Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №521/2186/16-к — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа номер: 521/2186/16-к

Провадження номер:1-кп/521/33/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

під час судового засідання по кримінальному провадженню №521/2186/16 щодо:

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тинда Амурської області, громадянки України, одруженої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу № 14-к від 31.10.2012 ОСОБА_6 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Союз 2007» відповідно до протоколу № 2 від 31.10.2012.

У відповідності до п.19.5 статуту ТОВ «Союз 2007» (ЄДРПОУ 34055686), зареєстрованого виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.06.2012 №15561050019016660, директор Товариства, в межах своєї компетенції, самостійно вирішує усі питання, що пов`язані з Товариством, а саме:

-«... діє від імені Товариства без доручення, представляє його інтереси в усіх державних, приватних і суспільних підприємствах та організаціях усіх форм власності, як вітчизняних так і іноземних...»;

-«... розпоряджається майном Товариства без обмежень...»;

-«... укладає і одноособово підписує договори й контракти, в тому числі зовнішньоекономічні-трудові...»;

-«... видає доручення, гарантійні листи та інші фінансові документи...»;

-«... відкриває рахунки в банках і розпоряджається без обмежень грошовими коштами Товариства для забезпечення статутної діяльності підприємства...»

-« розпоряджається банківськими рахунками Товариства та підписує розрахункові документи...»

Таким чином, постійно обіймаючи посаду директора ТОВ «Союз 2007» та здійснюючи організаційно-розпорядчі функції, згідно із приміткою 1 до ст. 364 КК України ОСОБА_6 є службовою особою.

На підставі листа Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 17.05.2012 № 726/1 про розробку робочого проекту «Реконструкція і очистка системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворовського району м. Одеси», державним підприємством «Проектний інститут «Одесакомунпроект» було розроблено робочий проект по Реконструкції і очистці системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворовського району м. Одеси, по кошторисній частині якого було проведено Укрдержекспертизу.

За результатами розгляду кошторисних матеріалів і усунення зауважень встановлено, що відредагована кошторисна документація, враховуюча обсяги робіт, передбачені дефектним актом, складена у відповідності з вимогами ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва». Загальна кошторисна вартість капітального ремонту, передбачена відредагованою кошторисною документацією, в поточних цінах станом на 02.07.2012, складала 7 739 102 грн. Ціна на матеріальні ресурси прийняті по даним замовника і розпорядника засобів у відповідності з п.3.1.10.8 ДБН Д.1.1-1-2000.

У 2012 році, після розробленого робочого проекту з Реконструкції і очищення системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворовського району м. Одеси та експертного звіту від 10.08.2012 № 16-01680-12, Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26506412) проведено відкриті торги на предмет закупівлі: реконструкція і очищення системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворовського району м. Одеси.

Комітетом з конкурсних торгів, за результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів 02.10.2012 обрано та акцептовано пропозицію ТОВ «Союз 2007» (ЄДРПОУ 34055686), як найбільш економічно вигідну.

За результатами відкритих торгів, 16.10.2012 між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради в особі начальника управління і ТОВ «Союз 2007» в особі директора укладено договір № 8 «про закупівлю робіт за державні кошти», предметом якого є виконання робіт з реконструкції і очищення системи водовідведення зливових та стічних вод на території Суворовського району м. Одеси.

Згідно п. 3.1 загальна сума договору склала 7 429 843,20 грн. Відповідно до додаткової угоди №1 від 29.12.2012 до даного договору у зв`язку уточненням виробничих об`ємів загальна сума договору складає 7 238 620,57 грн. Відповідно до п. 11.3 договірна ціна встановлюється твердою.

Відповідно до додаткової угоди № б/н від 01.11.2012 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 8 від 16.10.2012 ОСОБА_6 згідно наказу № 14-к від 31.10.2012 призначено на посаду директора ТОВ «Союз 2007».

Згідно розділу IV «Порядок здійснення оплати» договору про закупівлю робіт за державні кошти №8 від 16.10.2012:

- п.4.1 «...Розрахунки проводяться шляхом: оплата Замовником здійснюється на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3)....».

Відповідно до п.11.10 даного договору завершення виконання робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3). Оформлення актів, додатків і необхідних документів до них здійснюється Підрядником.

Згідно п.5.1 договору термін виконання робіт – 22.10.2012 -20.12.2012, та визначається календарним графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про будівельні норми» 05.11.2009 №1704-VI «...застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

У подальшому, 29.11.2012 у директора ТОВ «Союз 2007» ОСОБА_6 з корисливих спонукань виник злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , після виконання будівельних робіт по зазначеному договору від 16.10.2012 № 8, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення Закону України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 №1704-VI в період часу з 29.11.2012 по 27.12.2012 надала до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради відповідно до вимог вказаного договору акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), в яких були відображені завищені відомості щодо вартості виконаних будівельних робіт та вартості експлуатації будівельних машин та механізмів на суму 47 630 гривень 64 копійки з ПДВ.

Таким чином, Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради здійснено необґрунтоване перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Союз 2007» по актах приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) по договору від 16.10.2012 № 8 про закупівлю робіт за державні кошти на загальну суму 47 630 гривень 64 копійки з ПДВ, що спричинило збитків місцевому бюджету м. Одеси на вказану суму.

Обвинувачен а ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України не визнала та пояснила, що вона стала директором у 2012 році, до цього часу працювала у ТОВ «Союз 2007» на посаді юриста. Основна діяльність - створення об`єктів архітектури, виконували ремонті роботи відповідно до дозвільної документації. На момент того як вона стала директором вже був підписаний вказаний договір. Вже на момент того як вона стала директором проводились роботи по вказаному договору. Вартість договору складало біля 7 000 000 гривень. У подальшому було уточнено об`єкти та скореговано ціну роботи. Потім вже у 2013 році було знову скорегована ця сума, саме остання сума зайшла на рахунки підприємства. Роботи були виконані у повному обсязі. Були порівняні всі акти, обсяги та виконані роботи. Замовник перед тим як підписати акт на кожному етапі - перевіряв з залученням спеціалістів всі розцінки, об`єми та позиції вказані у акті виконаних робіт, і після цього підписувався вказаний акт і вже потім підписувала його вона. Формувався акт виконаних робіт, надавався на аналіз інженеру технічного нагляду і підписував акт керівник інженера, після цього перевірялись розцінки і тільки тоді підписувався двосторонній акт. Щодо експертизи та суми збитку, експерт аналізував вартість робіт в актах не за договірною ціною, а з кошторису, це є помилкою, напевно був не досвідчений експерт. Бо ціна кошторису є приблизною. Якщо проаналізувати висновок, вказаний експерт на кошторис не орієнтувався. Також обвинувачена зазначила, що неможливо було використовувати три крани, тому вона зробила ціну нижчою та вони використовували тільки один кран, а експерт зазначив, що це є порушенням. Вказані роботи були досить ускладненні. Згідно висновків експерта, були виявлені розбіжності в розцінках. Сума договору була біля 7 000 000 грн і саме цю суму заплатили ТОВ «Союз 2007» за виконані роботи. Вона не могла підвищити суму, а сплачена сума залишилась такою ж, а не зросла. В чому полягає привласнення грошей вона не розуміє. Всі акти виконаних робот були узгоджені сторонами, вона ніяким чином не мала намір заволодіти вказаними грошима. Вказані гроші вона не забрала собі, бо ми домовились з замовником. Була визначена сума з замовником і вказана сума їй на картку і зайшла. Вона, не знала, що це злочин. Крани на гусечному ході не використовувались, замовник все прийняв, це є державним підприємством, вони б ніколи в житті не пропустили б вказанні розбіжності.

