дітей, спростовується довідкою Роменської ЗОШ І-ІІ ступенів № 6 від 23.05.2025 р. № 02-07/39, в якій навчається син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де вказано, що мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителем не спілкується. У позовній заяві ОСОБА_11 зазначає, що, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , його мати та дружина налаштовують дітей проти матері, чинять перешкоди у спілкуванні з ними, що не відповідає дійсності. Нею не надано доказів на підтвердження цього твердження. Відношення ОСОБА_11 до дітей, нехтуванням їхніми інтересами та почуттями, призвело до того, що діти не бажають з нею проживати. Раніше між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ніколи не виникало суперечок щодо місця спілкування та тривалості по часу спілкування з дітьми. ОСОБА_11 неодноразово брала дітей на кілька днів до квартири ОСОБА_8 , але діти телефонували батьку та просили, забрали їх додому. Останній раз у кінці червня-початку липня 2025 р. син ОСОБА_10 на протязі тижня проживав зі ОСОБА_11 у квартирі її співмешканця, а коли повернувся додому, то повідомив бабусі, що не хоче проживати з матір`ю, оскільки вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 злі та постійно кричали на нього. Доньку ОСОБА_9 часто мати залишала саму у квартирі ОСОБА_13 коли йшла на роботу. Доводи ОСОБА_11 , що в один з днів дружина позивача ОСОБА_1 сама навідалася до квартири ОСОБА_8 , викликала працівників поліції та без згоди матері забрала з собою дитину та її речі спростовуються відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксований батько. 07.07.2025 відбулося засідання комісії Служби у справах дітей Роменської міської ради Сумської області, на якому розглядалася заява ОСОБА_11 про визначення місця проживання дітей. Членами комісії були врахована відсутність у ОСОБА_11 реєстрації та свого житла, мінімальний розмір її зарплати, заслухана думка дітей з ким вони бажають проживати. Діти повідомили членів комісії, що не бажають проживати разом з матір`ю, при цьому донька розповіла, що мати била її, розбила телефон. Комісія прийшла до висновку, що найкращим інтересам дітей буде відповідати місця їхнього проживання разом з батьком. Доводи ОСОБА_2 про те, що підставою для звернення до суду її колишнього чоловіка ОСОБА_1 з позовом про визначення місця проживання дітей є намір звільнення з військової служби через сімейні обставини не ґрунтуються на вимогах закону. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просить відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити, визначити місце проживання дітей разом з ним за місцем його реєстрації та реєстрації бабусі дітей. Суду пояснив, що він служить прикордонником, але буває вдома 3-4 рази на місяць. Відповідач дітьми не займається, залишає їх самих вдома. Діти від народження живуть за місцем реєстрації, вони звикли до житла і родини. Діти доглянуті, за ними постійно наглядає його ( ОСОБА_1 ) мати, також вона забирає онуків зі школи, коли він перебуває на службі. Його мати та його дружина, вчать уроки з дітьми, але діти вчаться не дуже добре, тому щоб уникати виконання домашніх завдань діти і ходять від відповідачки до бабусі. Ще до подання позову спілкувався з вчителями в батьківських чатах, цікавився успіхами дітей у школі. Не має заперечень щодо спілкування дітей з матір`ю і не проти, щоб вони їздили до неї коли цього хочуть. Діти самі не хочуть постійно проживати з ОСОБА_14 .

Адвокат Маляр М.В. просив задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити. Пояснив, що діти з народження проживають за адресою місця проживання їх батька, там їх речі, звідти вони ходять до школи. Батько дітей та бабуся дають дітям належне виховання. ОСОБА_2 власного житла не має, проживає зі співмешканцем та його дочкою. ОСОБА_2 має мінімальну заробітну плату і не зможе матеріально забезпечити дітей належним чином. Вважає, що зустрічний позов відповідач подала з метою отримати аліменти на утримання дітей від ОСОБА_1 і таким чином покращити своє матеріальне становище. Крім цього, представник позивача за первісним позовом просив стягнути зі ОСОБА_2 на користь його довірителя судові витрати по справі.

ОСОБА_2 вимоги первісного позову не визнала. Суду пояснила, що хоче, щоб діти проживали з нею, оскільки вони потребують контролю у навчанні, а за місцем проживання батька ними не займаються: не вчать з дітьми уроки. Визнає, що діти у батька не голодні і доглянуті. Також пояснила, що на даний час працює на Укрзалізниці, має зарплату 6500 грн., також матеріально їй допомагає співмешканець, який отримує 10000 грн. заробітної плати. Перед цим працювала на взуттєвій фабриці і зарплата була вдвічі більше, але довелось звільнитись, щоб було більше часу на дітей. Зі співмешканцем ОСОБА_8 проживають разом рік. У нього приватний трикімнатний будинок, де є необхідні речі для навчання і відпочинку дітей. Також з ними проживає дочка ОСОБА_8 . Вона ( ОСОБА_2 ), вже після отримання позовної заяви, зареєструвалась в будинку сестри співмешканця. До цього знімала кімнату у гуртожитку. Донька ОСОБА_9 проживала з нею 2 місяці до Нового 2026 року і хотіла повернутись проживати в приватному будинку (у бабусі). Там знаходиться більшість дитячих речей. Вона не проти, щоб діти проживали з батьком, але «щоб він ними займався». Пропонувала колишньому чоловіку спільну опіку над дітьми, але він не погоджувався.

