Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №607/4762/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 Справа №607/4762/26 Провадження №2/607/3705/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК Єврокредит», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.07.2026, просить про стягнення заборгованості за кредитним договором №3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022 у розмірі 161443,09 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.01.2022 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3-019-869-2-22-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір.

Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом відповідач не виконав, внаслідок чого у відповідача сформувалась заборгованість перед банком в розмірі 161443,09 грн, з яких: 100000,00 грн – заборгованість за кредитом, 61443,09 грн – заборгованість за відсотками.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, в тому числі до відповідача за кредитним договором №3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022.

27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ«ФК Єврокредит» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшли усі права вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача за кредитним договором №3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022.

Оскільки кошти відповідачем не повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 61443,09 грн. При цьому, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ця сума сформована не лише за рахунок звичайних договірних процентів за користування кредитом у розмірі 10 % річних, а й за рахунок процентів, нарахованих за підвищеною ставкою 90 % річних. Зокрема, у розрахунку позивача окремо наведено таблицю «Розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом», у якій застосовано ставку 10 % річних, та окремо наведено таблицю «Розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом», у якій застосовано ставку 90 % річних. Отже, сам позивач розмежовує звичайні проценти та проценти, які нараховані за підвищеною ставкою, у зв`язку з простроченням. Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору звичайна процентна ставка за користування кредитом становить 10 % річних. Водночас, пункт 2.13 договору передбачає ставку 90 % річних, у разі наявності простроченої заборгованості. Пункт 4.4 договору також пов`язує застосування підвищеної ставки з порушенням строків сплати платежів та переведенням заборгованості в прострочену. Таким чином, 90 % річних не є первинною ціною кредиту та не є звичайною платою за правомірне користування кредитними коштами. Така ставка застосовується лише у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язання, тобто є наслідком прострочення. Її правова природа є компенсаційно-штрафною, незалежно від того, що в договорі вона названа процентами.

У судові засідання, в тому числі 01.10.2026, представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судові засідання, в тому числі 01.10.2026, не з`явився. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. У судовому засіданні 06.08.2026, щодо задоволення позову в частині стягнення відсотків нарахованих за ставкою 90% річних заперечила.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 09:00 год. 06.10.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2022 АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3-019-869-2-22-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п.1.1 договору підписанням цього договору позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує:

- прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «МЕГАБАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua;

- згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов?язується їх виконувати;

- що у зв?язку з вільним доступом до публічної частини Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за допомогою мережі Інтернет та у відділеннях Банку, відсутня необхідність у друкуванні публічної частини Договору та всіх додатків до неї;

- укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.

Цей Договір є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування. Кредитодавець надає кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору (п.1.2. п. 1.3 договору).

Відповідно до п.2 договору кредит надається на строк з 21.01.2022 до 20.01.2017 включно; загальний розмір кредиту 100000,00 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 10% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 3,30% від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.п 2.2 договору 90% річних; процентна ставка за користування кредитом у разі наявності простроченої заборгованості до договором 90% річних, нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу.

Для обліку кредиту кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 3.1.1 договору).

Для обліку нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкриває рахунок № НОМЕР_2 (п. 3.1.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими Договором. (Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати Позичальником та направляються на погашення суми Кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього Договору за умови виконання зобов?язання Позичальником заборгованість його повністю погашається).

Платіжний період – календарний місяць (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору нарахування процентів за користування Кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому, день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

21.01.2022 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту.

Факт отримання кредитних коштів, користування коштами та кредитною карткою підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача за період з 21.01.2022 по 02.12.2022 та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024, які є первинними бухгалтерськими документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік» та належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022, складеного АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.09.2024 становить 267043,09 грн, з яких: заборгованість за кредитом 100000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 61443,09 грн, заборгованість за комісіями 105600,00 грн.

03.09.2024 АТ «Мегабанк» (Банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг» (Новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240.

Відповідно до положень п. 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту). Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами (п.2 договору).

Відповідно до п. 4 Договору, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 гривень.

На підтвердження здійснення оплати позивачем надана копія платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23425777,00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру договорів до договору про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022, загальна сума заборгованості 267043,09 грн.

27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК Єврокредит» ( Новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги № 1/12.

Відповідно до положень п. 1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту). Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами). Вказаний Додаток №1 до цього Договору підписується сторонами одночасно з текстом договору (п.2 договору).

Відповідно до витягу з Реєстру договорів до договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022, загальна сума заборгованості 267043,09 грн.

15.12.2025 позивач надіслав відповідачу на адресу його місця проживання зазначену у кредитному договорі, вимогу від 10.12.2025 про погашення заборгованості за кредитним договором 019-869-2-22-Г від 21.01.2022 у розмірі 267043,09 грн протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. Зазначене підтверджується вимогою від 10.12.2025, описом вкладення до рекомендованого повідомлення, квитанцією АТ «Укрпошта», списком згрупованих відправлень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

В силу вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині 1 статті 1050 ЦК України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтями 512 – 514, 516, 517 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 21.01.2022 АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3-019-869-2-22-Г у письмовій формі.

