Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №577/4102/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4102/26

Провадження № 2/577/2178/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Логіна Є.В.

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ ФК «Профіт Капітал» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 9654179 від 08.08.2020 в розмірі 27740 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору і правничої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.08.2020 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено договір позики № 9654179 , відповідно до якого остання отримала 9500 грн. на банківський рахунок строком на 30 днів з базовою процентною ставкою 1,6 % в день та розміром акційних процентів 1,44 % в день, розмір процентів за прострочену позику складають 2,7 % в день. Відповідачка зобов`язалась повернути суму позики у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми позики.

Однак остання свої зобов`язання перед ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в сумі 27740 грн., яка складається з 9500 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 18240 грн. суми заборгованості за відсотками.

10.07.2020 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ ФК «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу № 10072020, відповідно до якого ТзОВ ФК «Профіт Капітал» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 115 від 09.04.2021 до Договору факторингу № 10072020 від 10.07.2020, ТзОВ ФК «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 27740 грн., яка складається з 9500 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 18240 грн. суми заборгованості за відсотками.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ ФК «Профіт Капітал» змушене звернутись до суду.

Ухвалою судді від 21.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

26.08.2026р. представник відповідачки ОСОБА_2 (до зміни прізвища — ОСОБА_1 ) адвокат Підодвірний Т.І. подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідачки зобов`язань за договором позики №9654179 від 08.08.2020р. Зазначив, що надана позивачем копія договору не містить власноручних підписів сторін, а позивач не надав доказів того, що саме відповідачка зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створила особистий кабінет, отримала пропозицію укласти договір та одноразовий ідентифікатор і використала його для підписання спірного договору. У зв`язку із цим сторона відповідачки вважала недоведеним факт укладення електронного договору та погодження його істотних умов. Також представник відповідачки посилався на недоведеність фактичного перерахування їй 9 500 грн, зазначаючи, що наданий позивачем документ ТОВ «ФК «Фінекспрес» не є належним первинним документом, а зазначення номера платіжної картки у скороченому вигляді, на його думку, не дає можливості встановити її належність відповідачці. Оспорював і факт переходу до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги, вказуючи на неналежність поданого витягу з реєстру прав вимог. Крім того, сторона відповідачки заперечувала правильність розрахунку заборгованості за процентами. Зазначала, що строк кредитування за договором становив 30 днів, а після спливу погодженого строку кредитування кредитодавець не мав права продовжувати нарахування процентів за користування кредитом. Окремо представник відповідачки заперечував проти заявлених позивачем 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. Вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрат відповідачки на професійну правничу допомогу становить 5 500 грн, а докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

В судове засідання представник позивача - ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.08.2020 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9654179 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

За умовами договору сума позики становила 9 500 грн, строк позики — 30 днів, базова процентна ставка — 1,6 % на день, знижена (акційна) процентна ставка — 1,44 % на день.

Пунктом 2 договору окремо визначено процентну ставку на прострочену позику — 2,7 % на день. У договорі визначено дату повернення позики та процентів, а загальна вартість позики за умови застосування акційної ставки протягом погодженого строку становить 13 604 грн.

Позивач у позовній заяві також посилається саме на 30-денний строк кредитування, базову ставку 1,6 %, акційну ставку 1,44 % та передбачену договором ставку 2,7 % на прострочену позику.

Зі змісту договору вбачається, що його укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями, а підписання позичальником здійснювалося електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідач заперечує факт укладення договору, зазначаючи, зокрема, про відсутність власноручних підписів на його роздрукованому примірнику та відсутність доказів реєстрації відповідача в інформаційній системі, отримання та використання нею одноразового ідентифікатора.

Суд такі заперечення не приймає з огляду на таке.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Акцепт може бути здійснений, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які відповідно до змісту інформаційної системи розглядаються як прийняття пропозиції.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Тому посилання відповідача на відсутність кваліфікованого електронного підпису саме по собі не свідчить про неукладення договору.

Крім того, Закон України «Про електронний цифровий підпис», на положення якого у відзиві посилається представник відповідача, втратив чинність ще 07.11.2018р., тобто до укладення спірного договору 08.08.2020р.

У постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 зазначено, що підписання електронного кредитного договору одноразовим паролем-ідентифікатором є передбаченим законом способом вираження волі сторони, а за наявності відповідних доказів підтверджує укладення електронного правочину; відсутність власноручного підпису на його паперовому відображенні сама собою цього висновку не спростовує.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що договір позики від 08.08.2020 № 9654179 підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 51ohJ0Hh8f. (а.с. 11). Як у договорі, так і в паспорті позики відповідачки вказані усі її анкетні дані, міститься електронний підпис.

Тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи представника відповідача у цій частині.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Суд також не погоджується із запереченнями відповідача щодо недоведеності фактичного надання їй кредитних коштів.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

У матеріалах справи міститься довідка ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 24.04.2026р., яка підтверджує здійснення 08.08.2020р. операції з перерахування ОСОБА_1 9 500 грн на платіжну картку, реквізити якої кореспондують відомостям, зазначеним при оформленні спірного договору. У документах про здійснення операції зазначено дані отримувача, суму, дату та реквізити відповідної транзакції. (а.с. 12).