Позивач дітьми не займається. ОСОБА_10 «матюкається», з ним ніхто не вчить уроки. До неї діти приходять, ОСОБА_9 була позавчора, у неї був День народження. Були також і після Нового року.

Також пояснила, що шлюб зі ОСОБА_1 розірвали перед Новим 2025 роком. Діти залишились проживати з чоловіком і з його матір`ю, бо вона ( ОСОБА_2 ) на той час працювала - 2 дні на першій зміні, а 2 дні - на другій.

Стосовно випадку, коли вона залишила ОСОБА_9 саму вдома, то тоді вона йшла на роботу, мала прийти в обід, а ОСОБА_9 зателефонувала батьку і він викликав поліцію.

Був випадок, коли ОСОБА_9 поїхала з ОСОБА_15 у м. Ніжин, її, як матір, не повідомили про це і тоді вона викликала поліцію. В той день ОСОБА_9 відмовилась виходити з автобусу. Вважає, що на доньку впливають, маніпулюють нею, так як все, що вона хоче, їй купують. ОСОБА_16 їй постійно скидає гроші.

Представник ОСОБА_2 адвокат Менько Д.Д. вимоги зустрічного позову підтримав, проти задоволення первинного позову заперечував, посилаючись на викладені у письмових заявах обставини. Крім цього суду пояснив, що його довірителька проти первісного позову заперечує, одна з причин заперечення те, що батько дітей проходить військову службу і не може постійно проживати з дітьми. Весь час, що справа перебуває у провадженні суду, діти проживають з бабусею і з матір`ю. Не можна визначити місце проживання дітей з батьком, якщо він воює. Не можна також покладатись лише на думку дітей, бо їм краще там, де від них не вимагають належної поведінки та навчання. Слід враховувати інтереси дітей, які мають проживати з матір`ю, яка буде проявляти постійний контроль, щоб вони підняли рівень навчання.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

13.06.2025 відкрито провадження у справі за первісним позовом, призначено підготовче засідання на 26.06.2025 на 08 год.40 хв. (а.с.44).

30.06.2025 прийнято зустрічну позовну заяву, об`єднано справи в одне провадження (а.с.86).

26.09.2025 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, військову частину Державної прикордонної служби (а.с.110).

30.12.2025 залучено до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору, Військову частину 9953 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Виключено зі складу осіб, що беруть участь у справі військову частину Державної прикордонної служби України (а.с.158).

Представником Служби у справах дітей РМР подане клопотання про розгляд справи у його відсутність. При вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с.92).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.2014, який було розірвано рішенням Роменського міськрайонного суду 27.11.2024 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_5 (а.с.7), та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6 (а.с.10).

Діти сторін - ОСОБА_5 з 25.03.2015 та ОСОБА_6 з 13.07.2018 зареєстровані в АДРЕСА_3 (а.с.12, 13).

З характеристики попереднього місця роботи ОСОБА_1 вбачається, що він працював ТОВ «Фора» вантажником магазину №406 з 16.12.2021. За період роботи зарекомендував себе як працівник, який успішно справляється зі своїми посадовими обов`язками, здатний вирішити поставлені перед ним завдання. За характером спокійний, не конфліктний. Дотримується норм поведінки (а.с.14).

ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України. З 04.11.2024 по теперішній час проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (а.с.148).

Згідно характеристики за місцем проживання ОСОБА_1 скарг на нього до квартального комітету не надходило, з сусідами має добрі відносини (а.с.15).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 з 05.05.2025 перебуває в шлюбі з ОСОБА_7 (а.с.16).

Остання за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.17).

ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (а.с.18, 19), до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває (а.с.20).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з дружиною ОСОБА_7 , з ними живуть також ОСОБА_6 (син) та ОСОБА_5 (донька), ОСОБА_7 (бабуся) та діти ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_18 . ІНФОРМАЦІЯ_5 всього 7 осіб (а.с.21).

З акту обстеження умов проживання від 20.05.2025 за адресою АДРЕСА_3 вбачається, що житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку і складається з 4 кімнат, загальна площа 79 кв.м. Для дітей відведені окремі місця для сну (двоповерхове ліжко), навчання, відпочинку. Діти забезпечені усім необхідним відповідно віку та потреб (а.с.22).

