Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №593/885/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/885/26Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М.

Провадження № 33/817/518/26Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2026 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 27 травня 2026 року о 21 год. 25 хв. по вул. Б. Хмельницького в м. Бережани, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає, оскільки від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся. Стверджує, що працівники поліції належним чином не запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння та не зафіксували у встановленому законом порядку його відмову від такого огляду.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №677256 від 27.05.2026 року складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено назву та серійний номер спеціального технічного засобу, за допомогою якого йому нібито пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Стверджує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було належним чином роз`яснено працівниками поліції права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також правові наслідки відмови від проходження огляду. Вважає, що за умови належного роз`яснення таких наслідків він погодився б пройти огляд, оскільки алкогольних напоїв не вживав.

Посилається на те, що зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, фактично не підтверджуються відеозаписом із нагрудної бодікамери поліцейського.

Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та його право на захист оскільки він взяв до уваги пояснення працівника поліції Криницького С.А. та поклав їх в основу висновку про його винуватість, водночас не надавши йому можливості надати власні пояснення, доводи та заперечення.

Також разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що отримав копію оскаржуваної постанови 24.08.2026 року, що підтверджується відміткою на супровідному листі, який міститься в матеріалах справи, відтак, лише з цього часу він зміг ознайомитись з мотивами судового рішення, дану апеляційну скаргу ним подано 02.09.2026 року , тобто протягом десяти днів з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

За змістом ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваною постановою 24.08.2026 року, відтак, лише з цього часу він зміг ознайомитись з мотивами судового рішення, апеляційна скарга була подана до суду 02.09.2026 року, тобто протягом десяти днів з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. №3353-ХІІ передбачено, що учасники дорожнього руху зобов”язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов”язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.2.3 “д” Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

На вимогу поліцейського відповідно до п.2.4 цих Правил водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

При цьому, статтею 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає :1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Ч.1 ст.130 КУпАП Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 251 КУпАП. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання про обгрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2026 року о 21 год. 25 хв. по вул. Б. Хмельницького в м. Бережани, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

Судом першої інстанції встановлено, що відносно нього також виносилась постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України, зокрема, з підстав, які йому пред”являлись перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП . Так, постановою інспектора поліції про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7269250 від 27.05.2026 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, встановлено що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 27.05.2026 року о 21 год. 43 хв. в м. Бережани вулиця Б.Хмельницького, обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, також керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 2.3.в ПДР України. Зокрема, у вказаній постанові інспектора поліції вказано час вчинення ним адміністративного правопорушення 27.05.2026 року о 21 год. 43 хв., тоді як його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за керування автомомблем з ознаками сп`яніння та відмову від проходження огялду на сатн сп`яніння, вчинене 27.05.2026 року о 21 год. 25 хв. Тобто порушення вимог ПДР України, яке стало причиною для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 мало місце після вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що встановлено постанововю інспектора поліції, яка набрала законної сили.

За таких обсатвин, висновки місцевого суду про правомірність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 внаслідок якої був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими за відсутності належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, що передувало складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП тому працівники полції не мали законних підстав для пред`явлення водію вимоги щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.

У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення, складений поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього, є недопустимим доказом.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, у зв”язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження в справі щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя