Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/16436/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Справа №607/16436/26 Провадження №1-кп/607/1760/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12026216040000265, дані про яке 12.04.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із базовою середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2026 у ОСОБА_3 , який перебував в парку «Сопільче» у м. Тернопіль, виник протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Реалізуючи свій противоправний умисел, 11.04.2026 ОСОБА_3 , перебуваючи в парку «Сопільче» у м. Тернопіль, в порушення вимог ст. ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», знайшов на поверхні землі 5 згортків, розгорнувши один із яких, виявив у ньому кристалічну речовину білого кольору, яка знаходилася у 2 поліетиленових пакетиках на застібку. Усвідомлюючи, що ця речовина являється особливо небезпечною психотропною речовиною, ОСОБА_3 помістив 4 згортки та 2 поліетиленові пакетики на застібку до кишені своєї сумки, тим самим незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, яку в подальшому почав незаконно зберігати, з метою особистого вживання без мети збуту, до моменту виявлення працівниками поліції.

11.04.2026 близько 11 год. 45 хв. працівниками патрульної поліції під час патрулювання при виході із парку «Сопільче» по вул. Мазепи, 1 у м. Тернопіль було виявлено ОСОБА_3 , який поводив себе підозріло та під час проведення поверхневої перевірки, на законну вимогу працівників поліції добровільно виклав із кишені своєї сумки особисті речі, серед яких було 4 згортки та 2 поліетиленових пакетики на застібку із кристалічною речовиною білого кольору.

Надалі, 11.04.2026 в період часу з 12 год. 37 хв. по 12 год. 45 хв. при виході із парку «Сопільче» по вул. Мазепи, 1 у м. Тернопіль проведено огляд місця події, в ході якого у ОСОБА_3 виявлено та вилучено 4 згортки та 2 поліетиленових пакетики на застібку із кристалічною речовиною білого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальна маса якої, в перерахунку на діючу речовину, становить 3,6706 грама.

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показав, що 11.04.2026 вранці він, перебуваючи на території парку «Сопільче» у м. Тернопіль, знайшов на поверхні землі 5 згортків із кристалічною речовиною білого кольору, що містить психотропну речовину «PVP», які помістив у кишеню своєї сумки, після чого почав її зберігати при собі без мети збуту. В подальшому, при виході із вказаного парку його зупинили працівники поліції, яким він під час спілкування добровільно видав вказані згортки із кристалічною речовиною білого кольору.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши документи, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту у великих розмірах.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, добровільно перерахував грошові кошти в сумі 10000 гривень на підтримку Збройних Сил України (військової частини НОМЕР_2 ).

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

Про необхідність призначення покарання саме у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією інкримінованої обвинуваченому частини статті, на переконання суду, свідчать ті обставини, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України, щиро розкаявся у вчиненому, що свідчить про усвідомлення ним своїх протиправних дій, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. У зв`язку з цим суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки таке буде явно несправедливим через суворість, зважаючи на особу обвинуваченого та обставину, яка пом`якшує його покарання.

На думку суду, за викладених обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зокрема у сфері обігу психотропних речовин, відповідатиме його меті та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026 у справі №607/13804/26, який набрав законної сили 28.07.2026, ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Даних про сплату штрафу за вказаним вироком суду матеріали кримінального провадження не містять.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 11.04.2026, тобто до постановлення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026, в даному випадку слід застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання, шляхом повного складання покарань, а саме покарання за даним вироком та вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026 у справі №607/13804/26.

При цьому у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про повне або часткове виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, призначеного згідно з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026, а тому у цьому випадку немає підстав для зарахування в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком.

Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні заходи забезпечення у вигляді арешту майна та запобіжного заходу не застосовувались.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання даним вироком законної сили.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначеного за цим вироком у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, та вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2026 у справі №607/13804/26, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме: наркотичну речовину – бупренорфін масою 0,006 грама, яку згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016465 від 29.04.2026 поміщено у сейф-пакет №6725632; особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,0173 грама, яку згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016468 від 29.04.2026 поміщено у сейф-пакет №6725623; особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,7997 грама, яку згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016486 від 19.05.2026 поміщено у сейф-пакет №6131335; особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 2,8536 грама, яку згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016487 від 19.05.2026 поміщено у сейф-пакет №6725610 – знищити.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз матеріалів, речовин та виробів, а саме: від 23.04.2026 №СЕ-19/120-26/5221-НЗПРАП в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок; від 24.04.2026 №СЕ-19/120-26/5216-НЗПРАП в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок, від 04.05.2026 №СЕ-19/120-26/5222-НЗПРАП в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок, від 14.05.2026 №СЕ-19/120-26/5217-НЗПРАП в розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1