Дружина позивача за первісним позовом ОСОБА_7 у письмових поясненнях від 26.05.2025 повідомляє про те, що коли мати дітей її чоловіка бере до себе когось з них, то дитина лишається сама (сам) дома без нагляду і в неможливих умовах. Дітям краще проживати з ними, так як у них є все для їх розвитку, піклування, турботи (а.с.23).

Сусідка родини, ОСОБА_19 надала письмові пояснення про те, що коли колишня дружина проживала з ними, то дітьми більше займалась бабуся. Колишня дружина уваги дітям після розлучення не приділяла і була згодна, що діти залишаються з батьком (а.с.24).

До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , (а.с.25, 26) та ОСОБА_22 (а.с.27-27), які не враховуються судом як докази, оскільки в судовому засіданні вони не допитувались.

З листа начальника Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 02.06.2025 вбачається, що Роменським РВП ГУНП в Сумській області було розглянуто звернення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 малолітня дитина ОСОБА_5 , 10 років, знаходилась одна в будинку щоденно. Дитина повинна мешкати за місцем прописки у батька, але по усній згоді віддали дитину матері. Під час вирішення матеріалу було встановлено, що ОСОБА_1 , претензій не має та від написання заяви відмовляється, так як звернулись з метою фіксації події, про що є відповідна заява (а.с.29).

В матеріалах перевірки, копія яких долучена до справи, мається: рапорт працівника поліції про те, що 16.05.2025 о 11 год 16 хв. ОСОБА_7 зателефонувала на лінію 102 і повідомила, що дитина її чоловіка ОСОБА_5 знаходиться в будинку щоденно одна. Дитина знаходиться в незрозумілій квартирі, без ПП, заявниця не може зайти до неї (а.с.126); заява ОСОБА_1 від 16.05.2025 з проханням не проводити по даному факту подальшу перевірку. В заяві він вказав, що зауважень не має (а.с.127), письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що 16.05.2025 він викликав поліцію з метою інформування та фіксації події, так як його колишня дружина ОСОБА_2 залишила їхню спільну десятирічну дитину саму вдома. Дитина поїхала з ним. Матір дитини він попередив. Претензій ні до кого не має (а.с.128).

Згідно листа начальника Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 10.06.2025 Роменським РВП ГУНП в Сумській області було розглянуто звернення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_7 , а саме: 30.05.2025 ОСОБА_7 разом з малолітньою ОСОБА_5 , 2015 р.н. поїхали в м. Ніжин без її дозволу. Під час вирішення матеріалу було встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час мешкають окремо та мають на вихованні спільну малолітню доньку ОСОБА_5 . На даний час подружжя проживають окремо, через що між ними часто виникає спір щодо місця перебування їх спільної малолітньої доньки. За результатами проведеної перевірки прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та підготовлено проект відповіді заявнику (а.с.30).

Судом досліджено відповідні матеріали перевірки, зареєстровані в ЖЄО за №9559 від 30.05.2025, з яких вбачається, що 30.05.225 о 13 год. 14 хв на лінію 102 від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що 30.05.225 о 13 год. 13 хв. заявниці не віддають дитину, ОСОБА_5 з автобуса. Нова дружина колишнього чоловіка стверджує, що вона тепер мати дитини. Заявниця не позбавлена батьківських прав. Прохає пришвидшити наряд поліції, так як через заявницю затримують рейсовий автобус. Перебуває на автовокзалі (а.с.134).

Про указану подію ОСОБА_2 подала заяву про кримінальне правопорушення (а.с.135).

Малолітня ОСОБА_5 у присутності матері надала письмові пояснення про те, що до поїздки в м. Ніжин з дружиною її (дитини) тата вирішила самостійно (а.с.136).

У письмових поясненнях ОСОБА_2 пояснювала, що пішла на вокзал, коли дізналась, що її донька разом зі ОСОБА_7 буде їхати до м. Ніжин. Хотіла забрати свою доньку, але вона добровільно йти не захотіла, тому викликала наряд поліції (а.с.137).

08.06.2025 перевірка за зверненням ОСОБА_2 припинена. Відомості, викладені у зверненні вирішено вважати такими, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження (а.с.131).

В судовому засіданні оглянуто DVD-R диск, долучений стороною позивача за первісним позовом (а.с.36).