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Право вимоги за укладеним між ними кредитним договором за договорами відступлення прав вимог передано позивачу.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання згідно із договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути 161443,09 грн, з яких: заборгованість за кредитом 100000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 61443,09 грн.

Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона відповідача визнала факт існування заборгованості за тілом кредиту в розмірі 100000,00 грн, яка станом на день звернення позивача до суду не погашена.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 100000,00 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити .

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 61443,09 грн, то суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено базову фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 10 % річних.

Водночас пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі встановленому в п.2.11 договору, тобто 90 % річних.

Таким чином, із самого змісту договору вбачається, що застосування процентної ставки 90 % річних поставлено кредитодавцем у пряму залежність від настання обставини, яка полягає у порушенні позичальником своїх зобов`язань, а саме простроченні сплати платежів понад 90 календарних днів.

Отже, на відміну від погодженої сторонами ставки 10 % річних, яка є платою за правомірне користування кредитними коштами, ставка 90 % річних має іншу правову природу, оскільки її застосування обумовлено виключно фактом порушення позичальником грошового зобов`язання.

Саме факт прострочення, а не факт користування кредитними коштами, є юридичною підставою для переходу від ставки 10 % до ставки 90 % річних.

За таких обставин зазначена ставка не може розглядатися як звичайна плата за користування кредитом у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України.

Навпаки, за своїм змістом та способом застосування вона є договірним визначеним наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

Висновок про таку правову природу підвищеної ставки узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц.

У зазначеній справі умови кредитного договору передбачали сплату 50 % річних як платежів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у випадку неповернення кредитних коштів. Верховний Суд, дослідивши зміст договору, прямо встановив, що проценти за такою ставкою є процентами за прострочення виконання (порушення зобов`язання), а не процентами за користування кредитними коштами.

Отже, юридична природа процентної ставки має визначатися не її формальним найменуванням у розрахунку кредитора, а змістом відповідної договірної умови та підставами, з настанням яких виникає обов`язок її сплати.

У даному випадку 90 % річних виникають виключно внаслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, а тому є платежем за порушення зобов`язання.

Кредитний договір укладений 21.01.2022, а нарахування 90 % річних розпочато з 01.08.2022. Тобто на момент початку нарахування підвищеної процентної ставки вже діяв воєнний стан, запроваджений з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначена норма має імперативний характер та спрямована на звільнення позичальника від договірних наслідків саме за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 910/13822/24 звернув увагу, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України містить спеціальну заборону на нарахування неустойки та відповідальності за статтею 625 ЦК України у період воєнного стану, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період після 24 лютого 2022 року не має правових підстав.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 161/11703/22, у якій суд виходив із відсутності правових підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану у зв`язку з положеннями пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих за ставкою 90 % річних, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому стягненню можуть підлягати лише проценти за користування кредитом за погодженою сторонами базовою ставкою 10 % річних у межах строку кредитування та в межах доведеного позивачем періоду такого користування, оскільки саме ці проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем за процентною ставкою 10,00% нараховано проценти на загальну суму 21845,88 грн, за період з 21.01.2022 по 01.09.2024, тобто проценти нараховані в межах строку дії кредитного договору.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 21845,88 грн станом на 01.09.2024, підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав позивача щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позов слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022 у розмірі 121845,88 грн, з яких 100000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 21845,88 грн – заборгованість за відсотками нарахована за період з 21.01.2022 по 01.09.2024.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 11200,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС»; реєстр боржників від 01.12.2025 стосовно яких надається правнича допомога; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12063151 від 05.01.2026, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 11200,00 грн; ордер на надання правничої допомоги адвокатом Журавльовим С.Г. від 11.08.2025; свідоцтво про право Журавльова С.Г. на зайняття адвокатською діяльністю.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а саме те, що справа є не складною, для позивача типовою, судові засідання у даній справі не проводились, у зв`язку з неявкою учасників справи, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позивач звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 267043,09 грн, сплатив судовий збір в розмірі 3204,52 грн (267043,09 х 1,5 % х 0,8).

Після зменшення позовних вимог до 161443,09 грн судовий збір складає 2662,40 грн (161443,09 х 1,5 % = 2421,65 грн (менше мінімальної ставки), тому 3328,00 (мінімальна ставка) х 0,8).

Оскільки позов задоволений на 75,47% (121845,88 / 161443,09 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 2009,31 грн судового збору (75,47% від 2662,40 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду) та 2264,10 грн (75,47% від 3000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №3-019-869-2-22-Г від 21.01.2022 у розмірі 121845,88 грн, з яких 100000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 21845,88 грн – заборгованість за відсотками, нарахована за період з 21.01.2022 по 01.09.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 2009,31 грн судового збору та 2264,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження – провулок Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Рішення складено та підписано 06.10.2026.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук