Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №515/1058/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1058/26

Провадження № 2/515/1710/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 червня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дімітренка В.Є. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 31 жовтня 2013 року її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинила заповіт, яким заповіла позивачці все своє майно, де б воно знаходилось і з чого б воно не складалося. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла у віці 72 років у м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області. Після її смерті залишився житловий будинок АДРЕСА_1 . У зв`язку із захворюванням на рак щитоподібної залози, а також цукровий діабет II типу середньої важкості та гіпертонічну хворобу ІІ стадії вимушена постійно проходити сеанси лікування, в основному в Одеській обласній лікарні. Після смерті матері, вона її поховала і продовжувала лікування у м. Одеса, яке потребувало багато часу та значних коштів. Після кожної терапії і кожного чергового курсу лікування їй доводилося проходити довгу реабілітацію з дуже болючими процедурами, тому вона фізично не могла вчасно займатися оформленням спадщини. Саме через це позивачка пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Зазначила також, що має рідного брата ОСОБА_2 -відповідача у справі, який зареєстрований у спадковому будинку. Ще до початку війни 2022 року він виїхав в м. Одеса на заробітки, припинив з нею спілкування, з того часу вони втратили зв`язок та на поховання матері брат також не з`явився.

Звернувшись до приватного нотаріуса Гайдаржи А.А. в м. Татарбунари Одеської області із заявою про прийняття спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що я пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на поважність причин пропуску нею строку для прийняття спадщини у зв`язку з постійним тривалим лікуванням від тяжкої хвороби, зазначаючи про відсутність заперечень щодо прийняття нею спадщини за заповітом іншого спадкоємця ОСОБА_2 та визнання позовних вимог третьою особою Татарбунарською міською радою, позивачка просила визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом покійної матері ОСОБА_3 , тривалістю у три місці.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

16 липня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області витребувано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачки адвокат Дімітренко В.Є. 03 вересня 2026 року через канцелярію суду подав суду заву, в якій просив справу розглядати без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, додаткових пояснень не має.

Представник Татарбунарської міської ради просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився. У липні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_2 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 червня 2026 року) на його зареєстровану адресу проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Крім того, ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи 04.08.2026, 03.09.2026,17.09.2026 року повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку із неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Татарбунари Білгород-Дністровського Одеської області у віці 72 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис №426 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2023 року (а.с.11).

31 жовтня 2013 року ОСОБА_3 вчинила заповіт, яким все майно, належне їй за законом на день її смерті, де б воно знаходилось і з чого б не складалося, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).

Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. та зареєстровано в реєстрі за №2750, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 35591391 від 31.10.2013 (а.с.10).

За життя ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №3868, виданого 10 липня 2008 року державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Єпішкіною С.В., володіла житловим будинком з господарськими спорудами АДРЕСА_1 капітана, який вона отримала у спадок після ОСОБА_4 (а.с.12).

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстроване 14 липня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19524225 від 14 липня 2008 року (а.с.13).

20 травня 2008 року Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_3 виготовило Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.14-17).

Постановою №26/02-31 від 11 червня 2026 року приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи І.І. відмовив позивачці у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини через тяжку хворобу (а.с.18).

Із Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №25642/24 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у Радіологічному відділенні КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР» з 29.07.2024 по 02.08.2024 з діагнозом «Злоякісне новоутворення щитоподібної залози» (а.с.19).

Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» у зв`язку із вищевказаним захворюванням у період з 07.05.2024 по 13.05.2024 підтверджується також Випискою № 10445 Затверджено Наказ МОЗ України 2 201 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.20).

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 072685 ОСОБА_1 за результатами первинного огляду призначено ІІІ групу інвалідності безстроково (а.с.21).

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Гайдаржи І.І. на виконання ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області про витребування доказів, Спадкова справа за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 не відкривалася (а.с.39).

Зазначене підтверджується також Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №86195380 від 01.08.2026 року, наданою нотаріусом (а.с.39зворот).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Статтями 1216-1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті та воно виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст. 1272 УЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 не відкривалася, відтак із заявою про прийняття спадщини, окрім позивачки, до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, «з урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок,що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини,суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

В постанові Верховного суду від 11.11.2020 року у справі № 750/262/20 викладено наступну правову позицію: «поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо».

Судом встановлено, що позивачка у зв`язку з тяжким захворюванням перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР», тому зазначені обставини, які судом визнаються поважними, унеможливили її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством 6-місячний строк.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч.3 ст.1272 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи обставини справи щодо наявності заповіту на користь позивачки, як спадкоємиці до майна померлої ОСОБА_3 , наведені позивачкою поважні причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, що пов`язані з проходженням нею тривалого і складного лікування від тяжкої хвороби, беручи до уваги відсутність відкритої спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 та інших спадкоємців, які у визначений законодавством строк заявили про свій намір прийняти спадщину, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, визначивши його у межах передбаченого законом загального терміну строком три місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст.2,4,12,15,16,76,77,80,81,89,263,280-282,293,294,315,319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_2 ) додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (рнокпп НОМЕР_2 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса розташування: Одеська область, Білгород-Дністровський район, м.Татарбунари вул. Л. Українки, 18.

Суддя О.А.Дем`янова