Перший відеоіфайл 000000_00000020250516112440_0003 містить запис події, яка відбувалась 16.05.2025. Відеозапис здійснюється працівником поліції на нагрудну відеокамеру. З відеозапису вбачається, про прибуття поліцейських до будинку, в якому проживає ОСОБА_24 . ОСОБА_1 біля будинку, в якому проживає співмешканець ОСОБА_2 пояснює працівникам поліції, що його колишня дружина проживає у гуртожитку. А в цьому будинку проживає її співмешканець. Вона іноді бере дітей., а взагалі син і донька проживають з ним. Далі вони проходять у двір будинку. Працівник поліції стукає у двері будинку. Двері відчинила ОСОБА_9 , сказала, що вона одна дома і мати на роботі. Сказала, що проживає в основному з татом і поїде зараз з ним додому. Пішла збирати речі. Працівники поліції телефонують до ОСОБА_2 і пояснюють, що надійшов виклик від батька дитини, про те, що дитина у 10-ти річному віці перебуває в будинку сама. Чоловік забирає дитину до себе. ОСОБА_14 пояснює, що дома вона сама не перший раз. Їі попередили, що дитину забирає батько. Дитина закрила двері і всі вийшли з двору. Працівники поліції складають відповідні документи з приводу виклику за межами двору.

Другий відео файл 000000_00000020250516113941_0004 продовження складання документів.

Третій відео файл 0000000_000000202505301131648_0007 працівник поліції 30.05.2025 о 13:16 телефонує ОСОБА_2 яка викликала працівників поліції, уточнює її місце знаходження.

Відеофайл 0000000_00000020250530131753_0008 містить запис події, яка відбувається 30.05.2025 в районі автовокзалу в м. Ромни. З відеозапису вбачається, що працівників поліції викликала ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що її донька разом з жінкою її колишнього чоловіка перебувала у маршрутці, збираючись їхати в інше місто. Дитина вийшла з маршрутного автобусу і повідомила, що з мамою залишатись не хоче, на запитання чому відповіла, що не хоче жити з мамою. Пішла назад в автобус. Працівники поліції запитували у ОСОБА_2 яким чином вона хоче забрати дитину, яка не хоче з нею йти, якщо силою, то це буде домашнє насильство. Працівник поліції телефонує батьку дитини, який не заперечує проти її поїздки з його жінкою . У дитини відбирають письмові пояснення щодо того, з ким і куди вона їде. Дитина говорить про те, що її ніхто не примушує і вона їде добровільно.

На наступному відеозаписі працівники поліції відбирають пояснення у ОСОБА_2 .

Два останніх відеозаписи містять запис подій, зафіксованих на двох перших відео, відеозапис відбувається з нагрудної відеокамери іншого працівника поліції.

Під час дослідження матеріалів справи оглянуто фотографії, долучені стороною позивача до первісного позову, яка містить фотознімки кімнати гуртожитку, в якій проживала ОСОБА_2 , в кімнаті розкидані речі. При цьому, остання вказує на те, що фотографії були зроблені у її відсутності і особа, яка їх робила могла особисто створити безлад в кімнаті (а.с.31-35).

Сторона позивача за первісним позовом не заперечує, що знімки проводились у відсутності ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд до уваги указані фотографії не приймає.

Згідно довідки Роменської ЗОШ І-ІІ ст. РМР Сумської області №6 від 23.05.2025 №02-07/39 ОСОБА_6 , учень 1 класу Роменської ЗОШ І-ІІ ст. РМР Сумської області №6, мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю не цікавиться, з вчителем не спілкується (а.с.11).

З характеристики з минулого місця роботи ОСОБА_2 в ТОВ «Таланлегпром» вбачається, що ОСОБА_2 працювала комплектувальником виробів, напівфабрикатів та матеріалів виробництва №5 ТОВ «Таланлегпром» з 12.10.2022 по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальна, дисциплінована працівниця, здібна та наполеглива, порядна людина, яка відповідально відносить до роботи. Свої посадові обов`язки виконує професійно та якісно. Пунктуальна, уважна. Спиртними напоями не зловживає. Нарікань з боку керівництва не має (а.с.73).

Згідно довідки ТОВ «Таланлегпром» дохід ОСОБА_2 за період з 01.12.2024 по 31.05.2025 склав 112642,64 грн., з вирахуванням утримання - 86734,83 грн.(а.с.75).

У характеристиці з місця навчання ОСОБА_5 (з Роменської ЗОШ І-ІІІ ст. №11) від 05.05.2025 вказано про те, що дівчина проживає разом з бабусею, батьком та молодшим братом за адресою: АДРЕСА_4 . Мати ОСОБА_2 проживає окремо, працює у ТОВ «Таланпром». Батько, ОСОБА_1 проходить службу в лавах ЗСУ. Брат навчається у 1 класі ЗОШ №6. Батьки ОСОБА_9 офіційно розлучені. За рідних дівчинка говорить не часто…Мати та бабуся підтримують зв`язок з класним керівником у телефонному режимі (а.с.74).