Під час судового розгляду, проведеного з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, судом були досліджені докази, джерелом яких були показання свідків, процесуальні документи, судові експертизи та речові докази, зокрема:

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.02.2015 року які перебували у володінні ПАТ «МАРФІН БАНК»;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04.06.2014 року, які перебували у володінні Управління дорожнього господарства ОМР;

- протокол огляду документів, які вилучено на підставі ухвали слідчого судді Приморьского районного суду міста Одеси від 26.05.2014 року в Управлінні дорожнього господарства Одеської міської ради від 04.06.2014 року;

- постанова про визнання документів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 04.06.2014 року;

- висновок експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи від 30.09.2015 року №339 п.;

- постанова про відібрання зразків підпису і почерку у ОСОБА_8 від 05.08.2015;

- постанова про відібрання додаткових зразків у ОСОБА_8 від10.09.2015;

- протокол отримання додаткових зразків почерку ОСОБА_8 . ВІД 10.09.2015 року ;

- постанова про відібрання зразків підпису у ОСОБА_6 від 04.08.2015 року;

- протокол отримання зразків підпису для експертизи у ОСОБА_6 від 04.08.2015 року;

- постанова про відібрання зразків підпису у ОСОБА_9 від 14.08.2015 року;

- висновок експерта №37 від 07.07.2015 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи відповідно до якого, встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт та вартості експлуатації використання машин та механізмів під час виконання будівельних робіт по договору №8 від 16.10.2012 на загальну суму 917 637 гривень 89 копійок.

- протокол огляду за адресою вул. Чорноморського козацтва, 54 від 26 червня 2015 року;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21.08.2014 року, які знаходились у володінні Управління дорожнього господарства ОМР;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.01.2016 року, які перебували у володінні ПАТ «МАРФІН БАНК»;

- витяг з ЄРДР кримінального провадження №12015160020000250 від 02.11.2015 року;

- витяг з ЄРДР кримінального провадження №12015160020000251 від 02.11.2015 року;

- постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 02.11.2015 року;

Оскільки сторонами не заперечувалося існування речових доказів, суд обмежив їх дослідження оголошенням постанови слідчого про визнання речей речовими доказами.

Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.

Попереднім складом суду були допитані свідки сторони обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Разом із цим, при дослідженні у нарадчий кімнаті техничних записів судових засідань допиту цих свідків попереднім складом суду, було встановлено, що аудіофайли з записами пояснень цих свідків не зберіглися.

Клопотань про повторний допит зазначених свідків стороною обвинувачення заявлено не було.

Відповідно до ст. 23 КПК України , суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що суд позбавлений можливості перевірити і надати оцінку показанням свідків, які вони надавали попередньому складу суду у цьому кримінальному провадженні, суд вважає неможливим використати у якості доказів показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Під час розгляду кримінального провадження, судом був також допитаний свідок ОСОБА_19 , який суду повідомив, що з ОСОБА_6 він не знайомий і бачить її вперше. Він працював у філії Одеського ДЕО в період кінця 2012 - початку 2013 років на посаді механіка. У його обов`язки входило все, що стосується техніки, зокрема перевірки її технічного стану, списання матеріалів, заказів автозапчастин, ремонту. Він не пам`ятає обставин щодо ремонту каналізації в Суворовському районі. Він відправляв групу, якщо було повідомлено про поломку більше нічого не пам`ятає.

Надаючи оцінку цьому доказу сторони обвинувачення, суд визнає його неналежним, в зв`язку із неможливістю його використання для встановлення обставин, які мають значення для справи.

Проаналізувавши доводи ОСОБА_6 , її захисника щодо невинуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого правопорушення, суд не вбачає в них будь-яких обґрунтованих даних, які б спростовували встановлені судом обставини чи свідчили про неналежність доказів сторони обвинувачення, які були прийняті судом до уваги при вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем. Суд також не вбачає підстав для визнання доказів сторони захисту переважними над доказами сторони обвинувачення.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення , суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України. Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази заволодіння чужим майном, шляхом зловживання ОСОБА_6 своїм службовим становищем, як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що ці докази є достатніми для висновків про те, обвинувачена винна у незаконному заволодінні коштами місцевого бюджету міста Одеси.

Разом із цим, суд вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_6 заволоділа цими коштами у розмірі, зазначеному у обвинувальному акті.