Сам по собі той факт, що номер платіжної картки в окремому документі відображено у маскованому вигляді, не є достатнім для відхилення такого доказу, оскільки він оцінюється у взаємному зв`язку з договором, даними про позичальника, датою укладення договору, сумою позики та іншими доказами у справі.

Доказів повернення відповідачем отриманої суми позики повністю або частково матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 9 500 грн основної суми боргу є обґрунтованою.

Щодо права позивача на звернення з цим позовом суд виходить із такого.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом ст.ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

Матеріалами справи підтверджено укладення 10.07.2020р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» договору факторингу №10072020, а 09.04.2021р. — Реєстру прав вимог №115, у якому індивідуалізовано вимогу до відповідача за договором №9654179 від 08.08.2020р. Позивач у позові посилається саме на перехід до нього права вимоги за цим реєстром з 09.04.2021р. Відповідні документи містяться і в додатках до позовної заяви.

Та обставина, що рамковий договір факторингу укладено раніше за спірний договір позики, не спростовує переходу права вимоги, оскільки ст. 1078 ЦК України прямо допускає відступлення майбутньої грошової вимоги, а конкретна вимога до відповідача була індивідуалізована у відповідному реєстрі після її виникнення.

Посилання відповідача на візуальні відмінності окремих аркушів витягу з реєстру, без подання доказів його підроблення, недостовірності чи невідповідності оригіналу, ґрунтується на припущеннях, тоді як відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд вважає доведеним перехід до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги за договором №9654179.

Вирішуючи вимоги в частині процентів, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим цивільне законодавство розмежовує проценти як плату за правомірне користування наданими коштами та проценти як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

За ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16 виходила з того, що проценти за ч. 1 ст. 1048 ЦК України є платою за правомірне користування кредитом, а після прострочення виконання грошового зобов`язання застосуванню підлягає охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України. Одночасне застосування цих правових конструкцій до одного й того самого періоду є неможливим. Цей висновок Верховний Суд продовжує застосовувати як усталений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 уточнила цей підхід та зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування залежить від правової природи відповідної договірної умови. Якщо сторони чітко й недвозначно передбачили проценти саме як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, такі проценти можуть нараховуватися відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у визначеному договором розмірі. Натомість звичайні проценти як плата за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України після закінчення погодженого строку кредитування не нараховуються.

З огляду на вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду суд враховує доводи позивача про те, що п. 2 договору передбачено процентну ставку на прострочену позику у розмірі 2,7 % на день.

За своїм змістом ця умова відокремлена від акційної ставки 1,44 % та базової ставки 1,6 %, безпосередньо пов`язана з фактом прострочення повернення позики, а тому може розглядатися в контексті ч. 2 ст. 625 ЦК України як погоджений сторонами інший розмір процентів, що нараховуються в охоронних правовідносинах після порушення строку виконання зобов`язання.

Водночас наявність у договорі такої умови сама по собі не є достатньою підставою для стягнення за нею коштів, які позивач фактично не нараховував та розрахунку яких до суду не подав.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 13) вбачається, що протягом погодженого 30-денного строку користування позикою на суму 9 500 грн нараховувалось по 136,80 грн на день, що відповідає акційній ставці 1,44 % на день. За 30 днів розмір таких процентів становить 4 104 грн.

У наданому розрахунку після закінчення строку позики не відображено будь-яких нарахувань. Окрема графа розрахунку, яка стосується відсотків за понадстрокове користування, залишена незаповненою.

Отже, у межах погодженого сторонами 30-денного строку позики відповідач правомірно користувалася отриманими грошовими коштами, а тому на цей період застосуванню підлягає ч. 1 ст. 1048 ЦК України та погоджена сторонами акційна ставка 1,44 % на день.

Розмір таких процентів становить 4 104 грн: 9 500 грн ? 1,44 % ? 30 днів.

У цій частині розрахунок узгоджується з умовами договору та матеріалами справи і відповідачем належними доказами не спростований.

Натомість нараховані після закінчення 30-денного строку 14 136 грн за іншою ставкою є продовженням нарахування процентів за користування позикою за ст. 1048 ЦК України після спливу строку кредитування, що не відповідає наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, із заявленої позивачем заборгованості у розмірі 27 740 грн доведеними та такими, що підлягають стягненню з відповідача, є 9 500 грн основного боргу та 4 104 грн процентів за користування позикою в межах погодженого договором строку, а всього 13 604 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 р., додаткову угоду про правничу допомогу від 01.07.2024р., укладеного між ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об`єднанням « Правовий курс» , копію акту про прийому-передачі правничої допомоги від 10.06.2026, довіреність, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 7000 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, в тому числі ціною позову, тому приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов`язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 2 000 грн.

Згідно ч.1 ст. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позов задоволено на 49 %, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягає стягненню 1305,67 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (до зміни прізвища – ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики № 9654179 від 08.08.2020р. у розмірі 13 604 (тринадцять тисяч шістсот чотири ) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 1 305 (одну тисячу триста п`ять) грн 67 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі ) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082.

Відповідач: ОСОБА_2 (до зміни прізвища – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення суду виготовлено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Логін Є. В.