До матеріалів зустрічного позову долучені фотознімки ОСОБА_2 з дітьми (а.с.76-77).

З Витягу з протоколу №07 засідання Комісії з питань захисту прав дитини, вбачається, що 02.07.2025 було розглянуто питання щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за місцем проживання матері ОСОБА_2 в АДРЕСА_5 . Комісія ухвалила: відмовити ОСОБА_2 у визначення місця проживання її малолітніх дітей за місцем її проживання (а.с.105).

Під час розгляду справи, у присутності психолога ОСОБА_26 , були заслухані діти сторін.

Так, ОСОБА_5 суду пояснила, що проживає з татом і братиком. До мами не хоче йти, бо там немає рідних. На даний час мама проживає з дядьком ОСОБА_27 і його дочкою. Не хоче жити у дяді ОСОБА_28 , бо школа далеко і друзів поряд немає. Був випадок, коли мама і дядько ОСОБА_29 сварились. Вона ( ОСОБА_9 ) пішла в іншу кімнату і коли мама зайшла до неї, то повідомила що дядя ОСОБА_29 пригрозив, що «випише» її (маму). Потім вони помирились. Навіть якби мама десь ближче винайняла будинок до того місця, де вони живуть з татом, все одно б не хотіла жити з нею.

Коли жила з мамою у гуртожитку був випадок, що мама трохи випила спиртного і розбила їй телефон.

Мама з татом розійшлися, бо мама після роботи приходила і нічого не робила, а у бабусі ноги болять і їй важко було все робити самій. Тато приїжджає то часто, то не часто. Буває відсутній по тижню, по місяцю, приїжджає на вихідні на короткий термін.

ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_15 - це його нова мама, іноді він називає її мамою. Живуть разом з бабусею, татом, сестрою і новою мамою, а з мамою ОСОБА_31 він жити не хоче, хоча до мами ходить в гості, іноді ночує. На канікулах теж був у мами, ночував. Тато не забороняє йому спілкуватись з мамою ОСОБА_31 . Мама його любить. Хоче спілкуватись з татом і з мамою. Його речі і підручники є і у мами, і у тата, але у школу ходить від бабусі. Тато приїжджає додому, «на службі довго, а дома не довго».

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є матір`ю позивача за первісним позовом. Діти живуть з нею та її сином ОСОБА_33 із самого їхнього народження. Коли ОСОБА_14 уходила, то сина взагалі не забирала, а ОСОБА_9 сказала, що якщо вона хоче жити з татом, то може з ним залишитись. Тоді донька пішла за нею. Вони деякий час «скитались» то в одному місці, то в іншому, потім ОСОБА_34 вийняла кімнату в гуртожитку взуттєвої фабрики, де на той час працювала. У 2022 чи 2023 році був випадок, що відповідачка, перебуваючи в нетверезому стані, побила дитині телефон, а сама хотіла викинутись з вікна. Про цей випадок розповіла сама онука. Після цього ОСОБА_35 знову повернулась жити до них ( до бабусі і тата). Діти ходять до матері, коли мають бажання, їм ніхто цього не забороняє. Вона також дітей у себе не затримує, завжди відпускає до них (до тата і баби). ОСОБА_10 сказав, що ходитиме до мами у гості, а жити йти туди не хоче, бо там чужий дядько, чужа хата. Підручники дітей знаходяться у неї (свідка), а минулого року вони брали 2 комплекти і підручники були дома і у них, і у матері. ОСОБА_14 купує сину речі: у тому році купила рюкзак, куртку. Батько дітей також дає гроші на них. Наразі ОСОБА_14 ходить у школу до дітей, здає гроші.

Їй відомо, що сторони збирались укласти мирову, син був не проти, а ОСОБА_14 відмовилась, чому - не знає.

ОСОБА_16 був мобілізований у 2024 році. Приїжджає з позицій 3-4 рази на місяць на день-два.

ОСОБА_36 зараз у третьому класі, читає він погано. Його дуже важко примусити вчитись. Коли був у першому класі, то вчився нарівні з іншими. Діти не хочуть жити у матері, бо мати вимагає від них більше дисципліни, ніж вона (бабуся). Але у відповідальності матері ( ОСОБА_2 ) вона (свідок) не впевнена.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є дружиною позивача. Проживає в будинку чоловіка півтора року. Діти позивача проживають з ними.

Відповідачка телефонує рідко. Десь півтора року тому ОСОБА_34 забрала ОСОБА_10 до себе і вона (свідок) з чоловіком поїхали туди перевірити як хлопчик. Зателефонували ОСОБА_37 , та сказала, що пішла у магазин і буде через годину. Приїхали до ОСОБА_14 . ОСОБА_10 був вдома сам, а ОСОБА_34 прийшла додому з перегаром. Тому ОСОБА_10 звідти забрали.