При цьому суд виходить з наступного.

Як убачається з висновку судової будівельно-техничної експертизи №37 від 07.07.2015, встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт та вартості експлуатації використання машин та механізмів під час виконання будівельних робіт по договору №8 від 16.10.2012 на загальну суму 917 637 гривень 89 копійок.

Саме з урахуванням цього доказу органом досудового розслідування було визначено суму збитків місцевому бюджету міста Одеси і з урахуванням цієї суми дії ОСОБА_6 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.5 ст. 191 КК України: за ознакою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі.

Одночасно з цією судовою експертизою, предметом судового розгляду була інша комісійна судова будівельно-технічна експертиза №19-7007 від 21.07.2020, яка була проведена на підставі рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду за клопотанням обвинуваченої в стадії судового розгляду і відповідно до висновків якої, розрахунки за виконані роботи по актах ф. КБ-2в між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради та підрядною організацією ТОВ «Союз 2007»на загальну суму 65 048 гривень 41 копійка з ПДВ, у тому числі з урахуванням усунутого порушення в ході проведеної ревізії на суму 17 417 гривень 77 копійок з ПДВ проведено неправильно. Таким чином, за виключенням усуненого порушення у сумі 17 417 гривень 77 копійок, сума невідповідності складає 47 630 гривень 64 копійки з ПДВ.

Таким чином, завданням суду є необхідність оцінки двох суперечливих судових експертиз в частині суми заподіяної шкоди, висновки яких мають значення для кваліфікації дій обвинуваченої чи визнання її невинуватою.

Надаючи оцінку цим двом судовим експертизам суд виходить з наступного.

Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

Надаючи оцінку в переконливості судових експертиз, суд вважає, що прокурором під час судового розгляду не було представлено суду достатніх даних, які б вказували на те, що комісійна судова будівельно-технічна експертиза №19-7007 від 21.07.2020 була проведена некомпетентними експертами, тобто такими, що не мали достатнього рівня спеціальних знань, досвіду та кваліфікації, що судові експерти при проведенні цієї експертизи керувалися вихідними даними, які не відповідають дійсності і які були встановлені під час досудового розслідування; що судова експертиза була проведена неповно, а висновки її є необгрунтованими. Прокурором також не надані відомості, що судовими експертами при проведенні цієї судової експертизи була порушена методіка проведення судово-будівельних експертиз, яка зареєстрована відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, що висновки судових експертів неспроможні з наукової точки зору. В цілому, стороною обвинувачення в суді не надано достатніх даних, які б вказували на недопустимість цього доказу і неможливість його використання для встановлення невинуватості обвинуваченої.

Згідно з ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, суд при оцінки двох суперечливих судових висновків, повинен констатувати наявність сумніву у достовірності судової будівельно-техничної експертизи №37 від 07.07.2015 та застосувати констутиційну норму, яка міститься у ст. 62 Контитуції України, відповідно до якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України: заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі.

За вимогами, установленими в ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.

Суд виходить з того, що за змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Суд за приписами ч. 2 ст. 26 КПК у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК.

Як визначено ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення й захисту прав людини та її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Кваліфікацією кримінальних правопорушень судом є встановлення і юридичне закріплення в постановленому рішенні точної відповідності ознак вчиненого суспільно небезпечного діяння ознакам складу правопорушення, визначеного в нормі закону про кримінальну відповідальність, поєднане (у разі необхідності) з відмежуванням кримінальних правопорушень одне від одного та від діянь, що не є кримінальними правопорушеннями.

Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатися у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення.

КПК не визначає окремих підстав зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, ними можуть бути лише загальні підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, які обумовлені положеннями ч. 1 ст. 2 КК, і за наявності таких підстав суд зобов`язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення в аспекті застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК.

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель учиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації та формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, завданням суду є оцінення доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі чого суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).

Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Такі висновки суду цілком узгоджуються зі сталою судовою практикою, встановленою рішеннями інших судів, зокрема рішенням, викладеним у Постанові Верховного суду від 08.04.2024 у кримінальному провадженні № № 51-3945 км 23 ( справа № 192/1505/21).

Проаналізувавши докази, представлені стороною обвинувачення, суд встановив, що вина обвинуваченої ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КПК України недоведена, а обвинувачена вчинила інше кримінальне правопорушення, обставини якого частково викладені у обвинувальному акті, які суд вважає доведеними, при обставинах, викладених у цьому вироку.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 191 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Судом був прийнятий до розгляду цивільний позов Одеської міської ради в особі представника до ОСОБА_6 , Особи 1 та Особи 2, кримінальне провадження відносно яких в теперішній час закрито, на суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 917 637 гривень 97 копійок, у солідарному порядку, тобто в 1/3 частині з кожного з обвинувачених.

В обґрунтування позовних вимог представник цивільного позивача зазначив, що в результаті неправомірних, протиправних і незаконних дій обвинувачених, ними була спричинена матеріальна шкода бюджету громаді міста Одеси у заявленому розмірі. Вина цивільних позивачів у заподіянні матеріальної шкоди позивачу підтверджена матеріалами досудового розслідування.

Цивільний відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги Одеської міської ради не визнала, пояснюючи свою позицію своєю невинуватістю.

При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та понесеною позивачем матеріальною шкодою, суд керується положеннями п. 1, 2 п.п. 1, п. 3 ст. 22 ЦК України, відповідно до яких, особа, якій спричинені збитки, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі та особою, яка безпосередньо її завдала.

Суд вважає, що підстави позову та вина обвинуваченої ОСОБА_20 у заподіянні матеріальної шкоди доведена вищенавединими доказами у їх сукупності.

Разом із цим, суд повинен врахувати, що при вирішенні питання про цивільну відповідальність декількох осіб, діями яких заподіяна матеріальна шкода, треба дотримуватись вимог, передбачених ст. 1190 ЦК України, відповідно до яких, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, суд вважає, що стягненню з ОСОБА_20 підлягає 1/3 частини від суми заподіяної шкоди, яка встановлена цим вироком.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 127 КПК України, суд вважає необхідним позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_20 задовольнити частково і стягнути з неї на користь цивільного позивача суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 15 876 гривень.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених в ст. 50, 65 КК України.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Крім цього, суд враховує, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 притягується уперше.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що саме покарання у виді обмеження волі, на думку суду, буде відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої, попередження нових злочинів.

Разом із цим, під час розгляду цього кримінального провадження, судом були встановлені обставини, які є підставою для звільнення ОСОБА_21 він кримінальної відповідальності.

За наслідками судового розгляду цього кримінального провадження, ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.2 КК України.

Санкція цієї статті передбачає максимальне покарання до п`яти років позбавлення волі. Згідно із ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких кримінальних правопорушень,

Як убачається з положень п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Норма закону, яка міститься у ч.5. ст. 74 КК України передбачає, що особа за вироком суду, може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, кримінальне правопорушення було вчинено у грудні 2012 року.

Даних стосовно вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення в період строків притягнення до кримінальної відповідальності, а також даних про ухилення від досудового розслідування чи суду, судом не отримано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Згідно положень ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. При цьому, враховуючи що обвинувачення у кримінальному провадженні було висунуто трьом особам, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 судові витрати пропорційно, тобто у розмірі 1/3 від загальної суми судових витрат.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ст.174 п.4 КПК України, арешт на майно, яке належить обвинуваченій, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади в установах (підприємствах), здійснюючих діяльність у сфері будівництва, строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, заявлений Одеською міською радою до ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_6 на користь Одеської міської ради суму у розмірі 15 876 гривень 88 копійок.

Речові докази зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_6 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21.01.2016: квартиру АДРЕСА_2 – скасувати.

Судові витрати на залучення судових експертів у сумі 23 917 гривень 80 копійок стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.

На вирок може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Головуючий суддя ОСОБА_22

Судді: ОСОБА_23

ОСОБА_24