Діти живуть з нею (свідком) і бабусею, а ОСОБА_16 приїжджає.

Був випадок, коли ОСОБА_9 перебуваючи у матері телефонувала їм з чоловіком і просила її забрати. Вони приїхали, викликали поліцію і забрали ОСОБА_9 . Вона (свідок) більше ОСОБА_9 контролює, а свекруха - ОСОБА_10 , бо йому важче вчитись.

Перед Новим роком ОСОБА_9 жила у матері майже 2 місяці, але потім попросилась до них. Коли жила у матері, у ОСОБА_38 були і одиниці у щоденнику. ОСОБА_10 навчається слабенько, а ОСОБА_9 більш - менш нормально.

Чоловік приїжджає раз на два тижні. У ОСОБА_10 є друзі в їхньому районі, їздить з дівчатами. ОСОБА_39 також гуляє з іншими дітьми.

Знає, що сторони намагались домовитись і вирішити спір мирним шляхом, щоб діти були два тижні у матері та на два тижні у батька, але ОСОБА_14 відмовилась укладати мирову угоду, вона впевнена, що діти залишаться з нею.

Свідок ОСОБА_40 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_41 . Ще в той час, коли ОСОБА_14 жила з ними, то дітьми займалась бабуся - ОСОБА_7 , на вихідних ОСОБА_14 спала, бо казала, що працює і зморюється. ОСОБА_14 займалась городом, а прала та варила їсти бабуся. Діти гуляють разом з їхніми (свідка). Дітки не проти їздити у гості до мами, але хочуть жити там, де звикли. На матір вони не скаржаться взагалі.

Коли сторони роз`їжджались, то ОСОБА_34 забрала ОСОБА_42 , але через 2 тижні дівчинка повернулась до батька. ОСОБА_16 приїжджає на вихідні через 2-3 тижні на 2-3 дні. ОСОБА_10 постійно проводить час з батьком. Коли немає ОСОБА_43 , бабуся з ним ходить кататись на велосипеді до ОСОБА_44 .

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він співмешканець ОСОБА_2 з квітня 2025 року, а до цього проживала у гуртожитку. Разом з ними в теперішній час проживає його донька і ОСОБА_14 допомагає йому її виховувати. ОСОБА_2 турботлива мати. Живуть вони всі у будинку його батьків, який залишився йому у спадщину. ОСОБА_9 раніше приходила до них частіше, а зараз майже не приходить, а ОСОБА_10 буває у них частіше. Вони приходять, коли у них є бажання. Між його (свідка) донькою, та дітьми ОСОБА_14 добрі відносини. Діти не хочуть проживати з матір`ю, бо вона примушує їх навчатись, не дозволяє всю ніч гратись у телефонах і грати в автомати.

ОСОБА_9 останній раз була у них вдома у серпні 2026 року, а ОСОБА_10 приходить на день-два іноді.

ОСОБА_14 зареєстрована у будинку його (свідка) сестри. Із взуттєвої фабрики вона звільнилась, бо там шкідливі умови і працюючи позмінно ОСОБА_14 б не мала часу займатись дітьми. Тепер у ОСОБА_14 гарний робочий графік і є час займатись дітьми.

На запитання позивача свідок підтвердив, що був випадок, коли він (свідок) стрибав у воду і з нього спали труси, але нічого непристойного не було, це було на глибині, він пожартував.

Насильства до дітей не застосовує.

З фактичних обставин, встановлених судом вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, стосовно визначення місця проживання дітей, які регулюються Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, Сімейним кодексом України (далі СК України), Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Законом України «Про охорону дитинства».

Норми права, застосовані судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо враховує всі надані докази, дійшов наступного.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю потрібно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків.

Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів.

У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року).

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати.

Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» ОСОБА_45 наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц (провадження № 61-19885св18), від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц (провадження № 61-64св19), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено, що закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21), вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 (провадження № 61-4654св21) вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку».

Як установлено судом, сторони під час перебування у шлюбі проживали за адресою: АДРЕСА_3 . Діти сторін з моменту народження проживали і наразі теж проживають в будинку за цією адресою. Після припинення спільного проживання з чоловіком, ОСОБА_2 разом з донькою стали проживати в іншому місці, однак невдовзі дитина повернулась до батька та висловила своє не бажання проживати разом з матір`ю.

В судовому засіданні 11-ти річна донька сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 висловила своє чітке та послідовне небажання проживати з матір`ю.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.2 ст. 160 СК України).

Батьки малолітньої ОСОБА_9 не знайшли спільної згоди щодо визначення місця проживання дитини, а тому суд враховує думку самої дитини та її особисті побажання та прихильність до батька.

Син сторін, якому на даний час виповнилось 8 років, також вказав на те, що не хоче проживати з матір`ю, однак його думка, з огляду на вік та психологічну зрілість не може оцінюватись ізольовано від інших обставин справи.

Суд бере до уваги необхідність збереження між дітьми сторін сталого емоційного зв`язку та звичного для них сімейного середовища. Тривале спільне проживання дітей з батьком, їхня взаємна прив`язаність та потреба у постійному спілкуванні між собою свідчать про те, що визначення місця проживання дітей окремо один від одного не відповідало б їхнім найкращим інтересам.

За таких обставин, суд вважає, що визначення місця проживання обох дітей разом із батьком забезпечуватиме стабільність їхнього способу життя, збереже сформовані між ними родинні та емоційні зв`язки та відповідатиме найкращим інтересам кожного з дітей, а визначення місця проживання одного з дітей з матір`ю, у даному випадку, створить ризик порушення їхньої стабільності та взаємної підтримки.

Крім цього, суд вважає, що зміна усталеного побуту, способу життя та навчання дітей, зміна кола їхнього спілкування, друзів, з якими вони спілкуються за місцем свого нинішнього місця проживання, спричинить надмірне психоемоційне навантаження та негативні наслідки, адже у даному випадку йдеться про сформоване протягом років їхнього життя звичне для них середовище.

Суд також враховує умови проживання дітей.

На підтвердження належності умов проживання за місцем свого проживання батьком дітей надано Акт обстеження умов проживання від 20.05.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , з якого вбачається, що житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку і складається з 4 кімнат, загальна площа 79 кв.м. Для дітей відведені окремі місця для сну (двоповерхове ліжко), навчання, відпочинку. Діти забезпечені усім необхідним відповідно віку та потреб (а.с.22).

Водночас матір`ю доказів на підтвердження належності умов проживання дітей за її місце проживання, зокрема відповідного акта обстеження умов проживання, суду не надано.

Отже, належність умов проживання дітей за місцем проживання батька знайшла своє підтвердження належним і допустимим доказом, тоді як аналогічні обставини щодо місця проживання матері, матеріалами справи не підтверджені.

Судом під час розгляду справи досліджено витяг з протоколу №07 засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 02.07.2025, яка за результатом голосування вирішила відмовити ОСОБА_2 у визначенні місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем її проживання.

Сторонами під час розгляду справи не подано висновок органу опіки і піклування щодо можливого вирішення спору. Проте, відсутність такого висновку сама по собі не означає, що суд не може вирішити спір, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №523/19706/19.

Обов`язковість висновку не можна абсолютизувати.

Винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Служба у справах дітей залучена до участі у справі як у первісному позові, так і в зустрічному, представник служби до суду не з`являвся, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність та вирішенням спору на розсуд суду ще на стадії підготовчого провадження.

При цьому, представник Служби у справах дітей викликався судом для участі у кожному судовому засіданні, однак у судове засідання жодного разу не з`явився.

Таким чином судом було забезпечено належне повідомлення відповідної служби про дату, час і місце розгляду справи та надано їй можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі надати пояснення та висловити свою позицію щодо спору.

За таких обставин, неявка представника служби у судові засідання та ненадання ним окремого висновку не може свідчити про невжиття судом необхідних заходів для з`ясування позиції органу опіки та піклування щодо предмета спору.

З витягу з протоколу №07 засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 02.07.2025, вбачається, що комісія розглянула саме питання щодо визначення місця проживання дітей. Оскільки зазначений протокол містить результати розгляду комісією питання, яке є предметом спору та відображає позицію відповідного компетентного органу з питань захисту прав дитини, то за своїм змістом цей витяг є належним доказом, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому, сама по собі відсутність окремого документа, який містить назву «висновок органу опіки та піклування», не може бути безумовною підставою для відмови у вирішенні спору по суті, оскільки суд не позбавлений можливості встановити обставини, що мають значення для справи, на підставі інших належних та допустимих доказів, у тому числі і зазначеного протоколу, а суд, відповідно до положень ст. 19 СК України має встановити всі обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та виходити, насамперед, із найкращих інтересів дітей.

Це узгоджується із практикою Верховного Суду у справі №5645/5180/16 від 05.11.2025, де протокол засідання комісії був оформлений як висновок органу опіки та піклування.

Щодо позиції сторони відповідача про те, що позивач подав позов з метою штучного створення підстав для звільнення з військової служби під час особливого періоду, і це є зловживанням правом та використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, то суд з цим не погоджується.

Такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо мотивів позивача, та самі по собі не свідчать про зловживання ним правом на звернення до суду. Стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що позов пред`явлено виключно з метою досягнення зазначеного ним результату, а не з метою врегулювання спору щодо місця проживання дітей та забезпечення їхніх прав та інтересів.

Поданий ОСОБА_1 позов стосується чутливої категорії справ, у якій перед судом постало питання про забезпечення найкращих інтересів дітей.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Водночас захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Сам факт звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дітей не може розглядатись ізольовано від фактичних сімейних відносин, що склались між сторонами і дітьми. Саме ці фактичні обставини, а не припущення щодо можливих наслідків судового рішення для проходження військової служби позивачем, мають визначальне значення для вирішення спору.

Спір щодо місця проживання дітей має реальний та тривалий характер і виник з огляду на фактичні сімейні обставини, що склалися між сторонами.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з вимогою про визначення місця проживання дітей пов`язане не лише з суб`єктивним бажанням, а передусім із необхідністю юридично визначити фактичне місце проживання дітей та забезпечити стабільність їхнього подальшого спільного проживання. При цьому судом враховується і поведінка матері дітей під час розгляду справи.

Так, з метою врегулювання спору мирним шляхом судом надався сторонам строк для обговорення можливих умов вирішення спору мирним шляхом. Позивач за первісним позовом, зі свого боку пропонував компромісний варіант, за яким діти б мали проживати по два тижні по черзі з кожним з батьків. Проте відповідач від такого варіанту відмовилась, та наполягає на визначенні місця проживання дітей тільки з нею.

Позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до ДПС України. З 04.11.2024 по теперішній час проходить військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 . Тому, указана військова частина була залучена до участі у справі в якості третьої особи, та на її адресу неодноразово направлялись листи з роз`ясненням про необхідність надати суду пояснення з приводу позовних вимог ОСОБА_1 , який проходить військову службу в цій частині, проте своїми правами щодо їх надання військова частина не скористалась.

Отже, наведені обставини не свідчать про те, що позивач прагнув штучно створити правові підстави для звільнення зі служби, а навпаки, його поведінка під час розгляду справи свідчить про готовність до компромісного врегулювання спору та збереження постійного спілкування дітей з матір`ю.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що визначення місця проживання малолітніх дітей із батьком ОСОБА_1 найбільшою мірою відповідає їхнім інтересам, забезпечує стабільність їхнього повсякденного життя, належні умови проживання, виховання та розвитку, а також не суперечать праву дітей на підтримання особистих сімейних зв`язків із матір`ю.

Судом також враховується та обставина, що батько дітей проходить військову службу та у зв`язку з виконанням службових обов`язків пов`язаних із захистом України, не має можливості постійно перебувати за місцем проживання дітей та здійснювати щоденний догляд за ними. Проте у періоди відсутності батька діти фактично перебувають під наглядом та піклуванням їхньої бабусі та дружини їхнього батька, та з якими проживають у звичному для них середовищі. Зазначені особи забезпечують дітям належні побутові умови, догляд, супровід у повсякденному житті та сприяють забезпеченню їхніх потреб.

Тому суд не вбачає в самій по собі обставині проходження батьком військової служби та його періодичної відсутності за місцем проживання дітей такої обставини, що перешкоджає визначенню місця проживання дітей разом із ним. При цьому, визначальним є не виключно факт фізичної присутності батька у житлі, а сукупність обставин, що характеризують умови життя дітей, сталість їхнього середовища, характер відносин із батьком, наявність належного догляду та можливість забезпечення їх потреб.

Визначення місця проживання дітей разом з батьком не має наслідком припинення чи обмеження батьківських прав матері ОСОБА_2 , яка зберігає право та обов`язок брати участь у вихованні дітей, спілкуватись з ними, підтримувати з дітьми особисті стосунки та брати участь у вирішенні питань щодо їхнього життя і розвитку.

Суд також звертає увагу батьків на необхідність добросовісного здійснення ними своїх батьківських прав та виконання батьківських обов`язків, взаємної поваги до прав один одного і недопущення втягування дітей у конфлікт між батьками.

Крім цього, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що визначене судом місце проживання дітей не є незмінним та у разі зміни істотних обставин, які мають значення для забезпечення найкращих інтересів дітей, кожен з батьків має право порушити питання про зміну місця проживання дітей за взаємною згодою або в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК України За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1,2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про зменшення цих витрат відповідачем не подавалось.

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

СУД В И Р І Ш И В :

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Роменської міської ради Сумської області, Військова частина НОМЕР_1 , про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Роменської міської ради Сумської області, Військова частина НОМЕР_1 , про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , тел. НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Третя особа за первісним та за зустрічним позовами, яка не заявляє вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Роменської міської ради Сумської області, адреса: 42000, Сумська обл., м. Ромни, бульвар Шевченка, 11, ЄДРПОУ 44114386.

Третя особа за первісним та за зустрічним позовами, яка не заявляє вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_10 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова